Рішення

від 21.05.2024 по справі 521/2338/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/2338/23

Пр. №2/521/324/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Замниборщ А.С., за участю

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Учень О.О. ,

представника третьої особи - Єріненко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Професійна спілка робітників морського транспорту України, про поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

У лютому 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду м. Одеси з позовом, уточненим у подальшому, до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) (далі - ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП), посилаючись на те, що вона працювала в ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП) на посаді інженера 1-ой категорії з обліку та аналізу доходів по портовим зборам розрахункового центру ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП).

Зазначила, що 29 грудня 2022 року на підставі наказу №324-К від 28 грудня 2022 року вона була звільнена з роботи за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, відповідно до наказу від 15 грудня 2022 року №53-ОП «Про припинення трудових договорів з працівниками».

Вважає, що її звільнення є незаконним, проведено з чисельними порушеннями процедури звільнення, оскільки роботодавець у порушення ч. 3 ст. 41 КЗпП України не забезпечив можливість її переведення на іншу роботу та у день звільнення, а саме 29 грудня 2022 року у порушення ч. 1 ст. 47 КЗпП України не видав їй належним чином копію наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні.

Стверджувала, що вона від можливості переведення на іншу роботу не відмовлялася, хоча в повідомленні про заплановане вивільнення було зазначено про необхідність повідомити роботодавця про відмову від переведення на вакантну посаду.

Крім того, після її звільнення, 30 грудня 2022 року, у неузгоджений зі нею спосіб месенджером було направлене зображення оригіналу наказу про звільнення, хоча відповідно до вимог КЗпП України, роботодавець зобов`язаний видати належним чином засвідчену копію наказу про звільнення.

Вказувала, що оскільки вона є членом професійної спілки робітників морського транспорту України з перебуванням на обліку в первинній профспілковій організації Херсонського МП, то відповідно до ст. 22 Закону України «Про професій спілки, їх права та гарантії діяльності», п. 2.20 Галузевої угоди у сфері морського транспорту (застосування яких не обмежено у період дії воєнного стану), роботодавець, який планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру, повинен завчасно надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Дані вимоги закону, відповідач проігнорував.

Стверджувала, що обов`язковою умовою для звільнення у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій є обґрунтована неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Вважає, що у відповідача була відсутня обґрунтована об`єктивна неможливість забезпечити її в подальшому роботою.

Крім того, на дату її звільнення дія трудового договору зі нею була відповідачем призупинена, хоча відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Статтею 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" визначено, що призупинення дії трудового договору-це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов?язки, передбачені трудовим договором.

Вважає, що припинення простою та натомість призупинення трудових договорів (наказ від 10 травня 2022 року №28-ОП "Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії під час воєнного стану», введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (зі змінами)"), відповідно до ч. 1 ст. 13 вказаного вище Закону знімає з роботодавця обов`язок забезпечувати працівників роботою і виключає можливість звільнення працівників за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України - без належних обґрунтувань та доказів об`єктивної неможливості забезпечити в подальшому працівника роботою, у зв`язку з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Посилаючись на порушення свої прав у зв`язку з незаконним звільненням, позивачка остаточно просила суд скасувати п.1 наказу про припинення трудових договорів з працівниками від 15 грудня 2022 року №53-ОП в частині її звільнення; скасувати наказ №324 -К про припинення трудового договору (контракту) із нею від 28 грудня 2022 року; поновити її на посаді інженера 1-ой категорії з обліку та аналізу доходів по портовим зборам розрахункового центру ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП); стягнути з ДП «АМПУ» в особі ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП) на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 грудня 2022 року по дату ухвалення рішення включно, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць у розмірі 23344,23 грн. (т. 2 а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 24 лютого 2023 року у справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 36).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2024 року, у зв`язку із наданням відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку судді ОСОБА_4 , справу було передано на розгляд судді Сегеді О.М.

Справа отримана суддею 09 лютого 2024 року.

Ухвалою суду від 13 лютого 2024 року справу було прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання (т. 2 а.с. 161-162).

Ухвалою суду від 13 березня 2024 року задоволено заяву представника відповідача про виклик свідків та витребування доказів (т. 3 а.с. 2-3).

Ухвалою суду від 13 березня 2024 року підготовче провадження по справі було закрито, справа призначена до судового розгляду (т. 3 а.с. 5).

Представник позивачки, діючий на підставі довіреності від 06 березня 2023 року, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі. Надав раніше суду відповідь на відзив, заперечення, письмові пояснення (т. 1 а.с. 242-246, т. 2 а.с. 31, 32, 141-146, 227-231, т. 3 а.с. 54-57, 65-68, 74-76).

