Постанова

від 05.06.2024 по справі 127/3026/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 127/3026/23

провадження № 61-3070св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє опікун ОСОБА_2 ;

відповідач - комунальне підприємство «Центральний міський стадіон»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його законним представником - опікуном ОСОБА_2 , на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 листопада 2023 рокуу складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє опікун ОСОБА_2 , до суду з позовом до комунального підприємства «Центральний міський стадіон» (далі - КП «Центральний міський стадіон») про усунення перешкод у користуванні будинком.

Позовна заява мотивована тим, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, подіями, що сталися 14 липня 2022 року у місті Вінниці, та регулярними терористичними актами з боку країни-агресора розміщення цілодобової платної автостоянки КП «Вінницький міський стадіон» поблизу житлових будинків по АДРЕСА_1 становить безпосередню загрозу мешканцям цих будинків, адже відстань до них від стоянки складає менше 20 метрів, а гарантій, що терористичний акт не повториться - немає.

Земельна ділянка, на якій розташовані автостоянка та стадіон, відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, тоді як платна цілодобова автостоянка - це комерція, що суперечить цільовому призначенню земельної ділянки стадіону.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє опікун ОСОБА_2 , просив зобов`язати КП «Центральний міський стадіон» ліквідувати платну цілодобову автостоянку на земельній ділянці, що прилягає до стадіону по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2023 року у складі судді Іщук Т. П. у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, 10 квітня 2023 року законний представник ОСОБА_1 - опікун ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року визнано, що звернення ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 з апеляційною скаргою, в якій використані образливі висловлювання щодо суддів та судової системи загалом є виявом очевидної неповаги, не спрямоване на ефективний захист його прав, свобод та інтересів, є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами. Апеляційну скаргу повернуто скаржнику. Застосовано до ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 2 684 грн.

Постановою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану його опікуном ОСОБА_2 , задоволено частково. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що при визнанні подання апеляційної скарги зловживанням процесуальними правами апеляційний суд виходив з того, що в тексті апеляційної скарги заявник використовує лексику, яка не притаманна для написання ділових документів (в тому числі апеляційних скарг), зокрема, він негативно висловлюється про розумові здібності судді першої інстанції та цитує слова політичного діяча ОСОБА_3 , з яких вбачається зневажливе ставлення до суддів та до судової гілки влади загалом.

Аналіз змісту апеляційної скарги представника позивача дає підстави для висновку, що апеляційна скарга не містить нецензурної лексики, лайливих слів чи символів, а також висловлювань, які вжиті в грубій формі та є явно образливими по відношенню до суду чи інших учасників процесу. Тому відсутні підстави для висновку, що подання представником позивача апеляційної скарги є умисним виявом очевидної неповаги до суду (судді) першої інстанції та, відповідно, зловживанням процесуальними правами.

Крім того, суд касаційної інстанції вважав, що ступінь допущеної законним представником позивача критики на адресу суду першої інстанції не відповідає вжитим судом апеляційної інстанції заходам процесуального реагування, що полягають в позбавленні позивача передбаченого Конституцією України права на апеляційний перегляд судового рішення, а також накладенні на законного представника позивача штрафу в розмірі 2 640 грн, що значно перевищує встановлений законом мінімальний розмір штрафу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану його опікуном ОСОБА_2 , залишено без руху, оскільки всупереч пункту 3 частини другої статті 356 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)заявник не зазначив повне найменування відповідача (юридичної особи) та ідентифікаційний код цієї юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також з тих підстав, що в тексті апеляційної скарги заявник використовує лексику, яка не притаманна для написання ділових документів (в тому числі апеляційних скарг), зокрема він негативно висловлюється про розумові здібності судді першої інстанції та цитує слова політичного діяча ОСОБА_3 , з яких вбачається зневажливе ставлення щодо суддів та до судової гілки влади загалом, що суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України). Про таку ухвалу повідомлено заявника та надано йому строк для подання апеляційної скарги у іншій редакції протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 листопада 2023 року визнано, що звернення ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2023 року є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2023 року повернуто скаржнику. Застосовано до ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 1 073,60 грн та стягнуто з нього вказану суму в дохід Державного бюджету України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що 16 жовтня 2023 року від законного представника ОСОБА_1 - його опікуна ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга у новій редакції, у якій відсутні висловлювання про розумові здібності судді першої інстанції та цитування слова політичного діяча ОСОБА_3 , натомість наявні інші нові образливі висловлювання, які виходять за межі легітимної критики суду. Зокрема скаржник вказує, що: «…суддя Іщук 13 березня 2023 року винесла завідомо неправосудне рішення, тим самим порушила статтю 129 Конституції України і повинна нести відповідальність відповідно до статей 364, 367, 375 КК України, частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», «всупереч здоровому глузду суддя діяла за принципом - чим гірше для людей, тим ліпше для злодіїв та корупціонерів», «….чи судді думають, що війна все спише? У мене великий сумнів. Більше того, судді усвідомлено порушують Конситуцію України і Закони України, права і свободи людини» тощо.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , подаючи апеляційну скаргу в новій редакції, повторно вжив лексику, яка не притаманна для написання ділових документів (в тому числі апеляційних скарг) та з якої вбачається зневажливе ставлення щодо суддів та до судової гілки влади загалом, що суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), не звернув увагу на ухвалу апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, якою його скаргу залишено без руху, зокрема із вказаної підстави, а тому така поведінка скаржника свідчить про зухвалість та явне небажання останнього подати належним чином оформлену апеляційну скаргу, зміст якої був би прийнятним та відповідав засадам цивільного судочинства, є виявом очевидної неповаги, не спрямоване на ефективний захист прав особи, яку він представляє, її свобод та інтересів, відтак використання у новій редакції апеляційної скарги некоректної лексики, яка має зневажливо-знущальний характер, свідчить про зловживання ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , своїми процесуальними правами.

