Постанова

від 04.06.2024 по справі 922/5361/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/5361/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.

та за участю представників сторін:

від позивача (апелянта) не з`явився;

від відповідача Тихоненко М.В. (ордер серії ВІ № 122247 від 04.04.2024);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС»</a> (вх.№ 1214Х)

на рішення Господарського суду Харківській області від 09.04.2024 (повний текст складено та підписано 19.04.2024), ухвалене у складі судді Жиляєва Є.М.

у справі № 922/5361/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС»</a>,

до Приватного підприємства «Баталер»,

про стягнення 3 095 569,35 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС»</a> звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства «Баталер» про стягнення 2345 776,86 грн, з яких 193 694,61 грн заборгованості по сплаті лізингових платежів, 63 586,63 грн 10% штрафу , 306 851,88 грн пені, 19 603,18 грн 3% річних, 87 591,66 грн інфляційних нарахувань та 1 674 448,90 грн неустойки.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами фінансового лізингу.

06.02.2024 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача на свою користь 193694,61 грн заборгованості по сплаті лізингових платежів за договорами лізингу,63586,63 грн 10% штрафу, 327840, 14 грн пені, 21543,87 грн 3% річних, 91490,98 грн інфляційних нарахувань та 2397413,12 грн неустойки.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.04.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Баталер» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС»</a> 193 694,61 грн заборгованості по сплаті лізингових платежів, 21 543,87 грн 3% річних, 91 490,98 грн інфляційних нарахувань та 4600,94 грн судового збору. У решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС, яке просить:

- визнати причину пропуску, встановленого процесуального строку для подачі апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/5361/23 від 09.04.2024, поважною і відновити пропущений строк;

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/5361/23 від 09.04.2024 в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення штрафу 10% у розмірі 63 586,63 грн, пені у розмірі 327840, 14 грн, неустойки у розмірі 2397413, 12 грн та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС»</a> про стягнення з Приватного підприємства «Баталер» штрафу 10% у розмірі 63 586,63 грн, пені у розмірі 327840, 14 грн, неустойки у розмірі 2397413, 12 грн;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2024 у справі № 922/5361/23 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/5361/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС»</a> (вх.№ 1214Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2024 у справі № 922/5361/23 до надходження матеріалів справи.

15.05.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/5361/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС»</a> (вх.№ 1214Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2024 у справі № 922/5361/23. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог статті 263 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Встановлено сторонам строк до 30.05.2024 для подання заяв, клопотань тощо. Призначено справу до розгляду на 04.06.2024 об 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.

30.05.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Баталер» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС»</a> залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2024 у справі № 922/5361/23 залишити без змін.

Вказаний відзив досліджено колегією суддів та приєднано до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив відмовити та рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2024 у справі № 922/5361/23 залишити без змін, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Апелянт у судове засідання не з`явився, явку свого повноважного представника не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет останнього 17.05.2024.

Відповідно до ч. 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника апелянта (позивача), у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом, 18.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» (лізингодавець) та Приватним підприємством «Баталер» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №10410/06/21-Г (далі - договір фінансового лізингу №1), відповідно до умов якого, лізингодавець зобов`язався передати на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлений лізингоодержувачем транспортний засіб марки RENAULT, комерційний опис Logan, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , вартістю в т.ч. ПДВ - 402590,00 грн, який був зареєстрований за позивачем на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 15.09.2021 ТСЦ 8048 (Об`єкт лізингу №1), а відповідач зобов`язався прийняти об`єкт лізингу №1 та своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору фінансового лізингу та вимог Закону України «Про фінансовий лізинг».

З Акту (видаткова накладна) прийому-передачі від 16.09.2021 об`єкта лізингу до договору фінансового лізингу №10411/06/21-Г від 18.06.2021 убачається, що лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв, в якості об`єкта лізингу згідно договору наступне майно: автомобіль марки RENAULT Logan, 2021 року випуску (виробництва), пробіг на момент передачі/тип трансмісії (АТ/МТ) - 20 км., реєстраційний номер - КА348ЕР, № шасі, кузова - / НОМЕР_2 , № двигуна - НОМЕР_3 , ціна без ПДВ - 335491,67 грн., сума з ПДВ - 402590,00 грн. Всього у кількості 1 об`єкта лізингу (т.с. 1 а.с. 58)

Відповідно до умов п. 1.1. загальних умов, лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене лізингоодержувачем майно (далі по тексту Об`єкт лізингу), найменування, марка, модель, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у договорі, а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору, а в кінці строку дії договору має право придбати об`єкт лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у договорі.

Згідно з п. 1.2. загальних умов договору фінансового лізингу, лізингоодержувачу надається право користування об`єктом лізингу на строк, зазначений в договорі.

У відповідності до п. 14 договору фінансового лізингу №1, підписанням цього договору фінансового лізингу лізингоодержувач приєднується до загальних умов договору фінансового лізингу, які є публічною частиною договору фінансового лізингу (далі за текстом - загальні умови). Загальні умови договору фінансового лізингу (та будь-які посилання на них в договорі), розміщені на офіційному веб-сайті лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html або QR-кодом, в редакції, діючій на дату укладання цього договору, та є невід`ємною складовою частиною договору. Своїм підписом в цьому документі лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами договору фінансового лізингу (включаючи загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення договору, порядку та суми дострокового викупу об`єкта лізингу тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього договору (включаючи загальні умови) та зобов`язується дотримуватися усіх його умов.

Згідно з п.15 договору фінансового лізингу №1, своїм підписом на договорі лізингоодержувач підтверджує факт отримання договору фінансового лізингу в дату його укладення та запевняє, що на дату підписання договору ознайомився та має доступ до загальних умов договору фінансового лізингу, які розміщені на офіційному веб-сайті лізингодавця та є діючими на дату укладання договору, а також підтверджує отримання перед укладанням договору інформації , передбаченої ч. 2 статті 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до п.13 договору фінансового лізингу №1, він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (у разі їх наявності) та діє протягом перебігу строку лізингу (крім випадків, коли з підстав та в порядку, передбаченому цим договором, сторона відмовиться від договору в односторонньому порядку або сторони досягнуть згоди про дострокове припинення/ розірвання цього договору).

Позивач зазначає, що свої зобов`язання виконав своєчасно, належним чином і в повному обсязі, зокрема, набув у свою власність та передав 16.09.2021, згідно акту прийому-передачі на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлений лізингоодержувачем транспортний засіб марки RENAULT, комерційний опис Logan, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , вартістю на суму 402590,00 грн, який був зареєстрований за позивачем на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 15.09.2021 року ТСЦ 8048 (далі - об`єкт лізингу №1).

Однак, відповідач сплатив перший лізинговий платіж, прийняв від позивача у платне володіння та користування замовлений об`єкт лізингу №1 та вже на другому лізинговому платежу допустив прострочку у 3 (три) дні та продовжував систематично допускати прострочки по оплаті лізингових платежів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка не була погашена відповідачем добровільно.

13.10.2021 права вимоги за договором №1 були відступлені до нового кредитора AT «Таскомбанк» на підставі додатку від 13.10.2021 «Перелік договорів фінансового лізингу до договору відступлення прав вимоги (цесії) № 21/07-2017 від 21.07.2017».

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 05.07.2022 відповідачу була направлена досудова вимога №10469/31.1 про сплату виниклої заборгованості з попередженням розірвання договору фінансового лізингу в односторонньому порядку та подальшим зверненням до суду з відповідним позовом про стягнення в примусовому порядку заборгованості з урахуванням усіх штрафних санкцій, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої заборгованості та будь-яких інших збитків, що матимуть місце при вирішенні спору.

Проте, вимоги AT «Таскомбанк» залишились з боку відповідача без відповіді та задоволення, заборгованість за договором фінансового лізингу залишилась непогашеною.

Згідно з додаткової угоди №1 від 16.09.2021 до договору №1 строк лізингу закінчився 15.09.2022.

Відповідно до п. 8.7. загальних умов договору фінансового лізингу, у разі, якщо після закінчення строку лізингу за договором, умови якого передбачають наявність викупної вартості об`єкта лізингу, лізингоодержувач не реалізує своє право викупу об`єкта лізингу згідно з п. 8.2. загальних умов та не продовжить строк користування об`єктом лізингу (у разі наявності такого права за договором), лізингоодержувач повертає об`єкт лізингу лізингодавцю на підставі акту в місці та час, зазначені лізингодавцем, з урахуванням вимог п.п.11.5., 11.10. загальних умов.

