Постанова

від 29.05.2024 по справі 910/10501/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10501/19

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

за участю представників:

Міністерства юстиції України - Кушнір Л.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023

та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023

у справі № 910/10501/19

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до 1) Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

2) Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєв Олександр В`ячеславович,

про стягнення 1 777 866,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст) в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ДВС, відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - ГУ ДКС у м. Києві, відповідач- 2) про стягнення шкоди у розмірі 1 777 866,85 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивачу завдано шкоду незаконними діями органу ДВС під час примусового виконання судового рішення у справі № 910/13862/15 внаслідок списання з рахунку ПАТ «Укрнафта» на рахунок ТОВ «Інтербізнесконсалт» повної суми заборгованості (14183629,97 грн), незважаючи на часткове припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 777 866, 85 грн.

Списана сума коштів підлягає стягненню в порядку статей 1166, 1174 ЦК України з Державного бюджету України через відповідача-2. Неможливість задоволення своїх вимог шляхом стягнення вказаної суми коштів з ТОВ "Інтербізнесконсалт" підтверджується, на думку позивача, постановою державного виконавця про повернення виконавчого документу позивачу внаслідок відсутності коштів та майна у боржника.

Обставини встановлені судами

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/13862/15 відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Інтербізнесконсалт" до ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" про стягнення 1 033 270,08 дол. США, що еквівалентно 21 956 989,20 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі №910/13862/15 рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ПАТ "Укрнафта" 998 634,84 дол. США, що еквівалентно 21008490,35 грн заборгованості, і стягнення із відповідачів солідарно 10000 дол. США, що еквівалентно 212 500 грн заборгованості, та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволено, а в решті рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" судовий збір за подання позову в розмірі 73 080 грн, 80 390,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 400 000,00 грн понесених адвокатських витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі №910/13862/15 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 змінено, а саме вирішено стягнути з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 14 183 629,97 грн, що еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321,10 рублів РФ; у решті вимог про стягнення основного боргу відмовлено; у позові до ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 48 720 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 53 593,34 грн за подання апеляційної скарги; у решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 залишено без змін.

25.02.2016 Господарським судом міста Києва на виконання постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі № 910/13862/15 видано наказ про стягнення з ПАТ «Укрнафта» на користь ТОВ «Інтербізнесконсалт» 14183629,97 грн, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32820321,10 рублів рф.

Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02.03.2016 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання вищевказаного наказу.

09.03.2016 ПАТ "Укрнафта" направило ТОВ "Інтербізнесконсалт" заяву №10/582 про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: зобов`язання ТОВ "Інтербізнесконсалт" перед ПАТ "Укрнафта" зі сплати грошових коштів на загальну суму 480 388,66 грн, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі № 910/13862/15 скасовано постанову апеляційного суду в частині стягнення з ПАТ "Укрнафта" адвокатських витрат та частини витрат зі сплати судового збору. Враховуючи, що ПАТ "Укрнафта" вже виконало постанову апеляційного суду в цій частині, кошти в сумі 451156,66 грн підлягають поверненню ПАТ "Укрнафта".

У зв`язку з наведеним ПАТ "Укрнафта" заявило про зарахування його зобов`язань з виплати ТОВ "Інтербізнесконсалт" заборгованості за постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у загальній сумі 480 388,66 грн у рахунок погашення відповідних зобов`язань ТОВ "Інтербізнесконсалт".

Про зарахування зустрічних однорідних вимог ПАТ "Укрнафта" заявою від 10.03.2016 № 10/591 також повідомило відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вказавши про припинення зобов`язання ПАТ "Укрнафта" перед ТОВ "Інтербізнесконсалт" на суму 480 388,66 грн за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13862/15 про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 14 183 629,97 грн (що еквівалентно 32 820 321,10 рублів рф).

ТОВ "Інтербізнесконсалт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Укрнафта" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви від 09.03.2016 № 10/582 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 у справі №910/6542/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016, у позові відмовлено повністю.

