Постанова

від 19.11.2024 по справі 904/2290/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2290/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дармін М.О., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Стежко Ю.Д., директор (в залі суду);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 3 ТМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 (повне рішення підписано 05.07.2024, суддя Фещенко Ю.В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 3 ТМ" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором на поставку товару № 11/07/23-1 від 11.07.2023 у загальному розмірі 896 757 грн. 75 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 3 ТМ" про стягнення заборгованості за договором на поставку товару №11/07/23-1 від 11.07.2023 у загальному розмірі 896 757 грн. 75 коп.

Ціна позову складається з наступних сум: - 565 759 грн. 05 коп. - основний борг; - 108 910 грн. 33 коп. - пеня; - 200 611 грн. 05 коп. - штраф; - 10 972 грн. 88 коп. - інфляційні втрати;- 10 504 грн. 44 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором на поставку товару № 11/07/23-1 від 11.07.2023 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з 04.08.2023 по 06.04.2024 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 565 759 грн. 05 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.2 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 12.08.2023 по 27.05.2024 в сумі 108 910 грн. 33 коп., а також штраф у розмірі 30% від вартості неоплаченого товару в загальній сумі 200 611 грн. 05 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 12.08.2023 по 27.05.2024 у сумі 10 972 грн. 88 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 12.08.2023 по 27.05.2024 у сумі 10 504 грн. 44 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 3 ТМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" - 565 759 грн. 05 коп. - основного боргу, 54 455 грн. 17 коп. - пені, 100 305 грн. 53 коп. - штрафу, 10 972 грн. 88 коп. - інфляційних втрат, 10 504 грн. 44 коп. - 3% річних та 13 451 грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 3 ТМ", в якій просить скасувати рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було порушено приписи процесуального законодавства, що свідчить про наявність правових підстав для його скасування.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 27.05.2024 до канцелярії господарського суду Дніпропетровської області надійшла від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - виробнича корпорація «Магнум» позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібозавод №3 ТМ» 896 757, 75 гривень у паперовому вигляді.

Позивач у позовній заяві навмисне не вказав відомості про наявність або відсутність у Позивача та Відповідача зареєстрованого відповідного електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Також скаржник зазначає, що відповідно до норм викладених у ДСТУ 4163:2020 реквізити підписанта (П.І.П.) повинні бути викладені у форматі - ім`я (маленькими літерами) прізвища (великими літерами). Таким чином, вочевидь порушення норм діючого ДСТУ стороною Позивача.

Позивачем у додатках до позовної заяви не додано доказів щодо наявності або відсутності у Позивача та Відповідача електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (ЄСІКС). Додатково у якості додатку не надано доказів відправлення копії позовної заяви Відповідачу у системі ЄСІКС, що також є порушенням ч.8 ст. 6 та ст. 162 Господарсько процесуального кодексу України.

Всупереч зазначеним нормам Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення по справі.

Виходячи з приписів Господарсько процесуального кодексу України, суд повинен був: залишити без руху позовну заяву та надати строк на усунення недоліків, зокрема, шляхом подання доказів щодо наявності у позивача / скаржника та або його адвоката електронного кабінету в ЄСІКС.

У випадку не усунення вищевказаних недоліків та неподання доказів реєстрації електронного кабінету в ЄСІКС суд повинен був повернути відповідну заяву чи скаргу без розгляду.

Позивач у відзиві просить в апеляційній скарзі відмовити, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Дармін М.О., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 25.07.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/2290/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 3 ТМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/2290/24; розгляд справи призначено у судове засідання на 19.11.2024.

19.11.2024 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається з клопотання представника відповідача, він повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.

В свою чергу, саме відповідач не забезпечив участі свого представника.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, неявку його та його представника у судове засідання, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника відповідача.

У удовому засіданні 19.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частину постанови у справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вислухав пояснення позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

11.07.2023 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Магнум" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 3 ТМ" (далі - покупець, відповідач) укладено договір на поставку товару № 11/07/23-1 (далі - договір, а.с.14-20), за умовами пунктів 1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язується на підставі заявок поставляти і передавати у власність покупця партії поліпропіленової продукції (далі - товар) в номенклатурі, асортименті, кількості, у строки та за цінами, вказаними у видаткових накладних, рахунках-фактурах або специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору; покупець зобов`язується приймати товар і оплачувати його на умовах договору.

У пункті 11.1. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2027. Після закінчення строку дії договору, його умови залишаються дійсними стосовно всіх партій товару, який поставлений у строк його дії. Також сторони не звільняються від зобов`язань щодо врегулювання розрахунків за поставлений товар, зобов`язань по заміні товару, щодо якого своєчасно пред`явлені рекламації.

Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох сторін.

У розділі 2 договору сторонами були визначені умови щодо ціни товару і суми договору, а саме:

-ціна товару є договірною, визначається в національній валюті України та вказується у видаткових накладних, рахунку-фактурі чи специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору (пункт 2.1. договору);

-покупець сплачує за товар, який є неоплаченим (частинами або у повному обсязі) національною валютою України гривнею шляхом переведення коштів на рахунок постачальника (пункт 2.2. договору);

-допустиме відхилення за кількістю може становити +/- 15% від кількості, зазначеної в заявці або специфікації. Остаточна сума замовлення буде визначатися у видаткових накладних (пункт 2.3. договору);

-загальна сума договору, у момент його підписання, визначенням не підлягає, а буде дорівнювати сумам всіх партій товару, зазначених у видаткових накладних постачальника, разом із можливими коригуваннями (пункт 2.4. договору).

Відповідно до умов пунктів 3.1. та 3.2. договору ціна товару визначається в національній валюті України гривні, є договірною та погоджується сторонами у специфікаціях на кожну окрему партію товару. Остаточна вартість товару, який оплачується по факту виготовлення, вказується постачальником у видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних, які є невід`ємною частиною договору. Відмітка покупця у видатковій накладній про прийом товару, свідчить про його про його згоду з ціною товару. Загальна вартість договору складається із загальної вартості всіх партій товару, зазначених у видаткових та/або товарно-транспортних накладних постачальника та отриманих покупцем.

Розрахунки за кожну партію товару покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника наступним шляхом: вартість товару покупець зобов`язаний оплатити у 7-ми денний термін від дати відвантаження; вартість додрукарської підготовки покупець зобов`язаний оплатити у повному обсязі на дату підписання оригінал-макету у вигляді 100% передплати згідно з виставленим відповідним рахунком постачальника (пункт 3.4. договору);

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, вказаний у договорі, якщо від останнього не надійдуть вказівки щодо здійснення оплати за іншими банківськими реквізитами (пункт 3.5. договору);

Незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному документів, постачальник має право спрямувати кошти, що надійшли від покупця на рахунок постачальника за товар на погашення заборгованості, яка виникла раніше ніж зазначена у платіжному документі покупця (пункт 3.6. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору постачання товару здійснюється на умовах, погоджених у відповідній специфікації (заявці). Датою поставки слід вважати дату отримання покупцем товарно-транспортної накладної перевізника.

У пункті 5.2. договору сторони погодили, що термін поставки товару не більше 40 календарних днів з моменту підписання специфікації покупцем.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем у період з 04.08.2023 по 06.04.2024 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 668 703 грн. 50 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

-видатковою накладною № 143 від 04.08.2023 на суму 317 455 грн. 50 коп. (а.с. 91);

-видатковою накладною № 191 від 17.11.2023 на суму 66 400 грн. 00 коп. (а.с. 92);

-видатковою накладною № 192 від 22.11.2023 на суму 38 400 грн. 00 коп. (а.с. 93);

-видатковою накладною № 198 від 01.12.2023 на суму 56 848 грн. 00 коп. (а.с. 94);

-видатковою накладною № 10 від 23.01.2024 на суму 33 536 грн. 00 коп. (а.с. 95);

-видатковою накладною № 23 від 14.02.2024 на суму 41 154 грн. 00 коп. (а.с. 96);

-видатковою накладною № 31 від 27.02.2024 на суму 34 900 грн. 00 коп. (а.с. 97);

-видатковою накладною № 40 від 20.03.2024 на суму 38 010 грн. 00 коп. (а.с. 98);

-видатковою накладною № 52 від 06.04.2024 на суму 42 000 грн. 00 коп. (а.с. 99).

Товар, зазначений у видаткових накладних, складених у період з 04.08.2023 по 06.04.2024, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані позивачем та відповідачем та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень, отже підписанням видаткових накладних сторони підтвердили, що сторони зауважень та претензій стосовно виконання умов договору одна до одної не мають.

Суд також зауважив, що товар, визначений умовами договору, у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаними видатковими накладними, а отже, судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого у період з 04.08.2023 по 06.04.2024 товару.

В той же час, згідно з матеріалами справи, поставлений у період з 04.08.2023 по 06.04.2024 товар був оплачений відповідачем лише частково - в сумі 102 944 грн. 45 коп. наступним чином:

-платіжною інструкцією № 4228 від 26.02.2024 на суму 11 944 грн. 45 коп. (а.с. 102);

-платіжною інструкцією № 4730 від 19.03.2024 на суму 40 000 грн. 00 коп. (а.с. 101);

-платіжною інструкцією № 5025 від 02.04.2024 на суму 15 000 грн. 00 коп. (а.с. 101);

-платіжною інструкцією № 5074 від 04.04.2024 на суму 10 000 грн. 00 коп. (а.с. 100);

-платіжною інструкцією № 5104 від 05.04.2024 на суму 26 000 грн. 00 коп. (а.с. 100).

Отже, в порушення вказаних вище умов договору та частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач поставлений йому у період з 04.08.2023 по 06.04.2024 товар своєчасно та у повному обсязі не оплатив.

Відтак, свої зобов`язання за договором на поставку товару № 11/07/23-1 від 11.07.2023 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з 04.08.2023 по 06.04.2024 товар відповідач не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 565 759 грн. 05 коп.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.2 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 12.08.2023 по 27.05.2024 в сумі 108 910 грн. 33 коп., а також штраф у розмірі 30% від вартості неоплаченого товару в загальній сумі 200 611 грн. 05 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 12.08.2023 по 27.05.2024 у сумі 10 972 грн. 88 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 12.08.2023 по 27.05.2024 у сумі 10 504 грн. 44 коп.

Вказане і є причиною спору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано законністю, доведеністю та обґрунтованістю вимог позивача.

Прийнявши до уваги правове призначення штрафних санкцій, надавши оцінку обставинам справи в їх сукупності, суд зменшив визнаний судом обґрунтованим розмір пені та штрафу на 50%. Таке зменшення розміру пені та штрафу суд визнав розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, відповідач не заперечує заявлені до нього вимоги та не спростовує нараховані до стягнення суми, не наводить доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права при вирішенні спору. Останній наголошує на порушенні судом лише норм процесуального права, які полягають у прийнятті до розгляду позову у паперовому вигляді від позивача.

У зв`язку з наведеним, апеляційний суд розглядає скаргу в межах її вимог та доводів і не переглядає рішення по суті заявлених позовних вимог.

З урахуванням меж апеляційного оскарження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

У скарзі Відповідач посилається на приписи розділу 8 ст.6 Господарського процесуального кодексу України, але не уточнює перший абзац розділу 8 ст.6 ГПК України, де зазначено:

«Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.».

Також , як вбачається з матеріалів справи, Господарським судом Дніпропетровської області було зареєстровано клопотання щодо заміни титульної сторінки з відомостями про наявність особистих кабінетів.

Крім того, апеляційний суд, розглядаючи доводи апеляційної скарги, вважає необхідним зазначити, що позивач в заяві не вказував про відсутність електронних кабінетів у сторін.

Щодо норм заповнення відомостей підписанта Господарський суд Дніпропетровської області в ухвалі від 05.06.2024 дав чітке пояснення, а саме:

- крім того, в аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.

У даному випадку, позиція відповідача, вірно визначена судом першої інстанції, як прояв надмірного формалізму.

Також Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).

При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі П/9901/736/18 (провадження №11-989заі18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №640/3040/21.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 3 ТМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/2290/24 залишає без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 3 ТМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/2290/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі №904/2290/24 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 3 ТМ" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.11.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя М.О. Дармін