Рішення

від 30.05.2024 по справі 127/2523/23

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/2523/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2024 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - судді Бойка А.В.,

з участю секретаря Шуваріної В.А.,

представника позивача - адвоката Красномовець Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Погребище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та 3 % річних, -

Встановив:

23.02.2023 на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області до Погребищенського районного суду Вінницької області передано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та 3 % річних.

В обґрунтування позову вказано, що між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено ряд договорів позики, зокрема:

-21.12.2019, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошову позику в розмірі 900000 грн 00 коп.;

-22.12.2019, згідно з яким позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 150 000 грн 00 коп.;

-22.12.2019, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошову позику в розмірі 50 000 грн 00 коп.;

-23.12.2019, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошову позику в розмірі 40 000 грн 00 коп.;

-24.12.2019, згідно з яким позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 240 000 грн 00 коп.

Оригінали розписок написані та власноручно підписані відповідачем ОСОБА_2 .

Однак, відповідач свої зобов`язання не виконав та кошти позивачу не повернув.

30.11.2022 позивачем на адресу відповідача направлено Вимогу, відповідно до якої позивач просив повернути йому борг, однак вказана вимога залишена без відповіді.

Відтак позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення боргу за договорами позики у розмірі 1380000 грн 00 коп. Крім несплаченої суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, що становлять 5330 грн 95 коп.

Ухвалою суду від 24.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 41, т.1).

23.03.2023 позивачем подано заяву про забезпечення позову, яка задоволена ухвалою суду від 24.03.2023 та відповідно до якої накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2 , в межах заявленої суми позовних вимог, а саме 1 385 330 грн 95 коп. до вирішення справи по суті (а.с. 81-83, т.1).

29.03.2023 відповідач в судове засідання не з`явився, на веб-порталі судової влади розміщено оголошення про його повідомлення на судове засідання, яке призначене на 26.04.2023 (а.с. 87, т. 1).

25.04.2023 відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про відвід головуючого судді Бойка А.В., ухвалою суду від 26.04.2023 у задоволенні заяви відмовлено (а.с. 103, т.1).

26.04.2023 на веб-порталі судової влади розміщено оголошення про повідомлення відповідача про наступне судове засідання у справі (а.с. 104, т. 1).

19.05.2023 через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суду відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, вважаючи його недоведеним та необгрунтованим, оскільки він жодних договорів позики з позивачем не укладав та розписок не надавав (а.с. 111-112, т.1).

Крім цього, 19.05.2023 через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про призначення судової комплексної експертизи у справі (а.с. 117-119, т. 1).

Ухвалою суду від 20.06.2023 клопотання відповідача ОСОБА_2 задоволено та призначено у справі комплексну експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с. 131-132, т.1).

01.08.2023 на адресу суду надійшло клопотання судових експертів про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи у справі, зокрема: надання оригіналів розписок про одержання грошових коштів, вільних зразків почерку та експериментальних зразків почерку ОСОБА_2 (а.с. 136-138, т.1).

Ухвалою суду від 29.08.2023 провадження у справі відновлено на 26.09.2023 (а.с. 142, т.1).

26.09.2023 відповідач ОСОБА_2 на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його хворобою (а.с. 156, т.1). Розгляд справи відкладено на 24.10.2023.

24.10.2023 відповідач ОСОБА_2 через канцелярію суду особисто подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його хворобою (а.с. 168 т.1),

24.10.202 ухвалою суду долучено до матеріалів справи оригінали розписок про одержання грошових коштів, провадження у справі зупинено для проведення комплексної експертизи, що призначена ухвалою суду від 20.06.2023 (а.с. 176-177, т.1).

16.11.2023 на адресу суду надійшов лист з Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про залишення ухвали суду без виконання (а.с. 186, т.1).

Ухвалою суду поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 14.12.2023 (а.с. 189, т.1).

13.12.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справу у зв`язку з його зайнятістю у іншому судовому процесі (а.с. 201, т. 1).

14.12.2023 справа була знята з розгляду у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги (а.с. 207, т.1).

22.01.2024 відповідачем ОСОБА_2 знову подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його захворюванням (а.с. 215, т. 1).

13.02.2024 на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_2 про повторне направлення матеріалів справи для проведення експертизи. Також 14.02.2024 надіслано клопотання відповідача про розгляд клопотання у його відсутності (а.с. 229, т.1).

28.02.2024 позивачем через канцелярію суду подано заперечення на клопотання відповідача про призначення комплексної експертизи у справі (а.с. 240-245, т.1).

Ухвалою суду від 09.04.2024 в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про проведення експертизи відмовлено. Також закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті (а.с. 12, т.2).

08.05.2024 на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження, про призначення судової комплексної експертизи документів та про виклик свідків (а.с. 22-24, т.2). Розгляд клопотання просив розглянути у його відсутності у зв`язку з його захворюванням (а.с. 28, т.2).

Ухвалою суду від 08.05.2024 у задоволенні клопотання відповідача відмовлено (а.с. 32, т.2).

Представник позивача - адвокат Красномовець Н.П. в судовому засідання позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні. Просила розгляд справи проводити у відсутності відповідача, оскільки він зловживає своїми процесуальними правами та навмисно затягує розгляд справи. Відповідач жодного разу не з`явився у судові засідання, хоча позов подано ще 30.01.2023 та ухилявся від надання підписів для проведення експертизи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином через його Електронний кабінет (а.с. 37, т.2), про причини неявки суд не повідомив. У відзиві на позовну заяву, що поданий до суду 19.05.2023, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, вважаючи його недоведеним та необгрунтованим, оскільки він жодних договорів позики з позивачем не укладав та розписок не надавав (а.с. 111-112, т.1).

Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підтвердження укладення договорів позики з ОСОБА_2 позивач подав оригінали розписок від 21.12.2019, 22.12.2019 (2 розписки), 23.12.2019, 24.12.2019. З аналізу змістів вказаних розписок встановлено, що ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 гроші в загальній сумі 1 380 000 грн. 00 коп., зокрема:

- за розпискою від 21.12.2019 - 900 000 грн 00 коп.;

- за розпискою від 22.12.2019 - 150 000 грн 00 коп.;

- за розпискою від 22.12.2019 - 50 000 грн 00 коп.;

- за розпискою від 23.12.2019- 40 000 грн 00 коп.;

- за розпискою від 24.12.2019- 240 000 грн 00 коп.

Отже, усі істотні умови викладені в оглянутій розписці дотримані та узгоджуються із ст. 1046 ЦК України, яка визначає поняття договору позики.

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 201/11388/17 провадження № 61-12383св19 зроблено висновок про те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц.

Отже, розписки від 21.12.2019, 22.12.2019 (2 розписки), 23.12.2019, 24.12.2019 підтверджують укладення договорів позики між сторонами у справі, за яким ОСОБА_2 отримав у позику гроші у сумі 1 380 000 грн. 00 коп. та зобов`язався повернути ОСОБА_1 .

Що стосується заперечення відповідачем укладення договорів позики та написання вказаних розписок, то суд зауважує наступне.

За клопотанням відповідача судом призначалася комплексна судова експертиза. При цьому, незважаючи на клопотання експерта про надання зразків почерку, необхідних для проведення експертизи, зазначені зразки стороною відповідача так і не були надані, а відповідач жодного разу за весь час розгляду справи до суду не з`явився, що унеможливило проведення експертизи.

Зазначені обставини не залежать від волі суду і можуть свідчити про відсутність зацікавленості сторони відповідача в належному проведенні комплексної судової експертизи.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне визнати факти, для з`ясування яких експертиза була призначена, а саме: факт виконання відповідачем рукописного тексту та підпису у розписках від 21.12.2019, 22.12.2019 (2 розписки), 23.12.2019, 24.12.2019 та факт відповідності часу виконання рукописних текстів датам, що вказані у розписках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.525 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 526 ЦК України установлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор- прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (стаття 527 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18) зазначила, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 1 380 000 грн 00 коп. згідно розписок від 21.12.2019 (сума 900 000 грн 00 коп.), від 22.12.2019 ( сума 150 000 грн 00 коп.), від 22.12.2019 (сума 50 000 грн 00 коп.), від 23.12.2019 ( сума 40 000 грн 00 коп.), від 24.12.2019 (сума 240 000 грн 00 коп.). Кошти відповідачем не повернуті.

Таким чином, кошти у сумі 1 380 000 грн 00 коп. є простроченою сумою заборгованості, від яких повинні визначатися 3% річних у відповідності до положень ст. 625 ЦК України.

Отже, 3% річних розраховуються за формулою: сума боргу х 3%/ х кількість днів прострочення/365 днів/100.

-За договором позики від 21.12.2019 сума боргу становить 900000 грн., дата початку нарахувань 30.11.2022 (з дати пред`явлення вимоги), дата закінчення 15.01.2023, всього 47 днів. (900000,00 х 3% х 47/365/100 = 3476,71 грн);

-За договором позики від 22.12.2019 сума боргу становить 150 000 грн., дата початку нарахувань 30.11.2022 (з дати пред`явлення вимоги), дата закінчення 15.01.2023, всього 47 днів. (150 000,00 х 3% х 47/365/100 = 579,45 грн;

-За договором позики від 22.12.2019 сума боргу становить 50 000 грн., дата початку нарахувань 30.11.2022 (з дати пред`явлення вимоги), дата закінчення 15.01.2023, всього 47 днів. (50 000,00 х 3% х 47/365/100 = 193,15 грн).

-За договором позики від 23.12.2019 сума боргу становить 40 000 грн., дата початку нарахувань 30.11.2022 (з дати пред`явлення вимоги), дата закінчення 15.01.2023, всього 47 днів. (40 000,00 х 3% х 47/365/100 = 154,52 грн).

-За договором позики від 24.12.2019 сума боргу становить 240 000 грн., дата початку нарахувань 30.11.2022 (з дати пред`явлення вимоги), дата закінчення 15.01.2023, всього 47 днів. (240 000,00 х 3% х 47/365/100 = 927,12 грн).

Таким чином, загальна сума 3% річних за користування коштами становить 3476,71 грн +579,45 грн +193,15 грн +154,52 грн +927,12 грн = 5330 грн 95 коп.

Крім цього, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 13 420 грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 612, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 борг за договорами позики у розмірі 1385330 грн (один мільйон триста вісімдесят п`ять тисяч триста тридцять гривень) 95 коп., який складається з наступного:

Борг за договорами позики - 1380000 грн 00 коп.;

3% річних 5330 грн 95 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 07.06.2024.

Суддя