Постанова

від 30.04.2024 по справі 2-3123/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2-3123/11 Головуючий у 1 інстанції: Савицький О.А.

Провадження №22-ц/824/516/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

30 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.,

при секретарі Василенко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року в справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Кузьменко Олексій Степанович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс», про заміну сторони виконавчого провадження,-

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2023 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява ТОВ «Дебт Форс» про заміну сторони виконавчого провадження.

Свої вимоги представник заявника обґрунтовує тим, що оскільки відбулось відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення з врахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, на підставі договору, укладеного 10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал», яке є правонаступником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ТОВ «Кампсіс Фінанс», а також договору, укладеного 25.05.2023 між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс», просить суд замінити сторону стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання рішення суду від 18.02.2011 в справі № 2-3123/11, а саме ТОВ «Вердикт Капітал» на його правонаступника ТОВ «Дебт Форс».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 9 листопада 2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Кузьменко Олексій Степанович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс», про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено.

Замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні, у якому боржником є ОСОБА_2 , з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2011 року в справі № 2-3123/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд.5-Б) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ 43577608, місцезнаходження: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд.201/203, літ.«2А», оф.602).

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 27 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 9 листопада 2023 року та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при постановленні ухвали суду, суд першої інстанції приймаючи рішення про заміну стягувана лише тільки на підставі договорів про відступлення прав вимоги, не з`ясував факт оплати викупу прав вимоги сторонами вказаних договорів, чим не врахував позицію Верховного суду відповідно до якої в разі, коли перехід права вимоги відбувається після проведення оплати за даним договором, тому суди мають перевіряти факт оплати права вимоги.

Не врахував правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 у справі № 910/7320/17, про відступлення права. Договір відступлення права вимоги (цесії) може бути сплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Також не враховано висновки Верховного суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладені в Постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, відповідно до якої в п. 10.3. зазначено, що положенням частини п`ятої статті 15 Закону України ''Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив, п. 10.4. Постанови: «Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесїї) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

Зазначає, що судом першої інстанції не були досліджені докази оплати договорів про відступлення прав між первісними та наступними кредиторами не були досліджені.

Відповідач був неповідомленим про час та місце судового розгляду та не направлення заяви з додатками за зареєстрованим місцем проживання відповідача та представника, підстави витребувати докази оплати за вказаним договорами на підстави ухвали суду відповідно до ст. 69, 77, 78, 81 ЦПК України.

Вважає, що суд апеляційної інстанції має право витребувати докази в разі коли сторона через поважні причини не мала змоги подати відповідне клопотання в суді 1 інстанції.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Представник ТОВ «Вердикт Капітал» - Змієвська Т.П. заперечувала проти апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи по суті, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд прийшов до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.02.2011 Шевченківським районним судом м.Києва ухвалено рішення в справі № 2-3123/11 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким даний позов задоволено.

Вказане рішення набрало законної сили, за яким стягувачу було видано виконавчі листи.

Відповідно до інформації, яка міститься у АСВП, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М.О. відкрито 28.11.2020 виконавче провадження № НОМЕР_1 (боржник: ОСОБА_2 ), а приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Кузьменком О.С. відкрито 10.11.2022 виконавче провадження № НОМЕР_2 (боржник: ОСОБА_1 ). На даний час примусове виконання у даних виконавчих провадженнях триває.

Ухвалою від 31.03.2023 замінено сторону стягувача з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 18.02.2011 в справі № 2-3123/11, а саме ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».

Разом з тим, 10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал», яке є правонаступником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ТОВ «Кампсіс Фінанс» укладено договір № 10-03/23 про відступлення прав вимоги, а також 25.05.2023 між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» укладено договір № 25-05/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до яких відбулось відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення з врахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, у томі числі за кредитним договором № 02-42/07-А, укладеним 23.02.2007 між Банком «Фінанси та Кредит», ТОВ, правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», та ОСОБА_2 , а також договорами забезпечення до нього.

Таким чином, внаслідок укладення вказаних договорів ТОВ «Дебт Форс» стало правонаступником ТОВ «Вердикт Капітал» щодо вимог за кредитним договором № 02-42/07-А від 23.02.2007 та договорами забезпечення до нього.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частинаперша статті514 ЦК України).

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно зі статтею1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно ізЗаконом України "Про виконавче провадження".

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва, після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що навіть після закінчення виконавчого провадження, в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Також, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 січня 2022 року у справі №34/425 (провадження №12-69гс21), при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

На стадії виконання судового рішення, як на завершальній стадії судового провадження, можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення, заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а частина п`ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон про виконавче провадження передбачає таку можливість).

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Наведені вище висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року справа № 2-7763/10, провадження № 14-197 цс 21.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» за договором про відступлення прав вимоги №10-03/23 відступило ТОВ «Кампсіс Фінанс» своє право вимоги у виконавчих провадженнях з примусового виконання рішення суду від 18.02.2011 в справі № 2-3123/11, яке в свою чергу за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №25-05/23 від 25 травня 2023 року відступило набуте право грошової вимоги ТОВ «Дебт Форс». До договорів додано акти відповідно до яких сторони будь яких зауважень не мають.

Колегія суддів наголошує, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим на обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України, і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України, презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги, такий договір у розумінні статей 11,509 ЦК України, є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16.

Таким чином, встановивши, що ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «Кампсіс Фінанс», а ТОВ «Кампсіс Фінанс» відступило права вимоги ТОВ «Дебт Форс» у виконавчих провадженнях з примусового виконання рішення суду від 18.02.2011 в справі № 2-3123/11 яке на даний час не виконане, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви ТОВ «Дебт Форс» про заміну сторони виконавчого провадження.

Оскільки ТОВ «Дебт Форс» є правонаступником права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» до боржника ОСОБА_1 , то звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей512,514 ЦК Українита статті15 Закону України «Про виконавче провадження».

Фактичні обставини справ, на які посилається апелянт, свідчать про ухвалення рішень про відмову в задоволенні заяви в умовах, які не відповідають фактичним обставинам даної справи, а тому не можуть бути перешкодою для задоволення заяви.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24 травня 2024 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді В.І. Олійник

Л.П. Сушко