01.12.2022 направлено на адресу відповідачу вимогу №21333/31.1 про повернення об`єкта лізингу №1 протягом семи календарних днів.

Однак, лізингоодержувач не повернув об`єкт лізингу №1 за договором №1, відповідно до статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 8.7. загальних умов договору фінансового лізингу.

26.12.2022 права вимоги за договором були відступлені до нового кредитора ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» на підставі додатку від 26.12.2022 «Перелік договорів фінансового лізингу до договору відступлення прав вимоги (цесії) № 28/12-2017-ЗВ від 28.12.2017».

Також, 18.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» (лізингодавець) та Приватним підприємством «Баталер» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №10411/06/21-Г (далі - договір фінансового лізингу №2).

Згідно з п. 13 договору фінансового лізингу № 2, він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (у разі їх наявності та діє протягом перебігу) строку лізингу (крім випадків, коли з підстав та в порядку, передбаченому цим договором сторона відмовиться від договору в односторонньому порядку або сторони досягнуть згоди про дострокове припинення розірвання цього договору).

Зобов`язання за договором, у разі його можливого порушення, не припиняються із закінченням строку його дії та припиняються їх повним виконанням.

Свої зобов`язання за вищевказаним договором позивач виконав належним чином, передавши 16.09.2021 у відповідності до акту прийому-передачі на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлений лізингоодержувачем транспортний засіб марки RENAULT, комерційний опис Logan, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , номер двигуна НОМЕР_7 , вартістю 402590,00 грн, який був зареєстрований за позивачем на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 , виданого 15.09.2021 ТСЦ 8048 (далі - об`єкт лізингу №2), а відповідач зобов`язався прийняти об`єкт лізингу №2 та своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору фінансового лізингу №2 та вимог Закону України «Про фінансовий лізинг».

Однак, відповідач сплатив перший лізинговий платіж, прийняв від позивача у платне володіння та користування замовлений об`єкт лізингу №2 та вже на другому лізинговому платежу допустив прострочку у 3 дні та продовжував систематично допускати прострочки по оплаті лізингових платежів, у зв`язку з чим, утворилася заборгованість, котра не була погашена відповідачем добровільно.

13.10.2021 права вимоги за договором були відступлені до нового кредитора AT «Таскомбанк» на підставі додатку від 13.10.2021 «Перелік договорів фінансового лізингу до договору відступлення прав вимога (цесії) № 21/07-2017 від 21.07.2017».

З метою врегулювання спору 05.07.2022 відповідачу була направлена досудова вимога №10470/31.1 про сплату заборгованості.

Проте, вимоги AT «Таскомбанк» залишились з боку відповідача без відповіді та задоволення, заборгованість за договором фінансового лізингу залишилась непогашеною.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 16.09.2021 до договору фінансового лізингу №10411/06/21-Г від 18.06.2021 строк лізингу закінчився 15.09.2022.

01.12.2022 відповідачу була направлена вимога №21334/31,1 про повернення об`єкта лізингу протягом семи календарних днів. Однак, лізингоодержувач не повернув об`єкт лізингу, згідно вимоги.

26.12.2022 права вимоги за договором були відступлені до нового кредитора ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» на підставі додатку від 26.12.2022 «Перелік договорів фінансового лізингу до договору відступлення прав вимоги (цесії) № 28/12-2017-ЗВ від 28.12.2017».

Крім того, 09.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» (лізингодавець) та Приватним підприємством «Баталер» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №9256/03/21-Г (далі - договір фінансового лізингу №3).

Згідно з п.13 договору, договір фінансового лізингу набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (у разі їх наявності) та діє протягом перебігу строку лізингу (крім випадків, коли з підстав та в порядку, передбаченому цим договором, сторона відмовиться від договору в односторонньому порядку або сторони досягнуть згоди про дострокове припинення / розірвання цього договору).

Зобов`язання за договором, у разі його можливого порушення, не припиняються із закінченням строку його дії та припиняються їх повним виконанням.