За таких обставин, з огляду на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання названих дій ОСОБА_2 зловживанням процесуальними правами та повернення його апеляційної скарги на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2023 року. Водночас, апеляційний суд вважав, що з метою запобігання зловживанню в подальшому ОСОБА_2 його процесуальними правами необхідно застосувати до нього заходи процесуального примусу, зокрема стягнути з нього в дохід державного бюджету штраф в розмірі 1 073,60 грн, що складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28 лютого 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його законний представник - опікун ОСОБА_2 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 листопада 2023 року, в якій просить зазначені судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його законний представник - опікун ОСОБА_2 , на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 листопада 2023 року подана на підставі абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його законний представник - опікун ОСОБА_2 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2023 року відмовлено, оскільки рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2023 року не переглядалось судом апеляційної інстанції. Відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану його законним представником - опікуном ОСОБА_2 , на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 листопада 2023 року та витребувано її матеріали з Вінницького міського суду Вінницької області.

10 квітня 2024 року справа № 127/3026/23 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його законний представник - опікун ОСОБА_2 , мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року в цій справі, в якій зазначено, що апеляційна скарга не містить нецензурної лексики, лайливих слів чи символів, а також висловлювань, які вжиті в грубій формі та є явно образливими по відношенню до суду чи інших учасників процесу. Тому відсутні підстави для висновку, що подання представником позивача апеляційної скарги є умисним виявом очевидної неповаги до суду (судді) першої інстанції та, відповідно, зловживанням процесуальними правами.

У вказаній постанові Верховний Суд також зауважив, що ступінь допущеної законним представником позивача критики на адресу суду першої інстанції не відповідає вжитим судом апеляційної інстанції заходам процесуального реагування, що полягають в позбавленні позивача передбаченого Конституцією України права на апеляційний перегляд судового рішення, а також накладенні на законного представника позивача штрафу в розмірі 2 640 грн, що значно перевищує встановлений законом мінімальний розмір штрафу.

За таких обставин оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатися законною та обґрунтованою.

Апеляційним судом допущено порушення його право на судовий захист відповідно до статті 55 Конституції України та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу.

Згідно з абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його законний представник - опікун ОСОБА_2 , підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Статтею 185 ЦПК України встановлено порядок залишення позовної заяви без руху, повернення заяви.

В абзаці другому частини шостої статті 185 ЦПК України зазначено, що у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.

Відповідно до частин першої, другої, пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

Частиною першою статті 44 ЦПК передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частини другої статті 44 ЦПК України перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Відповідно до підпункту «а» пункту третього статті 35 Конвенції є неприйнятною будь-яка індивідуальна заява, подана згідно зі статтею 34, якщо суд вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників.

Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності цих осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.

Наведені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Судувід 13 березня2019 року усправі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) та від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19 (провадження № 11-82заі19).

Скасовуючи ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року та направивши справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, в постанові від 20 вересня 2023 року Верховний Суд зазначив, що апеляційна скарга не містить нецензурної лексики, лайливих слів чи символів, а також висловлювань, які вжиті в грубій формі та є явно образливими по відношенню до суду чи інших учасників процесу. Тому відсутні підстави для висновку, що подання представником позивача апеляційної скарги є умисним виявом очевидної неповаги до суду (судді) першої інстанції та, відповідно, зловживанням процесуальними правами

Крім того, суд касаційної інстанції вважав, що ступінь допущеної законним представником позивача критики на адресу суду першої інстанції не відповідає вжитим судом апеляційної інстанції заходам процесуального реагування, що полягають в позбавленні позивача передбаченого Конституцією України права на апеляційний перегляд судового рішення, а також накладенні на законного представника позивача штрафу в розмірі 2 640 грн, що значно перевищує встановлений законом мінімальний розмір штрафу.

Після скасування вищевказаної ухвали апеляційного суду текст апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - його опікуна ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2023 року не змінювався, тому, з огляду на вищенаведені положення абзацу другого частини шостої статті 185, частини другої статті 357 ЦПК України, апеляційний суд не мав права повторно повертати апеляційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Вказана норма зобов`язує суди нижчих інстанцій враховувати висновки Верховного Суду під час нового розгляду справи та відповідно мотивувати рішення з урахуванням позиції суду касаційної інстанції.

Однак в порушення вищенаведених вимог ЦПК України під час нового розгляду цієї справи апеляційний суд не виконав вказівок, що містилися в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року, необґрунтовано вважав, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - його опікуна ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2023 року містить висловлювання, які свідчать про зневажливе ставлення щодо суддів та до судової гілки влади загалом, у зв`язку з чим застосував приписи частини третьої статті 44 ЦПК України за відсутності для цього достатніх правових підстав.

За таких обставин оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

За змістом статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).

ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» (рішення від 06 грудня 2007 року) зазначив, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Апеляційний суд не врахував зазначеного та повернув апеляційну скаргу без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права, а також - порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв`язку з допущеними апеляційним судом порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про повернення апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його законним представником - опікуном ОСОБА_2 ,задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 листопада 2023 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович