Ухвала

від 03.06.2024 по справі 910/1577/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

03.06.2024Справа № 910/1577/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

заяви Державного підприємства «Гарантований покупець»

про відстрочення виконання рішення суду

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Кепітал Інвест Фармінг»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 36 259 846,58 грн,

Представники сторін:

від позивача: Волкова Ю.В.,

від відповідача: Прокопів Н.М., Франюк А.В.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Кепітал Інвест Фармінг» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 36 259 846,58 грн, обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 1719/01 від 28.12.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 (із урахуванням ухвали від 22.01.2024) закрито провадження у справі № 910/1577/23 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 067 643,19 грн. Позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Кепітал Інвест Фармінг» 31 926 994 (тридцять один мільйон дев`ятсот двадцять шість тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) гривні 62 коп. заборгованості, 316 307 (триста шістнадцять тисяч триста сім) гривень 52 коп. 3% річних, 1 160 061 (один мільйон сто шістдесят тисяч шістдесят одна) гривня 10 коп. інфляційних втрат та 517 065 (п`ятсот сімнадцять тисяч шістдесят п`ять) гривень 10 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

12.01.2024 до суду за допомогою системи «Електронний Суд» від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі № 910/1577/23 на термін 1 рік з моменту ухвалення рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 розгляд заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення додаткового рішення у справі № 910/1577/23 призначено на 29.01.2024.

У зв`язку із надходженням 19.01.2024 до суду запиту Північного апеляційного господарського суду про витребування матеріалів справи № 910/1577/23 для розгляду апеляційної скарги, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 зупинено розгляд заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/1577/23 до повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.

31.01.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення.

11.05.2024 матеріали справи № 910/1577/23 повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 поновлено провадження із розгляду заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/1577/23, судове засідання для розгляду вказаної заяви призначено на 03.06.2024.

В судове засідання 03.06.2024 з`явилися представники сторін. Представник заявника (відповідача) підтримав подану заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі № 910/1577/23 на 1 рік з моменту ухвалення рішення. Представник позивача заперечував проти задоволення вказаної заяви та відстрочення виконання рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників сторін по суті заяви, розглянувши заяву Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочку виконання рішення у справі № 910/1577/23, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За положеннями частин 1, 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так, частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником (постанова Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 2-54/08).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В обґрунтування поданої заяви про відстрочку виконання рішення Державне підприємство «Гарантований покупець» посилається на особливий порядок виконання зобов`язань Державним підприємством «Гарантований покупець» з оплати відпущеної електроенергії виробникам за «зеленим» тарифом, що встановлений Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019; залежність виконання зобов`язань Державним підприємством «Гарантований покупець» з оплати відпущеної електроенергії від виконання НЕК «Укренерго» та ДП «НАЕК «Енергоатом» своїх грошових обов`язків перед Державним підприємством «Гарантований покупець», що свідчить про відсутність вини останнього у невиконанні зобов`язань перед позивачем; залучення підприємства до функціонування критичної сфери інфраструктури в період воєнного стану; надання регулятором настанови щодо заборони нарахування та стягнення штрафних санкцій у період дії воєнного стану згідно з постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022; відсутність у Положенні про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії, що здійснюють операції з експорту електричної енергії, для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії протягом дії воєнного стану, затвердженого постановою КМУ № 775 від 07.07.2022 (надалі - Положення) джерела для покриття витрат на оплату 3% річних та інфляційних втрат за договорами, укладеними на виконання спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії; необхідність підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні, визначеному Положенням.

Також відповідач зазначає, що відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) за 9 місяців 2023 року ним було отримано збиток у розмірі 396 млн грн., в той час як відповідно до ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» фінансування діяльності підприємства здійснюється лише в межах кошторису, затвердженого Регулятором. При цьому, звертає увагу суду також на те, що ним було частково сплачено заборгованість перед позивачем за спірний період.

Відтак, відповідач вважає, що наведені вище обставини є достатньо винятковими для відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/1577/23, при чому таке відстрочення терміном на 1 рік з дня ухвалення такого рішення не призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Позивач, у свою чергу, заперечував проти задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду, вказуючи, що останнім не доведено наявності підстав для такого відстрочення та доказів того, що у випадку відстрочення рішення суду буде дійсно виконане. Також зазначив, що задоволення вказаної заяви відповідача позбавить позивача права на справедливий розгляд справи. Крім того, позивач посилався на передчасність заяви про відстрочку виконання рішення суду, з огляду на подання її до моменту набрання рішенням законної сили.

Так, дослідивши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду у даній справі, суд встановив, що фактично всі покладені в основу даної заяви доводи відповідача зводяться до відсутності відповідного фінансування.

Водночас, суд зазначає, що ненадходження коштів від ПрАТ «НЕК «Укренерго» чи ДП «НАЕК «Енергоатом» та відсутність відповідного фінансування, не є тими обставинами, з якими приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочки.

Саме лише посилання заявника на те, що порушення грошового зобов`язання сталось не з його вини, не приймається судом до уваги, оскільки неналежне виконання грошових зобов`язань контрагентом державного підприємства не є підставою для звільнення його від виконання своїх договірних зобов`язань в силу приписів ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України. Більше того, заявником не надано доказів що у строк один рік з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач отримає грошові кошти від ПрАТ «НЕК «Укренерго» чи ДП «НАЕК «Енергоатом».

Разом із тим, згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Так, між сторонами даного спору виникли господарські правовідносини шляхом укладення договору № 1719/01 від 28.12.2019, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань.

Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів відповідача не виправдовує його бездіяльності і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань, про що зазначав ЄСПЛ у рішеннях «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 року у справі «Вараніца проти України» вважає, що стверджувана відсутність коштів у підприємства державної форми власності не може виправдовувати затримку виконання рішення суду, що відповідно є порушенням статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд не бере до уваги також посилання відповідача на постанову НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, пп. 16 п. 1 якої на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій за договорами, укладеними відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії, оскільки ця постанова вже була застосована судом при вирішенні даного спору, у зв`язку з чим суд у рішенні від 27.12.2023 відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу). Суд вчергове звертає увагу відповідача, що суми 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку з чим постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 не може враховуватись при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суду, зокрема, в частині задоволених вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Заявником також не надано жодних доказів на підтвердження погіршення фінансового стану чи призупинення діяльності Державного підприємства «Гарантований покупець» внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що призвело до неможливості виконання рішення суду. Тим більше, судом враховано, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого негативно впливають наслідки, пов`язані з військовою агресією російської федерації.

Відтак, суд вважає, що надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду від 27.12.2023 у даній справі може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не було належним чином доведено неможливості своєчасного виконання судового рішення, як і не надано доказів того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане протягом одного року з дня ухвалення рішення.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд відмовляє у задоволенні заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі № 910/1577/23.

Керуючись статтями 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі № 910/1577/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після оголошення та відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 10.06.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко