Рішення

від 28.05.2024 по справі 307/1796/23

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/1796/23

Провадження № 2/307/378/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Кривошея Д.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Панфілова П.Г.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

та її представника адвоката Бітюри А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - орган опіки та піклування Тересвянської селищної ради та орган опіки та піклування Дубівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_1 12 травня 2023 року пред`явив до ОСОБА_2 позов про позбавлення батьківських прав, припинення права на аліменти та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову посилався на те, що 26 січня 2008 року він перебував із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, під час перебування в якому у них народилося двоє дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після укладення шлюбу позивач із відповідачкою та дітьми проживали у будинку батьків позивача в смт. Тересва, однак їх спільне життя не склалося, тому у жовтні 2018 року відповідачка разом із дітьми переїхала проживати у будинок своїх батьків в с. Калини та в січні 2020 року звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу, який розірвано на підставі рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 31 березня 2020 року.

Після розірвання шлюбу малолітні дочки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишилась проживати з матір`ю, оскільки вони вважали, що матір буде краще здійснювати догляд за дітьми, ніж він, позивач.

У червні 2022 року його, ОСОБА_1 , мобілізували до лав Збройних сил України.

На початку березня 2023 року працівники служби у справах дітей Дубівської ОТГ повідомили його про те, що відповідачка, разом з її теперішнім співмешканцем вчинили злочини сексуального характеру відносно їх старшої неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого ОСОБА_2 оголошено підозру та Тячівським районним судом Закарпатської області обрано ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою та порушено перед органом опіки та піклування Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області питання про необхідність влаштування неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилися без нагляду, або встановлення над ними опіки чи піклування.

Також працівники служби у справах дітей Дубівської селищної ради поставили питання перед відповідачем про те чи буде він належним чином виконувати свій батьківський обов`язок і дбати про дітей, забравши їх до себе, або ж діти будуть передані до дитячого будинку.

У цей час позивач ОСОБА_1 знаходився у військовому шпиталі внаслідок поранення, та, погодивши із військовим керівництвом короткотермінову відпустку, у тому числі для проходження реабілітації, повернувся додому і забрав дітей проживати до себе.

Як військовослужбовець він отримує матеріальне забезпечення в розмірі від 40 000 до 80 000 грн. щомісячно, проживає у будинку разом зі своїми батьками, який складається з декількох житлових кімнат та допоміжних приміщень, кухні, ванної та дитячої кімнати, йому у веденні домашнього господарства допомагає його мати.

Тобто, він має самостійний дохід, не зловживає алкогольними напоями, не вживає наркотичних чи психотропних речовин, ним створені всі належні умови для проживання дочок, їх належного фізичного та духовного розвитку.

Відповідачка не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями, не створила належних умов проживання дітям, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвитку дітей.

У квітні 2019 року відповідачка подала до суду позов про стягнення аліментів з позивача на утримання двох неповнолітніх дітей і рішенням Тячівського районного суду від 08 травня 2021 року присуджено стягнути з нього, ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі по 1500 гривень на кожну дитину щомісяця і до досягнення ними повноліття.

На час ухвалення рішення суду про стягнення з позивача аліментів, питання про визначення місця проживання дочок не розглядалося, за його мовчазної згоди діти залишились проживати з відповідачкою і перебувати на її утриманні, однак відповідачка зі своїми обов`язками не справилась, а навпаки разом зі своїм співмешканцем, вчинила щодо малолітньої ОСОБА_4 злочини сексуального характеру.

Згідно ухвали судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 22 червня 2023 року, яке неодноразово було відкладено, востаннє на 23 квітня 2024 року.

На підставі ухвали суду від 10 липня 2023 року залучено до участі у справі третю особу - орган опіки та піклування Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (а. с. 69 - 71).

Згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 01 листопада 2023 року доручено Органу опіки та піклування Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області на виконання вимог ч.5 ст. 19 ЦК України, надати суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а. с 92, 95,96).

На підставі ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 грудня 2023 року доручено Західному регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити адвоката для здійснення представництва інтересів відповідачки ОСОБА_2 (а.с. 115, 117-119)

На підставі ухвали суду від 23 квітня 2024 року залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині припинення права на аліменти та стягнення аліментів (а. с. 179,180).

Згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в залі суду на 28 травня 2024 року (а.с. 176, 177).

Під час розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Панфілов П.Г. у підтримання позовних вимог посилався на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала з підстав, наведених позивачем.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області і органу опіки та піклування Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області у судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки та її представника, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Згідно копій паспортів та свідоцтв про народження відомо, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батьками дітей: дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 8, 10 - 13, 15, 16).

Рішеннями Тячівського районного суду Закарпатської області від 08 травня 2019 року та 31 березня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі по 1500 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття; розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно (а.с.17, 18).

Згідно характеристики, виданої виконавчим комітетом Тересвянської селищної ради та акта обстеження матеріально - побутових умов проживання від 26 квітня 2023 року, ОСОБА_1 з червня 2022 року проходить службу у ЗСУ, розлучений, є батьком двох дочок: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; діти на даний час проживають із дідом ОСОБА_7 , 1960 року народження, та бабою ОСОБА_8 , 1961 року народження, які займаються їх вихованням. ОСОБА_2 із дітьми не проживає та участі у їхньому вихованні не приймає (а.с.19,20).

Згідно психолого - педагогічних характеристик ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учениці 7-В класу Калинівського ліцею №107 від 01.05.2023 року, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениці 4-В класу Калинівського ліцею №108 від 01.05.2023 року відомо, що діти виховуються у неповній сім`ї, мати підтримувала зв`язок з класним керівником (а.с. 22, 23).

Згідно довідки виданої КНП «Тячівська консультативна поліклініка» №535 від 02.05.2023 року відомо, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканець АДРЕСА_2 , на обліку у лікаря психіатра та нарколога не значиться (а. с. 26).

Згідно ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 31 березня 2023 року відносно ОСОБА_2 , яка підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 152, ч.4 ст. 153 та ч.4 ст. 301 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави, яка утрмується під вартою на даний час (а.с.28-32)

Згідно ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 31 березня 2023 року порушено питання перед органом опіки та піклування Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області щодо влаштування неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що залишилися без нагляду або встановлення над ними опіки чи піклування (а. с. 27).

Згідно наказів Служби у справах дітей Дубівської селищної ради №2 від 30.03.2023 року та №3 від 30.03.2023 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі акта обстеження умов перебування дитини від 29.03.2023 року встановлено факт відсутності батьківського піклування та поставлено на облік як дітей залишених без батьківського піклування (а.с.33,34).

Дубівська селищна рада 31.03.2023 року повідомила командира військової частини НОМЕР_1 , що у них на первинному обліку перебувають малолітні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які залишені без батьківського піклування. Згідно свідоцтв про народження дітей, їх батьком є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який станом на 31 березня 2023 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 (а. с. 35).

Із висновків виконавчого комітету Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області № 05-19/725 від 15.06.2023 року та виконавчого комітету Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області № 78 від 29.11.2023 року відомо, що комісія з питань захисту прав дитини Тересвянської селищної ради та орган опіки та піклування Дубівської селищної ради вирішили дати згоду на позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки поки батько дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проходив військову службу, захищав суверенітет та територіальну цілісність держави, мати ОСОБА_2 спільно із співмешканцем ОСОБА_9 вчиняла дії сексуального характеру, якими щодня ставила під загрозу життя та здоров"я дітей, не дбала про їх фізичний та психологічний стан, принижувала честь та гідність (а. с. 53, 102 - 109).

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно статті 10 цього ж Закону, кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім`ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Держава здійснює захист дитини від, зокрема, усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства.

Відповідно до ст.12 Закону, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані: виховувати дитину; піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечувати здобуття нею повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України, позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Частиною ч. 1 ст. 165 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК, зокрема, жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

В справі «Ilya Lyapin v. Russia», справа №70879/11, Страсбург, 30.06.2020, §44, 47, Європейський суд з прав людини зазначив про те, що в даний час існує широкий консенсус - у тому числі в міжнародному праві - на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси мають бути першочерговими. Як правило, інтереси дитини диктують, що зв`язки дитини зі своєю сім`єю повинні підтримуватися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною і це може завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Розірвати такі зв`язки означає відірвати дитину від коріння, що може бути зроблено лише у виняткових обставинах; необхідно зробити все для збереження особистих відносин і, якщо це необхідно, для відновлення сім`ї. Оцінюючи, чи був оскаржений захід «необхідним у демократичному суспільстві», Суд повинен врахувати, чи були, зважаючи на справу в цілому, причини, виправдані для оскаржуваного заходу, «відповідні та достатні» для цілей § 2 статті 8 Конвенції. З цією метою Суд повинен з`ясувати, чи проводили вітчизняні суди поглиблену перевірку всієї сімейної ситуації та цілу низку факторів, зокрема факторів фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру, і чи врівноважена та розумна оцінка відповідних інтересів кожної людини з постійною турботою про визначення того, яке найкраще рішення буде для дитини.

Відповідно до статті 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Досліджені судом висновки Органів опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її малолітніх дітей на переконання суду є достатньо обґрунтованим, оскільки відповідають фактичним даним, що містяться в досліджених судом письмових доказах.

Як встановлено судом, відповідачка ОСОБА_2 на даний час обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152 та ч. 4 ст. 301-1 КК України, потерпілою у даному кримінальному провадженні є її малолітня дочка ОСОБА_4 .

Тобто ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні стосовно своєї малолітньої дочки ОСОБА_4 ряду злочинів, серед яких тяжкий злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості і порушуючи загальновстановлені норми моралі у суспільстві, своїми діями спричинила малолітній дочці фізичні та психологічні страждання.

Такі дії ОСОБА_2 свідчать про нехтування нею батьківськими обов`язками, проявом жорстокого поводження з дитиною та суперечить моральним засадам суспільства, тобто сім`я виявилася особливо непридатною для малолітніх дітей, і це може завдати шкоди здоров`ю та розвитку обох дітей, які тривалий час проживали в такій атмосфері, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Отже, за наведених обставин позбавлення батьківських прав буде законним, пропорційним та відповідатиме найкращим інтересам дітей.

Також, суд вважає за необхідне роз`яснити, що у випадку, якщо відношення відповідачки зміниться, що буде підтверджуватись належними доказами, можливим є поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому статті 169 Сімейного кодексу України.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Роз`яснити ОСОБА_2 , що відповідно до ст. 169 Сімейного кодексу України вона має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_3 .

Представник позивача: ОСОБА_10 , АДРЕСА_3 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 , яка проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_4 .

Представник відповідачки: ОСОБА_11 , АДРЕСА_5 .

Треті особи:

орган опіки та піклування Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, вул. Д. Подольського, 46, селище Дубове Тячівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04349633.

Орган опіки та піклування Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, вул. Народна, 83, селище Тересва, Тячівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04349610.

Повний текст рішення буде складено 07 червня 2024 року.

Суддя Л.Р.Сас