Рішення

від 30.05.2024 по справі 320/44099/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2024 року м. Київ № 320/44099/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Парицька Н.О.,

від відповідача - Павлов Р.В.,

від третьої особи Шевченко І.Є.,

від прокуратури Дергунов Д.С.,

розглянув у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля»

до Київської міської ради

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

за участю Київської міської прокуратури

про визнання нечинним нормативно-правового акта,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» з позовом до Київської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 26.03.2020 № 908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від15.11.2016 № 411/415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 13.09.2018 № 1370/5434 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 «Про затвердження порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва».

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» є протиправним та підлягає скасуванню через порушення процедури його прийняття, оскільки це рішення є регуляторним актом у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Водночас, позивач акцентує увагу на тому, що кожний нормативно-правовий акт, що відповідає ознакам регуляторного акта, повинен супроводжуватись аналізом регуляторного впливу норм акта на державу, бізнес та громадськість, оприлюднюватись для одержання зауважень та пропозицій, а в проекті акта повинні бути передбачені індикатори його результативності. Проте, при прийнятті Рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» відповідачем не було дотримано засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. На офіційному сайті Київської міською радою (Київська міська державна адміністрація) опубліковано рішення Київської міської № 486/6537 від 20.12.2018 «Про затвердження плану діяльності Київської міської ради з підготовки проектів регуляторних актів на 2019 рік» до якого не входив проект Рішення Київської міської ради «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва». Також, до рішення Київської міської № 486/6537 від 20.12.2018 «Про затвердження плану діяльності Київської міської ради з підготовки проектів регуляторних актів на 2019 рік» не вносились зміни щодо підготовки зазначеного проекту, що свідчить про порушення Київською міською радою ст. ст. 5, 7 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Крім того, позивач наголошує на тому, що заінтересовані особи були позбавлені можливості надати свої пропозиції та зауваження до проекту рішення, що свідчить про порушення Київською міською радою ст ст. 6, 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», в частині обов`язку забезпечити обов`язкове оприлюднення у передбачений Законом спосіб проекту регуляторного акта. До того ж, на переконання позивача, Київською міською радою не було дотримано принципи правової визначеності та передбачуваності законодавства при прийнятті нормативних актів.

Щодо оскарження позивачем рішень Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415, від

13.09.2018 № 1370/5434, від 26.03.2020 № 908/9078, позивач вважає, що з 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими скасовано ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому, у разі скасування судом рішення № 460/8033 відновиться дія попередніх рішень, зокрема, рішення Київської міської ради від 15.11.2016 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва», що суперечить чинному законодавству, оскільки грунтується на нормі закону, що втратила чинність.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання. Також вказаною ухвалою залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

