Рішення

від 06.06.2024 по справі 420/10134/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10134/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 грошової компенсації за 23 днів невикористаної відпустки в році звільнення (2023 рік); зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 23 дні відпустки в році звільнення (2023 рік), включивши до розміру та складових грошового забезпечення для розрахунку компенсації за невикористані 23 дні відпустки надбавку за специфічні умови проходження служби (25%) в сумі 16207,35 гривень та щомісячну премію (30%) в сумі 13873,20 гривень; визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 роки в загальній кількості 59 календарних днів; зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 роки в загальній кількості 59 календарних днів; визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за 2018-2022 роки в загальній кількості 70 календарних днів; зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2022 роки в загальній кількості 70 календарних днів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 27.11.2018 по 01.03.2021 проходив службу на посаді державного службовця слідчого другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі. З 18.03.2021 по 31.03.2023 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді особи рядового та начальницького складу. 31.03.2023 ОСОБА_1 було звільнено з посади за угодою сторін. При цьому, при розрахунку суми грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку не було враховані грошове забезпечення позивача, а також не виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки за час проходження служби - щорічної та як учасника бойових дій. Враховуючи те, що невикористана позивачем частина щорічної оплачуваної відпустки за 2021 рік становить 14 календарних днів; а за 2022 рік становить 45 календарних днів, тому при звільненні зі служби позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористані за 2021-2022 роки 59 календарних днів щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки. ОСОБА_1 за 2018-2022 роки додаткову відпустку як учасник бойових дій (строком 14 календарних днів на рік) не використав, а тому при звільненні зі служби позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористані протягом 2018-2022 років - 70 календарних днів додаткової відпустки як учасник бойових дій. Крім того, Таким чином ТУ ДБР до суми компенсації за відпустку протиправно не враховано 30080,55 грн. (99534,35 грн - 69453,80 грн).

Ухвалою судді від 22.04.2024 позивачу поновлено строк на звернення до суду; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

08.05.2024 до суду від Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що нормами Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 року №743, та Інструкції про механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, порядок та умови його виплати, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 12.07.2022 року №348, для осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань передбачено виплату грошової компенсації виключно за відпустку, яка не використана в році звільнення. Саме ці положення зазначених вище нормативно-правових актів є спеціальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин, тоді як позивач покликається на положення загального законодавства, яке не підлягає застосуванню. Таким чином, грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, оскільки встановлено правило надання щорічної відпустки до кінця календарного року. Тому, оскільки у справі яка розглядається позивач звільнений з посади 31.03.2023, відповідач не зобов`язаний був виплачувати грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткові відпустки за 2021-2022 роки. Також оскільки додаткова відпустка учасникам бойових дій надається незалежно від відпрацьованого в році часу, в даній конкретній справі, позивач не скористався своїм правом на отримання такої відпустки протягом 2018-2022 років, а відповідач не мав права обмежувати соціальні гарантії ОСОБА_1 та право останнього на використання зазначеної відпустки. Чинне законодавство не передбачає виплату грошової компенсації в даному випадку. Крім того, відповідач нарахував та виплатив ОСОБА_1 грошової компенсації за 23 дні невикористаної відпустки за 2023 рік відповідно до ст. 20 Закону України «Про державне бюро розслідувань» та з урахуванням Інструкції про механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, порядок та умови його виплати, затвердженої Наказом Державного бюро розслідувань від 12.07.2022 року № 348. Зокрема, розрахунок розміру грошової компенсації за 23 дні невикористаної в 2023 році позивачем відпустки було здійснено з наступних складових грошового забезпечення: 1) посадового окладу - 46 244,00 грн.; 2) доплати за вислугу років - 16 185,40 грн. (35%); 3) доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці - 4624,40 грн. (10%); 4) доплати за спеціальне звання - 2400,00 грн., а тому дана вимога є також необґрунтованою.

Ухвалою суду від 14.05.2024 в задоволенні клопотання представника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що наказом ТУ ДБР у м. Мелітополі від 23.11.2018 № 23 о/с ОСОБА_1 був призначений на посаду державного службовця слідчого другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Теритоіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, з 27.11.2018.

Згідно з наказом ТУ ДБР у м. Мелітополі від 26.02.2021 № 61 о/с ОСОБА_1 було звільнено за угодою сторін з 01.03.2021.