ПАТ "Укрнафта" направило ТОВ "Інтербізнесконсалт" заяву від 23.03.2016 №10/719 про зарахування зобов`язань ПАТ "Укрнафта" з виплати ТОВ "Інтербізнесконсалт" грошових коштів за постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі № 910/13862/15 у загальній сумі 1297478,19 грн в рахунок зобов`язань ТОВ "Інтербізнесконсалт" перед ПАТ "Укрнафта" зі сплати грошових коштів відповідно до вказаної постанови Вищого господарського суду України.

Заявою від 25.03.2016 № 10/745 ПАТ "Укрнафта" повідомило відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зарахування зустрічних вимог заявою від 23.03.2016 № 10/719 та вказало, що зобов`язання ПАТ "Укрнафта" перед ТОВ "Інтербізнесконсалт" за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13862/15 про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 14 183 629,97 грн (що еквівалентно 32 820 321,10 рублів рф) припинились частково на суму 1297478,19 грн, а всього на суму 1777866,85 грн.

Заявник також просив не виставляти і не направляти платіжні вимоги на суму 14183 629,97 грн з огляду на зарахування зустрічних однорідних вимог у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та виклав прохання, в разі примусового списання з банківських рахунків ПАТ "Укрнафта" 14 183 629,97 грн, не перераховувати на рахунки ТОВ "Інтербізнесконсалт" 1 777 866,85 грн від зазначеної суми з огляду на зарахування зустрічних однорідних вимог у ВП НОМЕР_1.

Водночас, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснено примусове списання з рахунків ПАТ "Укрнафта" грошових коштів на суму 14 183 629,97 грн за меморіальними ордерами та розпорядженням від 04.04.2016 №50366945/16. Платіжним дорученням від 04.04.2016 № 2301 на суму 14183629,97 грн вказані грошові кошти перераховані на рахунок ТОВ "Інтербізнесконсалт" з призначенням платежу: "перерах.коштів, як погашення боргу згідно наказу № 910/13862/15 виданого 25.02.2016 господарським судом м. Києва про стягнення з ПАТ "Укрнафта".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі №910/13862/15, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2017, визнано незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В. щодо стягнення з ПАТ "Укрнафта" грошових коштів у сумі 1 777 866,85 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Ухвала мотивована тим, що зобов`язання ПАТ "Укрнафта" за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13852/16 припинилося в частині 1 777 866,85 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконавчого провадження, про що боржником повідомлено виконавчу службу. Незважаючи на наведене, стягнення за наказом відбулося у повному обсязі, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про незаконність дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В. щодо стягнення з ПАТ "Укрнафта" грошових коштів в сумі 1777 866,85 грн.

14.04.2017 Господарським судом міста Києва на виконання ухвали від 13.04.2017 видано наказ про стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн, безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва № 910/13862/15 від 25.02.2016.

18.05.2017 головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Кузьмишиним Е.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу від 14.04.2017 №910/13862/15 щодо стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн коштів, безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13862/15.

25.06.2019 головним державним виконавцем Кузьмишиним Е.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу - ПАТ "Укрнафта" на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

У вказаній постанові зазначено, що земельні ділянки, транспортні засоби за боржником не зареєстровані; відомості щодо боржника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні; боржник серед власників, які володіють значними пакетами акцій, відсутній; у боржника є рахунки у фінансових установах, на які накладено арешти, та кошти на які можливо звернути стягнення відсутні; філії та структурні підрозділи боржника також відсутні; відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення; здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Позивач звернувшись з позовом у цій справі вказує, що ПАТ "Укpнaфта" було завдано шкоду, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, внаслідок незаконних дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України під час примусового виконання судового рішення у справі №910/13862/15 щодо списання з рахунку позивача на рахунок ТОВ "Інтербізнесконсалт" суми заборгованості в повному обсязі в розмірі 14183629,97 грн, незважаючи на часткове припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1777 866,85 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішення судів, ухвалені під час первинного розгляду справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі №910/10501/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі №910/10501/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022, позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Укрнафта» матеріальну шкоду в розмірі 1777866,85 грн, стягнуто з відповідача-1 у дохід Державного бюджету України 1921,00 грн судового збору.

Суди встановили, що незаконність зазначених вище дій державного виконавця визнана судовими рішеннями у справі № 910/13862/15. Неможливість повернення надмірно стягнутих коштів на виконання судового наказу від 14.04.2017 №910/13862/15 на користь ПАТ «Укрнафта» у розмірі 1777 866,85 грн підтверджується постановою відповідача-1 від 25.06.2019 про повернення вказаного наказу ПАТ «Укрнафта» без виконання.

Мін`юст звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив зазначені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Касаційний господарський суд ухвалою від 31.08.2022 передав справу №910/10501/19 разом з касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у вказаній справі, на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України, а саме, необхідності відступлення від висновку, зробленого у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 642/3839/17, про неможливість відшкодування позивачу на підставі статей 1173, 1174 ЦК України шкоди, завданої невиконанням судового рішення, оскільки розмір збитків, які позивач просить стягнути з відповідача, є сумою, що підлягає стягненню в порядку примусового виконання судових рішень, ухвалених на його користь.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2022 справу №910/10501/19 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду у зв`язку з відсутністю висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, від якого пропонував відступити Касаційний господарський суд.

Повертаючи справу для розгляду, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06.10.2022 зазначила, що у справі № 642/3839/17, а також подібних справах №№757/74887/17-ц, 757/7971/19-ц, 359/2528/20, на які посилається Касаційний господарський суд, позивачі звертались з позовами про стягнення з державного бюджету шкоди, спричиненої їм внаслідок бездіяльності державних виконавців при виконанні судових рішень про стягнення з боржників коштів на користь цих позивачів у зв`язку з чим такі рішення не були виконані.

Разом із тим, у справі № 910/10501/19, а також у подібній справі №910/3007/16, на яку посилається Касаційний господарський суд, позивач звернувся з позовом про стягнення з державного бюджету шкоди, спричиненої йому внаслідок стягнення державним виконавцем надмірної суми коштів, ніж було передбачено судовим рішенням, та невиконання судового наказу про стягнення зі стягувача на користь позивача надмірно отриманих коштів.

Зазначаючи про неподібність правовідносин у перелічених цивільних та господарських справах, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06.10.2022 узагальнила, що висновки Верховного Суду, зроблені Касаційним цивільним судом та Касаційним господарським судом щодо застосування статей 1173, 1174 ЦК України не є суперечливими, оскільки зводяться до того, що зазначені норми ЦК України не застосовуються поки не втрачена можливість виконання судового рішення за виконавчим документом.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу ПАТ «Укрнафта», ухвалив постанову від 30.11.2022 у справі №910/10501/19, якою скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 з передачею справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Суд касаційної інстанції дійшов висновків, що оскаржувані рішення та постанова попередніх судів не містять достатнього нормативно-правового обґрунтування того, що позивач довів наявність всіх елементів цивільного правопорушення, зокрема шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями органів держави і заподіяною шкодою, зважаючи на не дослідження питання щодо можливості позивача (втрачена чи ні) стягнення на підставі статті 117 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) грошових коштів в порядку примусового виконання судового рішення, ухваленого на його користь, з огляду на те, що саме ці грошові кошти позивачем визначено як збитки, які він просить стягнути з Державного бюджету України. Без дослідження вищезазначених обставин справи та належної правової оцінки поданих учасниками справи доказів, твердження судів про доведеність позивачем всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення (неправомірних дій цього органу, шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою) не можуть вважатися обґрунтованими, що, у свою чергу, свідчить про передчасність висновків про задоволення позовних вимог про відшкодування з Державного бюджету України шкоди за правилами деліктних зобов`язань на підставі статей 1173, 1174 ЦК України".

Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанції

За результатом нового розгляду справи № 910/10501/19 Господарський суд міста Києва рішенням від 15.05.2023 у задоволенні позову відмовив повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 1777866,85 грн шкоди, завданої незаконними діями головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ у виконавчому провадженні, оскільки у спірному випадку не підтверджується наявність всіх складових цивільного правопорушення, необхідних для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Також судом першої інстанції на виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19 досліджено та встановлено, що позивачем не втрачена можливість стягнення (повернення) на підставі статті 117 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) грошових коштів у порядку примусового виконання судового рішення, ухваленого на його користь, які (грошові кошти) позивачем визначено як збитки заявлені до стягнення з Державного бюджету України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності всіх складових цивільного правопорушення, необхідних для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої незаконними діями державного виконавця, що свідчить про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 1 777 866,85 грн шкоди, завданої незаконними діями головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Апеляційний суд зазначив, що одноразова процесуальна дія з повернення виконавчого документа на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не може ототожнюватись із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки позивачем не доведено та не встановлено судом, що остаточно втрачена можливість виконання судового рішення за виконавчим документом, зважаючи на законодавчо закріплену можливість повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Короткий зміст касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі № 910/10501/19, ПАТ "Укрнафта" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вважає, що суди першої й апеляційної інстанцій застосували положення статті 117 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) і статтю 1174 ЦК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у цій справи, який зазначив «що «сама по собі можливість повторного подання вказаного наказу до виконання та відсутність доказів перебування ТОВ «Інтербізнесконсалт» в стані припинення не може бути перешкодою для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди».

ПАТ «Укрнафта» посилається на доведеність належними і допустимими доказами усі необхідних елементів для відшкодування шкоди на підставі статті 1174 ЦК України, однак суди відмовили у відшкодуванні шкоди з державного бюджету з посиланням на те, що ПАТ «Укрнафта» може повторно пред`явити наказ до виконання, чим зрівняли «право повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання» і «можливість стягнення».

Крім того скаржник зазначає, що апеляційний суд:

застосував статтю 79 ГПК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 910/6552/20, адже навіть якщо прямо не послався на цю норму, тим не менш, фактично дійшов висновку, що надана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу є менш вірогідною за відсутність будь- яких доказів наявності майна/коштів у ТОВ «Інтербізнесконсалт»;

застосував статтю 77 ГПК України без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові № 904/10956/16 від 03.12.2019, не зважаючи на те, що за весь цей час розгляду справи відповідач-1 не надав жодного доказу, який би свідчив про наявність у ТОВ «Інтербізнесконсалт» коштів/майна, на яке можна звернути стягнення.

Доводи інших учасників справи

Міністерство юстиції України подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів та вимог, просить залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Вважає, що позивачем підмінене поняття матеріальної шкоди та здійснення дій щодо повернення коштів виходячи з того, що сума стягнутих коштів не може вважатись збитками у розумінні статті 22 ГПК України.

Звертає увагу на те, що у даній справі позивач не зазначив як підставу позову неможливість повернення надмірно стягнутих з нього коштів, звертаючи увагу на те, що наказ Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 №910/13862/15 є чинним та не визнавався в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, а відтак можливість виконання цього наказу позивачем не втрачена.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі №910/10501/19.

21.02.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу, якою передав справу № 910/10501/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для уточнення висновку, викладеного в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2022 у цій справі про те, що "норми статей 1173, 1174 ЦК України не застосовуються поки не втрачена можливість виконання судового рішення за виконавчим документом".

Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів питанням, яке постало на вирішення суду, визначила застосування статті 117 ГПК України (тут і далі - у редакції до 15.12.2017) та правил відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування посадовою або службовою особою органу та посадовою або службовою особою цього органу, визначених статтями 1173, 1174 ЦК України, при вирішенні обґрунтованості позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця, що підтверджено остаточним судовим рішенням у справі № 910/13862/15.

Велика Палати Верховного Суду ухвалою від 03.04.2024 справу №910/10501/19 разом з касаційною скаргою ПАТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у вказаній справі - повернула відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

При цьому звернула увагу на те, що в ухвалі від 06.10.2022 у цій справі Велика Палата Верховного Суду вже зауважила, що висновки у наведених касаційним судом справах, незважаючи на те, що правовідносини в них не є подібними, не є суперечливими, оскільки зводяться до того, що норми статей 1173, 1174 ЦК України не застосовуються поки не втрачена можливість виконання судового рішення за виконавчим документом.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 22.04.2024 у визначеній автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/10501/19 колегії суддів (протоколом передачі судової справи від 16.04.2024) прийняла до свого провадження касаційну скаргу ПАТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду м. Києва від 15.05.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі №910/10501/19, та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.05.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

При цьому, касаційне провадження у справах залежить, за винятком визначених частиною четвертою статті 300 ГПК України випадків, виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Оцінивши доводи скаржника, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом позову в цій справі є стягнення майнової шкоди, завданої незаконними діями Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час примусового виконання судового рішення у справі № 910/13862/15.

Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в нормах статті 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Зокрема, згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (пункти 6.11-6.13).

Суди розглядали справу неодноразово.

Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 у справі №910/13862/15, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2017, визнано незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В. щодо стягнення з ПАТ "Укрнафта" грошових коштів у сумі 1777 866,85 грн у виконавчому провадженн, з тих підстав, що зобов`язання ПАТ "Укрнафта" за наказом Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 № 910/13852/16 припинилося в частині зазначеної суми шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконавчого провадження, про що боржником (ПАТ "Укрнафта") повідомлено виконавчу службу. Однак, незважаючи на наведене, стягнення за наказом відбулося у повному обсязі.

З огляду на викладене, висновки господарського суду, викладені в ухвалі від 13.04.2017 у справі № 910/13862/15, в силу положень статті 75 ГПК України, є преюдиційними у даній справі, з урахуванням яких судом встановлено доведеність неправомірних дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В.

Отже, неправомірність дій державного виконавця, внаслідок яких з ПАТ "Укрнафта" у виконавчому провадженні було стягнуто грошові кошти у сумі 1777 866,85 грн, підтверджується остаточним судовим рішенням у справі №910/13862/15.

Водночас, не заперечуючи встановлення судами вказаної обставини, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 30.11.2022, якою дану справу № 910/10501/19 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції зазначав, що питання обґрунтованості позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України, завданої неправомірними діями державного виконавця, повинно вирішуватися в залежності від підстав позову щодо неможливості повернення надмірно стягнутих з позивача коштів за судовим наказом.

Тобто, за відсутності доказів неможливості стягнення на підставі статті 117 ГПК України на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом, задоволення позовних вимог про відшкодування з Державного бюджету України шкоди за правилами деліктних зобов`язань є передчасним, оскільки норми статті 117 ГПК України є спеціальними і їх застосування не ставиться в залежність від поведінки учасників виконавчого провадження. Невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника.

Вказане підтверджується правовою позицією Верховного Суду в цивільних та господарських справах № 642/3839/17, № 757/74887/17-ц, № 757/7971/19-ц, №359/2528/20, № 910/11459/19, № 910/3007/16.

На виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 30.11.2022 у справі №910/10501/19, за результатом нового розгляду справи суди попередніх інстанцій досліджували питання щодо можливості позивача (втрачена чи ні) стягнення (повернення) на підставі статті 117 ГПК України грошових коштів в порядку примусового виконання судового рішення, ухваленого на його користь, з огляду на те, що саме ці грошові кошти позивачем визначено як збитки, які він просить стягнути з Державного бюджету України.

Попередніми судами встановлено, що позивач звертаючись з позовом стверджує, що спірні кошти у сумі 1 777 866,85 грн вибули з власності ПАТ "Укрнафта" саме через незаконні дії державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1), а отже, наявний причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Водночас, підставою позову у даній справі є неможливість виконання судового наказу від 14.04.2017 № 910/13862/15 щодо стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн у зв`язку з винесенням державним виконавцем у виконавчому провадженні постанови від 25.06.2019 про повернення вказаного наказу стягувачу - ПАТ "Укрнафта" на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

14.04.2017 Господарським судом міста Києва на виконання ухвали від 13.04.2017 за результатами розгляду заяви ПАТ "Укрнафта" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, видано наказ щодо стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн, безпідставно одержаних за наказом Господарського суду міста Києва №910/13862/15 від 25.02.2016.

18.05.2017 головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Кузьмишиним Е.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу від 14.04.2017 №910/13862/15 (виконавче провадження №53966628).

25.06.2019 головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Кузьмишиним Е.М. у виконавчому провадженні № 53966628 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу - ПАТ "Укрнафта" на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Постанова головного державного виконавця від 25.06.2019 обґрунтована тим, що за боржником (ТОВ "Інтербізнесконсалт") не зареєстровані земельні ділянки, транспортні засоби; відомості щодо боржника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні; боржник серед власників, які володіють значними пакетами акцій відсутній; у боржника є рахунки у фінансових установах, на які накладено арешти; кошти на які можливо звернути стягнення відсутні; філії та структурні підрозділи боржника також відсутні; відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення; здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з частиною 4 наведеної статті Закону України "Про виконавче провадження" строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною п`ятою наведеної статті Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Наказ Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15 про стягнення 1 777 866,85 грн було повернуто стягувачеві, у зв`язку з неможливістю виконання, постановою від 25.06.2019 у ВП № 53966628.

Водночас, наказ Господарського суду м. Києва від 14.04.2017 №910/13862/15, про стягнення з ТОВ «Інтербізнесконсалт» на користь ПАТ «Укрнафта» коштів у розмірі 1777866,85 грн є чинним, не скасованим.

Відтак, як вірно встановлено попередніми судами, існує виконавчий документ, яким встановлено боржника, з якого повинна бути стягнута спірна сума коштів у розмірі 1 777 866,85 грн, стягнення якої (заявленої як сума збитків) з Державного бюджету на користь позивача, є предметом розгляду у даній справі, а також наказ Господарського суду м. Києва від 14.04.2017 №910/13862/15, який є чинним та не визнавався в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, можливість позивача щодо стягнення на підставі статті 117 ГПК України грошових коштів в порядку примусового виконання судового рішення, ухваленого на його користь, з огляду на те, що саме ці грошові кошти позивачем визначено як збитки, які він просить стягнути з Державного бюджету України - не втрачена.

Відповідно частини 6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 329 ГПК України встановлено, що у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи (частини 1, 2).

Суди встановили, що наказ Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 №910/13862/15 було повернуто ще 25.06.2019. Позивач не скористався своїм правом пред`явити вказаний на примусове виконання повторно, натомість 05.08.2019 звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 1777866,85 грн шкоди, завданої незаконними діями головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

Колегія суддів погоджується з доводами судів, що відповідно до положень статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Періодичність проведення перевірок майнового стану боржника чітко визначено Законом України "Про виконавче провадження", та такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, а не одноразово.

Оскільки позивач не скористався своїм правом на повторне пред`явлення виконавчого документа (у тому числі, попередньо звернувшись до суду в порядку 329 ГПК України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання), то державний виконавець був позбавлений можливості повторно перевірити майновий стан ТОВ "Інтербізнесконсалт" у порядку та спосіб, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів зауважує, що одноразова процесуальна дія державного виконавця (повернення виконавчого документу на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження») не є достатньою підставою для твердження щодо остаточно встановленого факту неможливості стягнення на користь позивача спірної суми коштів, враховуючи законодавчо закріплене права позивача на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Адже, як було зазначено вище, наказ Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 № 910/13862/15 є чинним та не визнавався в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, а відтак можливість виконання цього наказу про стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" грошових коштів у розмірі 1777 866,85 грн позивачем не втрачена.

Зважаючи на те, що наявність відповідного майна встановлюється при примусовому виконанні рішення на підставі виконавчого документа, яке розпочинається за заявою стягувача про примусове виконання рішення, колегія суддів оцінює критично доводи скаржника про те, відповідач-1 не надав суду жодних доказів наявності у ТОВ "Інтербізнесконсалт" будь-якого майна, за рахунок якого ПАТ "Укрнафта" могло б відшкодувати завдану державним виконавцем шкоду, оскільки він із повторною заявою про примусове виконання наказу не звертався. Відтак, твердження позивача про відсутність будь-яких коштів та/або майна у ТОВ "Інтербізнесконсалт" є передчасним.

Вирішуючи даний спір, судами першої та апеляційної інстанції в повному обсязі досліджено обставини справи, враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм статей 1173, 1174 ЦК України, статті 117 ГПК України (у редакції до 15.12.2017), викладені у постанові від 10.07.2018 у подібній справі №910/3007/16, в якій позивач звернувся з позовом про стягнення з державного бюджету шкоди, спричиненої йому внаслідок стягнення державним виконавцем надмірної суми коштів, ніж було передбачено судовим рішенням, та невиконання судового наказу про стягнення зі стягувача на користь позивача надмірно отриманих коштів, які, відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України повинні враховуватися господарськими судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У справі № 910/3007/16 Касаційний господарський суд дійшов висновку, що стаття 117 ГПК України є спеціальною нормою, яка незалежно від причин надмірної сплати коштів боржником за наказом, в тому числі за наявності вини державного виконавця, встановлює механізм повернення безпідставно стягнутих коштів за наказом і лише, якщо буде встановлено неможливість стягнення (повернення) таких коштів, за наявності належним чином встановленої вини державного виконавця, можуть бути застосовані загальні правила відшкодування шкоди та стягнуто збитки, завдані незаконними діями державного виконавця передбачені, статтями 1173, 1174 ЦК України. Тобто, за відсутності доказів неможливості стягнення на підставі статті 117 ГПК України на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом, пред`явлення боржником позову про відшкодування з Державного бюджету України шкоди за правилами деліктних зобов`язань є передчасним і не залежить від вини державного виконавця, оскільки норми статті 117 ГПК України є спеціальними і їх застосування не ставиться в залежність від поведінки учасників виконавчого провадження.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судами у повному обсязі досліджено матеріали справи та встановлено, що позивачем не втрачена можливість стягнення (повернення) на підставі статті 117 ГПК України грошових коштів в порядку примусового виконання судового рішення, ухваленого на його користь, та які він просить стягнути з Державного бюджету України, визначивши їх як збитки при зверненні з цим позовом, а відтак, недоведення позивачем наявності всіх складових цивільного правопорушення, необхідних для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої незаконними діями державного виконавця. Вказане свідчить про передчасність звернення позивача з цим позовом до суду про відшкодування з Державного бюджету України шкоди за правилами деліктних зобов`язань на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують, натомість зводяться до переоцінки доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України.

Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій принципів оцінки доказів за статтями 77, 79 ГПК України, зокрема за критеріями допустимості та вірогідності доказів, колегія суддів відхиляє, вважає, що суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності, встановивши не доведення позивачем неможливість повернути грошові кошти на підставі статті 117 ГПК України, визначені ним як збитки.

Аргументи позивача про неврахування судами висновків Касаційного господарського суду у складі Верхового Суду, викладених у постанові від 04.06.2020 у цій же справі про те, що «сама по собі можливість повторного подання вказаного наказу до виконання та відсутність доказів перебування ТОВ «Інтербізнесконсалт» в стані припинення не може бути перешкодою для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди», як підстава для скасування оскаржуваних судових рішень, Верховним Судом відхиляються, адже оскаржувані судові рішення, як вбачається з їх змісту, не містять висновків про наявність перешкод для звернення позивача з цим позовом.

Адже, саме за встановленої судами недоведеності позивачем неможливість повернути заявлені до стягнення грошові кошти на підставі статті 117 ГПК України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про передчасність звернення позивача з цим позовом до суду про відшкодування з Державного бюджету України шкоди за правилами деліктних зобов`язань на підставі статей 1173, 1174 ЦК України, оскільки зазначені норми ЦК України не застосовуються поки не втрачена можливість виконання судового рішення за виконавчим документом.

Вказана правова позиція не суперечить висновками судів у цивільних справах №642/3839/17, № 757/74887/17-ц, № 757/7971/19-ц, № 359/2528/20) та у подібній справі № 910/3007/16, в яких, як зауважено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 06.10.2022, від 03.04.2024 у цій справі, викладено узагальнений підхід щодо можливості застосування статей 1173, 1174 ЦК України.

З урахуванням наведеного вище, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судами попередніх інстанцій обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ "Укрнафта" та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі №910/10501/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Картере В.І.

Погребняк В.Я.