До суду від Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли пояснення третьої особи на позовну заяву, в яких наголошено на тому, що ініціювання даного спору суперечить принципу добросовісності та доктрині venire contra factum proprium, оскільки дії позивача не відповідають попереднім заявам та мировій угоді, в якій ПрАТ «Вугілля» визнав позовні вимоги у справі № 910/6226/23 та визнав, що Порядок (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033) не порушує його права, свободи або законні інтереси. Окрім того, у своїй позовній заяві ПрАТ «Вугілля» стверджує, що у зв`язку із відкриттям Господарським судом міста Києва справи № 910/6226/23, до нього застосовуються рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415, від 19.12.2019 № 460/8033, від 13.09.2018 № 1370/5434, від 26.03.2020 № 908/9078, проте, не наводить жодних обґрунтувань, яким саме чином до нього застосовуються вказані рішення. Також, третя особа вказує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ, яким статтю 40 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено та обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь перестав існувати. Разом з тим, вказаним Законом встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту. Таким чином, постала необхідність внести зміни до Порядку та привести його у відповідність до правового акту вищої юридичної сили. Тож, рішенням Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» Порядок приведено у відповідність до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Від Київської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказав на те, що позивач не виконав свій обов`язок щодо сплати пайової участі, який передбачений пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132 та Порядком (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033), чим порушив права територіальної громади міста Києва та Департаменту, водночас, поданням даної позовної заяви, фактично намагається уникнути вкзааного обов`язку сплати пайових внесків (позивач набув статусу замовника у 2020 році і з цього моменту на нього може розповсюджуватися дія рішення від 19.12.2019 № 460/8033, адже згідно з пункту 2 воно набирає чинності з 01.01.2020). Водночас, відповідач вказує, що позивач безпідставно зазначає, що до нього застосовується і рішення від 26.03.2020 № 908/9078, хоча даним рішенням внесено зміни до пункту 2 рішення КМР від 19.12.2019 № 460/8033, а саме: «Це рішення набирає чинності з 01.01.2020. Договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання», оскільки позивач до 01.01.2020 та після цього договори про сплату пайової участі не укладав, то і зазначене рішення не стосується прав та обов`язків позивача. Також, позивач зазначає, що до нього застосовується рішення від 15.11.2016 № 411/1415, від 13.09.2018 № 1370/5434, однак, вказане жодним чином не обґрунтовується, виключно посиланням на провадження у справі № 910/6226/23, що не відповідає дійсності та підтверджується доданою позовною заявою у господарському провадженні. Щодо доводів позивача про протиправність рішення відповідача від 19.12.2019 № 460/8033, зазначено про те, що таке рішення, як це випливає з його змісту, виконує, насамперед, функцію наповнення спеціального фонду місцевого бюджету й не змінює порядок сплати коштів пайової участі, компетенцію контролюючих органів тощо, однак не формулює власні регулятивні механізми, а тому й не має регуляторного впливу, оскільки діє у відповідності до приписів розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132, при цьому, навіть у разі неприйняття рішення від 19.12.2019 № 460/8033, обов`язок шодо сплати коштів пайової участі встановлений розділом II «Прикінцевих та перехідних положеннях» Закону № 132, тобто обов`язок щодо сплати замовниками будівництва на земельній ділянці у населеному пункті до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь) є законодавчо закріпленим у Законі № 132 обов`язком.

Ухвалою від 25.01.2024 суд продовжив строк проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у задоволенні клопотання Київської міської ради про залишення адміністративного позову без розгляду відмовлено.

Також, 30.04.2024 суд ухвалив задовольнити клопотання про вступ у справу представника Київської міської прокуратури, закрив підготовче засідання та призничив розгляд справи по суті заявлених позовних вимог.

Представник позивача у судовому 30.05.2024 засіданні вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представники відповідача, прокуратури та третьої особи заперечували проти задоволення позовних вимог, просили відмови у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування права на оскарження нормативно-правових актів, що становлять предмет цього спору, позивач зазначив про те, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» з претензією від 12.03.2021 щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва та Розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва на підставі Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 411/1415 від

15.11.2016 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033).

У подальшому, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля», обґрунтовуючи позовні вимоги та здійснюючи розрахунок розміру пайової участі, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) посилався на норми Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 411/1415 від 15.11.2016 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033).

26.04.2023 ухвалою Господарського суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6226/23 за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» про стягнення 19650070,49 грн, а в подальшому, Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, з підстав зміни розміру нормативу з 09.03.2023 на 23679 за 1 кв.м. На підставі такого розрахунку, розмір пайової участі склав - 20424652,95 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.02.2024 у справі № 910/6226/23 (не набрало законної сили, відкрито апеляційне провадження) позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД «ВУГІЛЛЯ» на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пайовий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у сумі 20424652,95 грн та судовий збір у сумі 245095,83 грн.

Тож, позивач вважає, що оскаржувані рішення прямо впливають на його права та обов`язки.

Так, рішенням Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва», з посиланням на Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою приведення Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15 листопада 2016 року № 411/1415, у відповідність до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» Київська міська рада вирішила: 1. Внести зміни до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15 листопада 2016 року № 411/1415, виклавши його в редакції, що додається. 2. Це рішення набирає чинності з 01.01.2020 та діє в частині, шо не суперечить пункту 13 розділу І та пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

Рішенням Київської міської ради від 26.03.2020 № 908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» з посиланням на Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» Київська міська рада вирішила: 1. Внести зміни до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва», а саме: пункт 2 викласги в новій редакції такого змісту: « 2. Це рішення набирає чинності з 01 січня 2020 року. Договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.».

Таким чином, позивач зазначає, що на сьогодні діє Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033, враховуючи зміни, внесені рішенням Київської міської ради від 26.03.2020 № 908/9078, проте це рішення є регуляторним актом у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а відповідачем не було дотримано засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, що свідчить про порушення Київською міською радою обов`язку забезпечити обов`язкове оприлюднення у передбачений Законом спосіб проекту регуляторного акта, та залучити заінтересованих осіб до його обговорення, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації (частина перша статті 118 Конституції України).

У частині другій статті 118 та частині другій статті 140 Конституції України, встановлено, що особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в місті Києві та Севастополі, які відповідно до частини третьої статті 133 Конституції України мають спеціальний статус, визначаються окремими законами України, і до прийняття таких законів виконавчу владу в цих містах здійснюють відповідні державні адміністрації (пункт 10 розділу XV «Перехідні положення»).

Закон України від 15.01.1999 № 401-ХІV «Про столицю України-місто-герой Київ» визначив спеціальний статус міста Київ, як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті, відповідно до Конституції України та Законів України.

Рішенням Київської міської ради від 7 липня 2016 року № 579/579 затверджено Регламент Київської міської ради.

Відповідно до ст. 1 регламенту Київрада - представницький орган місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Європейською Хартією місцевого самоврядування та додатковим протоколом до неї, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про статус депутатів місцевих рад", іншими законами України та Статутом територіальної громади міста Києва.

Тож, Київська міська рада є єдиним в організаційному відношенні органом, до повноваження якого віднесено приймати відповідні нормативно-правові акти та пропозиції з питань, що стосуються розвитку міста Києва а відтак, і затверджувати порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі для розвитку інфраструктури населеного пункту.

При цьому, особливості прийняття актів органів місцевого самоврядування визначено у статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

На виконання положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», та в межах наданих повноважень відповідно до положень регламенту, Київською міською радою від 15.11.2016 № 411/1415 було прийнято рішення «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва».

Згідно з підпунктом 3.1 пункту III Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

Підпунктом 4.3 пункту IV Порядку, передбачено, кошти пайової участі сплачуються замовником в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь.

Прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати.

Абзацом 2 пп. 4.3 п. IV Порядку, зазначено, прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати.

Відповідно до підпункту 5.1.1 розділу 5 розділу 5 Порядку підставою для розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є звернення замовника до Департаменту про укладання договору про пайову участь. Таке звернення подається щодо кожного об`єкта будівництва окремо.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ були внесенні зміни до ряду законодавчих актів України. Так, у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» були внесенні наступні зміни: частиною 2 пункту 13 вирішено частину п`яту статті 30 виключити, а також частиною 3 пункту 13 зазначеного Закону України від 20.09.2019 №132- IX вирішено статтю 40 виключити.

Відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень», пункти 10-13 розділу 1 цього Закону, набирають чинності с 1 січня 2020.

Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України від 20.09.2019 № 132-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон № 132-ІХ), зазначено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі та порядку, передбаченому Законом № 132-ІХ.

Пунктом 3 частини 2 Закону № 132-ІХ, визначено обов`язок замовника будівництва протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

19.12.2019 Київською міською Радою було прийнято рішення № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва», яким Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва з 01.01.2020 було приведено у відповідність до норм Закону № 132-ІХ.

Відповідно до змісту підпункту 5 пункту «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Як вказує відповідач, Державною архітектурно-будівельною інспекцією Украі?ни 20.11.2020 за № ІУ013201120900 зареєстровано дозвіл на виконання будівельних робіт об`єкта «Реконструкція адміністративно-виробничого комплексу під багатофункціональнии? комплекс з адміністративно-побутовими будівлями по пров. Приладному, 10 у Святошинському раи?оні м. Києва (1, 2, 3 пускові комплекси Першоі? черги будівництва - житлові будинки № 1, № 2 та № 3)», замовником якого є позивач.