Відповідно до п.14 договору, підписанням цього договору фінансового лізингу лізингоодержувач приєднується до загальних умов договору фінансового лізингу, які є публічною частиною договору фінансового лізингу. Загальні умови договору фінансового лізингу (та будь-які посилання на них в договорі), розміщені на офіційному веб-сайті лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html або QR-кодом, в редакції, діючій на дату укладання цього договору, та є невід`ємною складовою частиною договору. Своїм підписом в цьому документі лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами договору фінансового лізингу (включаючи загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення договору, порядку та суми дострокового викупу предмета лізингу тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього договору (включаючи загальні умови) та зобов`язується дотримуватися усіх його умов.

Згідно з п.15 договору, своїм підписом на договорі лізингоодержувач підтверджує факт отримання договору фінансового лізингу в дату його укладення та запевняє, що на дату підписання договору ознайомився та має доступ до загальних умов договору фінансового лізингу, які розміщені на офіційному веб-сайті лізингодавця та є діючими на дату укладання договору, а також підтверджує отримання перед укладанням договору інформації, передбаченої ч. 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до п. 1.1. загальних умов, лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене лізингоодержувачем майно, найменування, специфікація, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у договорі, а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору, а в кінці строку дії договору має право придбати об`єкт лізингу №3 у власність за викупною вартістю, визначеною у договорі.

Позивач свої зобов`язання виконав своєчасно, належним чином і в повному обсязі, зокрема, набув у свою власність та передав 19.03.2021, у відповідності до акту прийому-передачі на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлений лізингоодержувачем транспортний засіб марки RENAULT, комерційний опис Logan, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 , номер двигуна НОМЕР_11 , вартістю 422950,00 грн, який був зареєстрований за позивачем на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 , виданого 17.03.2021 ТСЦ 8048 (далі по тексту «об`єкт лізингу №3»), а відповідач зобов`язався прийняти об`єкт лізингу №3 та своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору фінансового лізингу та вимог Закону України «Про фінансовий лізинг».

19.04.2021 права вимоги за договором були відступлені до нового кредитора AT «Таскомбанк» на підставі додатку від 19.04.2021 «Перелік договорів фінансового лізингу до договору відступлення прав вимоги (цесії) № 21/07-2017 від 21.07.2017».

Однак, відповідач сплатив перший лізинговий платіж, прийняв від позивача у платне володіння та користування замовлений об`єкт лізингу №3 та вже на третьому лізинговому платежу допустив прострочку та продовжував систематично допускати прострочки по оплаті лізингових платежів.

У зв`язку з наявною заборгованістю та з метою врегулювання спору, 05.07.2022 відповідачу була направлена досудова вимога №10467/31.1 про сплату заборгованості. Проте, відповідач відповіді не надав, заборгованість за договором фінансового лізингу залишилась непогашеною.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 19.03.2021 до договору фінансового лізингу №9256/03/21-Г від 09.03.2021 строк лізингу закінчився 18.03.2022.

01.12.2022 була направлена вимога №21331/31.1 про повернення об`єкту лізингу №3 протягом семи календарних днів. Однак, лізингоодержувач не повернув об`єкт лізингу №3, згідно вимоги.

26.12.2022 права вимоги за договором були відступлені до нового кредитора ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» на підставі додатку від 26.12.2022 «Перелік договорів фінансового лізингу до договору відступлення прав вимоги (цесії) № 28/12-2017-ЗВ від 28.12.2017».

04.05.2023 відповідачу була повторно направлена вимога №УФ-54860 про повернення об`єкт лізингу №3 протягом семи календарних днів. Однак, відповідач не повернув об`єкт лізингу №3, згідно вимоги.

Також, 18.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» (лізингодавець) та Приватним підприємством «БАТАЛЕР» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 10412/06/21-Г (далі - договір фінансового лізингу №4).

Згідно з п.13 договору, договір фінансового лізингу набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (у разі їх наявності) та діє протягом перебігу строку лізингу (крім випадків, коли з підстав та в порядку, передбаченому цим договором, сторона відмовиться від договору в односторонньому порядку або сторони досягнуть згоди про дострокове припинення/ розірвання цього договору). Зобов`язання за договором, у разі його можливого порушення, не припиняються із закінченням строку його дії та припиняються їх повним виконанням.

