Постанова

від 29.05.2024 по справі 524/10385/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/10385/23 Номер провадження 22-ц/814/1951/24Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіна О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Прядкіна О.В.,

за участю секретаря Дороженка Р.Г.,

розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Берізка" на ухвалуАвтозаводського районногосуду м.Кременчука Полтавськоїобласті від05лютого 2024року посправі запозовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Фірма"Берізка"до ОСОБА_1 про покладеннязобов`язаннящодо поверненняпечатки тадокументів товариства,-

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2023 року ТОВ «Фірма «Берізка» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило зобов`язати директора ОСОБА_1 повернути фірмі печатку, доступ до електронної пошти, документи фірми та особові справи щодо персоналу товариства.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 лютого 2024 року відмовлено у відкритті провадження.

Постановляючи ухвалу місцевий суд дійшов висновку, що вказаний спір, предметом якого є правомірність використання колишнім директором товариства печатки та документів юридичної особи підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ТОВ «Фірма «Берізка» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до місцевого суду.

Зокрема вказує, що вказаний спір про повернення майна товариства є похідним від цивільного спору про звільнення ОСОБА_1 з роботи, з посади директора товариства у відповідності до заочного рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02.10.2013.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Відповідно до ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фірма «Берізка» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило зобов`язати директора ОСОБА_1 повернути фірмі печатку, доступ до електронної пошти, документи фірми, справи щодо персоналу.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстав визначених п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, місцевий суд дійшов висновку, що спір виник між товариством та його директором відносно майна підприємства, на який не розповсюджуються положення ст. 19 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Вирішуючи питання про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).

Суд вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з тих підстав, які передбачені законом.

Підстави для відмови у відкритті провадження у справі визначені статтею 186 ЦПК України, зокрема, пунктом 1 частини першої встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з п.п. 1 та 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці. Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у ст. 3 ГК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, у регульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Мотивуючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції встановив, що предметом спору фактично є оскарження дій колишнього директора щодо правомірності використання ним печатки підприємства та інших документів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності.

При цьому, суд свої висновки обґрунтував, посилаючись на правової позиції ВП Верховного Суду, викладених в постанові від 11.05.2021 р. у справі № 759/9008/19.

З вказаним висновком погоджується колегія суддів, виходячи з правової природи спірних правовідносин, пов`язаних з вирішенням корпоративного спору у спосіб покладення на колишнього директора товариства зобов`язання по поверненню ним печатки підприємства та інших документів, які на думку позивача, він протиправно продовжує утримувати, чим створює перешкоди у здійсненні господарської діяльності ТОВ «Фірма «Берізка».

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушенням норм процесуального права при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження по справі.

Твердження апелянта про те, що дана справа є похідною від справи про звільнення колишнього директора ОСОБА_1 з посади, а відтак спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства, не заслуговує на увагу, оскільки чинне процесуальне законодавство, зокрема положення ст. 19 ЦПК України - не містять такого терміну як «похідна справа» при визначенні предметної юрисдикції.

Якщо перша справа, на яку посилається апелянт розглядалась судом як цивільна та стосувалась вирішення індивідуального трудового спору про поновлення на роботі, то дана справа пов`язана із вирішенням корпоративних правовідносин та стосується правомірності дій колишнього директора, який, на думку позивача, безпідставно продовжує утримувати у себе як печатку підприємства, так і інші документи, пов`язані з господарською діяльністю, а такий спір стосується вирішення корпоративних прав між посадовими особами товариства.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спір виник між товариством та його директором відносно майна підприємства, тобто такий спір виник з корпоративних відносин, що і стало підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, апеляційна скарга позивача не містить.

За таких обставин, рішення місцевого суду ухвалено у відповідності до положень матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Берізка" залишити без задоволення.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 червня 2024 року.

Судді: Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Прядкіна О.В.