Водночас, Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надіслано на адресу позивача вимогу щодо отримання розрахунку та сплати пайовоії участі в розвитку інфраструктури міста Києва від 13.02.2023 за № 050/08-566, проте позивач не виконав свого обов`язку, передбаченого підпунктами 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про регулювання містобудівноі? діяльності», протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта не звернувся до позивача із заявою про визначення розміру паи?овоі? участі щодо об`єкта будівництва, а також не сплатии паи?ову участь до прии?няття об`єкта в експлуатацію.

Дійсно, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати, поряд з тим, відповідно до приписів абзацу другогу пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у визначеному розмірі та порядку.

Отже, обов`язок замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX.

Слід зауважити, що у постанові від 14.12.2021, Велика Палата Верховного Суду визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі № 643/21744/19, зауважила, що у зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Виходячи з обставин справи та доводів сторін, суд висновує, що позивачем було здійснено ряд дій, які свідчать про прийняття на себе зобов`язання щодо порядку та умов проведення розрахунків та відповідальність за невиконання або неналежне виконання цих умов договору, при цьому, фактично погодившись із умовами Порядку, проте з метою уникнення відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду із позовом про визнання положень Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 протиправними та нечинними з підстав порушення процедури його прийняття, як регуляторного акта, посилаючись при цьому, на порушення відповідачем приписів ст. ст. 5, 6, 7, 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», який визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

За наданим у ст. 1 цього Закону визначенням, державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає: встановлення єдиного підходу до підготовки аналізу регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності регуляторних актів; підготовку аналізу регуляторного впливу; планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів; оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю; відстеження результативності регуляторних актів; перегляд регуляторних актів; систематизацію регуляторних актів; недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти; викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта; оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності.

За змістом ст. 6 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», громадяни, суб`єкти господарювання, їх об`єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб`єктів господарювання, мають право: подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;

у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів; подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю; бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів; самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду; одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом. План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів. Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження. Якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта. Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити: стислий виклад змісту проекту; поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції; інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого медіа та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п`ятою статті 13 цього Закону); інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань; інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

Судом досліджено, що у матеріалах справи міститься лист Державної регуляторної служби України за результатами моніторингу офіційного сайту Київської міської ради, яким було виявлено рішення, яке суперечить принципам державної регуляторної політики, визначеним ст. 4 Закону України від 11.09.2003 № 1160-ІV та листом звернулась до Київської міської ради з пропозицією щодо скасування рішення.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають право втручатись в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень та в інших випадках, передбачених законом.

Суд звертає увагу на те, що ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.

Статтею 92 Конституції України, визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно Законами України.

Суд встановив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ, не були передбачені всі положення, що регулюють саме порядок, розмір, розрахунок пайової участі у розвитку інфраструктури, оскільки норми Закону не можуть охопити всі сфері його регулювання, у зв`язку із чим, відповідачем було прийнято рішення «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва», яке саме конкретизувало окремі його положення, що само по собі не суперечить вимогам Закону.

Таким чином, суд вважає, що прийнятий Порядок фактично унормував правовідносини між учасниками відносин, при цьому, сам Порядок не покладав жодних додаткових навантажень на суб`єктів правовідносин.

Суд акцентує увагу на тому, що те, що оскаржуване рішення за своєю сутністю, юридичною природою і предметом регулювання є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування, учасниками справи не оспорюється і не ставиться під сумнів.

Водночас, однією з визначальних ознак регуляторного акту є те, що цей акт зумовлює регуляторний вплив на урегульовані ним правовідносини. Оскаржуване рішення, як це випливає з його змісту, виконує, насамперед, функцію наповнення місцевого бюджету й не змінює порядок адміністрування внеску пайової участі, компетенцію контролюючих органів тощо, не формулює власні регулятивні механізми, а тому, на переконання суду, й не має регуляторного впливу, оскільки лише на підставі, за правилами та на виконання відповідних приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, визначає елементи сплати внеску. Навіть у разі неприйняття оскаржуваного рішення, такий внесок у 2020 році справлявся виходячи з норм пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX.

До кваліфікуючих ознак регуляторного акту можна віднести й закріплену нормами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» спеціальну процедуру його підготовки, розроблення, розгляду, прийняття і офіційного оприлюднення, яка включає стадії, зокрема, підготовки аналізу регуляторного впливу такого акту і оприлюднення проекту останнього з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань (статті 8, 9 цього Закону). Виходячи із наведеного у статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», визначення поняття регуляторного акту, останній має свої власні, специфічні й притаманні лише йому ознаки, зокрема, такий акт або його окремі положення спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання шляхом встановлення, зміни чи скасування норм права саме у цих правовідносинах

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 0940/2301/18 (адміністративне провадження № К/9901/20508/19), та у ній також сформовано зокрема і такі висновки: Рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України і оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку. Вказані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у зв`язку з чим цей Закон не поширює свою дію на такі рішення загалом.

За висновками суду в даній справі, оспорюване позивачем рішення органу місцевого самоврядування про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, у зв`язку з недотримання при його розробленні, розгляді та прийнятті вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», не знайшло свого підтвердження, оскільки не є регуляторним актом.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва», відповідає нормам Закону № 132-ІХ (фактично постала необхідність внести зміни до Порядку та привести його у відповідність до правового акту вищої юридичної сили), а тому, визнання протиправним та нечинним не підлягає, а позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

У частині позовних вимог про визнання протиправними та нечинними рішень Київської міської ради від 26.03.2020 № 908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»; від15.11.2016 № 411/415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»; від13.09.2018 № 1370/5434 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 «Про затвердження порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва», позивач в обґрунтування позову вказав на те, що з 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими скасовано ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тому, відновлення дії рішення Київської міської ради від 15.11.2016 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» суперечить чинному законодавству, оскільки грунтується на нормі закону, що втратила чинність, що свідчить про наявність правових підстав для визнання протиправними та нечинними цих рішень.

Втім, суд вважає такі доводи позивача безпідставними та недоведеними, позаяк, позивач в цій частині вимог не наводить належних аргументів яким саме чином до нього застосовуються рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415, від 13.09.2018 № 1370/5434, від 26.03.2020 № 908/9078. Так, позивач стверджує, що у зв`язку із відкриттям Господарським судом міста Києва справи № 910/6226/23 до нього застосовуються рішення від 19.12.2019 № 460/8033, від 26.03.2020 № 908/9078, від 15.11.2016 № 411/1415, від 13.09.2018 № 1370/5434, проте як вбачається з матеріалів справи, позивач набув статусу замовника лише у 2020 році і з цього моменту на нього може розповсюджуватися дія рішення від 19.12.2019 № 460/8033, адже згідно з пункту 2 воно набирає чинності з 01.01.2020, водночас, суд вважає, що позивач безпідставно зазначає, що до нього застосовується вказані рішеннявід 26.03.2020 № 908/9078, хоча даним рішенням внесено зміни до пункту 2 рішення від 19.12.2019 № 460/8033, а саме: «Це рішення набирає чинності з 01.01.2020. Договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання», оскільки позивач до 01.01.2020 та після цього договори про сплату пайової участі не укладав, то і зазначене рішення не стосується прав та обов`язків позивача.

Безпідставними на думку суду, є і посилання позивача на ч. 10 ст. 264 КАС України, оскільки ці положення стосуються нормативно-правових актів, щодо яких не відкрито адміністративне провадження, водночас, зазначені рішення відповідача оскаржуються позивачам в цій справі і щодо них відкрито провадження.

Інші доводи та посилання учасників справи на висновки суду по суті спору не впливають.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду даного спору, а тому, задоволенню не підлягають. Відповідачем було доведено законність прийняття оскаржуваних рішень, у контексті підстав, на які здійснено посилання позивачем та покладено в основу позовних вимог.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 07 червня 2024 р.