Відповідно до п.14 договору, підписанням цього договору фінансового лізингу лізингоодержувач приєднується до загальних умов договору фінансового лізингу , які є публічною частиною договору фінансового лізингу (далі - загальні умови). Загальні умови договору фінансового лізингу (та будь-які посилання на них в договорі), розміщені на офіційному веб-сайті лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html або QR-кодом, в редакції, діючій на дату укладання цього договору, та є невід`ємною складовою частиною договору. Своїм підписом в цьому документі лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами договору фінансового лізингу (включаючи загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення договору, порядку та суми дострокового викупу об`єкта лізингу тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього договору (включаючи загальні умови) та зобов`язується дотримуватися усіх його умов.

У відповідності до п.15 договору, своїм підписом на договорі лізингоодержувач підтверджує факт отримання договору фінансового лізингу в дату його укладення та запевняє, що на дату підписання договору ознайомився та має доступ до загальних умов договору фінансового лізингу», які розміщені на офіційному веб-сайті лізингодавця та є діючими на дату укладання договору, а також підтверджує отримання перед укладанням договору інформації, передбаченої ч. 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з п. 1.1. загальних умов, лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене лізингоодержувачем майно (далі - об`єкт лізингу), найменування, марка, модель, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у договорі, а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору, а в кінці строку дії договору має право придбати об`єкт лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у договорі.

Позивач на виконання вищевказаного договору фінансового лізингу № 10412/06/21-Г передав 16.09.2021, згідно акту прийому-передачі на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлений лізингоодержувачем транспортний засіб марки RENAULT, комерційний опис Logan, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_13 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_14 , номер двигуна НОМЕР_15 , вартістю на суму 402 590,00 грн, який був зареєстрований за позивачем на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_16 , виданого 15.09.2021 ТСЦ 8048 (далі -об`єкт лізингу №4), а відповідач зобов`язався прийняти об`єкт лізингу №4 та своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору фінансового лізингу та вимог Закону України «Про фінансовий лізинг».

13.10.2021 року права вимоги за договором були відступлені до нового кредитора AT «Таскомбанк» на підставі додатку від 13.10.2021 «Перелік договорів фінансового лізингу до договору відступлення прав вимоги (цесії) № 21/07-2017 від 21.07.2017».

Однак, відповідач сплатив перший лізинговий платіж, прийняв від позивача у платне володіння та користування замовлений об`єкт лізингу №4 та вже на другому лізинговому платежу допустив прострочку у 3 дні та продовжував систематично допускати прострочки по оплаті лізингових платежів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, котра не була погашена відповідачем добровільно.

З метою врегулювання спору, 05.07.2022 відповідачу була направлена досудова вимога №10471/31.1 про сплату виниклої заборгованості. Проте, відповідач відповіді не надав, заборгованість, яка виникла за договору фінансового лізингу №4 не була погашена лізингоодержувачем.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 16.09.2021 року до договору фінансового лізингу № 10412/06/21-Г від 18.06.2021 строк лізингу закінчився 15.09.2022.

01.12.2022 відповідачу була направлена вимога №21335/31.1 про повернення об`єкта лізингу №4 протягом семи календарних днів. Однак, лізингоодержувач не повернув об`єкт лізингу №4, згідно вимоги.

26.12.2022 права вимоги за договором були відступлені до нового кредитора ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» на підставі додатку від 26.12.2022 «Перелік договорів фінансового лізингу до договору відступлення прав вимоги (цесії) № 28/12-2017-ЗВ від 28.12.2017».

04.05.2023 відповідачу була повторно направлена вимога №УФ-54859 про повернення об`єкта лізингу №4 протягом семи календарних днів. Однак, відповідач не повернув об`єкт лізингу №4, згідно вимоги.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача на свою користь 193694,61 грн заборгованості по сплаті лізингових платежів за договорами лізингу, 10% штрафу - 63586,63 грн, пеню - 327840,14 грн, 3% річних - 21543,87 грн, інфляційні нарахування - 91490,98 грн та неустойку - 2397413,12 грн.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 09.04.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Баталер» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС»</a> 193 694,61 грн заборгованості по сплаті лізингових платежів, 21 543,87 грн 3% річних, 91 490,98 грн інфляційних нарахувань та 4600,94 грн судового збору. У решті позову відмовлено.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується та відповідачем у свою чергу належними та допустимими доказами не спростовано, що заборгованість останнього перед позивачем зі сплати лізингових платежів складає 193694,61 грн, тому позовні вимоги в цій частині визнані судом обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку. Крім того, перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 21543,87 грн та 91490,98 грн інфляційних втрат, визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних про стягнення 63586,63 грн 10% штрафу, 327840,14 грн пені та 2397413,12 грн неустойки, оскільки матеріали справи не містять та позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що під час укладення договорів фінансового лізингу діяли загальні умови саме в такій редакції, на які посилається позивач та існували на час підписання договорів фінансового лізингу. А отже, враховуючи, що зазначені загальні умови не містять підпису директора відповідача та відбитку печатки про ознайомлення з ними, тому позивачем не доведено розмір, порядок та умови нарахування штрафу пені та неустойки. Суд зауважив, що надані позивачем загальні умови повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача), тобто, має односторонній характер, та до вказаних загальних умов можуть вноситися відповідні зміни на користь однієї сторони. У зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність сторін, яка встановлена у формі сплати пені, штрафу та неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів виходить з наступного.

Так, предметом апеляційного розгляду є наявність або відсутність підстав для стягнення 10% штрафу у розмірі 63586,63 грн, пені у розмірі 327840,14 грн та неустойки у розмірі 2397413,12 грн.

За приписами статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами лізингу.

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 - 3 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні засоби, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

У відповідності до п. 3 ч. 2 статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» на лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Відповідно до ч. 6 статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором.

Згідно з п. 7 ч. 2 статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов`язаний у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

Виходячи з графіків сплати лізингових платежів, а також умов договорів фінансового лізингу № 10410/06/21-Г від 18.06.2021, № 10411/06/21-Г від 18.06.2021, № 9256/03/21-Г від 09.03.2021 та № 10412/06/21-Г від 18.06.2021, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк сплати лізингових платежів є таким, що настав.

Також, із матеріалів справи установлено, що відповідно до додаткової угоди № 1 від 16.09.2021 до договору фінансового лізингу № 10410/06/21-Г від 18.06.2021 строк лізингу закінчився 15.09.2022; відповідно до додаткової угоди № 1 від 16.09.2021 до договору фінансового лізингу № 10411/06/21-Г від 18.06.2021 строк лізингу закінчився 15.09.2022; відповідно до додаткової угоди № 1 від 19.03.2021 до договору фінансового лізингу №9256/03/21-Г від 09.03.2021 строк лізингу закінчився 18.03.2022; відповідно до додаткової угоди № 1 від 16.09.2021 до договору фінансового лізингу №10412/06/21-Г від 18.06.2021 строк лізингу закінчився 15.09.2022.

Водночас, матеріалами справи підтверджується та відповідачем у свою чергу належними та допустимими доказами не спростовано, що заборгованість останнього перед позивачем зі сплати лізингових платежів складає 193694,61 грн.

У зв`язку з чим, позивач, посилаючись на п. 7.1.2 загальних умов просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми прострочення на кожний день такого прострочення, на п. 7.1.1. - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також, на п. 7.1.3 загальних умов - подвійну плату за користування об`єктом лізингу за час прострочення (а саме: подвійний розмір лізингового платежу, зазначений в п. 6 графіку платежів, та належний до сплати у місяці в якому відбувається прострочення повернення об`єкту лізингу лізингоодержувачем).

У відповідності до преамбули Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) убачається, що цей Закон встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Згідно з ч. 2 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі:

1) у паперовому вигляді;

2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначенимиЗаконом України«Про електронні документи та електронний документообіг»;

3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;

4) в порядку, передбаченомуЗаконом України«Про електронну комерцію».

Тобто, дійсно зазначений закон містить норму щодо можливості приєднання клієнта до договору, який може бут наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документу на власному веб-сайті особи.

Разом з тим, відповідно до абц. 9 ч. 2 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

Індивідуальна частина договору укладається з клієнтом у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа) з обов`язковим зазначенням у такому договорі умов, передбаченихч. 1цієї статті. Якщо індивідуальна частина договору укладена в паперовому вигляді, примірник індивідуальної частини та додатки до неї (за наявності) надається клієнту одразу після його підписання, але до початку надання клієнту фінансової послуги. Примірник індивідуальної частини договору, укладеної у вигляді електронного документа, та додатки до неї (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо такий примірник за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта направлений клієнту на його електронну адресу або направлений клієнту за його вибором в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Примірник індивідуальної частини договору, укладеної у вигляді електронного документа, та додатки до неї (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані.

