Рішення

від 05.06.2024 по справі 927/863/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 червня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/863/23 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянув матеріали справи

за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави,

вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000,

в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області,

вул. Молодіжна, 10, с. Киселівка Чернігівського району, Чернігівської області, 15530,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФДС БУД",

вул. Громадська, 45, м. Чернігів, 14000,

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 350896,01 грн

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

від прокуратури: Кравченко А.А. - прокурор відділу.

У судовому засіданні 05.06.2024, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

23.06.2023, надійшла позовна заява заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФДС БУД" про визнання недійсними додаткових угод до договору від 23.12.2021 № 373, стягнення 350896,01 грн, з проханням:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 31.12.2021 до Договору № 373 від 23.12.2021, укладену між Киселівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код 04412018) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФДС БУД" (код 43459201),

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 01.04.2022 до Договору № 373 від 23.12.2021, укладену між Киселівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код 04412018) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФДС БУД" (код 43459201),

- стягнути з відповідача на користь позивача 97859,46 грн штрафу та 253036,55 грн пені, нарахованих за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань по виконанню робіт у погоджений строк.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначає, що оскаржувані додаткові угоди є такими, що укладені з порушенням вимог діючого законодавства України, зокрема, п. 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", як наслідок - підлягають визнанню недійсними в судовому порядку. Стягнення штрафних санкцій мотивоване невиконанням відповідачем умов Договору № 373 від 23.12.2021 щодо дотримання кінцевого строку завершення виконання робіт.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023, відмовлено в задоволенні позову.

Верховним Судом винесена постанова від 27.02.2024, якою касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задоволено частково; рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 скасовані; справу № 927/863/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 звертав увагу, що при новому розгляді, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2024 суд прийняв справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 29.04.2024, установив учасникам справи процесуальні строки для подачі письмових заяв по суті спору.

19.04.2024, позивачем подане письмове клопотання про вирішення спору за відсутності його повноважного представника, за наявними матеріалами справи, яке задоволене судом.

22.04.2024, відповідачем подана письмова заява про застосування наслідків спливу позовної давності, клопотав розглянути спір за відсутності його представника. Суд задовольнив дане клопотання, прийняв до розгляду письмову заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

29.04.2024, у підготовче засідання прибув прокурор; сторони до суду не прибули, натомість письмово клопотали розглянути спір за відсутності їх повноважних представників.

Суд, за результатами підготовчого засідання, відповідно до п. 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) постановив закрити підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 05.06.2024, про що сторони повідомлені в порядку статей 120, 121 ГПК України.

08.05.2024, прокурором подане письмове заперечення на заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності

29.05.2024, від відповідача надійшли додаткові пояснення з проханням при ухваленні судового рішення врахувати правові висновки, наведені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 щодо відсутності підстав для поновлення строків позовної давності.

04.06.2024, прокурор письмово заперечив щодо врахування висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, обставини якої відмінні, неревалентні до спірних правовідносин. Наголошував на необхідності розмежуння понять строків позовної давності (в полі правового регулювання матеріального права) та процесуальних строків розгляду певних категорій справ, заяв тощо (в полі правового регулювання процесуального права).

05.06.2024, у судове засідання прибув прокурор; сторони до суду не прибули, про дату, час та місце судового розгляду спору повідомлені належним чином, про що свідчать наявні матеріали справи.

Суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав прокурора, який підтримав позов у повному обсязі.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ:

10.12.2021, опубліковане оголошення про проведення процедури закупівлі робіт за кодом Національного класифікатора України - "ДК 021:2015:45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація", очікуваною вартістю 1407930,00 грн, ідентифікатор закупівлі UА-2021-12-10-010209-с.

Кінцевою датою подання тендерних пропозицій визначено 21.12.2021.

Строк поставки товарів (надання послуг, виконання робіт) визначений до 31.12.2021.

Розкриття пропозицій відбулося 21.12.2021, за реєстром отриманих тендерних пропозицій участь у процедурі закупівлі взяли 2 учасники - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» (код ЄДРПОУ 24838096) та ТОВ «ФДС БУД» (код ЄДРПОУ 43459201).

За протоколом уповноваженої особи Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 22.12.2021 переможцем визначене TOB «ФДС БУД» (код ЄДРПОУ 43459201), оприлюднене повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

23.12.2021, між Киселівською сільського радою Чернігівського району Чернігівської області (замовник) та TOB «ФДС БУД» (виконавець) укладений договір № 373 (далі - Договір), за п. 1.1. якого виконавець приймає на себе зобов`язання із своїх матеріалів, своїми силами та засобами виконати роботи: «Капітальний ремонт (технічне переоснащення) внутрішньої системи опалення (встановлення котла(ів) на альтернативному виді палива в Снов`янському закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за адресою: с. Снов`янка, вул. Лісова 1-В (код ДК 021:2015:45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація)», а замовник - прийняти та оплатити їх.

За п. 2.1. загальна вартість робіт за цим Договором складає 1397992,27 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 2.2. Договору джерело фінансування - субвенція з Державного бюджету місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток окремих територій.

Згідно з п. 2.3. Договору оплата здійснюється на підставі актів виконаних робіт у національній валюті шляхом перерахування в безготівковій формі грошових коштів замовником на поточний рахунок виконавця, вказаний в цьому Договорі, протягом 10 робочих днів.

Виходячи з умов п. 1.3. роботи за цим Договором мають бути виконані в термін до 31.12.2021.

Відповідно до п. 3.1.1. виконавець зобов`язаний виконати роботу, обумовлену Договором, своїми засобами, зі своїх матеріалів, якісно та в установлений строк.

За порушення умов цього Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим Договором (п. 6.1.).

Згідно з п. 6.2. Договору якщо виконавець своєчасно не розпочав роботу або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися в односторонньому порядку від Договору та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 6.3. в разі порушення з вини виконавця кінцевого строку завершення виконання робіт, який передбачений п. 1.2. цього Договору, виконавець сплачує замовнику за частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) пеню в розмірі 0,1 % від загальної вартості робіт (ціни Договору) за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % (сім відсотків) від загальної вартості робіт (ціни Договору).

Застосування штрафних санкцій до сторони, яка порушила зобов`язання, не звільняє її від виконання таких зобов`язань, крім випадків, коли замовник відмовляється від прийняття виконання зобов`язань згідно з умовами Договору (п. 6.6.).

Збитки, завдані замовнику неналежним виконанням / невиконанням виконавцем зобов`язань підлягають відшкодуванню в повній сумі встановлених Договором штрафних санкцій (п. 6.7.).

У додатках № 1 та № 2 до Договору сторони погодили календарний графік виконання робіт та план фінансування виконаних робіт, за якими протягом грудня 2021 року TOB "ФДС БУД" зобов`язувалося здійснити монтаж транспортабельної модульної котельні та придбання устаткування.

31.12.2021, між замовником та виконавцем укладена додаткова угода № 1 до Договору, якою продовжений строк виконання робіт до 31.03.2022. Також сторони погодили календарний графік виконання робіт та план фінансування виконаних робіт за якими протягом грудня 2021 - березня 2022 років TOB "ФДС БУД" зобов`язалося здійснити загальнобудівельні роботи вартістю 296695,90 грн (грудень 2021 - березень 2022 років), сантехнічні роботи - 855045,28 грн (грудень 2021 року - лютий 2022 року), вентиляцію - 204461,80 грн (січень 2022 року), електромонтажні роботи - 41789,29 грн (лютий 2022 року).

01.04.2022, між замовником та виконавцем укладена додаткова угода № 2 до Договору, якою продовжений строк виконання робіт до 31.12.2022. Також сторони погодили календарний графік виконання робіт, за яким протягом грудня 2021 - серпня 2022 років TOB "ФДС БУД" зобов`язалося здійснити загальнобудівельні роботи вартістю 296695,90 грн (грудень 2021 - серпень 2022 років), сантехнічні роботи - 855045,28 грн (грудень 2021 року - липень 2022 року), вентиляцію - 204461,80 грн (квітень 2022 року), електромонтажні роботи - 41789,29 грн (травень 2022 року).

05.12.2022, між замовником та виконавцем укладена додаткова угода № 3 до Договору, якою сторони припинили строк дії Договору, зазначивши, що дійшли згоди розірвати Договір відповідно до статей 651, 653, 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за взаємною згодою сторін, у зв`язку з неможливістю виконання виконавцем його умов. Сторони підтвердили, що станом на день укладення цієї Додаткової угоди виконавець виконав, а замовник прийняв та оплатив роботи на загальну суму 434372,73 грн.

Мотивуючи звернення до суду в інтересах держави з позовом, прокурор зазначив, що оскільки TOB «ФДС БУД» не виконало роботи за договором від 23.12.2021 № 373 у повному обсязі в погоджений строк, об`єкт не був зданий до експлуатації, тоді як кошти на закупівлю вказаних робіт були цільовими, виділеними згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.2021 № 1337-р "Деякі питання розподілу у 2021 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій", відтак, наявні достатні підстави для визнання недійсними додаткових угод №№ 1 та 2 про пролонгацію цього Договору та стягнення з TOB "ФДС БУД" штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт, обумовлених Договором.

Прокурор вважає, що укладання Додаткових угод №№ 1 та 2 до договору від 23.12.2021 № 373 відбулося з порушенням вимог діючого законодавства України, зокрема, п. 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки не було законодавчих підстав для перегляду такої істотної умови Договору як строк виконання робіт, умови якого в подальшому взагалі не були виконані відповідачем (правочин припинений наприкінці 2022 року за згодою сторін), що зумовило нераціональне і неефективне використання бюджетних коштів.

Підстави представництва інтересів держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Виходячи зі змісту наведеної норми, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи така відповідь взагалі не отримана, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У даній справі прокурором поданий позов в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області в зв`язку з невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін, зокрема, віднесене фінансування видатків з місцевого бюджету в установленому законом порядку (п. 4 частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування).

Матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Киселівська сільська рада як орган місцевого самоврядування, є розпорядником бюджетних коштів у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України, що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, водночас, зобов`язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави в бюджетній сфері.

Тобто Рада є органом, до компетенції якого віднесені повноваження контролю за використанням виділених їй бюджетних коштів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 частини 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру").

Прокурор попередньо звертався до Киселівської сільської ради листом від 22.05.2023 № 55-75-5138вих-23 про надання інформації щодо укладання договору № 373 від 23.12.2021 та додаткових угод до нього.

Киселівська сільська рада, на звернення прокурора, листом № 02-18/684 від 25.05.2023 повідомила, що 05.12.2022 між сільською радою та ТОВ «ФДС БУД» укладена Додаткова угода про розірвання Договору, за взаємною згодою, в зв`язку з неможливістю виконання Товариством умов Договору.

Киселівською сільською радою підтверджене нездійснення жодних заходів, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, оскільки Киселівська сільська рада є замовником послуг при здійсненні процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів за законодавством України. Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є стороною спірних правочинів, юридичною особою, що може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету за законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Таким чином, починаючи з 06.12.2022 компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та в нього було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив їх у суді.

Порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині дотримання строків виконання робіт за Договором, що фінансувались за рахунок субвенції з Державного бюджету України, що в подальшому повністю не були виконані відповідачем (Договір розірваний за взаємною згодою), зумовило необхідність у виділенні додаткових коштів для завершення виконання робіт, обумовлених цим Договором, у тому числі беручи до уваги динаміку росту цін на ринку.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради до ТОВ «ФДС БУД» про визнання недійсними Додаткових угод та стягнення штрафних санкцій в розмірі 350896,01 грн за прострочення виконання зобов`язання за договором від 23.12.2021 № 373.

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Киселівської сільської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Щодо вимог про визнання недійсними Додаткових угод №№ 1 від 31.12.2021 та 2 від 01.04.2022 до договору від 23.12.2021 № 373.

За частиною 1 статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до частини 7 статті 179 цього Кодексу господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, оскільки факт укладення договору за загальним правилом пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливим є визначення, які умови належать до числа істотних.

Істотними слід вважати умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

Так, істотною умовою договору в усіх без винятку випадках є умова про предмет договору.

Істотними умовами також є умови, що прямо визначені в якості істотних нормами чинного законодавства, або хоча й не визначені прямо, однак є необхідними для договорів певного виду.

Крім того, істотними умовами є будь-які інші умови, відносно яких має бути досягнута згода на вимогу будь-якої сторони, тобто такі умови, за відсутності яких сторона, яка на них наполягає, не бажає укладати відповідний договір.

Частиною 3 статті 180 ГК України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Вказана норма визначає, що предмет, ціна та строк дії договору є істотними умовами, які сторони повинні погодити при укладенні договору. Тобто це правило є загальним у всіх без винятків випадках.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За статтею 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання в розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 849 ЦК України замовник має право в будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

За частиною 2 статті 852 ЦК України за наявності в роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Умова щодо строку виконання робіт, обумовлених Договором, включена замовником до тендерної документації під час проведення спрощеної / допорогової закупівлі UA-2021-12-10-010209-c.

Відповідач прийнявши участь у тендері, за результатами якого став переможцем та уклав з Радою договір від 23.12.2021 № 373, взяв на себе зобов`язання з виконання робіт, обумовлених Договором та додатками №№ 1 та 2 до нього, а саме здійснити монтаж транспортабельної модульної котельні та придбання устаткування на загальну суму 1397992,27 грн, у строк по 31.12.2021.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад викладені в Законі України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За п. 4 частини 5 статті 41 цього Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, в тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, в разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Таким чином, TOB «ФДС БУД», як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи Договір № 373 (укладений за результатами спрощеної закупівлі), усвідомлювала, що кінцевою датою виконання робіт є дата, визначена в Календарному графіку виконання робіт (додаток № 1 до Договору), з огляду на що повинна була розумно оцінити цю обставину, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання в погоджені сторонами строки. Тобто TOB «ФДС БУД», підписавши Договір, погодило усі його істотні умови, зокрема, щодо кінцевої дати виконання робіт.

Із зазначеного вище та системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що в цьому випадку визначена сторонами у Договорі така умова як строк виконання робіт, є істотною умовою договору про закупівлю.

Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами 3, 4 статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлене договором чи не обумовлене характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлене договором або законом.

Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм ЦК України та ГК України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (дана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).

Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовані статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (п. 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (дана правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).

Отже, під час дії Договору сторони могли змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов`язань (строк виконання робіт), шляхом продовження такого строку, однак виключно за наявності існування документально підтверджених об`єктивних обставин, що зумовили таке продовження (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 907/811/21).

У позові прокурор вказав на те, що не існувало підстав, визначених п. 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", для внесення Додатковими угодами № 1 та № 2 змін до Договору про продовження строку виконання зобов`язань з виконання робіт, а тому оспорюваний правочин укладений всупереч вказаній нормі та підлягає визнанню недійсним.

Виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України, кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Відповідач наведених доводів прокурора не спростував, будь-яких доказів на підтвердження існування об`єктивних обставин, що унеможливили виконання робіт, обумовлених Договором, у погоджений сторонами строк (по 31.12.2021), до суду не надав.

Так само позивач не надав будь-яких пояснень щодо підстав пролонгування сторонами термінів виконання робіт за Договором до 31.03.2022.

Як установлено судом, у подальшому, незважаючи на неодноразову пролонгацію термінів виконання робіт, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, натомість, 05.12.2022 сторони за взаємною згодою розірвали договір від 21.12.2021 № 373, в рахунок якого позивачем сплачено 434372,73 грн за фактично закуплене відповідачем обладнання.

За приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися в формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Суд, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку про відсутність об`єктивних обставин, що унеможливили виконання відповідачем робіт, обумовлених Договором, у погоджений сторонами строк по 31.12.2021, що узгоджувалось з умовами тендерної документації замовника на момент проведення спрощеної закупівлі.

Таким чином, додаткові угоди №№ 1 від 31.12.2021 та № 2 від 01.04.2022 укладені сторонами з порушенням вимог п. 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання їх недійсними в судовому порядку, в силу частини 1 статті 203 та статті 215 ЦК України.

Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій в сумі 350896,01 грн на підставі п. 6.3. Договору.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина 1).

За приписами частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором (у первісній редакції), в тому числі щодо граничних строків виконання робіт.

За умовами п. 1.3. Договору роботи мали бути виконані в термін до 31.12.2021.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, установлений договором.

За статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачене законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Сторони в п. 6.3. Договору погодили, що в разі порушення з вини виконавця кінцевого строку завершення виконання робіт, який передбачений п. 1.2. цього Договору, виконавець сплачує замовнику згідно з частиною 2 статті 231 ГК України пеню в розмірі 0,1 % від загальної вартості робіт за цим Договором (ціни Договору) за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % (сім відсотків) від загальної вартості робіт за цим Договором (ціни Договору).

Керуючись наведеними нормами та п. 6.3. Договору прокурор заявив до стягнення з відповідача: 253036,55 грн пені (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ) за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 та 97859,46 грн штрафу (в розмірі 7% від загальної вартості робіт за Договором).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки за статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якої є захист прав та інтересів кредитора в разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора в разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, в вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем договірних зобов`язань у частині виконання, обумовлених Договором, робіт у погоджений строк, відтак позов у частині вимоги про стягнення штрафних санкцій в сумі 350896,01 грн є обґрунтованим.

Щодо необхідності застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідач письмово клопотав застосувати наслідки спливу позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (спеціальна позовна давність тривалістю в один рік) та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. В разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною в справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатися про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/248/20.

При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 зазначала про те, що: "якщо в передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та в справі № 469/1203/15-ц). Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого поданий позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог".

У постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду констатувала таке: "у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, в цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави в цих відносинах. Тому в відносинах, в які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу в відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави в разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави. Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною в справі.

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради з проханням визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 31.12.2021 та № 2 від 01.04.2022 до договору від 23.12.2021 № 373 та стягнути з Товариства штрафні санкції в розмірі 350896,01 грн на користь територіальної громади в особі Ради.

Рада, як сторона оскаржуваного договору, обізнана з фактом порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, починаючи з 01.01.2022, тобто зі спливом граничних строків виконання робіт за Договором.

Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 частини 2 статті 258 ЦК України)

Для застосування позовної давності за заявою сторони в спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача в спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Суд установив, що перебіг позовної давності відносно вимоги про стягнення штрафу в розмірі 97859,46 грн, право на стягнення якого в Ради виникло з 31.01.2022, мав закінчитись 31.01.2023; та відносно вимоги про стягнення пені в розмірі 253036,55 грн (має періодичний характер нарахування), право на стягнення якої виникло в Ради з 01.01.2022 по 30.06.2022, мав закінчитися в період з 01.01.2023 по 30.06.2023 (позовна давність відносно даної вимоги обчислюється щодо кожного дня окремо).

Натомість, як вірно звертав увагу прокурор, згідно з п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі) постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» по всій території України встановлений карантин з 12.03.2020, що тривав по 30.06.2023.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до п. 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що на момент ухвалення судового рішення в справі, триває.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-ІХ, набув чинності з 30.01.2024, змінена редакція п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Тобто, строки, визначені статтею 258 ЦК України (спеціальна позовна давність тривалістю в один рік щодо вимог про стягнення неустойки), продовжуються на строк дії воєнного стану.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що прокурор звернувся за захистом порушеного права в строк визначений законом, оскільки строки позовної давності передбачені нормами статей 257, 258 ЦК України продовжені.

Отже, законодавцем, з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду, передбачене продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Наведене узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 у справі № 727/4133/22, в постанові від 28.03.2024 у справі № 903/877/20, від 01.02.2024 у справі № 916/411/23.

Водночас суд відхилив посилання відповідача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, спір в якій не є подібним до даного (розглянута справа про проходження публічної служби; строки розгляду спорів даної категорії врегульовані положеннями частини 5 статті 122 КАС України та є процесуальними, натомість, строки позовної давності знаходяться в полі регулювання матеріального права).

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

За статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 10631,44 грн (за розгляд спору в суді першої інстанції), 15947,16 грн (за розгляд спору в суді апеляційної інстанції) та 21262,88 грн (за розгляд спору в суді касаційної інстанції), за результатами нового розгляду, підлягають відшкодуванню прокуратурі за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 42, 46, 53, 55, 73, 74, 76 - 79, 91, 123, 129, 165, 178, 184, 202, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Молодіжна, 10, с. Киселівка, Чернігівського району, Чернігівської області, 15530; код ЄДРПОУ 04412018) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФДС БУД» (вул. Громадська, 45, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 43459201) про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 350896,01 грн.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 31.12.2021 до договору № 373 від 23.12.2021, укладену між Киселівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412018) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФДС БУД» (код ЄДРПОУ 43459201).

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 01.04.2022 до договору № 373 від 23.12.2021, укладену між Киселівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412018) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФДС БУД» (код ЄДРПОУ 43459201).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФДС БУД» (вул. Громадська, 45, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 43459201) на користь Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Молодіжна, 10, с. Киселівка, Чернігівського району, Чернігівської області, 15530; код ЄДРПОУ 04412018) кошти в розмірі 350896,01 грн за прострочення виконання зобов`язань за договором № 373 від 23.12.2021.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФДС БУД» (вул. Громадська, 45, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 43459201) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір у сумі 10631,44 грн (за розгляд спору в суді першої інстанції), у сумі 15947,16 грн (за розгляд спору в суді апеляційної інстанції) та у сумі 21262,88 грн (за розгляд спору в суді касаційної інстанції).

6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частина рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене та підписане 06.06.2024

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко