Рішення

від 05.06.2024 по справі 910/9948/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2024Справа № 910/9948/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке"

до Міністерства аграрної політики та продовольства України

треті особи, які не заявляють самосійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1. Державне підприємство "РАДГОСП "Лісовогринівецький"

2. Фонд державного майна України

про скасування державної реєстрації,

За участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: Руденко К.М. (у порядку самопредставництва).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - відповідач, Міністерство) про:

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права Міністерства (номер запису 30565377) на гараж на 20 автомобілів загальною площею 894 м2, який розташований за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, село Лісові Гринівці, вулиця Центральна, 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779388668250;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права Міністерства (номер запису 30514783) на контору радгоспу загальною площею 698,3 м2, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, село Лісові Гринівці, вулиця Центральна, 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1776783368250.

Позовні вимоги мотивовані порушенням права власності позивача на спірне нерухоме майно внаслідок одночасної державної реєстрації права власності на зазначену нерухомість за відповідачем.

Також позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат останнього на професійну правничу допомогу в даній справі становить 40 000,00 грн.

Ухвалою від 26.06.2023 року господарський суд міста Києва залишив без руху означену позовну заяву та встановив Товариству строк та спосіб усунення її недоліків.

03.07.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства від 30.06.2023 року про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 10.07.2023 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/9948/23, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 16.08.2023 року. Крім того, цією ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державне підприємство "РАДГОСП "Лісовогринівецький" (далі - Радгосп).

У підготовчому засіданні 16.08.2023 року суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/9948/23 на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 13.09.2023 року.

Ухвалою від 13.09.2023 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 11.10.2023 року, а також залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Фонд державного майна України (далі - Фонд).

Ухвалою від 11.10.2023 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 25.10.2023 року.

У підготовчому засіданні 25.10.2023 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 08.11.2023 року.

03.11.2023 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Міністерства від 03.11.2023 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що Мінагрополітики є неналежним відповідачем у даній справі.

Ухвалою від 08.11.2023 року господарський суд міста Києва, зокрема, закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/9948/23 до судового розгляду по суті на 29.11.2023 року.

У судовому засіданні 29.11.2023 року оголошувалася перерва до 06.12.2023 року.

01.12.2023 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 01.12.2023 року про забезпечення участі представника Товариства у судовому засіданні, призначеному на 06.12.2023 року, в режимі відеоконференції. Ухвалою від 05.12.2023 року господарський суд міста Києва задовольнив вищевказану заяву позивача.

У судовому засіданні 06.12.2023 року оголошувалася перерва до 20.12.2023 року.

Разом із тим, судове засідання, призначене у даній справі на 20.12.2023 року, не відбулося, у зв`язку з оголошенням у місті Києві повітряної тривоги.

Ухвалою від 20.12.2023 року господарський суд міста Києва призначив судове засідання у справі № 910/9948/23 на 26.12.2023 року.

Товариство у позовній заяві, а також представник позивача у судовому засіданні 26.12.2023 року повідомили про наявність у позивача наміру подати докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на оплату професійної правничої допомоги у цій справі в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки (протягом 5 днів після ухвалення рішення у даній справі).

Рішенням від 26.12.2023 року господарський суд міста Києва задовольнив позовні вимоги Товариства; скасував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права Міністерства (номер запису 30565377) на гараж на 20 автомобілів загальною площею 894 м2, який розташований за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, село Лісові Гринівці, вулиця Центральна, 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779388668250, а також скасував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права Міністерства (номер запису 30514783) на контору радгоспу загальною площею 698,3 м2, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, село Лісові Гринівці, вулиця Центральна, 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1776783368250. Також суд стягнув з Міністерства на користь позивача 5 368,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Крім того, суд призначив судове засідання для вирішення питання про витрати Товариства на правничу допомогу на 31.01.2024 року та зобов`язав останнього протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надати докази понесення заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

28.12.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 27.12.2023 року про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому Товариство просило суд стягнути з Міністерства на його користь 30 000,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги. До цієї заяви позивач долучив копію укладеного 29.11.2022 року між ним та адвокатом Керницькою Оксаною Вікторівною договору про надання правової допомоги № 90 з Додатком № 6, а також копію акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до цього договору від 26.12.2023 року № 6 на суму 30 000,00 грн.

24.01.2024 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 року про витребування матеріалів справи № 910/9948/23 у місцевого господарського суду, у зв`язку з надходженням апеляційної скарги Фонду на рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2023 року.

Ухвалою від 26.01.2023 року господарський суд міста Києва зупинив провадження за заявою Товариства про компенсацію судових витрат у справі № 910/9948/23 до розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Фонду на рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2023 року в справі № 910/9948/23 та до повернення матеріалів даної справи до місцевого господарського суду.

Постановою від 17.04.2024 року Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Фонду на рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2023 року в справі № 910/9948/23 залишив без задоволення, означене судове рішення - без змін.

09.05.2024 року матеріали справи № 910/9948/23 надійшли до господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 20.05.2024 року господарський суд міста Києва поновив провадження з розгляду заяви Товариства про компенсацію судових витрат у справі № 910/9948/23 та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 05.06.2024 року.

Представник Фонду державного майна України у судовому засіданні 05.06.2024 року заперечила проти задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з огляду на неспівмірність розміру таких витрат зі складністю справи.

Сторони та Радгосп про дату, час і місце розгляду заяви Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 05.06.2024 року не забезпечили, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направили.

Розглянувши у судовому засіданні 05.06.2024 року заяву Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/9948/23, а також заслухавши пояснення представника Фонду державного майна України, суд зазначає таке.

Відповідно до приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.

У позовній заяві Товариство зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат останнього на професійну правничу допомогу в даній справі, які останнє просить стягнути з Міністерства, становить 40 000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як було зазначено вище, у встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строк позивачем було подано, зокрема, копію укладеного 29.11.2022 року між ним (клієнт) та адвокатом Керницькою Оксаною Вікторівною (адвокат) договору про надання правової допомоги № 90 (далі - Договір), за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання усіма законними методами та способами надавати необхідну правову допомогу клієнту у всіх справах, що пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням його порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язався оплатити послуги адвоката (гонорар) та компенсувати фактичні витрати на надання правової допомоги в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 3.1 Договору гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги з Договором. На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта.

Винагорода адвоката за надання правової допомоги (гонорар) обчислюється виходячи з витрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата). Вартість однієї години роботи адвоката встановлюється сторонами у додатку до цього Договору (пункт 3.2 Договору).

За умовами пунктів 3.3, 3.4 Договору у будь-якому випадку гонорар адвоката не може бути меншим фіксованого розміру гонорару, який встановлюється сторонами у додатку до цього Договору. У разі, якщо після розрахунку гонорару відповідно до пункту 3.2 цього Договору (за погодинною оплатою), розмір гонорару буде більшим, ніж фіксований розмір гонорару, встановлений сторонами у відповідному додатку, оплаті підлягає гонорар, який розрахований відповідно до пункту 3.2 цього Договору.

У додатку № 6 до Договору клієнт та адвокат погодили, що вартість 1 (однієї) години роботи адвоката відповідно до пункту 3.2 Договору (в межах судової справи за позовом Товариства до Міністерства про скасування державної реєстрації) встановлено в розмірі 2 500,00 грн. - за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції.

Разом із тим, гонорар адвоката відповідно до пункту 3.3 Договору в межах представництва інтересів клієнта в суді в межах судової справи за позовом Товариства до Міністерства про скасування державної реєстрації не може бути меншим фіксованого розміру гонорару, який становить 30 000,00 грн.

Згідно з актом від 26.12.2023 року № 6 про приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за Договором адвокатом були надані наступні послуги:

- підготовка та подання позовної заяви Товариства до Міністерства про скасування державної реєстрації від 15.06.2023 року; підготовка та подання заперечення на заяву Радгоспу про залучення третьої особи від 14.08.2023 року; підготовка та подання клопотання (заперечення) від 25.09.2023 року; підготовка та подання заперечення на письмові пояснення Радгоспу від 25.09.2023 року; підготовка та подання заяви про поновлення процесуального строку від 08.11.2023 року; підготовка та подання додаткових письмових пояснень від 15.12.2023 року - загальною тривалістю 10 год 30 хв (1 год - 2 500,00 грн.) загальною вартістю - 26 250,00 грн.;

- представництво інтересів Товариства у судових засіданнях у господарському суді міста Києва під час розгляду справи № 910/9948/23, дати судових засідань: 16.08.2023 року; 13.09.2023 року; 11.10.2023 року; 25.10.2023 року; 08.11.2023 року; 06.12.2023 року; 26.12.2023 року - загальною тривалістю 1 год 20 хв (1 год - 2 500,00 грн.) загальною вартістю - 3 333,00 грн.

Крім того у вказаному акті сторони Договору зазначили, що загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом при обрахунку за погодинною оплатою складає 29 583,00 грн. Разом із тим, враховуючи пункти 3.3, 3.4 Договору та пункти 2, 3 додатку № 5 до Договору, винагорода адвоката (гонорар) за надання правової допомоги клієнту у визначений період складає 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень).

Крім того, у матеріалах справи наявна копія виданого адвокату Керницькій Оксані Вікторівні ордеру 05.12.2022 серії ВХ № 1036878 на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтва від 10.10.2018 року серії ХМ № 000089 про право Керницької О.В. на заняття адвокатською діяльністю.

При цьому, суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року в справі № 922/445/19.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Суд зазначає, що за порядком обчислення погодинна оплата послуг адвоката відрізняється від фіксованого розміру гонорару, де не враховуються фактичні витрати часу. Однак, в обох випадках вони беруться до уваги при вирішенні питання відшкодування витрат на правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2024 року № 910/12155/22.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року в справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Як неодноразово зауважував Верховний Суд, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18.

У випадку установленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 року в справі № 910/9714/22).

Отже, надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат, а також складності справи.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі № 910/2170/18.

Так, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, а також складності справи, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів цієї справи, беручи до уваги, зокрема, неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, предметом позову та обсягом матеріалів справи, кількістю підготовлених процесуальних документів, з урахуванням розумної необхідності їх підготовки та подання, з огляду на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не повністю відповідає критеріям співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/9948/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства аграрної політики та продовольства України (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 24; код ЄДРПОУ 37471967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке" (31340, Хмельницька область, Хмельницький район, село Лісові Гринівці, вулиця Центральна, будинок 4; код ЄДРПОУ 35668697) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 06.06.2024 року

Суддя В.С. Ломака