В день звільнення з працівником було проведено повний розрахунок та виплачена компенсація в сумі 180 756,72 грн. за всі невикористані дні відпустки у кількості 72 календарних дні, а саме:

- 13 календарних днів невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби понад 20 років за період роботи з 14.01.2019 по 13.01.2020;

- 21 календарний день невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 27.11.2019 по 26.11.2020;

- 08 календарних днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 27.11.2020 по 26.11.2021;

- 15 календарних днів невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби понад 20 років за період роботи з 14.01.2020 по 13.01.2021;

- 15 календарних днів невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби понад 20 років за період роботи з 14.01.2021 по 13.01.2022.

На підставі пункту 95 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2020 р. № 743 (далі Положення) працівнику виплачена грошова компенсація в сумі 53 249,99 грн за невикористані дні відпустки в році звільнення у кількості 23 календарні дні, а саме:

- 08 календарних дні використаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік;

- 15 календарних днів невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік.

Наказом від 17.03.2021 № 39 о/с дск ОСОБА_1 був прийнятий на службу на посаду начальницького складу до ДБР і призначений з 18.03.2021 на посаду начальника третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсон) ТУ ДБР у м. Мелітополі.

Згідно з наказом № 47 ос/дск від 28.03.2023 ОСОБА_1 був звільнений зі служби за угодою сторін з 31.03.2023.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.05.2023 № 140 (по стройовій частині), ОСОБА_1 призначено заступником командира механізованої роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1

При звільнені позивачу було надано копію наказу та розрахунковий лист. Як вбачається з вищенаведеного, з 18.03.2021 по 31.03.2023 ОСОБА_1 проходив службу на посаді особи рядового та начальницького складу.

Листами № 17-11-3572/2024 від 04.03.2024 та № 17-11-3896/2024 від 11.03.2024 ТУ ДБР у м. Мелітополі повідомило про те, що кількість невикористаної відпустки:

- за 2018-2022 роки додаткова відпустка як учаснику бойовийх дій не використовувалась, тобто загальна кількість днів невикористаної відпустки - 70 днів;

- за 2021 рік становить 14 календарних днів щорічної основної відпустки;

- за 2022 рік становить 45 днів щорічної відпустки, з них 30 - основної оплачуваної відпустки та 15 - додаткової оплачуваної відпустки.

Компенсація за вказані дні невикористаних відпусток ОСОБА_1 , не виплачувалась. При звільненні виплачена компенсація за невикористані дні відпустки лише за 2023 рік.

Враховуючи те, що невикористана позивачем частина щорічної оплачуваної відпустки за 2021 рік становить 14 календарних днів; а за 2022 рік становить 45 календарних днів, тому при звільненні зі служби позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористані за 2021-2022 роки 59 календарних днів щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Позивач є учасником бойових дій і протягом 2018-2022 рр. він з заявами про надання йому додаткових відпусток, що надаються учасникам бойових дій, не звертався, а тому даний вид відпустки не надавався, що визнається обома сторонами спору.

Водночас відповідач зазначає, що оскільки додаткова відпустка учасникам бойових дій надається незалежно від відпрацьованого в році часу, в даній конкретній справі, позивач не скористався своїм правом на отримання такої відпустки протягом 2018-2022 років, а відповідач не мав права обмежувати соціальні гарантії ОСОБА_1 та право останнього на використання зазначеної відпустки; чинне законодавство не передбачає виплату грошової компенсації в даному випадку. Тому, на переконання відповідача, у нього відсутні підстави для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки УБД в даному випадку.

Статтею 16-2 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР "Про відпустки" передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Пільги щодо надання учасникам бойових дій чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також щодо одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік визначені також і пунктом 12 статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі Закон №3551-XII).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, що гарантована державою для учасників бойових дій.

Статтею 5 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII) визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону №3551-XII учасниками бойових дій визнаються, зокрема: поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Частиною 1 статті 83 КЗпП України закріплено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 24 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки».

