УХВАЛА
про повернення касаційної скарги
13 січня 2025 року
м. Київ
справа №320/44099/23
адміністративне провадження № К/990/44713/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" до Київської міської ради, третя особа: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю Київської міської прокуратури, про визнання нечинним нормативно-правового акта,
У С Т А Н О В И В:
Приватне акціонерне товариство "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" звернулося до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю Київської міської прокуратури, у якому просило:
- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва";
- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 26.03.2020 № 908/9078 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва";
- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва";
- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 13.09.2018 № 1370/5434 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 "Про затвердження порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва".
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" задоволено частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва".
- визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 26.03.2020 № 908/9078 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва".
В іншій частині адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, Київська міська рада звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2024 касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом уточнення підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 09.12.2024 скаржником подано уточнену касаційну скаргу.
Перевіривши відповідність поданої уточненої касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами загального позовного провадження.
Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник вказує повторно на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.11.2024 у справі №910/12561/23, від 20.08.2024 у справі №910/7707/19, від 16.07.2024 у справі №640/19447/20, від 23.05.2024 у справі №915/149/23, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 щодо застосування статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункт 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132 ІХ та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415.
У контексті вказаного, Верховний Суд зауважує про таке.
Виникнення підстав для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, на який у касаційній скарзі посилається відповідач, обумовлюється наявністю саме подібних правовідносин, які виникли у справі, у якій ухвалені судові рішення, щодо оскарження яких порушується питання, та у справах, розглянутих Верховним Судом, на які здійснюється посилання на підтвердження застосування норми права без урахування висновку цього Суду.
Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
Відповідно до положень цих норм процесуального права касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Визначаючи зміст поняття "подібність правовідносин", Велика Палата Верховного Суду у пункті 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, пункті 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7 та пункті 40 постанов від 25.04.2018 у справі №910/24257/16 виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 07.11.2024 у справі №910/12561/23, від 20.08.2024 у справі №910/7707/19, від 23.05.2024 у справі №915/149/23, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані судові рішення прийняті за інших обставин справи та правовідносин у зазначених справах стосувалися обов`язку сплати пайового внеску та були прийняті в порядку господарського судочинства.
Натомість, у справі, яка розглядається спір стосується визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту, а саме Рішення Київської міської ради.
З тих же підстав колегія судів не бере до уваги посилання на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, оскільки правовідносини в зазначеній справі виникли щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста і також були прийняті в порядку господарського судочинства.
Щодо посилання заявника на правовий висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 16.07.2024 у справі №640/19447/20 Суд зазначає, що у постанові на яку посилається заявник, предметом розгляду були позовні вимоги щодо визнання протиправним та нечинним Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415, із змінами, внесеними рішенням від 19.12.2019 № 460/8033, у частині окремих положень цього Порядку. При цьому питання щодо дотримання процедури прийняття рішення Київською міською радою від 19.12.2019 № 460/8033 як регуляторного акта в цій справі не розглядалося.
Враховуючи, що правовідносини у справі № 640/19447/20 та справі № 320/44099/23 є різними, правовий висновок Верховного Суду, викладений у зазначеній постанові, не може бути застосований до спірних правовідносин.
Таким чином, наведені обставини унеможливлюють касаційний перегляд оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою на підставі та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" до Київської міської ради, третя особа: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю Київської міської прокуратури, про визнання нечинним нормативно-правового акта, - повернути особі, яка її подала.
2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя А.І. Рибачук
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 13.01.2025 |
Оприлюднено | 16.01.2025 |
Номер документу | 124407979 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Коваленко Н.В.
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні