Постанова

від 06.06.2024 по справі 380/24240/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/24240/23 пров. № А/857/9594/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

секретаря судового засіданняКулабухової М.М.,

представника третьої особиСороки Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 380/24240/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» про визнання дій, рішень протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, відшкодування матеріальної та моральної шкоди (рішення суду першої інстанції ухвалено суддею Потабенко В.А. в м. Львів Львівської області 08 квітня 2024 року в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін)), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі також - Личаківський ВДВС, відповідач 1), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі також ЗМУ МЮ, відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» (далі також ЛМКП «Львівводоканал», третя особа), у якому просила суд:

- визнати дії по винесенню постанови від 30.06.2023 ВП № 71984429 неправомірними та скасувати постанову від 30.06.2023 про закінчення ВП № 71984429;

- визнати дії та рішення начальника Личаківського ВДВС щодо нескасування постанови від 30.06.2023 ВП № 71984429 за заявою стягувача ОСОБА_1 від 13.08.2023 неправомірними;

- визнати дії ЗМУ МЮ щодо надання відповіді від 26.09.2023 Х-1/9/06-19/1371 в частині розгляду інформаційного запиту позивача від 04.09.2023 неправомірними, оскільки такого інформаційного запиту не існує;

- визнати дії відповідача 2 неправомірними щодо нескасування постанови від 30.06.2023 про закінчення ВП № 71984429 за заявою стягувача ОСОБА_1 від 04.09.2023;

- відшкодувати позивачу завдані матеріальні збитки у сумі 20 тисяч гривень солідарно з кожного з відповідачів;

- відшкодувати завдані ОСОБА_1 моральні збитки у сумі 4000000 грн. з урахуванням індексу інфляції солідарно з кожного з відповідачів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила ОСОБА_1 , оскільки вважає що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що судове рішення, винесене у справі № 1.380.2019.005711, для примусового виконання якого відкрито ВП 71984429, не виконане, відтак, оскаржуване рішення у справі №380/24240/23 підлягає скасуванню як таке, що винесене без з`ясування всіх обставин справи та передчасно.

Відповідач 1 не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідач 2 та третя особа у відзивах на апеляційну скаргу заперечують вимоги такої, просять залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні представник третьої особи заперечив щодо доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив таке залишити без змін.

Позивач та відповідачі були належним чином, відповідно до положень статті 268 КАС України, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилися.

Натомість, позивач подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікуванні.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що параграфом 2 глави 11 КАС України визначено особливості розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, зокрема справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби (стаття 287 КАС України).

Тобто справа, що розглядається, є справою саме зазначеної категорії термінових справ.

Відповідно до частини сьомої статті 287 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.

Положеннями статті 268 КАС України передбачено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Всі учасники справи, зокрема позивач були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Про обізнаність позивача про розгляд справи також свідчить і її клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи наведені вище положення статті 286 КАКС України, клопотання позивача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, а розгляд справи має бути продовжено.

У відповідності до вимог статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 22.12.2019 у справі № 1.380.2019.005711 визнав протиправною бездіяльність Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради в частині неналежного розгляду інформаційних запитів ОСОБА_1 від 08.04.2019 вх. №3-Л-42947-25, від 08.05.2019 вх. №-Л-53040-25 та від 12.10.2019 вх. №3-Л-122605-25. Зобов`язав Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради надати відповіді на запити ОСОБА_1 від 08.04.2019 вх. №3-Л-42947-25, від 08.05.2019 вх. №-Л-53040-25 та від 12.10.2019 вх. №3-Л-122605-25, з врахуванням висновків суду. Зобов`язав ЛМКП «Львівводоканал» розглянути інформаційний запит позивача від 12.10.2019 вх. №3-Л-12605-25 та надати відповідь з врахуванням висновків суду.

Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2019 № 1.380.2019.005711 без змін.

12.11.2020 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчі листи у справі № 1.380.2019.005711.

Ухвалою від 24.05.2023 Львівський окружний адміністративний суд задовольнив заяву позивача про видачу дублікатів виконавчих листів в адміністративній справі № 1.380.2019.005711.

08.06.2023 від ОСОБА_1 до начальника Личаківського ВДВС надійшла заява, у якій позивач просила прийняти до виконання виконавчий документ № 1.380.2019.005711. Як додаток позивач додала оригінал виконавчого листа щодо ЛМКП «Львівводоканал», виданий у справі № 1.380.2019.005711 про зобов`язання ЛМКП «Львівводоканал» розглянути інформаційний запит позивача від 12.10.2019 вх. № 3-Л-12605-25 та надати відповідь з врахуванням висновків суду.

08.06.2023 старшим державним виконавцем Личаківського ВДВС Скопом Т.А. розглянуто заяву стягувача про примусове виконання з виконавчого листа № 1.380.2019.005711 про зобов`язання ЛМКП «Львівводоканал» розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.10.2019 вх. № 3-Л-12605-25 та надати відповідь з врахуванням висновків суду. Постановою держвиконавця від 08.06.2023 відкрито виконавче провадження ВП № 71984429.

14.06.2023 листом № ДВ-8793 ЛМКП «Львівводоканал» повідомило старшого державного виконавця Личаківського ВДВС Скопу Т.А., що рішення суду від 22.12.2019 у справі № 1.380.2019.005711 виконано. Зокрема, листом від 26.08.2020 № Вих-Вд 8114-20 ЛМКП «Львівводоканал» розглянуло та надало відповідь на інформаційний запит позивача від 12.10.2019 № вх.-3-Л-12605-25, підтвердженням чого є копія відповіді від 26.08.2020 № Вих-Вд 8114-20. Також ЛМКП «Львівводоканал» подало докази скерування виконання рішення суду стягувачу, зокрема опис-вкладення у цінний лист та накладну Укрпошти № 7901706742940.

Старший державний виконавець Личаківського ВДВС Скоп Т.А. прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2023 ВП № 71984429, керуючись при цьому вимогами пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі також Закон № 1404-VIII).

13.08.2023 позивач звернулася із заявою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження до Личаківського ВДВС, оскільки не отримувала нічого з документів щодо інформаційного запиту від 12.10.2010 вх.3-Л-126-5-25, стосовно якого було винесено судове рішення у справі № 1.380.2019.005711.

Личаківський ВДВС листом від 23.08.2023 № 34708 повідомив позивача, що 14.06.2023 на адресу відділу надійшла заява ЛМКП «Львівводоканал» про закриття виконавчого провадження у зв`язку з тим, що надано відповідь 26.08.2020 на інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.10.2019 № вх. 3-Л-12605-25. Тобто, рішення суду виконано. Відповідно, 30.06.2023 державним виконавцем відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Станом на 23.08.2023 немає правових підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

04.09.2023 позивач звернулася із заявою до ЗМУ МЮ із заявою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 71984429, у якій просила переглянути винесену постанову від 30.06.2023 та матеріали ВП № 71984429 та скасувати її.

Відповідач 2 скерував позивачу лист від 26.09.2023 № Л-1/9/06-19/1371 з питань розгляду її заяви від 04.09.2023, в якому зазначив, що ЗМУ МЮ розглянуто інформаційний запит ОСОБА_1 від 04.09.2023. 14.06.2023 на адресу відділу надійшла заява ЛМКП «Львівводоканал» про закриття виконавчого провадження у зв`язку з тим, що надано відповідь 26.08.2020 на інформаційний запит позивача від 12.10.2019 № вх. 3-Л-12605-25. 30.06.2023 державним виконавцем відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Станом на 26.09.2023 немає правових підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Вважаючи протиправною постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 71984429 від 30.06.2023, а також вважаючи протиправними дії відповідача 2 щодо розгляду її заяви від 04.09.2023, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець пересвідчився у повному виконанні судового рішення боржником та цілком правомірно прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2023 ВП № 71984429.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон № 1404-VIII.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Підстави для закінчення виконавчого провадження визначені статтею 39 Закону № 1404-VIII.

Так, за приписами пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Апеляційний суд зауважує, що для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавець має пересвідчитися про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Обґрунтовуючи правомірність дій державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2023 ВП № 71984429 суд першої інстанції посилається на створення третьою особою відповіді на запит від 26.08.2020 № вих.-Вд8114-20, а також докази надіслання такої відповіді позивачу, що, на думку суду першої інстанції, підтверджується описом вкладення у цінний лист із штампом Укрпошти, датованого 26.08.2020, накладною, фіскальним чеком, поштовим пересиланням цінного листа № 7901706742940.

Водночас, вимоги до оформлення письмових доказів, які подаються до суду, встановлено статтею 94 КАС України.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Проаналізувавши вищенаведені законодавчі норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що опис вкладення у цінний лист із штампом Укрпошти, датованого 26.08.2020, не засвідчений належним чином, а відтак не може бути належним та допустимим доказом у справі.

Відповідно до частини шостою статті 94 КАС України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

ОСОБА_1 у клопотанні про витребування доказів від 27.05.2024 ставить під сумнів відповідність поданої до суду копії опису вкладення у цінний лист із штампом Укрпошти оригіналу, у зв`язку з чим, апеляційний суд витребував у ЛМКП «Львівводоканал» для огляду у судовому засіданні оригінал вказаного опису вкладення.

У судовому засіданні на вимогу суду апеляційної інстанції представник третьої особи надав для огляду витребуваний оригінал опису вкладення у цінний лист із штампом Укрпошти, датованого 26.08.2020, відтак, колегія суддів дослідила цей доказ, встановила його допустимість, а тому в апеляційного суду немає підстав не брати такий доказ до уваги.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вважав встановлену обставину щодо надання позивачу запитуваної інформації та копії документів на 261 аркушах, шо, у свою чергу, призвело до обґрунтованого висновку про належне виконання державним виконавцем обов`язку з перевірки факту розгляду боржником звернення в розрізі кожного із поставлених в зверненні питань.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, колегія суддів виходить з того, що така винесена правомірно й за наявності належних доказів, які підтверджують факт виконання судового рішення.

Також, колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2023 ВП № 71984429, винесена державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Наведене дає підстави вважати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що державний виконавець пересвідчився у повному виконанні судового рішення боржником та правомірно прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2023 ВП № 71984429.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо решти заявлених позовних вимог, то апеляційна скарга не містить доводів необґрунтованості рішення суду першої інстанції в цій частині чи доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 242, 268, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 380/24240/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 06.06.24