Системно проаналізувавши вищевказані норми чинного законодавства та обставини справи, які підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що при звільненні зі служби позивач, який є учасником бойових дій, мав право на отримання грошової компенсації за не використану ним 2018-2022 рр. додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Таким чином, вказаною нормою передбачено право працівника, який звільняється, на отримання грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

При цьому, згідно пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» до щорічних відпусток належать: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Гарантована учасникам бойових дій щорічна додаткова відпустка, передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ, є іншою додатковою відпусткою, а тому згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" належить до щорічних відпусток.

Вказане свідчить на користь висновку, що при звільненні позивача зі служби, відповідач протиправно не провів з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані у 2018-2022 рр. календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Таким чином, адміністративний позов в частині визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані з 2018 р. по 2022 р. календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані з 2018 р. по 2022 р. календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Однак суд не може погодитися із визначеною стороною позивача кількістю днів (70) цієї додаткової відпустки в цьому періоді, оскільки позивач лише 27.11.2018 був призначений на посаду слідчого, тоді як щорічна додаткова відпустка тривалість до 14 днів надається пропорційно періоду служби в календарному році (відповідні положення внесені до законодавства Законом № 426-VIII від 14.05.2015).

При цьому визначення розміру недоотриманих за вказаний строк виплат є виключною компетенцію відповідача, а тому суд не повинен та не уповноважений втручатися у дискреційні повноваження щодо виконання відповідачем обов`язку з визначення суми недоотриманих виплат, за умови, що спір з безпосередньо цього приводу відсутній. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення.

Щодо позовних вимог стосовно невиплати позивачу компенсації при звільненні за невикористані позивачем частини щорічної оплачуваної відпустки за 2021 рік - 14 календарних днів та за 2022 рік - 45 календарних днів (30 основна оплачувана відпустка та 15 днів додаткової оплачуваної відпустки), суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2, 5, 6 статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" держава забезпечує соціальний захист працівників Державного бюро розслідувань відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

Особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці державних службовців Державного бюро розслідувань повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням специфіки, інтенсивності та особливого характеру роботи, забезпечувати добір до Державного бюро розслідувань висококваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності, компенсувати фізичні та інтелектуальні затрати працівників.

На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови оплати праці працівників Державного бюро розслідувань, які є державними службовцями, визначаються законодавством про державну службу з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 року №743 затверджене Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань (надалі - Положення №743)

Пунктом Положення № 743 передбачено, що особи рядового та начальницького складу мають право на такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням;

3) творча відпустка;

4) відпустка для підготовки та участі в змаганнях;

5) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;

6) відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення).

Згідно з п. 82 Положення № 743 тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки осіб рядового та начальницького складу становить 30 календарних днів, якщо законом не визначено більший строк відпустки. За кожний повний календарний рік служби в Державному бюро розслідувань після досягнення п`ятирічного стажу служби особі рядового та начальницького складу надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Згідно з п. 84 Положення № 743 щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника (начальника) щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано.

Згідно з п. 92 Положення № 743 особам рядового та начальницького складу, які звільняються із служби, крім осіб, які звільняються за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів, надається за їх бажанням щорічна основна відпустка з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку вони мають право згідно з цим Положенням, за кожний повний місяць служби у році звільнення.

Згідно з п. 93 Положення № 743 у разі звільнення особи рядового та начальницького складу до закінчення календарного року, за який вона уже використала щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, крім осіб, які звільняються із служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі або скороченням штатів, або проведенням організаційно-штатних заходів, на підставі наказу Директора Державного бюро розслідувань (директора територіального органу Державного бюро розслідувань) проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

Згідно з п. 94 Положення № 743 у разі звільнення особи рядового та начальницького складу із служби (крім звільнення через службову невідповідність, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення права займати певні посади, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, яким на особу накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового та начальницького складу) та невикористання нею щорічної основної відпустки їй за її бажанням надається невикористана відпустка з подальшим звільненням її із служби.

Датою звільнення особи рядового та начальницького складу із служби у такому разі є останній день відпустки.

Згідно з п. 95 Положення № 743 у разі звільнення особи рядового та начальницького складу із служби у зв`язку із закінченням строку контракту невикористана нею щорічна основна відпустка за її бажанням може надаватися їй тоді, коли час цієї відпустки повністю або частково перевищує строк дії контракту. В такому разі строк дії зазначеного контракту продовжується до закінчення відпустки.