Представник відповідача, діюча на підставі довіреності від 04 липня 2024 року, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. Раніше надала письмові пояснення, заперечення та відзив на позов, в обгрунтування якого зазначила, що відповідно до Положення про ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП) філія створена з метою забезпечення функціонування морського порту Херсон, організації та забезпечення безпеки мореплавства, утримання та ефективного використання державного майна, закріпленого за Філією.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю здійснення обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності, робіт, забезпечення належного рівня безпеки судноплавства, дотримання вимог міжнародних договорів України, забезпечення охорони навколишнього природного середовища, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», ст. 5 Закону України «Про морські порти України», Порядку відкриття та закриття морських портів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 495, на підставі подання ДП «Адміністрація морських портів України» від 28 квітня 2022 року № 850/10-01-01/вих, погодженого Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 28 квітня 2022 року № 357/404/14-22 було закрито морські порти Бердянськ, Маріуполь, Скадовськ, Херсон з дня набрання чинності наказом Міністерства інфраструктури України від 28 квітня 2022 року № 256 до відновлення контролю над зазначеними морськими портами.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про морські порти України» адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Зазначила, що 19 грудня 2022 року повідомлення про заплановане вивільнення позивачки від 16 грудня 2022 року №45 разом з копіями наказу ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП) від 15 грудня 2022 року № 53-ОП «Про припинення трудових договорів з працівниками» і переліку вакантних посад в ДП «АМПУ» були надіслані позивачці засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення (ідентифікаційний трек-номер 0504522927838).

Також, 20 грудня 2022 року всі зазначені документи були надіслані позивачці месенджером Viber на телефон НОМЕР_1 , який остання особисто зазначила у реквізитах позовної заяви як контактний номер власного телефону.

Зі змісту позовної заяви та додатків до неї убачається, що позивачка отримала і достовірно та своєчасно обізнана була з усіма документами, складеними роботодавцем у зв`язку з обставинами, що передували розірванню трудового договору.

Наведене свідчить про те, що позивачка визнає отримання від відповідача усіх документів, а тому за думкою представника відповідача, визнані стороною обставини не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 43-1 КЗпП України звільнення працівника у зв`язку з неможливістю забезпечення його роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій відбувається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази набуття позивачкою членства у профспілці та перебування її у членах профспілки як на день звільнення, так на день звернення до суду, то відповідач не визнає факту членства позивачки у профспілці.

Згідно зі ст.142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Вказував, що рішенням спільного засідання адміністрації і профкому від 25 червня 2022 року № 5 «Щодо внесення доповнення до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП) від 14 червня 2013 (зі змінами)» був визначений порядок обміну інформацією та/або документами між адміністрацією та працівниками під час дії воєнного стану.

Крім того, рішенням спільного засідання Адміністрації і профкому від 03 жовтня 2022 року № 6 «Щодо внесення змін до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП)від 14 червня 2013 (зі змінами)» було змінено номер телефона та електронну пошту, на які працівник може надсилати документи та/або повідомлення.

Згідно зі ст.19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян. Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.

Вказував, що на виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України ДП «АМПУ»своїм листом від 19грудня 2022 року №439/26-01-07/вих. повідомило первинну профспілкову організацію Херсонського морського порту про заплановане вивільнення працівників Херсонської філії ДП «АМПУ».

19 грудня 2022 року до територіального органу Державної служби зайнятості України була направлена звітність за формою № 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці».

Отже, ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП)було дотримано встановленого порядку повідомлення як третьої особи так і позивачку, і саме на третю особу покладено забезпечення дотримання прав позивачки в цій частині.

Крім того, перелік вакантних посад в ДП «АМПУ» був наданий позивачці разом з повідомленням про заплановане вивільнення від 16 грудня 2022 року № 51 засобами поштового зв`язку та месенджером Viber на номер телефону НОМЕР_1 , який позивачка особисто визначила у реквізитах позовної заяви як контактний номер власного телефону.

З матеріалів справи убачається, що позивачка отримала ці документи, оскільки подала копії цих документів у додатках до позовної заяви і не заперечує факту їх отримання від роботодавця.

Згідно зі ст. 2 Конвенції про примусову чи обов`язкову працю № 29 примусовою вважається будь-яка робота чи служба, що її вимагають від якої-небудь особи під загрозою якогось покарання і для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг.

Відповідно до ст. 43-1 КЗпП України звільнення працівника у зв`язку з неможливістю забезпечення його роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій відбувається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Крім того, разом з повідомленням про заплановане вивільнення позивачці також був наданий перелік вакантних посад в ДП «АМПУ». Вказаний факт позивачкою не заперечується.

Оскільки згоду на переведення у передбачені законом строки позивачка не надала, трудовий договір був з нею розірваний. Одночасно зі звільненням позивачка отримала вихідну допомогу та повну виплату за усіма передбаченими законом підставами.

Стверджував, що усі без виключення особи, які надали згоду на переведення на іншу роботу роботодавцем були працевлаштовані.

28 грудня 2022 року позивачці цінним листом з описом вкладення (ідентифікаційний трек-номер відправлення 0504525885036) були направлені копія наказу про припинення трудового договору (контракту) № 324-к та розрахунковий аркуш (копія опису вкладення у цінний лист та фіскальний чек додаються, оригінал знаходиться у відповідача), а 30 грудня 2022 усі зазначені документи були надіслані позивачу в месенджері Viber на номер телефону НОМЕР_1 , який позивачка особисто зазначила у реквізитах позовної заяви як контактний номер власного телефону.

Листом від 20 жовтня 2017 року № 262/0/101-17 Міністерство соціальної політики України роз`яснило, що «чіткої форми (виду) повідомлення про розмір заробітної плати нормативно-правовими актами не встановлено. Як правило, на підприємстві працівнику при виплаті заробітної плати надається розрахунковий лист про дані щодо сум, які належать до виплати працівнику, та відрахувань з них».

Відповідно до вимог ст.30 Закону України «Про оплату праці», з метою інформування працівників про усі види виплат та відрахувань роботодавець надавав працівникам розрахункові аркуші. Жодних претензій щодо порядку їх оформлення від позивачки протягом всього часу дії трудового договору не надходило.

11 травня 2022 року згідно наказу ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Херсонського МП) від 10 травня 2022 року № 28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії» з позивачкою було призупинено дію трудового договору у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Зі змісту висновку, викладеному у постанові Верховним Судом від 25 липня 2018 року у справі № 761/22614/16-ц вбачається, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Оскільки призупинення дії трудових договорів з працівниками ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Херсонського МП) викликане військовою агресією проти України, то дані обставини виключають можливість надання та виконання роботи, тому вина власника або уповноваженого ним органу відсутня.

Відповідно до ст. 141 КЗпП України роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме, окрім іншого, забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом та забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин.

Таким чином, саме на роботодавця, тобто на відповідача покладено обов`язок забезпечувати безпечні для здоров`я та життя умови праці, дотримання яких неможливе у зв`язку з веденням на території Херсонської області бойових дій, а також недостатнім рівнем безпеки у місцевості, де розташований морський порт Херсон для збереження життя і здоров`я працівників в умовах воєнного стану.

01 березня 2022 року окупаційні війська російської федерації зайшли в м. Херсон.

11 листопада 2022 року було деокуповано правобережну частину Херсонської області (з м. Херсоном) Збройними силами України.

Зазначив, що загальновідомою є інформація про те, що від дня початку окупації до моменту звільнення працівників порту м. Херсон перебувавало під постійними обстрілами країни-агресора. Перебування працівників у м. Херсон в цілому та на території ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Херсонського МП) і досі є вкрай небезпечним для життя та здоров`я, а тому забезпечити безпечні умови праці об`єктивно неможливо. Доступ на територію порту з дня деокупації заборонений, з безпекових міркувань уповноваженими органами державної влади, розмінування та знешкодження вибухонебезпечних предметів станом на час розгляду справи не проведене.

Відповідно до Закону України «Про морські порти України» адміністрація морських портів України це державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Фінансування діяльності адміністрації морських портів України здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються нею відповідно до цього Закону, плати за надання послуг та орендної плати, інших незаборонених законодавством джерел (стаття 16 Закону України «Про морські порти України»).

Закриття морського порту Херсон згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 28 квітня 2022 року № 256 «Про закриття морських портів» унеможливило отримання доходів від здійснення господарської діяльності ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Херсонського МП).

Крім того, згідно з Порядком відкриття та закриття морських портів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013року № 495 (із змінами), рішення про відкриття морського порту приймається Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України, публікується в офіційному друкованому виданні «Повідомлення мореплавцям України» та розміщується на офіційному сайті міністерства.

Твердження позивачки проте, що на дату її звільнення відновлено контроль над морським портом Херсон є хибним, оскільки деокупація м. Херсон з 11 листопада 2022 року не означає відновлення роботи порту.

Місто Херсон взагалі та морський порт Херсон зокрема перебувають під постійними обстрілами окупаційних військ російської федерації, а перебування на території морського порту Херсон ставить під загрозу здоров`я та безпеку співробітників/громадян. Відповідні обставини є загальновідомими і позивачу про них достеменно відомо, додатково про знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва та майна роботодавця внаслідок бойових дій свідчать відповідні докази, що є в розпорядженні відповідача станом на день подання відзиву (витяги, довідки, листи, фотофіксація наслідків регулярних обстрілів додаються).

За думкою відповідача, дії позивачки є непослідовними та недобросовісними, оскільки позивачка не оскаржувала наказ про призупинення дії трудового договору, тобто погоджувалася з відсутністю виробничих та організаційних умов для виконання роботи, а також своєчасно отримала повну інформацію у вигляді повідомлення про заплановане вивільнення, так і у вигляді отриманого повідомлення про припинення трудового договору (контракту) (в тому числі месенджером (Viber) на номер телефону НОМЕР_1 ), не оскаржувала форму інформування працівників про усі види виплат та відрахувань у вигляді розрахункового аркушу, жодних претензій щодо порядку їх оформлення від нього протягом всього часу дії трудового договору до не надходило, лише при звільненні позивачка згенерувала своє невдоволення.

Вважає, що позивачка не надала жодних доказів на підтвердження щодо наявності у відповідача організаційних та виробничих умов для продовження роботи, відсутність загроз здоров`ю та безпеці громадян на території Херсонського морського порту.

За таких обставин, представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т. 1 а.с. 95-103, т. 2 а.с. 116, 151-154, 156-157, 183-201).

Представник третьої особи, діюча на підставі довіреності від 12 березня 2024 року, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити.

Раніше неодноразово надавала письмові пояснення на позов, в обгрунтування яких зазначила, що позивачка є членом професійної спілки робітників морського транспорту України (надалі-ПРМТУ) з перебуванням на обліку в первинній профспілковій організації Херсонського морського торгового порту, яка є організаційною ланкою ПРМТУ.

Стверджувала, що в порушення вимог чинного законодавства України, позивачку було звільнено безпідставно, без дотримання процедури звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

За наказами від 08 грудня 2022 року № 48-ОП (зі змінами) та від 15 грудня 2022 року № 53-ОП (додаються), роботодавцем вивільнено понад 220 працівників (що є масовим вивільненням в рамках Філії).

Вказувала, що єдиною підставою для звільнення працівників за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є неможливість забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором. Виведення з 01 березня 2022 року на підставі наказу від 28 лютого 2022 року № 27-0I Філії у простій не є підставою для звільнення працівників.

Припинення простою та призупинення трудових договорів на підставі наказу від 10 травня 2022 року №28-OII, відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" знімає з роботодавця обов?язок забезпечувати працівників роботою і виключає можливість звільнення працівників за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України без належних доказів неможливості в подальшому забезпечити працівників роботою внаслідок бойових дій.

Вказувала, що наказ Мінінфраструктури від 28 квітня 2022 року №256 «Про закриття морських портів» передбачає закриття саме портів, а не філій ДІ "АМПУ", і до відновлення контролю над зазначеними морськими портами.

Стверджувала, що оскільки контроль над портом відновлено, то наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75, як підстава для вивільнення працівників до трудових правовідносинах не застосовується та втратив свою чинність 22 грудня 2022 року.

Крім того, розташування Філії на території, віднесеної до переліку таких, де велися бойові дії не є підставою для звільнення працівників за п. 6 4. 1 КЗпП України.

Зазначила, що закон не встановлює вимоги для припинення або призупинення трудового договору в залежності від рішень міністерств або інших органів влади щодо визнання територій, такими, на яких ведуться бойові дії.

При цьому, законодавець враховує, що неможливість надати роботу або неможливість виконувати роботу існує чи може існувати на всій території країни, незалежно від близькості до зони ведення бойових дій.

Зазначила, що листом від 12 грудня 2022 року № 28/09-25 первинна профспілкова організація Херсонського МТП витребувала у роботодавця документальне підтвердження неможливості забезпечення працівників роботою, а також наголосила на необхідності проведення консультацій з профспілковою стороною.

Доказів (у тому числі документальних) як саме бойові дії спричинили неможливість в подальшому забезпечити позивача роботою надані не були.

На необхідності дотримання роботодавцем вимог законодавства України при звільненні працівників за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України також акцентовано у письмовій консультації головного спеціаліста відділу нагляду за додержанням законодавства про працю департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці, отриманій нами через сервіс «Інтерактивний інспектор».

Стверджувала, що оскільки порт та ХФ ДП «АМПУ» в подальшому відновлять свою роботу в повному обсязі, що підтверджується і самим роботодавцем в листі від 30 грудня 2022 року № 451/26-01-01/вих., то у останнього не було підстав для звільнення позивача за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

У порушення ст. 22 Закону України "Про професій спілки, їх права та гарантії діяльності", ч. 7 ст. 49 КЗпП України, п. 2.20 Галузевої угоди у сфері морського транспорту застосування яких не обмежено у період дії воєнного стану) відповідачем не було проведено консультації з профспілковою стороною (зокрема з ПРМТУ), хоча обов`язковість проведення консультацій при звільненні працівників також встановлена нормами міжнародного права, а саме ст.11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (як один із способів реалізації права на свободу мирних зібрань та об`єднання) та ст. 21 Європейської соціальної хартії.

Вимога первинної профспілкової організації Херсонського МТП щодо проведення консультації після надання документів, що підтверджують обґрунтованість звільнень (лист від 12 грудня 2022 року № 28/09-25) була відповідачем проігнорована, хоча останній був зобов`язаний провести консультації з профспілковою стороною з приводу звільнення працівників, але дані вимоги роботодавцем не було виконано.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 4 і 6 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

3 метою здійснення громадського контролю за дотриманням трудового законодавства були здійснені запити до Державних центрів зайнятості щодо вільних в ДП "АМПУ" та його філіях вакансій.

З отриманої від Одеського обласного центру зайнятості відповіді вбачається, що позивачу були запропоновані не всі вільні вакансії. Про неможливість переведення позивачки за й згодою на іншу роботу також невідомо.

Вказував, що 21 грудня 2022 року на адресу електронної пошти ПРМТУ надійшло подання роботодавця № 442/26-01-07 щодо надання згоди на звільнення працівників обраних "АМПУ" до складу виборних профспілкових органів Херсонської філії ДІ, але у зв`язку з відсутністю підстав для звільнення працівників за п. 6 ч. 1 ст. 41КЗпП України, на засіданні Президії Центральної ради ПРМТУ було прийнято рішення відмовити роботодавцю в наданні згоди на вивільнення працівників, що входять до складу виборного профспілкового органу, та висунуто вимогу припинити заходи по незаконному звільненню працівників.

Статтею 14 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" встановлює, що у межах своєї діяльності професійні спілки повинні забезпечувати громадський контроль за мінімальними трудовими гарантіями, передбаченими цим Законом.

З означеною метою ПРМТУ витребували у відповідача інформацію та документи, листи від 12 грудня 2022 року №28/09-25 та від 28 грудня 2022 року № 01-135, які в порядку ст. 28 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" мали бути надані не пізніше п`ятиденного терміну, втім вказана вимога була відповідачем проігнорована.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 01 січня 2018 року у справі №273/212/16-ц з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представник третьої особи вважає, що позов має бути задоволений у повному обсязі (т.1 а.с. 59-64, т. 3 а.с. 26).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1, 2 та 4 ст. 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно п. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» є юридичною особою та дії на підставі Статуту, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Статтею 1 Закону України «Про морські порти України» визначено, що адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Встановлено, що Херсонська філія ДП «Адміністрація морських портів України» дії на підставі Положення, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури від 28 травня 2019 року №404 (т. 1 а.с. 107-118).

Судом встановлено, що на підставі наказу №34/к від 29 січня 2016 року позивачка була зарахована з 01лютого 2016 року провідним інженером розрахункового центру ДП ХМТП, що підтверджується трудовою книжкою (т. 1 а.с. 48-58).

Наказом №671-к від 01 листопада 2019 року позивачка була переведена на посаду інженера 1 категорії з обліку та аналізу доходів по портовим зборам ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП), що підтверджується особовою карткою та трудовою книжкою працівника (т. 2 а.с. 202-203, 220-225).

Сторонами не заперечувався факт того, що позивачка працювала на посаді інженера 1 категорії з обліку та аналізу доходів по портовим зборам ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП).

З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника ХФ ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 27-ОП «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні"» було встановлено початок простою для працівників Філії (включаючи позивачку та самого керівника Філії) з 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні (т. 1 а.с. 130).

Встановлено, що наказом начальника ХФ ДП «АМПУ» від 10 травня 2022 року № 28-ОП "Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії" у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, з 11 травня 2022 року була призупинена дія трудових договорів з працівниками Філії (за переліком до наказу, включаючи позивача) до відновлення можливості виконувати ними роботу, але не пізніше наступного дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні (т. 2 а.с. 118, 120, 122-121, 123).

Наказ начальника ХФ ДП «АМПУ» від 10 травня 2022 року № 28-ОП "Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії" позивачкою не оскаржувався.

Наказом начальника ХФ ДП «АМПУ» від 08 грудня 2022 року №48-ОП на підставі п. 6 ч.1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій; з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності ХФ ДП «АМПУ», з виведенням Філії з 01 березня 2022 року у простій (наказ від 28 лютого 2022 року № 27-ОП "Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні"), з призупиненням дії трудових договорів з працівниками Філії (наказ від 10 травня 2022 року року № 28-ОП "Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії) під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022" (зі змінами), враховуючи наказ Мінінфраструктури України від 28 квітня 2022 року № 256 "Про закриття морських портів", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2022 року № 470/37806; у зв`язку з розташуванням Філії на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 жовтня 2022 року № 248) наказано припинити трудові договори 19 грудня 2022 року з працівниками Філії, в тому числі і з позивачем (т. 1 а.с. 19, 65).

Наказом начальника ХФ ДП «АМПУ» від 12 грудня 2022 року №50-ОП були внесені зміни до наказу від 08 грудня 2022 року №48-ОП «Про припинення трудових договорів з працівниками» (т. 1 а.с. 67).

Наказом начальника ХФ ДП «АМПУ» від 15 грудня 2022 року №53-ОП на підставі п. 6 ч.1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій; з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності ХФ ДП «АМПУ», з виведенням Філії з 01 березня 2022 року у простій (наказ від 28 лютого 2022 року № 27-ОП "Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні"), з призупиненням дії трудових договорів з працівниками Філії (наказ від 10 травня 2022 року року № 28-ОП "Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії) під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022" (зі змінами), враховуючи наказ Мінінфраструктури України від 28 квітня 2022 року № 256 "Про закриття морських портів", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2022 року № 470/37806; у зв`язку з розташуванням Філії на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 жовтня 2022 року № 248)наказано припинити трудові договори 29 грудня 2022 року з працівниками Філії, в тому числі і з позивачем (т. 1 а.с. 68).

Встановлено, що наказом керівника ХФ ДП «АМПУ» від 29 грудня 2022 року №324-к на підставі п. 6 ч.1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій; наказу від15 грудня 2022 року № 53-ОП «Про припинення трудових договорів з працівниками» інженера 1 категорії з обліку та аналізу доходів по портовим зборам ОСОБА_5 було звільнено з роботи (т. 1 а.с. 22).

Зображення наказу про припинення трудових договорів з працівниками від 15 грудня 2022 року № 53-ОП, повідомлення про заплановане вивільнення від 16 грудня 2022 року №57, перелік вакантних посад від 12 грудня 2022 року надіслані позивачці роботодавцем месенджером VIBER на його номер 20 грудня 2022 року підтверджується наданим представником відповідача протоколом про направлення документів та копіями скриншотів екрана телефону (т. 1 а.с. 126-128, 129-132)

При цьому, відповідач виходив з рішення спільного засідання адміністрації і профкому від 25 червня 2022 року № 5 "Щодо внесення доповнення до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ХФ ДП «АМПУ» від 14 червня 2013 року (зі змінами)", яким визначений порядок обміну інформацією та/або документами між Адміністрацією та працівниками під час дії воєнного стану та Рішення спільного засідання адміністрації і профкому від 03 жовтня 2022 року № 6 "Щодо внесення змін до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ХФ ДП «АМПУ» від 14 червня 2013 року (зі змінами)", яким змінено номер телефона та електронну пошту, на які працівник може надсилати документи (т.1 а.с. 140, 141).

Разом із тим, доказів ознайомлення позивачки з означеними спільними рішеннями відповідачем суду надано не було.

Так само як і не надано доказів домовленості між сторонами трудового договору про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації.

Матеріали справи не містять будь-яких кадрових документів, що знаходилися в особовій справі позивачки, в яких були б зазначені контактні дані останньої, зокрема номер телефону, на який відповідач месенджером направляв документи по її звільненню (т. 2 а.с. 202-203).

Факт ознайомлення позивачки з кадровими документами по її вивільненню відповідачем не зафіксований, в тому числі протоколом чи актом.

Повідомленням про заплановане вивільнення від 16 грудня 2022 року № 59 позивачці пропонується ознайомитися з переліком вакантних посад від 12 грудня 2022 року в ДП "Адміністрація морських портів України" та у разі прийняття пропозиції про переведення на вакантну посаду - протягом трьох робочих днів з дня отримання даного повідомлення повідомити адміністрацію Філії у зручний спосіб: текстовим повідомленням на електронну скриньку або месенджером на номер телефону, та листом за адресою:; у разі відмови від переведення на вакантну посаду - повідомити протягом трьох робочих днів у вищезазначений спосіб (т. 1 а.с. 15, 16, 119, 120, 142-145, 146-147).

Доказів наявності листа або повідомлення позивачки з відмовою від запропонованих вакансій відповідачем надано не було.

Отже, позивачка не відмовлялася від переведення на вакантну посаду.

Окрім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи листа Одеського обласного центру зайнятості від 20 січня 2023 року № 296/06-01-20/42-23, станом на 05 грудня 2022 року (дата, станом на яку було сформовано перелік з вакансіями), станом на 12 грудня 2022 року, станом на 22 грудня 2022 року, станом на 29 грудня 2022 позивачці не були запропоновані деякі вакантні посади в ДП «АМПУ» (т. 1 а.с. 81).

За таких обставин, суд доходить висновку про неналежне виконання відповідачем встановленого ч. 4 ст. 41 КЗпП України обов`язку та, відповідно, про незаконність звільнення позивачки з роботи.

Крім того, при вирішенні даного спору суд також враховує, що на час виникнення спірних правовідносин позивачка перебувала на обліку в первинній профспілковій організації Херсонського МТП та була членом професійної спілки робітників морського транспорту України, що підтверджується довідкою Первинної профспілкової організації Херсонського МТП від 15 березня 2023 року та спростовує твердження відповідача, що позивачка не була членом професійної спілки робітників морського транспорту України (т.1 а.с.239).

Встановлено, що на виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України відповідач 19 грудня 2022 року повідомив первинну профспілкову організацію Херсонського МП про заплановане звільнення працівників ХФ ДП «АМПУ» (т. 1 а.с. 157-158).

Листом від 28 грудня 2023року відповідач звернувся до професійної спілки робітників морського транспорту України з проханням надати згоду на звільнення членів профкому первинної профспілкової організації Херсонського морського торгового порту (т.1 а.с.89).

Постановою Президії Центральної Ради Професійної спілки робітників морського транспорту України від 26 грудня 2022 року було відмовлено в надані згоди на це (т. 1 а.с. 74-77).

Відповідно до пояснень представників позивачки та третьої особи, роботодавцем не проведено консультації з профспілковою стороною як того вимагають положення ч. 7 ст. 49-2 КЗпП України, ст. 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", п. 2.20 Галузевої угоди у сфері морського транспорту.

Доказів дійсного проведення таких консультацій відповідачем не надано (зокрема, в порядку, визначеному ч. 3 ст. 8 Закону України "Про соціальний діалог в Україні").

Встановлено, що листами №28/09-25 від 12 грудня 2022 року та № 01-135 від 28 грудня 2022 року профспілкова сторона висувала вимогу відповідачу припинити та скасувати заходи, пов`язані з вивільненням працівників за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з огляду на відсутність обґрунтованих підстав для вивільнення працівників, а також ненадання раніше витребуваних документів і інформації, що підтверджували б дотримання роботодавцем процедури вивільнення працівників для проведення предметних консультацій (т. 1 а.с. 71, 78).

На виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України відповідач направив до територіального органу Державної служби зайнятості України звітність за формою №4-ПН "Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці" (лист Херсонської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Херсонського морського порту) № 439/26-01-07/Вих.) (т.1 а.с.167).

Зі змісту листа Херсонського обласного центру зайнятості від 23 березня 2023р., вбачається, що у період 2022 року повідомлення про заплановане вивільнення працівників ХФ ДП «АМПУ», код ЄДРПОУ 38728533, місце провадження господарської діяльності м. Херсон, проспект Ушакова 4, до Херсонського обласного центру зайнятості не надходило (т. 1 а.с. 240).

29 грудня 2022 року позивачку було звільнено з посади інженера 1-ой категорії з обліку та аналізу доходів по портовим зборам розрахункового центру ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП) за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва, майна роботодавця внаслідок бойових дій (наказ № 324-К (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 28 грудня 2022р. (т. 1 а.с. 22).

Судом встановлено, що наказ № 324-К від 28 грудня 2022 року про припинення трудового договору (контракту) з позивачкою був направлений відповідачем поштовим зв`язком у м. Херсон, що підтверджується описом вкладення поштового відправлення та відомостями про відстеження трекінгу шляху поштових відправлень з офіційного інтернет-ресурсу Укрпошти, однак доказів дійсного отримання позивачем копії означеного наказу (так само як і повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні) суду відповідачем надано не було (т. 1 а.с. 16, 19, 20-21, 22, 23).

Строк звернення до суду із даним позовом позивачкою дотриманий.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка начальника фінансово-економічної служби ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП) ОСОБА_6 пояснила суду, що робоче місце позивача було знищено, доступу до об`єктів Філії немає, роботи для позивача немає, кадрові документи надсилалися працівникам поштою та месенджером. Вона наразі працює дистанційно, можливості запропонувати позивачу працювати дистанційно не було (т. 3 а.с. 28, 29, 30-31).

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Зі змісту ст. 22 КЗпП України вбачається, що будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до ст. 141 КЗпП України роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме, окрім іншого, забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом та забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин.

Отже, саме на роботодавця покладено обов`язок забезпечувати безпечні для здоров`я та життя умови праці.

Частиною 3 ст.29 КЗпП України визначено, що ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису.

Крім того, у трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної пунктом 4 частини першої цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Суд звертає увагу на те, що такий альтернативний спосіб обмінну кадровими документами, як застосунок VIBER не погоджений між сторонами та не оформлений належний чином, оскільки позивачкою не було подано заяву про направлення їй кадрових документів на застосунок VIBER, а з боку відповідача не направлено жодної пропозиції позивачці про можливість направлення їй кадрових документів через засоби телефонного зв`язку.

Відповідно до вимог діючого законодавства, трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи, лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.

Статтею 40 КЗпП України визначено підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов визначено ст. 41 КЗпП України, а саме п. 6 якої зазначено, що трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках, зокрема неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Частиною 4 ст. 41 КЗпП України визначено, що розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 4 і 6 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до ч.7 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників відповідно до п.6 ч.1ст. 41 цього Кодексу персонально попереджають не пізніше ніж за 10 календарних днів; не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення працівників первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення.

У разі якщо вивільнення працівників є масовим відповідно до ст. 48 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавець за 10 календарних днів до проведення звільнення повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також протягом п`яти календарних днів проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що обов`язковою умовою для звільнення за п.6 ч.1ст. 41 КЗпП має бути об`єктивна неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Отже, таке знищення чи відсутність умов повинні бути безпосереднім наслідком бойових дій.

Відповідно до роз`яснень Мінекономіки до Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» обов`язковою умовою для звільнення за п.6 ч.1 ст. 41 КЗпП України має бути обґрунтована неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Статтею 349 ЦК України визначено, що у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Верховний Суд у постанові від 17 січня 2019року у справі № 708/254/18 дійшов висновку, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з вимогами ст. 349 ЦК Украйни є наявність одночасно двох умов: встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін додержавного реєстру.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна, тощо.

Судом встановлено, що позивачка працювала ДП «АМПУ», яке своєї роботи не припиняло.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ХФ ДП «АМПУ в процесі припинення не перебуває.

Отже, належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва, майна роботодавця внаслідок бойових дій на час звільнення позивача відповідачем суду в процесі розгляду справи також не надано.

Відповідна заява власника майна про внесення змін до державного реєстру відсутня.

Суд вважає, що самі по собі витяги з ЄРДР щодо порушення кримінальних проваджень не доводять факт знищення майна роботодавця на час звільнення позивача.

З долучених до справи довідок, фотоматеріалів наслідків обстрілів дійсно вбачається пошкодження майна роботодавця, однак доказів знищення майна суду не надано.

Крім того, відповідні акти інвентаризації майна, експертні висновки, офіційні висновки установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна на час звільнення позивача, відсутні.

Більше того, позивачці не були запропоновані де які вакантні посади на підприємстві, від можливості переведення вона не відмовлялася.

Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2023року по справі № 523/11673/22 зазначив, що факт введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є загальновідомим. Існування воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. При цьому суд зауважує, що п. 6 ч.1 ст. 41 КЗпП України не містить умов за яким трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця у зв`язку із нерентабельністю внаслідок того, що установа фактично не працює чи неможливістю роботодавця організувати безпеку працівникам тощо.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для звільнення позивачки за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, та порушення відповідачем вимог ч. 4 ст. 41 КЗпП України.

При цьому, суд звертає увагу на порушенням відповідачем ч. 7 ст. 49-2 КЗпП України, а саме: повідомлення про наступне вивільнення було надіслано позивачці у неузгоджений із нею спосіб месенджером VIBER з порушенням встановленого законодавством строку (не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення); факт ознайомлення позивачки з вказаним повідомленням не зафіксований, доказів отримання позивачкою поштового відправлення із вкладенням повідомлення про наступне вивільнення - відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Статтею 8 Закону України "Про соціальний діалог в Україні" визначено, що консультації проводяться за пропозицією сторони соціального діалогу з метою визначення та зближення позицій сторін при прийнятті ними рішень, що належать до їх компетенції. Сторона-ініціатор направляє іншим сторонам письмову пропозицію із зазначенням предмета консультації та терміну її проведення. Сторони, які одержали таку пропозицію, зобов`язані взяти участь у консультації, спільно погодити порядок і строки її проведення та визначити склад учасників.

Верховний Суд у постанові від 23 січня 2020 року по справі № 823/310/16 зазначив на необхідність проведення консультацій з профспілковою стороною, як на невід`ємну складову процесу звільнень працівників за ініціативою роботодавця, оскільки без інформування профспілок і проведення із ними консультацій щодо запобігання звільненням чи зведенню їхньої кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень власник або уповноважений орган не може проводити зазначені заходи, їхнє проведення, усупереч зазначеній процедурі, є незаконним.

Судом встановлено, що відповідач не проводив консультації з профспілковою стороною за визначеною законодавством процедурою, оскільки матеріали справи таких доказів не містять.

Таким чином, відповідач порушив вимоги ч. 7 ст. 49-2 КЗпП України, ст. 22 Закону України «Про професій спілки, їх права та гарантії діяльності», п. 2.20 Галузевої угоди у сфері морського транспорту.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Доказів видачі позивачу у день звільнення копії наказу (розпорядження) про звільнення, письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні - відповідачем не надано.

За таких обставин, суд погоджується із доводами позивача, що відповідачем не дотримані вимоги ч. 4 ст. 41 КЗпП України, ч. 1 ст. 47 КЗпП України, ч. 7 ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівника відповідно до п. 6 ч.1 ст. 41 цього Кодексу, тобто звільнення позивача проведено без достатніх на те правових підстав, із порушенням процедури та є незаконним.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги про скасування наказу №324-к від 28 грудня 2022 року про припинення договору та поновлення позивачки на роботі підлягають задоволенню.

Що стосується скасування п.1 наказу начальника ХФ ДП «АМПУ» від 15 грудня 2022 року №53-ОП «Про припинення трудових договорів з працівниками», то суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вказаний наказ був прийнятий, як підсумковий на підставі наказів ХФ ДП «АМПУ», які були прийняти раніше і позивачкою не оскаржувалися (т. 1 а.с. 68).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, в частині поновлення позивача на роботі, рішення суду підлягає негайному виконанню.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з наступного.

За правилами ч. 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул означає невиконання працівником роботи та неотримання ним оплати за виконану працю внаслідок незаконного звільнення.

Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є компенсацією працівнику сум, які б він отримав у разі, якщо б він працював та не був незаконно звільнений.

Судом встановлено, що 11 травня 2022 року згідно наказу ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Херсонського МП) від 10 травня 2022 року № 28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії» з позивачкою було призупинено дію трудового договору у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Отже на час звільнення позивачка не працювала та не отримувала заробітну плату, наказ ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Херсонського МП) від 10 травня 2022 року № 28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії» в установлений законом строк не оскаржила, та з ним погодилася.

При скасуванні наказу про звільнення позивач повертається в первісне положення, а саме до статусу працівника з яким призупинення дія трудового договору.

За таких обставин, підстави для задоволення вказаних вимог відсутні.

Крім того, відповідно до ч. ч.1, 4 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Таким чином, відшкодування позивачу сум заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат за цей період має бути проведено відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки, позивач у трудових справах звільнений від сплати судового збору, то оплату судового збору в розмірі 1073,60 грн., слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.41, 49, 232, 233, 235 КЗпП України, ст.12, 13, 76, 77, 82, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Професійна спілка робітників морського транспорту України, про поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу- задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Комсомольським РВ ХМУУМВС України в Херсонській області 20 серпня 1998 року, РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на посаді інженера 1-ої категорії з обліку та аналізу доходів по портовим зборам розрахункового центру Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту, ЄДРПОУ 38727770, код ВП 38728533).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Стягнути з підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту, ЄДРПОУ 38727770, код ВП: 38728533) в дохід держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 05 червня 2024 року.

Суддя: О.М. Сегеда