Ухвала

від 05.06.2024 по справі 904/2290/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

05.06.2024м. ДніпроСправа № 904/2290/24

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" (м. Дніпро)

про забезпечення позову

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 3 ТМ" (вулиця Авіаційна, будинок 39, м. Дніпро, 49017; ідентифікаційний код 44929198)

про стягнення заборгованості за договором на поставку товару № 11/07/23-1 від 11.07.2023 у загальному розмірі 896 757 грн. 75 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 3 ТМ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором на поставку товару №11/07/23-1 від 11.07.2023 у загальному розмірі 896 757 грн. 75 коп.

В процесі розгляду справи від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява про забезпечення позову (вх. суду № 27091/24 від 03.06.2024), в якій він просить суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на усіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 3 ТМ" (вулиця Авіаційна, будинок 39, м. Дніпро, 49017; ідентифікаційний код 44929198, р/р НОМЕР_1 , ПАТ "Банк Восток") (y томy числі, але не обмежуючись, рахунком НОМЕР_1 , ПАТ "Банк Восток") в усіх банківських установах, що будуть виявлені під час виконання забезпечення позову в межах ціни позову - 896 757 грн. 75 коп.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на таке:

- за відкритими даними в мережі Інтернет на сайті онлайн сервісу за даними ТОВ "Хлібозавод № 3 ТМ" (посилання https://https://reyestr.court.gov.ua/) вбачається, що станом на 03.06.2023 відповідач вже має борги по судовим рішеням, тому позивач об`єктивно вважає, що існує реальна загроза того, що внаслідок боргових зобов`язань перед іншими кредиторами, стягнути кошти з ТОВ "Хлібозавод № 3 ТМ" буде неможливим, а тому, в разі задоволення позову по справі виконання рішення суду буде фактично неможливим;

- за приписами пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Підприємство позивача, що розташоване у місті Дніпро, навіть у важкі часи військових дій на території України забезпечує робочі місця та є сумлінним платником податків, в той же час, у зв`язку з заборгованістю відповідача, підприємство зазнає великих збитків, що можуть призвести до суттєвого скорочення робочих місць. На думку позивача, забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявленої до стягнення суми в розмірі 896 757 грн. 75 коп., не призведе до збитків відповідача, а лише тимчасове обмежить його у можливості їх використання. Отже, позивач просить суд не застосовувати до нього зустрічного забезпечення, оскільки на думку позивача, відсутні підстави для його застосування;

- позивач вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача є оптимальним та співмірним способом захисту прав позивача з огляду на предмет та підстави позовних вимог, оскільки накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог, в разі їх задоволення, дасть можливість реально виконати рішення суду та відновити порушені майнові права позивача та зумовить тільки обмеження відповідача щодо користування та розпорядження ліквідним майном;

- метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі, але не виключно задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про повернення заяви про забезпечення позову без розгляду (вх. суду № 27315/24 від 04.06.2024), в якій він просить суд повернути без розгляду позивачу заяву про забезпечення позову, посилаючись на таке:

- 03.06.2024 до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" надійшла заява про забезпечення позову та накладення арешту на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 3 ТМ", щодо стягнення грошових коштів, а саме - 896 757 грн. 75 коп., у паперовому вигляді, в якій позивач навмисне не вказав відомості про наявність або відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Однак відповідно до відповіді №1322324 відповідач, має зареєстрований електронний кабінет ЄСІСТ, починаючи з 01.02.2024;

- позивачем у додатках до заяви про забезпечення позову не додано доказів щодо наявності або відсутності у позивача та відповідача електронного кабінету у Єдиному судовому інформаційно-комунікаційній системі (ЄСІТС). Додатково у якості додатку не надано доказів відправлення копії заяви про забезпечення позову відповідачу у системі ЄСІТС, що також є порушенням частини 8 статті 6 та статті 162 Господарського процесуального кодексу України;

- відповідач зазначає, що позивач знехтував вимогою закону та надав до суду позовну заяву у паперовому вигляді, при цьому навмисно вказав в заяві недостовірні відомості, що у заявника та боржника відсутні електронні кабінети у системі ЄСТІС (відповідно до відповіді № 627014 від 20.03.2024 у заявника зареєстрований електронний кабінет, починаючи з 08.04.2019) своїми діями заявник надає недостовірні відомості щодо себе та боржника, ввів в оману господарський суд Дніпропетровської області.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви,

ВСТАНОВИВ:

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Разом з тим, статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з кредитором, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, всупереч вищевказаних положень чинного законодавства заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на усіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 3 ТМ", в межах ціни позову - 896 757 грн. 75 коп., може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім того, в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" додає до заяви роздруківку з сайту Єдиного державного реєстру судових рішень та посилається на те, що за відкритими даними в мережі Інтернет на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за даними ТОВ "Хлібозавод № 3 ТМ" (посилання https://https://reyestr.court.gov.ua/) станом на 03.06.2023 відповідач вже має борги по судовим справам, тому існує реальна загроза того, що внаслідок боргових зобов`язань перед іншими кредиторами, стягнути кошти з ТОВ "Хлібозавод № 3 ТМ" буде неможливо, а тому, в разі задоволення позову, виконання рішення суду буде фактично неможливим.

У той же час заявником не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів, за захистом яких він звернувся; не вказано жодного конкретного факту вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від майбутнього виконання рішення суду, як і не надано жодного доказу існування таких обставин.

Таким чином, заявником не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного виду забезпечення позову, а лише зазначено про те, що виконання рішення може бути утруднене, оскільки відповідач вже має заборгованості за судовими справами, а тому допускає, що грошові кошти може бути відчужено ним для уникнення відповідальності за господарським зобов`язанням або виконання рішення суду буде фактично неможливим.

Однак вказані обставини, без зазначення конкретних фактів та доказів, носять характер необґрунтованих припущень.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заінтересованої особи до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви про забезпечення позову.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Крім того, суд критично оцінює вимоги, викладені у клопотанні відповідача про повернення заяви про забезпечення позову, з огляду на таке:

- відповідно до частин 6, 8 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі;

- згідно з пунктом 2 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

- положеннями частини 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Суд повертає заяву про забезпечення позову заявнику також встановивши, що заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його;

- так, заява про забезпечення позову надійшла до суду засобами електронного зв`язку, в якій заявником у вступній частині заяви було вказано про наявність електронного кабінету у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум", що також підтверджується відомостями з автоматизованої системи документообігу суду - комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", яка відображає наявність електронного кабінету у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум";

- також, подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" заява відповідає вимогам, які встановлені у статті 139 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим, підстави для повернення заяви про забезпечення позову, які передбачені частиною 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, - відсутні;

- крім того, в аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18;

- виходячи з принципів розумності та справедливості, не допускаючи проявів надмірного формалізму, оцінивши всі вказані обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача про повернення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 05.06.2024.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний - 05.06.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко