Ухвала

від 16.05.2024 по справі 2-126/11

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-126/11

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №2-126/11 (4-с-155/24)

учасники справи:

скаржник: ОСОБА_1

заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «ТЕРРА БАНК»

суб`єкт оскарження: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити дії, -

представник скаржника адвокат Ковальчук А. С.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року скаржник звернувся до суду із вказаною скаргою, у якій просить скасувати арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 41895912, виданий 10.02.2014, видавник: ОСОБА_2 , Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (номер запису про обтяження 4628376 (спеціальний розділ), зареєстрований 11.02.2014 року).

В обґрунтування поданої скарги зазначено, що 19 квітня 2011 року Печерським районним судом м. Києва у справі № 2-126/11 прийнято рішення про солідарне стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ТЕРРА БАНК» (далі - ПАТ «ТЕРРА БАНК») заборгованості за кредитним договором в розмірі 9023472, 15 грн, судові витрати в розмірі 1820, 00 грн.

10.02.2014 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №41895912 на підставі виконавчого листа №2-126/11, виданого 19.12.2011 року Печерським районним судом м. Києва.

10.02.2014 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесена постанова про арешт майна ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження.

11.02.2014 року в Державний реєстр речових прав було внесено запис про обтяження: 4628376 (спеціальний розділ), на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 41895912, виданий 10.02.2014, видавник: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

24.06.2014 року виконавче провадження №41895912 закінчено у зв`язку із повернення виконавчого документу стягувачу.

15.05.2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10701110044044222 про державну реєстрацію припинення ПАТ «ТЕРРА БАНК», як юридичної особи. ПАТ «ТЕРРА БАНК» ліквідовано без правонаступників.

Вказує, що оскільки стягувач ПАТ «ТЕРРА БАНК» був ліквідований, а у справі №2-126/11 не було замінено стягувача як сторону виконавчого провадження, тому після ліквідації стягувача 15.05.2019 рокузобов`язання боржника по справі №2-126/11 припинились.

Вважає, що наявність протягом тривалого часу (більше 10 років) не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження щодо стягнення основної заборгованості та (або) виконавчого збору є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, порушує конституційне право боржника на володіння майном, що стало підставою для звернення до суду із вказаною скаргою.

У судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлялись належним чином. Представник скаржника адвокат Ковальчук А. С. подала заяву про розгляд справи у її відсутність, скаргу підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Суд, вивчивши скаргу, дослідивши письмові докази додані до неї, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 447-451 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За змістом ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, 19 квітня 2011 року Печерським районним судом м. Києва у справі № 2-126/11 прийнято рішення про солідарне стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ТЕРРА БАНК» (далі - ПАТ «ТЕРРА БАНК») заборгованості за кредитним договором в розмірі 9023472, 15 грн, судові витрати в розмірі 1820, 00 грн.

10.02.2014 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №41895912 на підставі виконавчого листа №2-126/11, виданого 19.12.2011 року Печерським районним судом м. Києва.

10.02.2014 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесена постанова про арешт майна ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження.

11.02.2014 року в Державний реєстр речових прав було внесено запис про обтяження: 4628376 (спеціальний розділ), на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 41895912, виданий 10.02.2014, видавник: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

24.06.2014 року виконавче провадження №41895912 закінчено у зв`язку із повернення виконавчого документу стягувачу.

15.05.2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10701110044044222 про державну реєстрацію припинення ПАТ «ТЕРРА БАНК», як юридичної особи. ПАТ «ТЕРРА БАНК» ліквідовано без правонаступників.

Відповідно до відповіді Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №944/3-24 виконавчий лист №2-126/11,виданий 19.12.2011року Печерськимрайонним судомм.Києва, повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження знищено.

Відповідно ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 2 ст. 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частиною 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

Частинами 6-9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною третього електронного аукціону або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділуXIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першоюстатті 1Закону України«Про особливостіреформування підприємствоборонно-промисловогокомплексу державноїформи власності»,звернення прозняття арештув порядку,передбаченому статтею11Закону України«Про особливостіреформування підприємствоборонно-промисловогокомплексу державної форми власності». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 №6 роз`яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням ст. ст. 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Також відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі №641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

У пункті 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі №137/1649/17 (провадження № 61-26969св18) зазначено, що «повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».

Таким чином, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження, а зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.

Вимоги скаржника про визнання бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у не знятті арешту та зобов`язання зняти вказаний арешт не є обґрунтованими, оскільки орган виконавчої служби діяв у відповідності до вимог Закону, а тому, підстави для задоволення скарги відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 317, 319 ЦК України, ст. ст. 17, 18, 37, 52, 56, 59, 61 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 13, 77, 79, 81, 89, 263, 353, 447-451, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Суддя Г.О.Матійчук