Постанова

від 29.05.2024 по справі 359/12582/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 359/12582/23

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7686/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2023 року про забезпечення позову у складі судді Семенюти О.Ю.,

у цивільній справі за позовом заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вороньківської сільської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2023 року заступник керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської областізвернувся у суд із позовом в інтересах держави в особі Вороньківської сільської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення.

Одночасно з поданням позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладеня арешту на земельні ділянки, які розташовані на території Бориспільського району з кадастровими номерами:

3220887000:03:002:0683 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0684 площею 0,1 га, належать ОСОБА_2 ;

3220887000:03:002:0693 площею 1 га, належить ОСОБА_3 ;

3220887000:03:002:0688 площею 0,1 га, належить ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ); 3220887000:03:002:0689 площею 0,1 га, належить ОСОБА_4 ;

3220887000:03:002:0685 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0686 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0687 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0690 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0691 площею 0,1273 га, 3220887000:03:002:0692 площею 0,0727 га, які належать ОСОБА_1 .

Зазначав, що постановою Київського апеляційного суду від 21.01.2023, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 13.09.2023 визнано доведеним, що зазначені земельні ділянки належать до земель водного фонду, а тому просив забезпечити позов, наклавши на них арешт, мотивуючи тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи призвести до невиконання судового рішення у разі задоволення позову.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2023 року заяву заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області про забезпечення позову - задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3220887000:03:002:0683 площею 0,1 га; на земельну ділянку з кадастровим номером 3220887000:03:002:0684 площею 0,1 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що належать на праві власності ОСОБА_2 . Накладено арешт на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0693, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що належить на праві власності ОСОБА_3 . В іншій частині заяви - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Бориспільської окружної прокуратури Київської області, за її змістом, посилаючись на необґрунтованість висновків суду в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову просить в цій частині скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення про її задоволення.

Вказує, що підставами для пред`явлення до суду вказаного позову слугувало порушення вимог норм Земельного та Водного кодексу України при набутті у приватну власність спірних земель водного фонду з урахуванням обставин, установлених постановою Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 359/6970/18.

Вказує, що відповідно до Інформації Державного земельного кадастру Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20.12.2023 власницею земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0689 є ОСОБА_4 . Аналогічна інформація міститься й про земельну ділянку з кадастровим номером 3220887000:03:002:0688, згідно з якою її власником є ОСОБА_5 . Зазначене також підтверджено постановою Верховного Суду від13.09.2023 у справі № 359/6970/18, де встановлено, що відповідно до інформації з ДЗК станом на 31 серпня 2018 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3220887000:03:002:0688 належить ОСОБА_5 та земельна ділянка з кадастровим номером 3220887000:03:002:0689 - ОСОБА_4 .

Зазначає, що вказаною постановою Верховного Суду встановлено належать ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0685 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0686 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0687 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0690 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0691 площею 0,1273 га, 3220887000:03:002:0692 площею 0,0727 га, а також матеріали справи містять й інші правовстановлюючі документи.

Таким чином скаржник вважає, доводи суду першої інстанції в частині відсутності належних доказів, які б вказували на наявність права власності відповідачів на спірні земельні ділянки, не доведення наявних ризиків та відповідно відсутності підстав для забезпечення позову необґрунтованими. Натомість обрані заходи забезпечення є належними, допустимими, ефективними заходами забезпечення позову. Вони є співмірними із заявленими вимогами, відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, гарантують справедливий баланс інтересів учасників справи та ефективний захист прав заявника у випадку задоволення позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судовому засіданні представник Київської обласної прокуратури Недвига Н.О. просила апеляційну скаргу задовольнити, адвокат Бовтуненко М.А. в інтересах ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомилися судом у встановленому законом порядку, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвала за замістом оскаржується лише в частині відмови в задоволенні заяви, а тому в решті не переглядається.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача.

Згідно зі ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§ § 60, 61 рішення від 13 січня 2011 року у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Судом встановлено, що між сторонами наявний спір з приводу земельних ділянок із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Підставами для пред`явлення до суду вказаного позову слугувало порушення вимог статей 22, 59, 60, 61, 83, 84 Земельного кодексу України, 88, 89 Водного кодексу України при набутті у приватну власність спірних земель водного фонду.

Ухвала суду в оскаржуваній частині мотивована тим, що надана заявником інформація не підтверджує факт державної реєстрації права власності на земельні ділянки ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Між тим, з таким висновком районного суду, колегія суддів не погоджується враховуючи наступне.

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20.12.2023 власницею земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0689 є ОСОБА_4 (а.с. 70-71 т.1).

З інформації Державного земельного кадастру Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 20.20.2023 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0688 є ОСОБА_5 (72-73 т.1).

Дані інформаційні довідки були надана позивачем та сформовані станом на день подачі позову.

Отже, перебування земельних ділянок з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0689, 3220887000:03:002:0688 у власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 офіційно підтверджено належними доказами.

Таким чином, твердження суду першої інстанції про неприєднання жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мають у власності вищевказані ділянки, є безпідставними.

Щодо стосується земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220887000:03:002:0685 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0686 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0687 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0690 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0691 площею 0,1273 га, 3220887000:03:002:0692 площею 0,0727 га то їх належність ОСОБА_1 підтверджуються державними актами на право власності на земельну ділянку (а.с. 55-60, 65-67 т.1).

Також судом першої інстанції залишено поза увагою обставини, встановлені у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 359/6970/18 щодо належності на праві власності саме ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220887000:03:002:0685, 3220887000:03:002:0686, 3220887000:03:002:0687, 3220887000:03:002:0690, 3220887000:03:002:0691, 3220887000:03:002:0692.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про накладення арешту на земельні ділянки, розташовані на території Бориспільського району з кадастровим номером: 3220887000:03:002:0688 площею 0,1 га, що належить ОСОБА_5 ; 3220887000:03:002:0689 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0685 площею 0,1 га, що належить ОСОБА_4 , а також земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220887000:03:002:0685 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0686 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0687 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0690 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0691 площею 0,1273 га, 3220887000:03:002:0692 площею 0,0727 га, які належать ОСОБА_1 , як постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення заяви.

Отже, виходячи з предмету спірних правовідносин, дійсних обставин справи, обраний вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки суд вважає обґрунтованим, так як арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Накладення арешту на майно має на меті обмеження особи у праві розпоряджатися таким майном і його застосування не призведе до невиправданого обмеження майнових прав власника, оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 та у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 643/15394/19.

Накладення арешту на указане нерухоме майно забезпечить реальний захист прав позивача та створить належні передумови для виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Таким чином, подана прокурором заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в частині відмови з накладенням арешту на земельні ділянки, які розташовані на території Бориспільського району та належать ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області задовольнити.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2023 року в частині відмови в задоволенні заяви заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області про забезпечення позову - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви.

Накласти арешт на земельні ділянки, які розташовані на території Бориспільського району з кадастровим номером: 3220887000:03:002:0688 площею 0,1 га, що належить ОСОБА_5 ; 3220887000:03:002:0689 площею 0,1 га, що належить ОСОБА_4 , а також земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220887000:03:002:0685 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0686 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0687 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0690 площею 0,1 га, 3220887000:03:002:0691 площею 0,1273 га, 3220887000:03:002:0692 площею 0,0727 га, які належать ОСОБА_1 .

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 червня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: