Рішення

від 15.05.2024 по справі 753/19295/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19295/23

провадження № 2/753/77/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гусак О.С.

з секретарем Володьком С.С.,

за участі:

представника позивача - адвоката Андрушко І.П.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Горбового В.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Шістнадцята київська державна нотаріально контора, ОСОБА_4 , про визнання права власності та внесення змін до свідоцтв про право на спадщину,

в с т а н о в и в:

до Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Шістнадцята київська державна нотаріально контора, ОСОБА_4 , про визнання права власності та внесення змін до свідоцтв про право на спадщину. В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що 18 листопада 1961 року було укладено шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті було заведено спадкову справу, спадкоємцями за заповітом та за законом є його дочка ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_6 залишилось наступне майно, а саме: земельна ділянка, автомобіль та грошові вклади, на які держаним нотаріусом було видано свідоцтва.Інше нерухоме майно - садовий будинок АДРЕСА_1 , не увійшов до складу спадщини та на нього не були видані свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності, оскільки вказаний садовий будинок на дату смерті ОСОБА_6 не був зареєстрований за останнім на праві власності в органах БТІ та Державному реєстрі речових прав. Даний садовий будинок був побудований в 1985 року позивачем разом з померлим ОСОБА_6 під час перебування в зареєстрованому шлюбі на земельній ділянці № 155 (сто п`ятдесят п`ять) площею 0,0488 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 .

У зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності за померлим ОСОБА_6 на садовий будинок, що розташований АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:887:0155, Шістнадцятою Київською державною нотаріальною конторою було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22 вересня 2022 року № 1685/02-31, оскільки в матеріалах спадкової справи відсутні документи, які підтверджують право власності на садовий будинок. Оскільки позивач не може зареєструвати право на частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, та право на спадщину шляхом звернення до нотаріуса, через відсутність правовстановлюючих документів та державної реєстрації на будинок за померлим ОСОБА_6 , просив задовольнити позов.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/8293/21 між суддями від 24 жовтня 2023 року матеріали позову передано у провадження судді Гусак О.С.

Ухвалою суду від 13 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

26 грудня 2023 року на виконання вимог ухвали суду від 13 листопада 2023 року позивачем надіслано квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 25 грудня 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено слухати справу в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

8 лютого 2024 року у судове засідання з`явився представник позивача Андрушко І.П. , інші учасники справи не з`явилися, судом було витребувано матеріали спадкової справи та відкладено підготовче засідання на 7 березня 2024 року.

7 березня 2024 року до суду з`явились представник позивача Андрушко І.П. , відповідач ОСОБА_1 та її представник Горбовий В.А. , треті особи в судове засідання не з`явились, від нотаріуса надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Оскільки спадкова справа не надійшла до суду, судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 11 квітня 2024 року 15 год.

21 березня 2024 року від представника відповідача адвоката Горбового В.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у позові із наступних підстав:

- згідно заповіту посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко Тетяною Борисівною 30 березня 2012 року о 14 год. 10 хв. ОСОБА_6 , все своє майно, яке належить йому на день смерті, де б воно не знаходилося та з чого не складалось, в тому числі належну на праві приватної власності земельну ділянку, яка розташована на території АДРЕСА_3 ), заповів дочці - ОСОБА_1 . Заповіт є чинним, ніким не оскаржувався та під сумнів не ставився.

- спадкоємицями ОСОБА_6 за заповітом є його дочка - ОСОБА_1 та за законом є його дружина ОСОБА_3 . Інша дочка ОСОБА_4 не подала заяву про прийняття спадщини та спадщину те отримувала.

- спільне сумісне майно подружжя складається з: - автомобіля марки М-412 ИС, 1982 року та грошових вкладів з відповідними відсотками, що знаходяться на зберіганні в АТ «Державний Ощадний банк України». Садовий будинок АДРЕСА_1 , загальною площі 82,2 кв.м, основною площею 45,3 кв.м, у СТ "Сонячниій" Дарницького району м. Києва, що розташований земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:90:887:0155, з господарськими будівлями та спорудами: не було включено нотаріусом до складу (переліку) спадкового майна так як на останній були відсутні правовстановлюючі документи (він є самочинною і аварійною спорудою).

- дії та рішення державного нотаріуса Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Трапезнікової 3.О. ніким із спадкоємців не заперечувалися та не оспорювалися (і не оспорюються) під час (дату) оформлення та видачі вказаних свідоцтв про право на спадщину за законом.

- відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії виданого ОСОБА_6 згідно рішення Київської міської ради від 24 грудня 1998 року № 103-3/204 передалася у власність земельна ділянка площею 0,0488 гектарів, що розташована на території м. Київ у Харківському районі, а приватизовані одним із подружжя земельні ділянки не належать до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, а їх особистою власністю.

- садовий будинок, який побудований на вказаній земельній ділянці - є самочинним, побудований без відповідних дозволів та погодження, без проектної документації, а також не введений експлуатацію, тому на даний будинок не було оформлено право власності, будинок є самочинним та аварійним.

22 березня 2024 року до суду надійшла спадкова справа.

25 березня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначав про те, що до 5 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права. Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна і містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації. Спірний будинок побудований в 1985 році до 5 серпня 1992 року, а отже, померлий ОСОБА_6 та позивач набули за життя право власності на вказане домоволодіння. Оскільки спірне нерухоме майно набуто спадкодавцем у законний спосіб і належало померлому ОСОБА_6 та позивачу за життя на праві власності, тому воно увійшло до складу спадщини після його смерті. Відповідачем не надано жодних доказів, що спірний садовий будинок є аварійним і, що не підлягає поділу. Даний садовий будинок, був побудований у 1985 році у період шлюбу, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Надання відповідачем фотографій спірного садового будинку лише підтверджує факт існування даного майна на момент розгляду справи судом. Земельна ділянка надана померлому ОСОБА_6 для ведення садівництва в кінці 1979 на початку 1980 років, та приватизована ним в 1998 році, якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, тоді у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мій права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку.

4 квітня 2024 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому представник відповідача звертав увагу, що позивач не надала технічного паспорту, на об`єкт, який виготовлений з 1985 року по 5 серпня 1992 року. Технічний паспорт, який був наданий позивачем був виготовлений 12 січня 2022 року після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Презумпція спільності права власності не стосується самочинного будівництва.

11 квітня 2024 року у судове засідання з`явились представник позивача Андрушко І.П. , відповідач ОСОБА_1 та її представник Горбовий В.А . Судом було долучено до матеріалів справи всі заяви по суті спору від учасників справи та відповідно докази додані до них.

На обговорення було поставлено клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі співвідповідачем нотаріуса, у задоволенні якого судом було відмовлено. Також судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про допит її як свідка, та визнано передчасним клопотання представника відповідача про визнання обов`язкової явки позивача, оскільки позивач і відповідач є матір`ю і дочкою, спір майнового характеру, позивач є особою похилого віку.

Судом за клопотання представника відповідача було оголошено перерву з метою надання можливості ознайомитися із матеріалам спадкової справи, та призначено судове засідання на 2 травня 2024 року.

2 травня 2024 року у судове засідання з`явились представник позивача Андрушко І.П. , відповідач ОСОБА_1 та її представник Горбовий В.А. , судом за клопотанням представника відповідача долучено докази до матеріалів справи, закрито підготовче провадження у справі, розпочато розгляд справи по суті, заслухано представника позивача, який просив позов задовольнити, і відповідач разом із її представником, які просили у задоволенні позову відмовити, надано учасникам справи задати запитання один одному та досліджено письмові докази. Судом було оголошено перерву до 14 травня 2024 року.

14 травня 2024 року судом долучено до матеріалів справи відповідь на адвокатський запит представника відповідача, заслухано додаткові пояснення представників сторін, та виступ у судових дебатах представника позивача, відповідача та представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 18 листопада 1961 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_1 , видане Палацом одруження м. Київ. Прізвище чоловіка " ОСОБА_8 ", дружини " ОСОБА_9 " (а.с. 19).

Під час перебування у шлюбі у подружжя народилась ОСОБА_10 , 1967 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , яка в подальшому внаслідок укладення другого шлюбу 2 грудня 2003 року змінила прізвище на " ОСОБА_11 "(а.с 133-134).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 131).

30 липня 2021 року до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_3 щодо прийняття спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_6 , яка має право на обов`язкову частку після смерті чоловіка (а.с. 130 зворот).

Крім того, ОСОБА_1 після смерті батька було подано заяву про прийняття спадщини за заповітом (а.с. 130).

