Постанова

від 10.06.2024 по справі 922/3629/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/3629/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків, (вх. №2242 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2023 у справі №922/3629/23 (суддя Добреля Н.С, ухвалене в м. Харків, дата складення повного тексту 16.10.2023)

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Термострой-1", Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термострой-1", в якому просило суд стягнути заборгованість за спожиту електричну енергію за період травень 2022, серпень 2022 та з жовтня 2022 по лютий 2023 за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №14323 в сумі 46934,96грн.; пеню за період з 16.06.2022 по 30.05.2023 в сумі 16013,16грн.; 3% річних за період з 16.06.2022 по 30.05.2023 в сумі 1110,64грн., інфляційні в сумі 3319,60грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати вартості спожитої електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №14323.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2023 залучено до участі у справі №922/3629/23 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Військову частину НОМЕР_1 , Харківське квартирно-експлуатаційне управління.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2023 у справі №922/3629/23 в задоволенні позову відмовлено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термострой-1" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" заборгованість за спожиту електричну енергію за період травень 2022, серпень 2022 та з жовтня 2022 по лютий 2023 за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №14323 у сумі 46934,96грн.; 3% річних в сумі 1110,64грн.; інфляційні в сумі 3319,60грн.; витрати по сплаті судового збору в розмірі 2046,12грн.; в решті позову відмовлено.

Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази погашення заборгованості перед позивачем за спожитуелектричну енергію по рахунку за період травень 2022, серпень 2022 та з жовтня 2022 по лютий 2023 на суму 46934,96грн., отже позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за електричну енергію є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами. Крім того, судом було задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних.

Разом з тим, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 16013,16грн., нарахованої у зв`язку із порушенням виконання грошового зобов`язання за період прострочення з 16.06.2022 по 30.05.2023, місцевим господарським судом було враховано положення пункту 16 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану, яким встановлено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії.

На підставі викладеного, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивачем з порушенням вимог пункту 16 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 було нараховано відповідачу пеню в розмірі 16013,16грн. за період з 16.06.2022 по 30.05.2023, тобто в період дії воєнного стану в Україні, та відповідно відмовив в задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2023 у справі №922/3629/23 в частині відмови у стягненні пені в сумі 16013,16грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 16013,16грн. та судовий збір в сумі 637,88грн.; в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог у справі в частині стягнення пені в сумі 16013,16грн., за період з 16.06.2022 по 30.04.2023, судом було застосовано положення пункту 16 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332, яким передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії, на період військового стану.

Проте, як стверджує апелянт, вказана Постанова № 332 (підзаконний акт) має меншу юридичну силу перед законами - Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, оскільки знаходиться на нижчому ієрархічному рівні, та відповідно не може бути спеціальним законом, який має перевагу над загальними законами (ЦК України та ГК України), які передбачають право сторін на застосування в договорі заходів відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Наведена в пункті 16 Постанови НКРЕКП формулювання саме про зупинення, а не припинення/скасування, нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану, по суті свідчить про тимчасовість відповідного обмеження (рекомендації, настанови), яке не може відмінити ані норми ЦК України та ГК України, ані норми договору щодо відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, наведені НКРЕКП настанови (рекомендації) в межах наданих їй повноважень спрямовані на регулювання/урядування саме дій учасників ринку електричної енергії і саме таким чином, що лише рекомендують їм тимчасово обмежити їх поведінку у спірних правовідносинах (не нараховувати і не стягувати санкції) за умов-що склалися (введення та продовження в Україні воєнного стану), для стабілізації учасників ринку електричної енергії під час такого періоду.

Відповідно, вказаний пункт 16 Постанови не може бути актом (підзаконним), який повністю звільняє одного з сторін від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання та нівелює приписи чинного законодавства (закону) та умови укладеного між сторони договору, до якого жодні зміни в цій частині внесені не були, зокрема, у зв`язку із прийняттям Постанови НКРЕКП № 332.

Проте, саме на підставі пункту 16 Постанови НКРЕКП №332, яка не має імперативного (обов`язкового) характеру: а є настановами, тобто по суті рекомендаціями/порадами учасникам договору про постачання електричної енергії, які не містять умов чи застережень про звільнення відповідача, від сплати штрафних санкцій за порушення умов договору, укладеного на підставі Закону України "Про ринок електричної енергії", господарським судом першої інстанції було відмовлено в позові в частині стягнення пені.

За наведених обставин, скаржник наголошує, що під час вирішення питання щодо наявності або відсутності правових підстав для стягнення пені, місцевий господарський суд мав застосовувати норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань і не застосовувати норми вказаної вище Постанови НКРЕКП, з огляду на те, що вони суперечать нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на рішення господарського суду Харківської області від 24.08.2023 у справі №922/2703/23; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; ухвалено розпочати розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на господарського суду Харківської області від 16.10.2023 у справі №922/3629/23 з 03.11.2023 без повідомлення учасників справи.

25.11.2023 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про зупинення розгляду справи (вх.№14484), в якому просить суд зупинити апеляційне провадження у справі №922/3629/23 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2024 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про зупинення провадження у справі №922/3629/23; зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут на рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2023 у справі №922/3629/23 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22, та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №911/1359/22; ухвалено сторонам невідкладно повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду в касаційному порядку справи №911/1359/22.

Зупиняючи апеляційне провадження у даній справі, з метою дотримання єдності судової практики, та з урахуванням приписів пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/1359/22 стосуватимуться можливості застосування положень постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 №332 Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану (підпункту 16 пункту 1) в частині зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій.

22.05.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання (вх.№7092), в якому просить суд поновити провадження у справі №922/3629/23, у зв`язку із закінченням перегляду судових рішень у подібних правовідносинах об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22.

23.05.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання (вх.№7154), в якому просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2023 у справі №922/3629/23 в частині відмови у стягненні пені в сумі 16013,16грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 16013,16грн. та судовий збір в сумі 637,88грн.; в іншій частині рішення залишити без змін.

Крім того, апелянт просить суд відстрочити виконання рішення суду у справі в частині стягнення пені до закінчення воєнного стану.

Обґрунтовуючи підстави для задоволення вказаного клопотання апелянт зазначає про те, що наведене в пункті 16 Постанови НКРЕКП № 332 формулювання саме про зупинення, а не припинення/скасування, нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану, по суті свідчить про тимчасовість відповідного обмеження (рекомендації, настанови), яке не може відмінити ані норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, ані норми договору, щодо відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Скаржник звертає увагу суду на те, що пеня у даній справі нараховувалась з 16.06.2022 по 30.04.2023 у сумі 16013,16грн., відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996 №543/96-ВР, статті 232 Господарського кодексу України.

Отже, у разі відмови суду вимоги про стягнення пені, позивач позбавляється права в повторному зверненні до суду у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

За наведених обставин, на думку апелянта, наявні правові підстави для відстрочення виконання рішення суду в частині стягнення пені до закінчення воєнного стану в порядку статей 238, 239 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2024 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут на рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2023 у справі №922/3629/23.

05.06.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення, в яких просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2023 у справі №922/3629/23 в частині відмови у стягненні пені в сумі 16013,16грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 16013,16грн. та судовий збір в сумі 637,88грн.; в іншій частині рішення залишити без змін.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 отримано відповідачем 02.11.2023.

Клопотання від відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

У зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 № 1268.

ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник електричної енергії за вільними цінами здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 в порядку, визначеному "Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (надалі - Правила) та на умовах договору постачання електричної енергії споживачу.

На виконання пункту 13 розділу XVII Закону України Про ринок електричної енергії, під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника ПрАТ "Харківенергозбут", а АТ "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.

Відповідно до статті 4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно з частиною 2 статті 56 Закону України Про ринок електричної енергії, постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

В пункті 1.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - Правила) затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.08.2018 №312 (надалі Постанова №312) зазначено, що ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Згідно з пунктами 4.12 та 4.13 розділу IV Правил, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з пунктом 10 Постанови № 312, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

У відповідності до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами пункту 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311, обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Отже, у відповідності до встановлених норм чинного законодавства, оператор системи розподілу - АТ "Харківобленерго" адмініструє точки комерційного обліку електричної енергії, отримує від споживача або зчитує самостійно покази засобів комерційного обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії спожитої споживачем та надає цю інформацію постачальнику електричної енергії, на підставі чого ПрАТ "Харківенергозбут" проводить розрахунки із споживачем (відповідачем) згідно з умовами договору.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем, ПрАТ "Харківенергозбут" проводить на підставі переданих від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго" показів приладу обліку у відповідності до наведених вимог згідно з умовами договору.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником, договір про постачання електричної енергії є публічним та розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі поданої відповідачем заяви-приєднання Товариство з обмеженою відповідальністю "Термострой-1" приєдналось до договору про постачання електричної енергії споживачу №14323 від 01.01.2019 на умовах комерційної пропозиції постачальника №2 (т.1 а.с.31, 34-36).

Також, до заяви-приєднання до договору відповідачем було надано інформацію щодо об`єктів споживача, що викладений у вигляді табличного переліку об`єктів (т.1 а.с.33).

01.03.2019 між ПрАТ «Харківенергозбут» та ТОВ "Термострой-1" було укладено додаткову угоду до договору про здійснення електронного документообігу через систему електронного документообігу для відділеного обслуговування споживачів (надалі Система ЕДО) (т.1 а.с.46-47).

01.12.2020 Комерційна пропозиція №2 була змінена на Комерційну пропозицію №lP для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50000 кВт* год (т.1 а.с.37-40).

01.01.2023 Комерційна пропозиція № 1P від 01.12.2020 була змінена на Комерційну пропозицію № 1/23 Р для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год. (т.1 а.с.41-45).

Таким чином, порядок розрахунків за договором визначається відповідно до Комерційної пропозиції № 1P від 01.12.2020 та Комерційної пропозиції № 1/23 Р від

01.01.2023.

Відповідно до пункту 2.1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з пунктом 5.1. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (пункт 5.7 договору).

Згідно з пунктом 5.6 договору оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 5.10 договору, споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка с додатком до цього договору.

Відповідно до пункту 6.2 договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами нього Договору.

Згідно з умовами пунктів 5 Комерційної пропозиції № 1P від 01.12.2020 та Комерційної пропозиції № 1/23 Р від 01.01.2023, рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунок на попередню оплату надається споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном сплати згідно з пунктом 4 даної комерційної пропозиції. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника, або, відповідно до Комерційної пропозиції № 1/23 Р від 01.01.2023, направляють через систему електронного документообігу у разі укладення відповідної додаткової угоди до договору. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляється рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Згідно з пунктом 3.11 додаткової угоди від 01.01.2019 до договору, факт надсилання сторонами електронних документів фіксується в Системі ЕДО; сторони погодили, що наявність в Системі ЕДО запису про надсилання відповідного електронного документу є достатньою правовою підставою для підтвердження належного виконання умов договору, Правил, інших нормативно-правових актів; при наявності такого запису відповідний електронний документ вважається доставленим та отриманим адресатом. Отже, днем (датою) отримання споживачем рахунку є день (дата) направлення його постачальником в Системі ЕДО.

Відповідно до пункту 5.8 договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному правилами. У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 1P від 01.12.2020 та Комерційної пропозиції № 1/23 Р від 01.01.2023, передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 даної комерційної пропозиції постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми.

При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем. Суми пені, 3% річних, інфляційних сплачуються споживачем на поточний рахунок постачальника.

Згідно з переданими даними від АТ Харківобленерго, позивачем, як постачальником було проведено відповідачу (споживачу) відповідне нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію за період з травня 2022 по лютий 2023, а саме:

- за травень 2022 на суму 5606,09грн., ПДВ 20% 1120,14грн., разом з ПДВ 6720,83грн. (т.1 а.с.60). Відповідачем (споживачем) за травень 2022 було спожито 1880 кВт* згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії. Рахунок за травень 2022 було відправлено через Систему ЕДО 08.06.2022. Строк оплати рахунку 15.06.2022. Рахунок не сплачено. Надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії станом на 01.05.2023 становить 106,61грн., ПДВ 20% 21,31грн., разом з ПДВ 127,92грн.

- за серпень 2022 на суму 16212,19грн., ПДВ 20% 3242,44грн., разом з ПДВ 19454,63 грн. (т.1 а.с.62). Відповідачем (споживачем) за серпень 2022 спожито 4720 кВ1*год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії. Рахунок за серпень 2022 було відправлено через Систему ЕДО 06.09.2022. Строк оплати рахунку 13.09.2022. Рахунок не сплачено.

- за жовтень 2022 на суму 11251,82грн., ПДВ 20% 2250,36грн., разом з ПДВ 13502,18 грн. (т.1 а.с.64). Відповідачем (споживачем) за жовтень 2022 спожито 2792 кВт* год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії. Рахунок за жовтень 2022 було відправлено через Систему ЕДО 07.11.2022. Строк оплати рахунку 14.11.2022. Рахунок не сплачено.

- за листопад 2022 на суму 6154,37 грн., ПДВ 20% 1230,87грн., разом з ПДВ 7385,24грн. (т.1 а.с.66). Відповідачем (споживачем) за листопад 2022 спожито 1560 кВт* год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії. Рахунок за листопад 2022 було відправлено через Систему ЕДО 06.12.2022. Строк оплати рахунку 13.12.2022. Рахунок не сплачено.

- за грудень 2022 на суму 11506,70 грн., ПДВ 20% 2301,34грн., разом з ПДВ 13808,04грн. (т.1 а.с.68). Відповідачем (споживачем) за грудень 2022 спожито 3008 кВ1*год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії. Рахунок за грудень 2022 було відправлено через Систему ЕДО 05.01.2023. Строк оплати рахунку 12.01.2023. Рахунок не сплачено.

- за січень 2023 на суму 14081,31грн., ПДВ 20 % 2816,26грн., разом з ПДВ 16897,57грн. (т.1 а.с.70). Відповідачем (споживачем) за січень 2023 спожито 3440 кВт*год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії. Рахунок за січень 2023 було відправлено через Систему ЕДО 07.02.2023. Строк оплати рахунку 14.02.2023. Рахунок не сплачено.

- за лютий 2023 на суму 16152,68грн., ПДВ 20 % 3290,54грн., разом з ПДВ 19743,22грн. (т.1 а.с.72). Відповідачем (споживачем) за лютий 2023 спожито 4320 кВт* год згідно витягу з реєстру фактичних обсягів електричної енергії. Рахунок за лютий 2023 було відправлено через Систему ЕДО 07.03.2023. Строк оплати рахунку 14.03.2023.Рахунок не сплачено.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що 19.06.2023 відповідачем було сплачено: ??за грудень, 2022 у розмірі 13808,04 грн., ??за січень 2023 у розмірі 16897,57 грн., ??за лютий 2023 у розмірі 19743,22 грн.

Проте, станом на 01.05.2023 сума заборгованості за спожиту електричну енергію по договору № 14323 від 01.01.2019 за період травень 2022, серпень 2022 та з жовтня 2022 по лютий 2023 складає 46934,96грн.

Вказані обставини і стали підставою для звернення, 15.08.2024 Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термострой-1", в якому просило суд стягнути заборгованість за спожиту електричну енергію за період травень 2022, серпень 2022, та з жовтня 2022 по лютий 2023 за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №14323 в сумі 46934,96грн.; пеню за період з 16.06.2022 по 30.05.2023 в сумі 16013,16грн.; 3% річних за період з 16.06.2022 по 30.05.2023 в сумі 1110,64грн., інфляційні в сумі 3319,60грн.(т.1 а.с.1-95).

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2023 у даній справі в задоволенні позову відмовлено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.169-174).

Відповідно до матеріалів апеляційної скарги, позивач оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 16013,16грн. за період з 16.06.2022 по 30.05.2023.

Частинами 1 та 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судовою колегією не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а також неправильного застосування норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог про стягнення основної заборгованості за спожиту електричну енергію за період травень 2022, серпень 2022 та з жовтня 2022 по лютий 2023 за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №14323 в сумі 46934,96грн.; пені за період з 16.06.2022 по 30.05.2023 в сумі 16013,16грн.; 3% річних за період з 16.06.2022 по 30.05.2023 в сумі 1110,64грн., інфляційних в сумі 3319,60грн., апеляційний перегляд господарського суду Харківської області від 16.10.2023 у даній справі здійснюється в межах вимог апеляційної скарги.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 16013,16грн. за період з 16.06.2022 по 30.05.2023, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив зобов`язання за договором в частині своєчасної оплати отриманої послуги в сумі 46934,96грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу приписів статті 216, частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно частини 2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції.

Як визначено в частині 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як було зазначено вище, пунктом 5.8 договору сторони погодили, що якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному правилами. У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 1P від 01.12.2020 та Комерційної пропозиції № 1/23 Р від 01.01.2023, передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 даної комерційної пропозиції постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань щодо термінів поетапної оплати планової вартості та оплату фактичної вартості за отриману послугу позивачем за період з 16.06.2022 по 30.05.2023 було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 16013,16грн.

Поряд з цим, у відзиві на позовну заяву поданому до місцевого господарського суду відповідач заперечуючи проти нарахування пені за спірним договором наголошував, що постановою НКРЕКП №332 від 25.02.2022 зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Відповідно до статті 1 вказаного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Згідно з частиною 1 статті 3 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» Регулятор має право приймати рішення, що є обов`язковими до виконання учасниками ринку.

Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Отже, НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов`язкові до виконання.

Судова колегія констатує, що постанова №332 від 25.02.2022 (в редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.

Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В контексті спірних правовідносин судовою колегією враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, в якій Суд , вказав наступне:

- підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 має обов`язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії;

- зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії є обов`язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332.

Щодо доводів апелянта про те, що в даному випадку мали застосовуватися норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, оскільки вони мають вищу юридичну силу ніж Постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (в редакції від 26.04.2022), колегія суддів зазначає таке.

Статтею 1 Конституції України передбачено, що Україна є правовою державою.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні №9-рп/2001 від 19.06.2001 у справі № 1-37/2001, в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.

Отже, нормативні акти, що затверджуються Регулятором, не можуть суперечити Конституції України та законам, які регулюють господарські відносини на ринку електроенергії.

Відповідно до частини першої статті 66 Закону «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Істотні умови двосторонніх договорів визначені у частині третій статті 66 вказаного Закону, якими є, зокрема, умови про права, обов`язки та відповідальність сторін (пункт 8 частини третьої статті 66 Закону).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірник договорів, визначених цим Законом, а відповідно до частини четвертої цієї ж статті рішення Регулятора є обов`язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку).

Таким чином, наведений аналіз нормативних актів дозволяє дійти висновку, що Регулятор наділений повноваженням нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, зокрема, через затвердження типових і примірних договорів.

Типові і примірні договори входять до системи джерел господарського договірного права як особливі нормативно-правові акти. Затвердження таких договорів уповноваженими державними органами є формою державною регулювання договірних відносин у сфері господарювання.

Відповідно до частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України або у випадках, передбачених законом, іншим органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Одним з принципів функціонування ринку електричної енергії є відповідальність учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньо добового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку (пункт 16 частини другої статті З Закону «Про ринок електричної енергії»).

Унормування відповідальності за невиконання договорів на ринку електроенергії відбувається, зокрема, шляхом визначення відповідних положень щодо відповідальності у типових договорах, які затверджуються Регулятором, і мають силу нормативно-правового акта.

Частина четверта статті 179 Господарського кодексу України закріплює межі вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов, а саме обов`язковість відповідності умов господарського договору певного виду типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади. Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним органом в межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться в типовому договорі. Разом з тим сторони мають право конкретизувати його умови та доповнити їх, якщо такі доповнення не суперечать його змісту.

Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому Законами України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, від 21.04.2022 №02212-ІХ, від 22.05.2022 №2263-ІХ, від 15.08.2022 № 2500-IX, від 16.11.2022 № 2738-IX, від 07.02.2023 № 2915-IX, від 02.05.2023 № 3057-IX, від 27.07.2023 №3275-IX, від 08.11.2023 № 3429-IX, від 06.02.2024 № 3564-IX «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджено укази Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023 , від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023,від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Відповідно до положень частини 1 статті 20 наведеного Закону правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Судова колегія враховує, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила мету та підстави її прийняття.

Зокрема, Регулятор заначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022, враховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (в редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (в редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (в редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Отже, судова колегія приходить до висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

При цьому судова колегія наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Судова колегія звергає увагу, що норми постанови №332 від 25.02.2022 (в редакції від 27.02.2022 № 333, в редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.

Таким чином, хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.

Відповідна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, та враховується судом апеляційної інстанції в силу приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якими встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 16013,16грн., нарахованої у зв`язку із порушенням виконання грошового зобов`язання за період прострочення з 16.06.2022 по 30.05.2023, місцевим господарським судом було враховано положення пункту 16 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану, яким встановлено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії.

На підставі викладеного, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивачем з порушенням вимог пункту 16 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 було нараховано відповідачу пеню в розмірі 16013,16грн. за період з 16.06.2022 по 30.05.2023, тобто в період дії воєнного стану в Україні, та відповідно відмовив в задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

Отже, господарський суд першої інстанції застосував приписи Постанови №332 як ті, що мають обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

Колегія суддів погоджується з відповідними висновками місцевого господарського суду, виходячи з вищенаведених висновків про обов`язковість застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.

Судова колегія також виходить з того, що Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє, як безпідставні доводи апелянта про те, що НКРЕКП не наділено повноваженнями врегульовувати договірні відносини між учасниками ринку електричної енергії, а постанови регулятора мають рекомендаційний характер, оскільки з Постанови №332 вбачається, що її прийнято відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, враховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022, чим досягається баланс інтересів всіх учасників ринку у період оголошення воєнного стану для запобігання негативним наслідкам у відповідній сфері.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені, а тому суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та обґрунтовано відмовив у позові в частині стягнення пені у розмірі 16013,16грн., з посиланнями на приписи Постанови НКРЕКП №332.

Щодо поданого апелянтом клопотання про відстрочення виконання рішення суду у справі в частині стягнення пені до закінчення воєнного стану (вх.№7154 від 23.05.2024), судова колегія зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає як суд першої інстанції справи у спорах, визначених частиною другою статті 20 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України апеляційні господарські суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих господарських судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного господарського суду).

Таким чином, при розгляді даної справи Східний апеляційний господарський суд не виконував повноважень суду першої інстанції, а переглядав рішення господарського суду Харківської області в апеляційному порядку, тобто виконував функції суду апеляційної інстанції.

Враховуючи положення статті 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області є судом, який розглядав справу №922/3629/23, як суд першої інстанції. Дані обставини не залежать від того, який саме суд приймав кінцеве рішення по даній справі.

Тому саме господарський суд Харківської області повинен розглядати клопотання позивача - Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про відстрочення виконання рішення суду в частині стягнення пені до закінчення воєнного стану.

В той же час, у Східного апеляційного господарського суду відсутні повноваження на розгляд клопотання (подання) про відстрочення виконання рішення суду, оскільки він не розглядав дану справу як суд першої інстанції.

З огляду на відсутність у Східного апеляційного господарського суду повноважень розглядати клопотання позивача, колегія суддів доходить до висновку про необхідність відмовити у прийнятті до розгляду клопотання - Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про відстрочення виконання рішення суду в частині стягнення пені до закінчення воєнного стану (вх.№7154 від 23.05.2024).

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2023 у справі №922/3629/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2023 у справі №922/3629/23 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 10.06.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий