Постанова

від 19.06.2024 по справі 910/9948/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9948/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову від 17.04.2024 і додаткову постанову від 01.05.2024 Північного апеляційного господарського суду (колегія суддів: Андрієнко В. В., Шапран В. В., Буравльов С. І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 (суддя Ломака В. С.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке" до Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи, які не заявляють самосійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Державне підприємство "Радгосп "Лісовогринівецький"; 2) Фонд державного майна України про скасування державної реєстрації,

за участю представників:

позивача - Керницька О. В.

третьої особи 2 - Пономаренко В. С.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке" (далі - ТОВ "Хмельницьке", Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Міністерство) про:

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права Міністерства (номер запису 30565377) на гараж на 20 автомобілів загальною площею 894 кв.м., який розташований за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, село Лісові Гринівці, вулиця Центральна, 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779388668250;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права Міністерства (номер запису 30514783) на контору радгоспу загальною площею 698,3 кв.м., яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, село Лісові Гринівці, вулиця Центральна, 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1776783368250.

2. Позовні вимоги мотивовані порушенням права власності позивача на спірне нерухоме майно внаслідок одночасної державної реєстрації права власності на зазначену нерухомість за відповідачем та позивачем.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 12.09.2013 між Державним підприємством "Хмельницьке" в особі голови комісії з припинення юридичної особи ДП "Хмельницьке" Марцинюка В. М. (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке" (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В.І. та зареєстрований у реєстрі за № 1943, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого продавець зобов`язується передати покупцю у власність в рахунок погашення грошових зобов`язань, а покупець зобов`язується прийняти майно - приміщення гаражів загальною площею 460,8 кв.м., що розташоване за адресою: село Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, вулиця Центральна, будинок № 4 .

4. Крім того, 03.12.2014 між Колективним сільськогосподарським підприємством "Ліктрави" (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке" (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В.І. та зареєстрований у реєстрі за № 1554, згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого продавець зобов`язується передати покупцю у власність в рахунок погашення грошових зобов`язань, а покупець зобов`язується прийняти майно - приміщення адмінбудівлі загальною площею 696,4 кв.м., що розташоване за адресою: село Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, вулиця Центральна, будинок № 4 .

5. Державна реєстрація права власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна здійснена за позивачем 12.09.2013 та 03.12.2014 відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Так, за реєстраційним № 127379568250 зареєстровано право власності Товариства на приміщення гаражів загальною площею 460,8 кв.м. (номер запису про право власності: 2473694), а за реєстраційним № 130344068250 - право власності позивача на приміщення адмінбудівлі загальною площею 696,4 кв.м. (номер запису про право власності: 7930183).

6. Разом із тим, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 18.05.2023 № 332685931), 01.03.2019 за Державою Україна в особі Міністерства зареєстровано право власності на наступні об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, село Лісові Гринівці, вулиця Центральна, будинок № 4, а саме: гараж на 20 автомобілів загальною площею 894,9 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1779388668250, а також контору радгоспу загальною площею 698,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1776783368250. Означена державна реєстрація була проведена на підставі поданих документів - Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, серія та номер: № 10-15-20282, виданий 03.10.2018, видавник: Фонд.

7. У матеріалах справи наявний вищевказаний Витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, серія та номер: № 10-15-20282, за змістом якого балансоутримувачем гаража на 20 автомобілів загальною площею 894,9 кв.м. та контори радгоспу загальною площею 698,3 кв.м. є Радгосп "Лісовогринівецький" (код ЄДРПОУ 00481548).

8. Згідно з актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства Радгосп "Лісовогринівецький" (код ЄДРПОУ 00481548) зі сфери управління Міністерства до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженим 18.10.2019 Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, об`єкт, розміщений за адресою: 31340, Хмельницька область, Хмельницький район, село Лісові Гринівці, вулиця Центральна, будинок № 4, загальною площею будівель та споруд (пооб`єктно) 16 925,49 кв.м., що належить до сфери управління Міністерства, передається до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

9. У подальшому, актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства Радгосп "Лісовогринівецький" (код ЄДРПОУ 00481548) зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України, затвердженим 20.12.2019 Головою Фонду, об`єкт за адресою: 31340, Хмельницька область, Хмельницький район, село Лісові Гринівці, вулиця Центральна, будинок № 4, загальною площею будівель та споруд (пооб`єктно) - 10 340,2 кв.м., що належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України передається до сфери управління Фонду.

10. Судами установлено, що зі змісту наявних у матеріалах справи технічних паспортів, а саме: виготовленого Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 07.05.2018 на замовлення Радгоспу технічного паспорту на будівлю гаража на 20 автомобілів, мийки автомобілів та с/г техніки з естакадою, а також виготовленого Фізичною особою-підприємцем Юдаєвою Іриною Володимирівною 16.06.2021 на замовлення Товариства технічного паспорту на приміщення гаражів убачається, що означені технічні паспорти були виготовлені, у тому числі, на одне і те ж спірне у даній справі приміщення гаражів 460,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, село Лісові Гринівці, вулиця Центральна, будинок № 4.

11. Так, вказані приміщення розташовані за однією і тією ж адресою, а до їх складу входять тотожні за характеристиками, назвою та площею частини, зокрема, гараж площею 104,7 кв.м., гараж площею 65,7 кв.м.2, гараж площею 21,1 кв.м., гараж площею 103,0 кв.м., гараж площею 64,6 кв.м. тощо. Відтак, належні Товариству на праві власності приміщення гаражів загальною площею 460,8 кв.м. (реєстраційний № 127379568250), фактично увійшли до складу зареєстрованого за Міністерством на праві власності нерухомого майна - гаражів на 20 автомобілів загальною площею 894,9 кв.м. (реєстраційний № 1779388668250).

12. Крім того, судами установлено, що зі змісту наявних у матеріалах справи технічних паспортів, а саме: виготовленого Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 07.05.2018 на замовлення Радгоспу технічного паспорту на будівлю контори радгоспу, а також виготовленого Фізичною особою-підприємцем Юдаєвою Іриною Володимирівною 18.06.2021 на замовлення Товариства технічного паспорту на приміщення адмінбудівлі убачається, що означені технічні паспорти були фактично виготовлені на одне і те ж спірне у даній справі приміщення адмінбудівлі загальною площею 696,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, село Лісові Гринівці, вулиця Центральна, будинок № 4.

13. Так, вказані приміщення розташовані за однією і тією ж адресою, мають фактично однаковий поверховий план, а до їх складу входять тотожні за характеристиками, назвою та площею частини, зокрема, коридор площею 6,0 кв.м., хол площею 30,2 кв.м., кабінет площею 14,6 кв.м., кабінет площею 10,1 кв.м., умивальник площею 2,5 кв.м., вбиральня (туалет) площею 1,8 кв.м., сходова клітина площею 17,0 кв.м., коридор площею 5,8 кв.м. та інші. Отже, належне Товариству на праві власності приміщення адмінбудівлі загальною площею 696,4 м2 (реєстраційний № 130344068250), а також зареєстрована за Міністерством контора радгоспу загальною площею 698,3 кв.м. (реєстраційний № 1776783368250), фактично є одним і тим же майном.

14. Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій, до складу зареєстрованого за Міністерством на праві власності нерухомого майна увійшли, зокрема, об`єкти нерухомого майна, право власності на які було раніше зареєстровано за ТОВ "Хмельницьке" - приміщення гаражів та приміщення адмінбудівлі Радгоспу.

15. Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що зі здійсненням оспорюваної державної реєстрації фактично було вчинено подвійну реєстрацію права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, які станом на момент здійснення такої реєстрації вже перебували у позивача на праві власності, Товариство звернулося до суду з позовом до Міністерства про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права відповідача (номери записів: 30565377, 30514783) на гараж на 20 автомобілів загальною площею 894 кв.м. та контору радгоспу загальною площею 698,3 кв.м., які розташовані за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, село Лісові Гринівці, вулиця Центральна, 4, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна: 1779388668250, 1776783368250.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

16. 26.12.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позову.

17. Рішення обґрунтовано тим, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства (наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 823/378/16, від 07.08.2019 у справі № 193/11/17 та від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, а також постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 914/520/18). Тобто, такий стан речей щодо одночасного існування державної реєстрації кількох прав власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та прав позивача, а також підлягає судовому захисту.

18. 17.04.2024 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову про залишення цього рішення без змін, а 01.05 2024 - додаткову постанову про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст касаційних скарг

19. У касаційній скарзі Фонд державного майна України просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про відмову у позові, а також відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення з Фонду державного майна України витрат на професійну правничу допомогу.

20. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наполягаючи на ухваленні судових рішень без урахування правових позицій Верховного Суду, викладених ним у касаційній скарзі.

21. Скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" стосовно того, що у разі наявності одночасного існування державної реєстрації кількох прав власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна за приватною особою та державою, при вирішенні спору має братися до уваги яким чином державна власність вибула до приватної власності та з`ясовано наявність погодження на це Фонду державного майна України. У разі відсутності такого погодження рішення/документи, на підставі яких здійснено реєстрацію права власності на спірні об`єкти нерухомості не можуть вважатися такими, що є підставою для здійснення державної реєстрацію права власності. А отже, пріоритетним є запис про державну реєстрацію прав власності на об`єкт нерухомого майна за державою в особі відповідного органу управління.

22. Оскаржуючи додаткову постанову, скаржник послався на те, що апеляційний господарський суд не врахував, що Фонд державного майна України не є стороною у справі та безпідставно прийняв додаткову постанову про стягнення витрат на правничу допомогу з Фонду.

Короткий зміст відзиву на касаційні скарги

23. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Хмельницьке" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наполягаючи на дотриманні судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також на відповідності висновків судів першої та апеляційної інстанції правовим позиціям Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

24. Як зазначено раніше, суди установили, що зареєстровані за позивачем приміщення гаражів загальною площею 460,8 кв.м. та приміщення адмінбудівлі загальною площею 696,4 кв.м., що розташовані за адресою: село Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, вулиця Центральна, будинок № 4 , а також зареєстровані за Міністерством об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, село Лісові Гринівці, вулиця Центральна, будинок № 4, а саме: гараж на 20 автомобілів загальною площею 894,9 кв.м. та контора радгоспу загальною площею 698,3 кв.м., є одним і тим же об`єктом нерухомості.

25. Право власності на спірне майно зареєстроване двічі: вперше за позивачем на підставі договорів купівлі-продажу від 12.09.2013 та від 03.12.2014 за реєстраційним № 127379568250 (зареєстровано право власності позивача на приміщення гаражів загальною площею 460,8 кв.м.2) та за реєстраційним № 130344068250 (зареєстровано право власності позивача на приміщення адмінбудівлі загальною площею 696,4 кв.м.), а згодом за Державою Україна в особі Міністерства на підставі Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна № 10-15-20282 від 03.10.2018 за реєстраційним № 1779388668250 (зареєстровано право власності на гараж на 20 автомобілів загальною площею 894,9 кв.м.) та за реєстраційним № 1776783368250 (зареєстровано право власності на контору радгоспу загальною площею 698,3 кв.м.).

26. Отже, відбулась подвійна реєстрація права власності.

27. Позивач звернувся із позовом про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційного запису.

28. Як убачається з вимог позивача та їх обґрунтування, вони спрямовані на незаконну, на його думку, реєстрацію за відповідачем права власності на спірне нерухоме майно, оскільки позивач вважає себе його власником. Отже, спір у цій справі виник між позивачем і Міністерством щодо права власності на нерухоме майно - приміщення гаражу та приміщення адмінбудівлі Радгоспу.

29. Відповідно до статей 317 і 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

30. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

31. За приписами статті 181 цього ж Кодексу до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

32. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89), володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то факт володіння другими може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

33. Одночасне існування державної реєстрації кількох прав власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів особи, за якою право власності на нерухоме майно зареєстровано первинно та не припинялося (така правова позиція відповідає висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 823/378/16, від 07.08.2019 у справі № 193/11/17 та від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 914/520/18).

34. Отже, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване одночасно за двома особами як нібито на два різні об`єкти, які є однією й тією ж нерухомістю, то обидві особи володіють таким нерухомим майном, але володіння кожної з цих осіб є неповноцінним. Ця особливість не змінює характеру порушення прав та інтересів постраждалої особи, яке полягає у позбавленні її порушником повноцінного володіння спірним майном. Тому належному способу захисту прав та інтересів постраждалої особи відповідає позовна вимога про витребування спірного нерухомого майна (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 910/3419/22).

35. Крім того, вирішення спору має призводити до припинення порушення і повноцінного володіння нерухомим майном, а тому судове рішення про витребування нерухомого майна як такого, право на яке зареєстроване двічі, є підставою для закриття одного з розділів Державного реєстру прав на нерухоме майно.

36. Положення частин першої, другої, четвертої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній на час реєстрації права власності на спірні приміщення за Міністерством, передбачали, що розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі: знищення об`єкта нерухомого майна; поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об`єкт незавершеного будівництва. У разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів. Записи про речові права та їх обтяження щодо об`єкта, який поділяється, або при виділі частки з цього об`єкта переносяться до розділів Державного реєстру прав, відкритих на кожний новостворений об`єкт. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права та їх обтяження не поширюються на всі новостворені об`єкти нерухомого майна, записи про такі права та обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об`єктів, яких вони стосуються. У разі проведення державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об`єкт незавершеного будівництва, відповідний розділ та реєстраційна справа щодо об`єкта незавершеного будівництва закриваються, реєстраційний номер такого об`єкта скасовується. Для новоствореного об`єкта нерухомого майна відкривається новий розділ у Державному реєстрі прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер такому об`єкту. Записи про речові права та їх обтяження щодо об`єкта незавершеного будівництва переносяться до розділу Державного реєстру прав, відкритого для новоствореного об`єкта.

37. Зважаючи на те, що подвійна реєстрація права власності на одне й те ж майно унеможливлює повноцінне володіння ним будь-якою особою, судове рішення у таких спорах обов`язково має призводити до закриття одного з розділів реєстру незалежно від того, на чию користь воно ухвалюється.

38. У таких справах кожну сторону слід розглядати одночасно і як позивача, і як відповідача, навіть якщо відповідач формально не звернувся із зустрічним позовом про витребування нерухомого майна від позивача. Якщо відповідач не визнає позов про витребування від нього майна, право власності на яке зареєстроване як за позивачем, так і за відповідачем як на нібито різні об`єкти нерухомості, то він фактично вимагає витребування цього майна від позивача. Тому суд має витребувати спірне майно або від відповідача на користь позивача, або від позивача на користь відповідача, аби подвійна реєстрація була припинена на майбутнє. Водночас слід звернути увагу на те, що як до ухвалення судом рішення, так і після нього (до внесення відповідних змін до Державного реєстру прав на нерухоме майно) не виключена можливість реєстрації інших, крім права власності, прав на нерухоме майно та їх обтяжень у розділі, який підлягає закриттю, у тому числі добросовісних набувачів таких прав.

39. Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб (постанова від 30.06.2020 у справі № 9/028-10/13 (пункт 10.28)). Судове рішення діє виключно inter partes (з лат. між сторонами) (постанова Верховного Суду від 19.04.2023 у cправі № 904/7803/21 (пункт 6.23)).

40. Тому судове рішення про витребування нерухомого майна як такого, право на яке зареєстроване двічі, є підставою як для державної реєстрації припинення права власності особи, від якої воно витребовується, для закриття відповідного розділу у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, так і для перенесення з розділу, який підлягає закриттю, до розділу, який залишається, відомостей про інші, крім права власності, права на нього та обтяження. Можлива наявність суперечності між речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зареєстрованими у цих розділах не є перешкодою для їх перенесення, оскільки вона виникла раніше внаслідок відкриття двох розділів реєстру на одне й те ж нерухоме майно. Державна реєстрація припинення таких прав та обтяжень здійснюється у загальному порядку на підставі відповідного судового рішення за позовом зацікавленої особи.

41. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 Цивільного кодексу України).

42. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи цю справу № 199/8324/19, у постанові від 13.07.2022 зауважила таке. Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

43. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

44. Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

45. Оскільки у справі, що переглядається, суди встановили, що право власності на спірне майно одночасно зареєстроване за позивачем та Міністерством, то колегія суддів зазначає, що належному способу захисту прав та інтересів позивача відповідає позовна вимога про витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння, а судове рішення у такому спорі обов`язково призведе до закриття одного з розділів реєстру незалежно від того, на чию користь воно буде ухвалено.

46. Такий позов позивачем не був заявлений, а одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених випадках.

47. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Аналогічні положення містяться і у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.

48. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 Цивільного кодексу України.

49. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).

50. Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

51. Отже, відповідно до норм статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обрання ж ним неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (узгоджується із постановою Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 914/2736/21).

52. Однак, вимога про скасування державної реєстрації, пред`явлена позивачем з наміром набути повноцінного володіння спірним нерухомим майном, яке одночасно зареєстровано за двома особами, не відповідає належному способу захисту у цій справі, яким є віндикаційний позов, що є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76)).

53. Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

54. Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

55. Отже, саме в межах спору, предметом якого є вимога позивача про витребування майна, ТОВ "Хмельницьке" має довести правомірність набуття ним права власності на спірне майно - приміщення гаражів та приміщення адмінбудівлі Радгоспу, та спростувати доводи відповідача щодо необхідності обов`язкового погодження відчуження спірного майна з Фондом, а Міністерство, в свою чергу, має надати докази правомірності здійснення за ним державної реєстрації на таке майно на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

56. Зважаючи на те, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові незалежно від інших, установлених судом обставин, колегія суддів не надаэ оцінку іншим доводам касаційної скарги Фонду державного майна України.

57. Відтак колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішення і постанови та ухвалення нового рішення у цій справі про відмову у позові, оскільки в ході касаційного провадження Верховний Суд дійшов висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту.

Щодо додаткової постанови

58. Предметом касаційного оскарження є додаткова постанова апеляційного суду про часткове задоволення заяви ТОВ "Хмельницьке" з покладенням на Фонд державного майна України обов`язку по відшкодуванню витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000,00 грн у зв`язку з розглядом в суді апеляційної інстанції апеляційної скарги третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Фонду державного майна України.

59. Проте, додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 910/17047/20, від 17.08.2023 у справі № 910/16718/20.

60. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, то зважаючи на положення статей 129, 130, 244 ГПК України наявні підстави для скасування додаткової постанови апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

61. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

62. Відповідно до частин першої, третьої статті 311 цього ж Кодексу суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

63. Ураховуючи наведене, касаційна скарга Фонду державного майна України підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Розподіл судових витрат

64. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 910/9948/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/9948/23 скасувати та у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке" про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке" (код ЄДРПОУ 35668697) на користь Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) 10 736,00 грн судового збору за розгляд касаційної скарги та 8 052,00 грн за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає

Суддя Є. В. Краснов

Суддя С. К. Могил

Суддя Л.І. Рогач