Постанова

від 06.06.2024 по справі 120/2431/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2431/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук Андрій Валерійович

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

06 червня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, Державного підприємства «Інформацiйні судові системи», Державної судової адміністрації України, Міністерства цифрової трансформації України, Державного підприємства "Центр судових сервісів", як адміністратора підсистем ЄСІТС, просила:

- визнати протиправними дії Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, щодо того що в порушення імперативних вимог Закону України «Про захист персональних даних»:

а) без згоди суб`єкта персональних даних - ОСОБА_1 - добровільного волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди, відповідач здійснив обробку персональних даних ОСОБА_1 щодо участі її в судах України, де ОСОБА_1 відновлює порушені свої права;

б) було здійснено обробку персональних даних ОСОБА_1 - дії або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем;

в) Жмеринським міськрайонним судом, в порушення вимог статті 24 Закону України «Про захист персональних даних» (забезпечення захисту персональних даних) було порушено право ОСОБА_1 щодо захисту персональних даних ОСОБА_1 , в межах переліку судових рішень, де було зазначено прізвище ОСОБА_1 , як позивача;

г) Жмеринським міськрайонним судом, як в порушення вимог статті 14 Закону України «Про захист персональних даних » було здійснено поширення персональних даних ОСОБА_1 , як протиправну дію щодо передачі відомостей про фізичну особу ОСОБА_1 без її згоди як суб`єкта персональних даних;

д) Жмеринським міськрайонним судом, як володільцем (розпорядником персональних даних) було проведено обробку персональних даних ОСОБА_1 не у відповідності до вимог закону, та було здійснено без конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством, а відповідні персональні дані ОСОБА_1 що були оброблені відповідачем були проведені не у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це необхідно для законних цілей.

- визнати протиправною бездіяльність Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, щодо:

а) Жмеринським міськрайонним судом не було повідомлено ОСОБА_1 про джерела збирання Жмеринським міськрайонним судом, та місцезнаходження персональних даних ОСОБА_1 , мету обробки персональних даних Жмеринським міськрайонним судом, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних;

б) Жмеринським міськрайонним судом не було прийнято рішення про приведення дій Жмеринського міськрайонного суду до вимог Закону України «Про захист персональних даних» згідно звернень ОСОБА_1 , щодо виявлення таких порушень що здійснені з боку відповідача;

- зобов`язати Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області на підставі вимог статі 8 Закону України «Про захист персональних даних» змінити (знищити) персональні дані ОСОБА_1 , як розпорядником персональних даних, як такі що були оброблені даним відповідачем щодо фізичної особи ОСОБА_2 , як такі, що є незаконні, та такі, що є недостовірними, щодо того, що загальновідомим у Жмеринському міськрайонному суді є той факт, що позовні заяви від імені ОСОБА_1 , 1939 року народження, інваліда 2 групи пише її син ОСОБА_3 , який протягом багатьох років судиться з різними фізичними та юридичними особами.

- визнати протиправною бездіяльність зазначених Державного підприємства «Інформацiйні судові системи», Державної судової адміністрації України, Міністерства цифрової трансформації України, Державного підприємства "Центр судових сервісів", яка виявилася в тому, що при виконанні своїх делегованих повноважень та в порушення імперативних вимог Закону України «Про захист персональних даних», не вилучили із Єдиного державного реєстру судових рішень персональні дані ОСОБА_1 та членів її родини ОСОБА_3 , та завдяки такій протиправній бездіяльності персональні дані позивача та членів родини позивача стали публічними;

- зобов`язати Державне підприємство «Інформацiйні судові системи», Державну судову адміністрацію України, Міністерство цифрової трансформації України, Державне підприємство «Центр судових сервісів» спільно із Жмеринським міськрайонним судом в межах наданих повноважень даним юридичним особам провести дії направленні на обезособлення відомостей про ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та зобов`язати видалити персональні дані ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначала, що суддя Жмеринського міськрайонного суду Шепель К.А., використовуючи службові повноваження, за участі посадових осіб даного спору, розпочав у спосіб, не передбачений нормами чинного законодавства та поза межами судової справи № 130/2294/21, отримувати опрацьовані персональні дані щодо позивача та членів її родини, та в спосіб, що не передбачений нормами Закону №2297-VІ поширювати їх як загальновідомі відомості в чисельних судових рішеннях. Зокрема, в ухвалі Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22 листопада 2022 року у справі №130/2294/21 постановлено, що «Загальновідомим у Жмеринському міськрайонному суді є той факт, що позовні заяви від імені ОСОБА_1 , 1939 року народження, інваліда 2 групи, пише її син ОСОБА_3 , який на протязі багатьох років судиться з різними фізичними та юридичними особами».

Позивач вважає, що голова Жмеринського міськрайонного суду Шепель К.А., не розуміючи принципу моральності та порушуючи повагу до осіб, які намагаються знайти судовий захист в межах судової справи №130/2294/21, фактично в порушення вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів» зобов`язав посадових осіб суду здійснювати обробку персональних даних щодо ОСОБА_1 та членів її родини ( ОСОБА_3 ), які намагаються поновити порушені права у судовому порядку.

Крім того, позивач, наголошуючи на підставах та предметі первинного позову, який стосується поширення персональних даних позивача та членів її родини, вказує крім іншого, що володільцем персональних даних, що обробляються з використанням підсистем ЄСІТС є ДСА України, а розпорядником персональних даних є суди, учасники судового процесу, державне підприємство «Центр судових сервісів», як адміністратор підсистем ЄСІТС. Поряд з цим, на переконання ОСОБА_1 , функціонування відповідного реєстру судових рішень, в тому числі і обезособлення даних фізичних осіб здійснюється згідно відповідної процедури, шляхом обробки персональних даних відповідними державними органами, в повноваження яких визнано здійснювати такі дії, що відповідають нормам чинного законодавства.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, Державного підприємства «Інформацiйні судові системи», Державної судової адміністрації України, Міністерства цифрової трансформації України, Державного підприємства "Центр судових сервісів", як адміністратора підсистем ЄСІТС про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчити дії - закрито.

Досліджуючи питання про те, чи є цей спір адміністративним суд першої інстанції в оскарженій ухвалі зазначив, що помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, у яких виник спір. Згідно правової позиції Верховного Суду публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (Постанова Верховного Суду від 04.09.2018 № 826/1934/17).

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб`єкта владних повноважень.

Враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 28.09.2023 у цій же справі (а.с.17-23, т.2), де, суд касаційної інстанції зазначив, що предметом цього спору є саме протиправні, на думку ОСОБА_1 , дії відповідача як розпорядника персональних даних сторони.

Також, у цій постанові Верховний Суд зазначив: "Вважаючи, що відповідач - Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області, порушив її права шляхом обробки персональних даних без отримання добровільного волевиявлення на це, та поширив такі персональні дані у порушення вимог Закону України «Про захист персональних даних», позивач звернулась до адміністративного суду з цим позовом".

З огляду на правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 28.09.2023 у справі №120/2431/23, зважаючи, що і решта вимог заявлених до Державного підприємства «Інформацiйні судові системи», Державної судової адміністрації України, Міністерства цифрової трансформації України, Державного підприємства "Центр судових сервісів", стосуються незгоди ОСОБА_1 з обробкою та поширенням її персональних даних, суд дійшов наступних висновків.

Так, в межах цього спору ОСОБА_1 вважає обробкою її персональних даних вчинені відповідачами дії по збиранню, реєстрації, накопиченні, зберіганні, використанні та поширенні (розповсюдженні) інформації щодо її звернення до судів України за відновленням порушених прав та участі в розгляді таких справ та з метою захисту своїх прав просить суд, крім іншого, зобов`язати Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області на підставі вимог статі 8 Закону України «Про захист персональних даних» змінити (знищити) персональні дані ОСОБА_1 , як розпорядником персональних даних, як такі що були оброблені даним відповідачем щодо фізичної особи ОСОБА_2 , як такі, що є незаконні, та такі, що є недостовірними, щодо того, що загальновідомим у Жмеринському міськрайонному суді є той факт, що позовні заяви від імені ОСОБА_1 , 1939 року народження, інваліда 2 групи пише її син ОСОБА_3 , який протягом багатьох років судиться з різними фізичними та юридичними особами; зобов`язати Державне підприємство «Інформацiйні судові системи», Державну судову адміністрацію України, Міністерство цифрової трансформації України, Державне підприємство «Центр судових сервісів» спільно із Жмеринським міськрайонним судом в межах наданих повноважень даним юридичним особам провести дії направленні на обезособлення відомостей про ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та зобов`язати видалити персональні дані ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином заявлені в межах цього спору вимоги стосуються дій та бездіяльності відповідачів не як суб`єктів владних повноважень - органів державної влади при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, а в цьому випадку безпосередньо як суб`єктів відносин, пов`язаних із персональними даними (володільця чи розпорядника персональних даних).

Проаналізувавши наведені в ухвалі норми Цивільного кодексу та доводи позивача, наведені у позовній заяві, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 в межах цього спору, спрямовані на захист особистих немайнових прав. Тому, цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а провадження у справі підлягає закриттю.

При цьому, на виконання вимог ч.1 ст.239 КАС України суд зазначив, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, та досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити норми законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, перевіривши поданий адміністративний позов на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, за приписами пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17 та від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16.

При вирішення даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, судом застосовуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) наголошує, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками (п.36 рішення від 21.02.1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства").

Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у ч.1 ст.6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п.24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року, заяви №29458/06 і №29465/04).

Суд вказує, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

У постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №826/20197/13-а зроблено правовий висновок про те, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як вбачається з матеріалів апеляційного провадження, предметом позову є захист персональних даних - незгода ОСОБА_1 щодо збору, обробки, використання, збереження та передачі щодо неї персональних даних Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області, Державним підприємством «Інформацiйні судові системи», Державною судовою адміністраціею України, Міністерством цифрової трансформації України, Державним підприємством "Центр судових сервісів", як адміністратором підсистеми ЄСІТС.

Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З огляду на вищевикладене, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області, Державне підприємство «Інформацiйні судові системи», Державна судова адміністрація України, Міністерство цифрової трансформації України, Державне підприємство "Центр судових сервісів", як адміністратор підсистеми ЄСІТС не виконували публічно-владні управлінські функції.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, Державного підприємства «Інформацiйні судові системи», Державної судової адміністрації України, Міністерства цифрової трансформації України, Державного підприємства "Центр судових сервісів", як адміністратора підсистем ЄСІТС, про визнання дій протиправними слід розгляди у порядку цивільного судочинства, оскільки спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а стосується захисту її приватних інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 4 липня 2018 року у справі №361/3009/16-ц, 7 листопада 2018 року у справі №488/6211/14-ц, від 7 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі №485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справі №522/7636/14-ц, від 15 травня 2019 року у справі №469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі №911/2258/18, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17.

Також з"ясовано, що позивачем в цивільному порядку, в листопаді місяці 2023 року подано позов до Печерського районного суду міста Києва (справа №757/51872/23-ц) з вимогами до відповідачів, тих, що у даній справі, щодо спростування та видалення із судових рішень по справі №130/2294/21 певної інформації через визнання її недостовірною. Зміст зазначеної інформації у наведеній та розглядаємій справах є тотожним.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суддя закриває провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.