У свою чергу, ч. 1 цієї статті встановлює, що договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити:

1) назву документа;

2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання;

3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи;

5) найменування фінансової операції;

6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків;

7) строк дії договору;

8) порядок зміни і припинення дії договору;

9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

9-1) підтвердження, що інформація, зазначена вч. 2 статті 12цього Закону, надана клієнту;

10) інші умови за згодою сторін;

11) підписи сторін.

Враховуючи викладене, колегія суддів акцентує, що будь-які обов`язки та відповідальність за їх невиконання, повинні міститься у індивідуальній частині договору, а не в загальних умовах чи будь-яких інших документах (посилання на які містяться у самому договорі) та бути підписаними представниками сторін (фактичний підпис або електронний).

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не місять доказів, що загальні умови, на які посилається позивач були погоджені між сторонами під укладання договорів фінансового лізингу, як і не містять доказів, що вказані загальні умови на момент отримання відповідачем лізингу взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати штрафу, пені та неустойки.

Крім того, загальні умови не містять підпису директора відповідача та відбитку печатки про ознайомлення з ними.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що надані позивачем загальні умови не є належним доказом, оскільки зазначений доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача), тобто, має односторонній характер, та до вказаних загальних умов можуть вноситися відповідні зміни на користь однієї сторони.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.11.2019 у справі № 910/13940/18.

За таких обставин, у даному разі відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність сторін, яка встановлена у формі сплати пені, штрафу та неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на ч. 4 статі 21 Закону України «Про фінансовий лізинг», як на підставу для нарахування неустойки, виходячи з такого.

Так, згідно з ч. 4 статі 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо повернення об`єкта фінансового лізингу відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити в останньому періоді, що передує періоду невиконання зазначеного обов`язку, в розрахунку за кожний день такого невиконання, за час невиконання, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.

Тобто, вказана норма починає свою дію за умови невиконання відповідачем свого обов`язку щодо повернення об`єкта фінансового лізингу, відповідно до умов договору.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази укладання індивідуальної частини договорів, які б містили умови щодо строків та порядку повернення об`єкта фінансового лізингу, а отже і відсутні підстави для нарахування неустойки.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в договорах фінансового лізингу сторонами не встановлено відповідальності лізингоодержувача за прострочення внесення лізингових платежів у вигляді сплати пені, штрафу, як і не встановлено обов`язку зі сплати неустойки у розмірі подвійної плати, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що додані до позовної заяви роздруківки загальних умов договору фінансового лізингу існували на момент укладання договорів фінансового лізингу саме в такі редакції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, пені та неустойки не ґрунтуються на вимогах закону та суперечать умовам договорів фінансового лізингу, тому позовні вимоги про стягнення 63586,63 грн 10% штрафу, 327840,14 грн пені та 2397413,12 грн неустойки не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції також критично оцінює посилання апелянта на рішення Господарського суду м. Києва у справах № 910/307/24 та 910/11681/23, адже, у відповідності до ч. 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановахВерховногоСуду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2024 у справі № 922/5361/23 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України.

Разом з тим, колегія судді звертає увагу скаржника на те, що останнім при подачі апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 52779, 99 грн, що підтверджується платіжною інструкцією№ 990221366 від 09.05.2024.

Однак, апеляційна скарга була подана через систему, а особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено вЗаконі України «Про судовий збір».

Враховуючи характер вимог апеляційної скарги, а також вимоги діючого законодавства щодо порядку сплати судового збору у відповідних категоріях справ, слід відзначити, що в даному випадку, приймаючи до уваги, подачу апеляційної скарги через систему «Електронний суд», судовий збір у даній справі становить 50199, 12 грн:

(2788839, 89 : 100 х 1,5) х 150 % - 20 %).

Таким чином, переплата становить 2580, 87 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції роз`яснює апелянту про можливість повернення сплаченого судового збору у більшому розмірі, а саме: у розмірі 2580, 87 грн, шляхом подання до суду відповідного клопотання.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС»</a> (вх.№ 1214Х) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2024 у справі № 922/5361/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбаченістаттями 286-289 ГПК України.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 04.06.2024 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 06.06.2024.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін