Ухвала

від 06.06.2024 по справі 320/3091/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 червня 2024 року

м. Київ

справа № 320/3091/19

адміністративне провадження № К/990/19330/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі № 320/3091/19 за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла», третя особа: Міністерство екології та природних ресурсів України про припинення права користування надрами, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» до Державної служби геології та надр України, третя особа: Міністерство екології та природних ресурсів України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, -

в с т а н о в и в :

У червні 2019 року Державна служба геології та надр України звернулася до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» у якому просила припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 6241 від 28 грудня 2017 року, наданого ТОВ «Трипільська колота цегла».

Також до Київського окружного адміністративного суду від ТОВ «Трипільська колота цегла» надійшов зустрічний позов до Державної служби геології та надр України, у якому відповідач просив суд визнати протиправним та скасувати наказ від 31 жовтня 2018 року № 405 зі змінами та доповненнями від 05 квітня 2019 року на підставі наказу № 103 Держгеонадр в частині зупинення дії спеціального дозволу від 28 грудня 2017 року № 6241.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у задоволенні первісного позову Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство екології та природних ресурсів України про припинення права користування надрами відмовлено.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України № 405 від 31 жовтня 2018 року зі змінами та доповненнями, внесеними наказами Державної служби геології та надр України від 05 квітня 2019 року № 103 та від 22 липня 2019 року № 232 в частині зупинення дії спеціального дозволу № 6241 від 28 грудня 2017 року, виданого ТОВ «Трипільська колота цегла».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України задоволено повністю. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року скасовано.

Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство екології та природних ресурсів України про припинення права користування надрами, задоволено повністю.

Припинено право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 6241 від 28 грудня 2017 року, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла».

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» до Державної служби геології та надр України, третя особа: Міністерство екології та природних ресурсів України про визнання в частині протиправним та скасування наказу, залишено без розгляду.

Не погодившись з судовим рішенням апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» направило до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі № 320/3091/19 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що судові рішення скаржником оскаржуються з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.

Однак, у касаційній скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Варто зазначити, що у разі якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, що встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Наведене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга належить поверненню особі, яка її подала.

Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі № 320/3091/19 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Г. Стрелець