20 вересня 2022 рокудержавним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори - Трапезніковою З.О. Кузнецовій В.В., як дружині померлого спадкоємця 1/6 частки за законом були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме, на: - право власності на 1/6 частки земельної ділянки № НОМЕР_4 (сто п`ятдесят п`ять) площею 0,0488 Га, що знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:887:0155, що належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 156063, виданого 6 січня 2000 року Київською міською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 90-2-01968 (зареєстровано в реєстрі за N 1-281); - право власності на 1/12 частки автомобіля марки М-412 ИЗ, 1982 року випуску, двигун № НОМЕР_5 , шасі № НОМЕР_6 , кузов № НОМЕР_6 , реєстраційний № НОМЕР_7 , зареєстрований 10 квітня 1982 року МРЕВ міста Києва, що належав померлому на підставі технічного паспорту серії НОМЕР_8 , виданого 10 квітня 1982 року МРЕВ міста Києва (зареєстровано в реєстрі за N 1-283); - право власності на 1/12 частки грошових вкладів з відповідними відсотками (зареєстровано в реєстрі за N 1-285).

Відповідачу ОСОБА_1 , як спадкоємцю 5/6 частки за заповітом, 13 жовтня 2022 року ОСОБА_12 , державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори, були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на: - право власності на 5/6 частки земельної ділянки № НОМЕР_4 (сто п`ятдесят п`ять) площею 0,0488 Га, що знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:887:0155, що належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 156063, виданого 6 січня 2000 року Київською міською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 90-2-01968 (зареєстровано в реєстрі за N 1-309); - право власності на 5/12 частки автомобіля марки М-412 ИЗ, 1982 року випуску, двигун № НОМЕР_5 , шасі № НОМЕР_6 , кузов № НОМЕР_6 , реєстраційний № НОМЕР_7 , зареєстрований 10 квітня 1982 року МРЕВ міста Києва, що належав померлому на підставі технічного паспорту серії НОМЕР_8 , виданого 10 квітня 1982 року МРЕВ міста Києва. - право власності на 5/12 частку грошових вкладів з відповідними відсотками.

21 вересня 2022 року Андрушко І.П. , в інтересах ОСОБА_3 , звернувся до державного нотаріуса Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_12 із заявою, в якій просив видати його довірительці свідоцтво про право на спадщину на належну їй частину садового будинку АДРЕСА_1 після смерті її чоловіка ОСОБА_6

22 вересня 2022 року Шістнадцятою Київською державною нотаріальною конторою було винесено постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1685/02-31, оскільки в матеріалах спадкової справи відсутні документи, які підтверджують право власності на садовий будинок.

Звертаючись до суду із позовом, представник позивача зазначав, що вказаний будинок є спільною сумісною власністю подружжя, побудований у період перебування їх у шлюбі. Проте за життя спадкодавця, чоловіка позивачки ОСОБА_10 право власності на вказаний будинок не було оформлено відповідними документами, в той же час, відсутність оформленого права власності на будинок не є перешкодою для реалізації права спадкоємців на оформлення спадщини після померлого ОСОБА_10 . Відповідно до технічного паспорту, який було виготовлено у січні 2022 року на замовлення ОСОБА_3 , садовий будинок загальною площею 82,2 кв.м збудовано у 1985 році, що є підставою виникнення права власності на жилий будинок був сам факт збудування його особою і вказані правові акти не пов`язували виникнення права власності на будинок із проведенням його реєстрації. Такий будинок не є самочинним будівництвом, оскільки, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна до самочинного будівництва не належать будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року.

Відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку, виданого 6 січня 2020 року, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,0488 га за адресою: АДРЕСА_3 на підставі рішення КМР Ради народних депутатів від 24 грудня 1998 року № 103-3/204 (а.с. 24).

Згідно із копією заповіту, наявною в матеріалах справи, ОСОБА_6 30 березня 2012 року все своє майно, в тому числі належну йому земельну ділянку, яка розташована на території АДРЕСА_3 (с/т "Сонячний" заповів ОСОБА_1 (а.с. 131 зворот).

Відповідно до довідок садівничого товариства «СОНЯЧНИЙ» № 544 від 9 грудня 2021 року та № 581 від 9 липня 2022 року ОСОБА_6 дійсно був членом садового товариства «СОНЯЧНИЙ» Дарницького району АДРЕСА_3 , та володів земельною ділянкою за даною адресою (кадастровий номер 8000000000:90:887:0155). На земельній ділянці господарським способом побудований будинок та допоміжні приміщення у 1985 році (а.с. 37).

Як вбачається із позиції відповідача та її представника, ОСОБА_1 не визнає право власності, позивача ОСОБА_3 ані на частку земельної ділянки, ані на частку садового будинку, як і право позивача на обов`язкову частку у спадщині, можливості врегулювати вказане питання у нотаріальній конторі, з урахуванням норм чинного законодавства, поза межами судового провадження під час розгляду справи не встановлено, з урахуванням позицій сторін у справі.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої та другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

На замовлення позивача ОСОБА_3 10 червня 2022 року складено технічний паспорт на садовий будинок з адресою: АДРЕСА_3 , який містить схему розташування будівель та споруд, експлікацію до схеми розташування будівель та споруд, за яким на земельній ділянці розташовано садовий будинок (літера А) з балконами та сходами та приналежні речі: гараж (літера Б), хвіртка (літера № 1), огорожа та свердловина, характеристику садового будинку, відповідно до якої рік побудови садового будинку - 1985 (а.с. 33-36).

Заперечуючи проти вимоги позивача щодо визнання права власності на вказаний садовий будинок, представник відповідача зазначав, що вказаний технічний паспорт не є належним доказом у справі, оскільки він був складений за відсутності законних підстав, а саме на замовлення позивача ОСОБА_3 , 13 травня 2024 року представник відповідача отримав відповідь на адвокатський запит в якому зазначено, що ТОВ Київське бюро технічної інвентаризації не є розпорядником запитуваної інформації.

Крім того, звертав увагу суду, що вказаний будинок є самочинним будівництвом та знаходиться в аварійному стані.

Відповідно до розділу І Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджену наказом Державного комітету України з питань житлового комунального господарства № 127 від 24 травня 2001 року (далі - Інструкція). (в редакції, чинній станом на час проведення огляду та складання технічного паспорту судового будинку) технічну інвентаризацію проводять у таких випадках:

1) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, у тому числі після проведення реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт;

2) перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт;

3) перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділення частки з об`єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об`єднання або виділення частки шляхом реконструкції завершений будівництвом об`єкт приймався в експлуатацію;

4) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, зазначених у пункті 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника.

Замовник технічної інвентаризації - власник об`єкта нерухомого майна (у тому числі земельної ділянки), об`єкта незавершеного будівництва; замовник будівництва; особа, яка має право на спадщину (за запитом нотаріуса); особа, яка має інші речові права на об`єкт нерухомого майна, у тому числі на земельну ділянку, на якій розташовано такий об`єкт; орган, уповноважений управляти майном (у тому числі житлово-будівельні, дачні та гаражні кооперативи, садові товариства).

За результатами проведення технічної інвентаризації складаються інвентаризаційна справа, у тому числі матеріали технічної інвентаризації, технічні паспорти та обов`язково вносяться відомості про об`єкт нерухомого майна до Реєстру об`єктів нерухомого майна (після створення цього Реєстру).

Складовими частинами технічного паспорта на садовий (дачний) будинок є:

1) схема розташування будівель та споруд;

2) експлікація до схеми розташування будівель та споруд;

3) план садового (дачного) будинку;

4) експлікація приміщень садового (дачного) будинку;

5) характеристика садового (дачного) будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна здійснюють за ініціативою замовника або його довіреної особи на підставі оформленого договору із суб`єктом господарювання.

Технічну інвентаризацію може бути проведено на підставі рішення суду в межах забезпечення позову.

Розділом ІІІ Інструкції визначено, що технічній інвентаризації підлягають об`єкти, визначені у розділі II цієї Інструкції, всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках або територіях за окремими адресами (місцезнаходженням (адреса)). Під час технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна оглядаються основні конструктивні елементи будинків: фундаменти, стіни, перегородки, міжповерхові та горищні перекриття, підлога, вікна, двері, покрівля, а також внутрішнє і зовнішнє опорядження; системи опалення та вентиляції, водопровідно-каналізаційне обладнання, газове і електрообладнання, ліфти, сміттєпроводи тощо.

Відповідно до розділу Х Інструкції технічна інвентаризація не проводиться:

якщо із заявою про проведення технічної інвентаризації звернулася неналежна особа;

якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами;

у разі повторного незабезпечення доступу фахівцям з технічної інвентаризації до всіх приміщень об`єкта нерухомого майна або неодноразового перешкоджання їх роботі іншим чином;

з інших правових підстав, передбачених законодавством або договором.

Як встановлено судом, долучений до позовної заяви технічний паспорт виготовлений 10 червня 2022 році містить визначені Інструкцією всі складові частини, та він внесений до реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Заперечуючи проти вказаного технічного паспорту представник відповідача не надав будь-яких доказів на спростування даних, зазначених у ньому, доказів внесення інженером недостовірних даних до нього чи невнесення інформації, яка має бути обов`язково зазначена у такому технічному паспорті.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що на земельній ділянці знаходиться будинок що перебуває у аварійному стані та те, що такий будинок є самочинним будівництвом, оскільки він збудований без будь-яких дозвільних документів, проєктів, не введений в експлуатацію та на нього не було зареєстровано право власності спадкодавцем, з урахуванням такого.

Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 5 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17 та від 15 січня 2021 року у справі № 1540/3952/18.

Як вбачається з технічного паспорту, виготовленого 10 червня 2022 року, рік побудови садового (дачного) будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Заперечуючи проти того, що такий будинок був збудований саме у 1985 році представником відповідача не надано суду жодного належного, достатнього доказу на спростування доводів та доказів, наданих представниками позивачів щодо року побудови будинку, як і не надано доказів того, що такий будинок був побудований після 1992 року, з урахуванням їх позиції щодо того, що такий будинок побудований без дозвільних документів, відповідних проєктів, не введений в експлуатаціюта є самочинним будівництвом.

Представниками відповідача не надано доказів на спростування зазначеного вище доказу (технічного паспорту) та такий доказ береться до уваги судом як належний та достатній, що у сукупності з іншими доказами у справі, підтверджує факт наявності будинку (на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , щонайменше станом на 1985 рік, що в свою чергу підтверджує факт побудови спірного садового будинку до 5 серпня 1992 року.

В матеріалах справи наявні копії довідок садівничого товариства «СОНЯЧНИЙ» № 544 від 9 грудня 2021 року та № 581 від 9 липня 2022 року в яких вказано, що на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_3 господарським способом побудований будинок та допоміжні приміщення у 1985 році (а.с.. 37).

Такий будинок не є самочинним будівництвом, оскільки, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна до самочинного будівництва не належать будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року.

Отже, судом під час розгляду справи, оцінивши у сукупності всі надані представникам позивача докази на підтвердження факту побудови садового будинку спадкодавцем до 5 серпня 1992 року, а також врахувавши заперечення представника відповідача, відсутність будь-яких належних доказів (окрім заперечень) на спростування доказів, наданих представником позивача, враховуючи норми законодавства України, яке діяло на час побудови спірного будинку, встановлено, що дійсно на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , яка була виділена ОСОБА_6 для садівництва та городництва та пізніше була приватизована останнім, було побудовано садовий будинок господарським способом, проте право власності на такий будинок не було оформлено за життя спадкодавця.

Також суд відхиляє доводи представника відповідача щодо аварійності будинку, оскільки вказане не підтверджено жодними доказами. Фотокартки, які надані представником відповідача свідчать про те, що він перебуває у занедбаному стані.

Таким чином, судом встановлено, що спірний садовий будинок було побудовано у 1985 році за час перебування позивача ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 .

У даній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме Кодекс про шлюб та сім`ю України (далі- КпШС України).

Відповідно до частини першої статті 22 КпШС (чинний на момент побудови будинку) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Як було встановлено судом під час розгляду справи позивач та спадкодавець ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі до смерті ОСОБА_6 у 2021 році, нерухоме майно - садовий будинок, було побудовано у 1985 році, тобто в період шлюбу, а отже є спільною сумісною власністю подружжя.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно з пунктом 4 статті 34 ЗУ «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви або в разі смерті одного з подружжя.

Відповідно до частини третьої статті 46 -1 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Згідно частини першої, четвертої статті 71 ЗУ «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з підпунктом 4.21 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому Наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Якщо спадкоємців декілька, то кожному із них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки. Свідоцтво про право на спадщину оформляється в двох примірниках, один з яких залишається в матеріалах спадкової справи.

Після смерті одного із подружжя, відкривається спадщина тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя у об`єкті, який є спільним сумісним майно, не входить до складу спадщини.

Отже, той з подружжя, хто є живим, реалізуючи свої права як спадкоємець, має право подати заяву про прийняття спадщини (чи відмови у її прийнятті), а також заяву про видачу свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя.

Як зазначалось, 22 вересня 2022 року державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори видано постанову про відмову Андрушко І.П. , який діяв від імені ОСОБА_3 (позивачу) у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на майно, яке належало померлому ОСОБА_6 у зв`язку з відсутністю у них правовстановлюючих документів на підтвердження належності майна спадкодавцю.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи судом обставини, з огляду на норми законодавства України, що діяло на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вимога про визнання земельної ділянки та садового будинку спільним майном подружжя, та за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частки земельної ділянки і частку садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 як частку у спільному майні подружжя є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про право на обов`язкову частку у спадщині.

Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Рішенням Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року у справі № 1-1/2014 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 ЦК України (справа про право на обов`язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця) роз`яснено, що зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в абзаці першому частини першої статті 1241 ЦК України щодо права на обов`язкову частку у спадщині, ґрунтується на положеннях частини третьої статті 75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів І, ІІ та ІІІ груп, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний». Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

Статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Позивач ОСОБА_3 1938 року народження, на час відкриття спадщини після смерті її чоловіка їй було 86 років а отже вона була непрацездатною; тобто позивач є особами, які, відповідно до приписів статті 1241 ЦК України мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Відповідно до статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що садовий будинок за адресою АДРЕСА_3 був побудований під час перебування позивача ОСОБА_3 та спадкодавця ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі та спірний садовий будинок є спільною сумісною власністю подружжя.

Таким чином, обов`язкова частка позивача у садовому будинку за адресою: АДРЕСА_3 становить 1/12 (половина від частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом).

Стосовно вимоги щодо права власності позивачів на земельну ділянку.

Заперечуючи проти вимог щодо визнання права власності за позивачами на відповідні частки на земельну ділянку, представник відповідача адвокат відповідача зазначив, що оскільки земельна ділянка була приватизована спадкодавцем особисто, то вона не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою власністю спадкодавця.

Згідно з частиною четвертою статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований; згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 352/1506/21).

Враховуючи обставини, встановлені судом щодо наявності у позивача права на обов`язкову частку у спадщині, позовні вимоги в частині щодо визнання за позивачем ОСОБА_3 права власності на 1/2 частки земельної ділянки № НОМЕР_4 площею 0,0488 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 , у садівничому товаристві «Сонячний» Дарницького району м. Києва (код ЄДРПОУ 24256307), кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:887:0155, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2635882080000 та про визнання за позивачем ОСОБА_3 права власності на 1/12 частку садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 в порядку спадкування обов`язкової частки підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на викладене, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними, допустимими та достатніми доказами у справі, тому вони підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" із змінами, внесеними згідно із Законом № 2255-IX від 12 травня 2022 року в редакції Закону № 3103-IX від 3 травня 2023 року у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65120038 від 13 жовтня 2022 року 11:01:44, яке було прийняте державним реєстратором Трапезніковою З.О., Шістнадцята київська державна нотаріальна контора, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, про реєстрацію за ОСОБА_1 , права власності на 5/6 частки на земельну ділянку кадастровий номер: 8000000000:90:887:0155, площа (га): 0.0488, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2635882080000; номер відомостей про речове право: 48129735 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 64860028 від 20 вересня 2022 року 11:49:39, яке було прийняте державним реєстратором Трапезніковою З.О., Шістнадцята київська державна нотаріальна контора, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на 1/6 частки на земельну ділянку кадастровий номер: 8000000000:90:887:0155, площа (га): 0.0488, задоволенню не підлягають

Такі вимоги є похідними від основних вимог.

Відповідно рішення суду про визнання права власності за учасниками справи на садовий будинок та земельну ділянку є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.

Позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 15 599,96 грн (11 305,56 грн (а.с. 13) та 4 294,40 грн (а.с. 61).

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні двох похідних вимог немайнового характеру було відмовлено, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 13 450,76 грн. (15599,96- 2147,20).

На підставі викладено, керуючись статтями 12, 13, 81,141, 263-265, 354, 355 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Шістнадцята київська державна нотаріально контора, ОСОБА_4 , про визнання права власності та внесення змін до свідоцтв про право на спадщину задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_6 майно, що набуте подружжям за час шлюбу:

- земельну ділянку № НОМЕР_4 площею 0,0488 Га, що знаходиться по АДРЕСА_2 (код ЄДРПОУ 24256307), кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:887:0155, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2635882080000;

- садовий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 82,2 кв.м, основною площею 45,3 кв.м, у садівничому товаристві «Сонячний» Дарницького району м. Києва (код ЄДРПОУ 24256307), що розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:90:887:0155, з усіма господарськими будівлями та спорудами: Садовий будинок літера «А»; веранда літера «а»; Гараж літера «Б»; Хвіртка літера «№1»; Огорожа літера «№2»; Свердловина літера «№3».

Визнати, в порядку поділу спільного майна, набутого ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за час шлюбу, за ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ; код РНОКПП: НОМЕР_9 ) право власності на:

- частки земельної ділянки № НОМЕР_4 площею 0,0488 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 (код ЄДРПОУ 24256307), кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:887:0155, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2635882080000;

- частки садового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 82,2 кв.м, основною площею 45,3 кв.м, у садівничому товаристві «Сонячний» Дарницького району м. Києва (код ЄДРПОУ 24256307), що розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:90:887:0155, з усіма господарськими будівлями та спорудами: Садовий будинок літера «А»; веранда літера «а»; Гараж літера «Б»; Хвіртка літера «№1»; Огорожа літера «№2»; Свердловина літера «№3».

Визнати, в порядку спадкування за законом, за ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ; код РНОКПП: НОМЕР_9 ) право власності на:

- 1/12 частки садового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 82,2 кв.м, основною площею 45,3 кв.м, в садівничому товаристві «Сонячний» Дарницького району м. Києва (код ЄДРПОУ 24256307), що розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:90:887:0155, з усіма господарськими будівлями та спорудами: Садовий будинок літера «А»; веранда літера «а»; Гараж літера «Б»; Хвіртка літера «№1»; Огорожа літера «№2»; Свердловина літера «№3».

Визнати, в порядку спадкування за заповітом, за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ; код РНОКПП: НОМЕР_10 ) право власності на 5/12 частки садового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 82,2 кв.м, основною площею 45,3 кв.м, в садівничому товаристві «Сонячний» Дарницького району м. Києва (код ЄДРПОУ 24256307), що розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:90:887:0155, з усіма господарськими будівлями та спорудами: Садовий будинок літера «А»; веранда літера «а»; Гараж літера «Б»; Хвіртка літера «№1»; Огорожа літера «№2»; Свердловина літера «№3».

Внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, яке було видане ОСОБА_3 , як спадкоємцю 1/6 частки за законом (право на обов`язкову частку у спадщині), виданого 20 вересня 2022 року ОСОБА_12 , державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори (зареєстровано в реєстрі за N 1- 281), зазначивши, що: спадщина, на яку в указаній частині видане це свідоцтво, складається з:

- частки земельної ділянки № НОМЕР_4 (сто п 'ятдесят п 'ять) площею 0,0488 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:887:0155, що належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 156063, виданого 6 січня 2000 року Київською міською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 90-2-01968. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, вид використання земельної ділянки - для ведення садівництва. Свідоцтво про право на спадщину на 1/12 частку земельної ділянки видане ОСОБА_3 . Право власності на 1/12 частку земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, яке було видане ОСОБА_1 , як спадкоємцю 5/6 частки за заповітом, виданого 13 жовтня 2022 року ОСОБА_12 , державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори (зареєстровано в реєстрі за № 1-309), зазначивши, що: спадщина, на яку в указаній частині видане це свідоцтво, складається з:

- частки земельної ділянки № НОМЕР_4 , площею 0,0488 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:887:0155, що належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 156063, виданого 6 січня 2000 року Київською міською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 90-2-01968. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, вид використання земельної ділянки - для ведення садівництва. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/12 частки земельної ділянки видане ОСОБА_1 Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/12 частки земельної ділянки видане ОСОБА_3 . Право власності на 5/12 частки земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 13 450,76 грн.

Позивач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_9 ).

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_10 ).

Треті особи: Шістнадцята київська державна нотаріально контора (м. Київ, Харківське шосе, буд. 172, код ЄДРПОУ 39121983).

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_11 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 7 червня 2024 року.

Суддя О.С. Гусак