Ухвала

від 31.01.2025 по справі 521/2338/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 року

м. Київ

справа № 521/2338/23

провадження № 61-438ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданою адвокатом Собіровим Сухробом Шамсідіновичем, на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 21 травня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа -Професійна спілка робітників морського транспорту України, про поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» ДП «АМПУ» (далі - ДП «АМПУ») про поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтований ти, що 29 грудня 2022 року на підставі наказу від 28 грудня 2022 року № 324-К позивачка звільнена з роботи на підставі пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, відповідно до наказу від 15 грудня 2022 року № 53-ОП «Про припинення трудових договорів з працівниками».

Вважає, що її звільнення є незаконним, проведено з чисельними порушеннями процедури звільнення, оскільки роботодавець у порушення частини третьої статті 41 КЗпП України не забезпечив можливість її переведення на іншу роботу та у день звільнення, а саме 29 грудня 2022 року, у порушення частини першої статті 47 КЗпП України не видав їй належним чином копію наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні.

Від можливості переведення на іншу роботу не відмовлялася, хоча в повідомленні про заплановане вивільнення було зазначено про необхідність повідомити роботодавця про відмову від переведення на вакантну посаду.

Вона є членом професійної спілки робітників морського транспорту України з перебуванням на обліку в первинній профспілковій організації Херсонського МП, то відповідно до ст. 22 Закону України «Про професій спілки, їх права та гарантії діяльності», п. 2.20 Галузевої угоди у сфері морського транспорту (застосування яких не обмежено у період дії воєнного стану), роботодавець, який планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру, повинен завчасно надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Дані вимоги закону, відповідач проігнорував.

Вважає, що у відповідача була відсутня обґрунтована об`єктивна неможливість забезпечити її в подальшому роботою. Крім того, на дату її звільнення дія трудового договору з нею відповідачем призупинена, хоча відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 21 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера першої категорії з обліку та аналізу доходів по портовим зборам розрахункового центру ХФ ДП «Адміністрація морських портів України». В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанції погодилися із доводами позивача, що відповідачем не дотримані вимоги частини четвертої статті 41 КЗпП України, частини першої статті 47 КЗпП України, частини сьомої статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівника відповідно до пункту шостого частини першої статті 41 цього Кодексу, а отже і звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено без достатніх на те правових підстав, тобто є незаконним, а тому позов в частині поновлення позивачки на роботі підлягає задоволенню.

Разом з тим, враховуючи, що трудові відносини з ОСОБА_1 на час видачі наказу про звільнення були зупинені з об`єктивних причин та на підставі закону і вона не працювала не з вини роботодавця, тому немає підстав для стягнення середнього заробітку.

Апеляційний суд також зазначив, що посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що у справах № 521/8323/23 та 521/2975/23 Одеській апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в цій частині задовольнив позовні вимоги колегія суддів не приймає оскільки постановою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 521/2975/23 постанова Одеського апеляційного суду від 25 червня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасована, залишено в цій частині в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 січня 2024 року. Також постановою Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі № 521/8323/23 постанова Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасована, залишено в цій частині в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 липня 2023 року.

10 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі № 683/1256/22, від 26 серпня 2020 року у справі № 501/2316/15-ц, від 28 грудня 2022 року у справі № 460/2675/18, від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, від 04 жовтня 2023 року у справі № 750/1146/22, від 16 липня 2020 року у справі № 805/2562/16-а, від 21 травня 2024 року у справі № 161/8196/22, від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що внаслідок незаконності її звільнення із займаної посади саме відповідач має виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки їй заподіяна майнова шкода у вигляді неотриманої заробітної плати. Суди попередніх інстанцій необґрунтовано посилаються на призупинення трудових договорів із працівниками ХФ ДП «АМПУ» наказом № 28-ОП від 10 травня 2022 року у зв`язку із військовою агресією проти України, оскільки дія вказаного наказу зупинена у день звільнення позивача, тобто 29 грудня 2022 року, а правовідносини щодо незаконного звільнення ОСОБА_1 розпочались 30 грудня 2022 року. Її позовні вимоги стосуються стягнення не середнього заробітку за час призупинення трудового договору, а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що настав внаслідок незаконного звільнення.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення позивач оскаржує в частині відмови у позові про стягнення з ДП «АМПУ» на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала в ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП) на посаді інженера першої категорії з обліку та аналізу доходів по портовим зборам розрахункового центру ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП).

Наказом начальника ХФ ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 28-ОП «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» було встановлено початок простою для працівників Філії (включаючи позивача та самого керівника Філії) з 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Наказом начальника ХФ ДП «АМПУ» від 10 травня 2022 року № 28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії» у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, з 11 травня 2022 року призупинена дія трудових договорів з працівниками Філії (за переліком до наказу, включаючи позивача) до відновлення можливості виконувати ними роботу, але не пізніше наступного дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Наказом начальника ХФ ДП «АМПУ» від 15 грудня 2022 року №53-ОП на підставі пункту шостого частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності ХФ ДП «АМПУ», виведенням Філії з 01 березня 2022 року у простій (наказ від 28 лютого 2022 року № 27-ОП), призупиненням дії трудових договорів з працівниками Філії (наказ від 10 травня 2022 року № 28-ОП) під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (зі змінами), враховуючи наказ Мінінфраструктури України від 28 квітня 2022 року № 256 «Про закриття морських портів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2022 року № 470/37806, розташуванням Філії на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 жовтня 2022 року № 248), припинено трудові договори 29 грудня 2022 року з працівниками Філії, в тому числі і з позивачем.

Наказом керівника ХФ ДП «АМПУ» від 29 грудня 2022 року №324-к звільнено інженера 1 категорії з обліку та аналізу доходів по портовим зборам ОСОБА_2 на підставі пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій; наказу від 15 грудня 2022 року № 53-ОП «Про припинення трудових договорів з працівниками».

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 зазначено, що «середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин […] Тобто, в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату. Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення».

Разом з тим, відповідно до частин першої та четвертої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше, ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. При цьому на час призупинення дії трудового договору за працівником зберігається робоче місце, сам трудовий договір не припинений, разом з тим, заробітна плата та інші виплати не сплачуються, оскільки відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 521/2212/23 зроблено висновок, що «у справі було встановлено, що відповідно до наказів Філії від 28 лютого 2022 року №27-ОП «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» і від 10 травня 2022 року

№28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії» трудові відносини з ОСОБА_1 були призупинені. Наказ про призупинення дії трудового договору позивачем не оскаржувався та був чинний на момент її звільнення. З наведеного вбачається, що на момент звільнення, незважаючи на те, що трудові відносини між ОСОБА_1 та ДП «АМПУ» були наявні, але враховуючи їх призупинення, не передбачали виконання працівником роботи за укладеним трудовим договором та виплату роботодавцем заробітної плати, що, незважаючи на встановлення факту незаконності звільнення, не свідчить про позбавлення працівника роботодавцем можливості виконання своєї трудової функції та отримання заробітної плати».

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах викладені також у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі № 521/8323/23, від 06 листопада 2024 року у справі № 521/2975/23, від 06 листопада 2024 року у справі № 521/2285/23 (справи за позовами працівників до ДП «АМПУ» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

У цій справі суди встановили, що відповідно до наказів філії від 28 лютого 2022 року № 27-ОП «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» і від 10 травня 2022 року № 28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками філії» трудові відносини з ОСОБА_1 були призупинені. Наказ про призупинення дії трудового договору позивачем не оскаржувався та був чинний на момент його звільнення. На момент звільнення трудові відносини між ОСОБА_1 та ДП «АМПУ» були призупинені, що не передбачало виконання працівником роботи за укладеним трудовим договором та виплату роботодавцем заробітної плати.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок, що, незважаючи на встановлення факту незаконності звільнення, відсутні підстави для стягнення з роботодавця середнього заробітку, оскільки таке звільнення не свідчить про позбавлення працівника роботодавцем можливості виконання своєї трудової функції та отримання заробітної плати.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі № 683/1256/22, від 26 серпня 2020 року у справі № 501/2316/15-ц, від 28 грудня 2022 року у справі № 460/2675/18, від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, від 04 жовтня 2023 року у справі № 750/1146/22, від 16 липня 2020 року у справі № 805/2562/16-а, від 21 травня 2024 року у справі № 161/8196/22, від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22, на які посилалася ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 21 травня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у справі № 521/2338/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко