Ухвала

від 16.01.2025 по справі 915/238/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

16 січня 2025 року Справа № 915/238/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Шевченко Т.В.,

представника прокуратури: Яценка В.А.,

представників сторін: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області,

в інтересах держави в особі: 1) Новобузької міської ради,

2) Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області,

до відповідача-1: Відділу освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Новобузької міської ради,

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "В2В Солюшнз",

про: визнання недійсним договору на закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину,-

в с т а н о в и в:

Господарським судом Миколаївської області розглядається справа за позовом керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Новобузької міської ради, Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області звернувся до Відділу освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Новобузької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "В2В Солюшнз" за такими вимогами:

- визнати недійсним договір на закупівлю від 21.05.2021 №19, укладений між Відділом освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Новобузької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "В2В Солюшнз";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "В2В Солюшнз" на користь Відділу освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Новобузької міської ради 319890,0 грн, а з Відділу освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Новобузької міської ради одержані ним за рішенням суду 319890,0 грн стягнути в дохід держави.

09.12.2024 судове засідання у даній справі було відкладено на 16.01.2025.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину.

Підставою позову є обставини того, що договір, укладений за підсумками торгів, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасниками, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу відповідача-2 на підставі ст.ст.203, 215, 228 ЦК України. При цьому прокурор, посилаючись на ч.3 ст.228 ЦК України просить застосувати наслідки недійсності укладеного договору, що суперечить інтересам держави та суспільства, та стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 кошти, сплачені останнім на виконання договору, у розмірі 319890,0 грн, а далі - отримані відповідачем-1 за рішенням суду кошти у вказаному розмірі - стягнути в дохід держави.

Судом встановлено, що 13.11.2024 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постановлено ухвалу про передачу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби до відповідачів: Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів та стягнення коштів.

Як зазначено Верховним Судом у справі №922/3456/23, доказом того, що оспорюваний договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є рішення Антимонопольного комітету України в антимонопольній справі, яким встановлений факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів. Проте, сам лише факт вчинення учасниками порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 і ч.3 ст.228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Водночас колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм, зокрема, шляхом узгодженої поведінки на торгах. Цей закон також визначає можливість заявлення вимог про стягнення шкоди, завданої таким порушенням. Відтак, на думку суду касаційної інстанції, прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред`явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду у справі №922/3456/23 пропонує відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України, а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В ухвалі від 13.11.2024 у справі №922/3456/23 також зазначено, що на цей час існує велика кількість господарських спорів у провадженні місцевих господарських судів у подібних спорах з аналогічно сформованими позовними вимогами. При цьому подібні справи перебувають на розгляді також у судах апеляційної інстанції та Касаційному господарському суді та можуть виникнути і в майбутньому. Тому судове рішення об`єднаної палати необхідне для подальшого розвитку права та забезпечення єдності судової практики.

Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2024 справу №922/3456/23 прийнято до розгляду.

Згідно п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до ч.3 ст.228 ГПК України, з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Згідно п.11 ч.1 ст.229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до п.4 ч.4 ст.17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

Згідно ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч.4 ст.236 ГПК України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи підстави подання позову, з огляду на те, що правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/3456/23, зокрема, щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК України, може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у даній справі, з метою єдності судової практики, суд вважає за необхідне з власної ініціативи зупинити провадження у даній справі, на підставі п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.

Керуючись п.7 ч.1 ст.228, ст.ст.229, 234, 235 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Зупинити провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 та оприлюднення повного тексту постанови.

2. Зобов`язати учасників справи повідомити суд про результати перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 21.01.2025.

Суддя М.В.Мавродієва