За невикористану в році звільнення відпустку особам рядового та начальницького складу, які звільняються з Державного бюро розслідувань, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Згідно з п. 97 Положення № 743 відкликання осіб рядового та начальницького складу із щорічної основної відпустки керівником (начальником), який її надав, допускається лише у разі службової необхідності. Невикористана частина щорічної основної відпустки надається в порядку, передбаченому абзацом першим пункту 84 цього Положення.

Суд зазначає, що законом не виключаються випадки, коли працівниками Державного бюро розслідувань, які належать до осіб рядового та начальницького складу, відпустка не буде використана протягом календарного року, та не передбачено позбавлення таких осіб права на відпустку, яку вони отримали, проте не використали у попередньому календарному році. Водночас, надано право в особливих випадках з дозволу відповідного керівника (начальника) використати щорічну основну відпустку за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано.

Тобто, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, особа рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виявляється у праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з особою рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07.05.2002 року №8-рп/2002 зазначав, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 року у справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

У Законі України "Про Державне бюро розслідувань" та у Законі України "Про Національну поліцію", який поширюється на осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань у частині соціальних гарантій, не врегульовані питання компенсації невикористаної частини відпустки особам рядового і начальницького складу за минулі роки.

Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми частини 1 статті 83 КЗпП України, частини 1 статті 24 Закону України "Про відпустки", які передбачають, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Тобто у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки - як основної, так і додаткової.

Відтак позивач при звільненні зі служби мав право на отримання грошової компенсації за невикористані ним у 2021 та 2022 роках 59 календарних днів щорічної відпустки.

Суд відхиляє посилання відповідача на норму абзацу 2 пункту 95 Положення №743 щодо виплати особам рядового та начальницького складу, які звільняються з Державного бюро розслідувань, грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, оскільки ця норма не забороняє виплачувати компенсацію за невикористану відпустку за минулі роки служби.

Натомість суд погоджується з позивачем, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки при звільненні позивача зі служби не нарахував та не виплатив йому грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2021 та 2022 роки. Тож позов слід задовольнити та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 59 календарні дні щорічної відпустки за 2021 та 2022 роки.

Вирішуючи спір в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання ТУ ДБР у м. Мелітополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 23 дні відпустки в році звільнення (2023 рік), включивши до розміру та складових грошового забезпечення для розрахунку компенсації за невикористані 23 дні відпустки надбавку за специфічні умови проходження служби (25%) в сумі 16207,35 грн. та щомісячну премію (30%) в сумі 13873,20 грн, суд виходить з наступного.

Згідно листа ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі № 17-11-4296/2024 від 14.03.2024 при компенсація за невикористані дні відпустки за 2023 рік ОСОБА_1 було проведено з наступних складових: - посадовий оклад - 46 244 грн. - доплата за вислугу років - 16185, 40 грн.; - доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці - 4624,40 грн.; - доплата за спеціальне звання - 2400 грн., загальною сумою 69 453, 80 грн.

Здійснюючи нарахування та виплату грошової компенсації позивачу за 23 календарних дні відпустки відповідачем до складових грошового забезпечення для розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки не включено такі складові грошового забезпечення, як надбавка за спеціальні умови проходження служби (25%) щомісячна премія (30%), що не заперечується сторонами.

При цьому відповідач зазначає, що розрахунок розміру грошової компенсації за 23 дні невикористаної в 2023 році позивачем відпустки було цілком правомірно здійснено з наступних складових грошового забезпечення: 1) посадового окладу - 46 244,00 грн.; 2) доплати за вислугу років - 16 185,40 грн. (35%); 3) доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці - 4624,40 грн. (10%); 4) доплати за спеціальне звання - 2400,00 грн.

Відповідно до ч.1,2 ст.19 Закону №794-VIII держава забезпечує соціальний захист працівників Державного бюро розслідувань відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

Особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Згідно з ч.1,2 ст.20 Закону №794-VIII умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці державних службовців Державного бюро розслідувань повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням специфіки, інтенсивності та особливого характеру роботи, забезпечувати добір до Державного бюро розслідувань висококваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності, компенсувати фізичні та інтелектуальні затрати працівників.

На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Закон №794-VIII не визначає умови надання, тривалість та порядок виплати компенсації у разі невикористання днів щорічних основних та додаткових відпусток особами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, а натомість передбачає, що такі особи користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

При цьому, до правовідносин пов`язаних з соціальним захистом осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, застосуванню підлягають відповідні норми Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).

Розділ ІХ Закону №580-VIII визначає соціальний захист поліцейських, а враховуючи положення частини другої статті 19 Закону №794-VIII - також соціальний захист осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.

За змістом ч.1, 2 ст.92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Згідно з ч.8, 9, 10, 11 ст.93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Механізм реалізації норм законодавства щодо умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, порядку та умов його виплати, встановлених ст. ст. 12, 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» врегульований Інструкцією про механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, порядок та умови його виплати, що затверджена наказом Державного бюро розслідувань від 12.07.2022 року № 348 (далі - Інструкція № 348).

Так, п.п. 5,6 Розд І Інструкції № 348 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДБР визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби (вислуги років), специфіки та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або почесного звання тощо.

Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДБР передбачає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад, доплати (за спеціальне звання, за вислугу років, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, науковий ступінь, вчене звання, почесне звання).

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: доплата за службу у нічний час, надбавки (за безперервний стаж на шифрувальній роботі, за специфічні умови проходження служби в ДБР, виконання функцій державного експерта з питань таємниць), премія.

Так, надбавка за специфічні умови проходження служби в ДБР особам рядового і начальницького складу ДБР установлюється на підставі та відповідно до частин першої і другої статті 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», Закону України «Про Національну поліцію» у розмірах, визначених згідно з абзацом третім підпункту 1 пункту 4 Постанови № 988 (п. 6.5. Інструкції №348).

Преміювання осіб рядового і начальницького складу ДБР здійснюється на підставі та відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 2 пункту 4 Постанови № 988 у розмірах, визначених з урахуванням особливостей, передбачених абзацом сьомим частини третьої статті 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» (п. 6.12 Інструкції № 348).

Пунктом 8 Розд ІІІ Інструкції № 348 визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку особам рядового і начальницького складу ДБР, які звільняються з ДБР, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого особа рядового і начальницького складу ДБР має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із ДБР. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі органу ДБР про звільнення.

Так, згідно листа ТУ ДБР № 17-11-4296 від 14.03.2024 в березні 2023 року ОСОБА_1 здійснено виплати грошового забезпечення з наступних складових та в наступних розмірах: - посадовий оклад - 46244 грн.; - надбавка за таємність (10%)- 4624, 40 грн.; - надбавка за специфічні умови проходження служби (25%) - 16207,35 грн; - доплата за звання - 2400 грн.; - вислуга років (35%) - 16185, 40 грн.; - щомісячна премія (30%) - 13873,20 грн. загальною сумою 99 534, 35 грн.

Таким чином ТУ ДБР при визначенні суми компенсації за відпустку протиправно не враховано складові на суму 30080,55 грн, зокрема надбавку специфічні умови проходження служби (25%) в розмірі 16207,35 грн та щомісячну премію (30%) в розмірі 13873,20 грн.

При цьому твердження відповідача про те, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, а саме щомісячних основних видів грошового забезпечення, без урахування додаткових видів грошового забезпечення, не ґрунтується на приписах законодавства.

Натомість Інструкцією № 348 передбачено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого особа рядового і начальницького складу ДБР має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із ДБР. Будь-яких застережень щодо виключення з розміру місячного грошового забезпечення надбавки за спеціальні умови проходження служби та щомісячної премії Інструкція № 348 не містить.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Індустріальна, 89 (69005, м. Запоріжжя, а/с 621); ЄДРПОУ 42348993) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 грошової компенсації за 23 днів невикористаної відпустки в році звільнення (2023 рік).

Зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 23 дні відпустки в році звільнення (2023 рік), включивши до розміру та складових грошового забезпечення для розрахунку компенсації за невикористані 23 дні відпустки надбавку за специфічні умови проходження служби (25%) в сумі 16207,35 гривень та щомісячну премію (30%) в сумі 13873,20 гривень.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 роки в загальній кількості 59 календарних днів.

Зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2021-2022 роки в загальній кількості 59 календарних днів.

Визнати протиправною бездіяльністзь Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за 2018-2022 роки.

Зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2022 роки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк