Рішення

від 30.05.2024 по справі 916/2749/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2749/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-ІІ» (15 км шляху Одеса-Київ, с. Нерубайське, Біляївський р-н, Одеська обл., 67661, код ЄДРПОУ 21018487, електронна адреса: ab_maksimec@ukr.net, primichdenis@gmail.com)

До відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 41962384, електронна адреса: sauthpalm@gmail.com); Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ капітал" (04119, м. Київ, вул. Деревлянська, 17-А, код ЄДРПОУ 381 23843, електронна адреса: priymachuk1984@gmail.com)

За участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інеси Володимирівни (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.49, офіс 1, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування державної реєстрації речових прав

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Приміч Д.В.- на підставі ордера серії ВН №1156478 від 03.08.2023р.; Святець І.В.- в порядку самопредставництва;

Від відповідача ТОВ "САУСПАЛЬМ": Грекова Л.В. - на підставі ордера серії АІ №1334036 від 07.07.2023р.;

Від відповідача ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал": Пінчук О.С. - на підставі ордера серії АТ №1045804 від 19.07.2023р.;

Від третьої особи: не з`явився.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Рубікон-ІІ», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Сауспальм" та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Фінансова компанія "Централ капітал" про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна-будівель комплексу дорожнього сервісу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса-Київ 15 км, загальною площею 11217,5 кв.м, укладеного між ТОВ "ФК "Централ капітал" та ТОВ "Сауспальм" 06.03.2018р. та зареєстрованого в реєстрі за №91, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.; про визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), що розташована за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, Нерубайська сільська рада, 15 км шляху Одеса-Київ, загальною площею 14,9577 га, укладеного між ТОВ "ФК "Централ капітал" та ТОВ "Сауспальм" 06.03.2018р. та зареєстрованого в реєстрі за №90, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.; про визнання протиправною та скасування державної реєстрації речових прав, здійсненої на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна - будівель комплексу дорожнього сервісу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса-Київ 15 км, загальною площею 11217,5 кв.м, укладеного між ТОВ"ФК "Централ Капітал" та ТОВ "Сауспальм" 06.03.2018р. та зареєстрованого в реєстрі за №91, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.; про визнання протиправною та скасування державної реєстрації речових прав, здійсненої на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), що розташована за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, Нерубайська сільська рада, 15 км шляху Одеса-Київ, загальною площею 14,9577 га, укладеного між ТОВ "ФК "Централ Капітал" та ТОВ "Сауспальм" 06.03.2018р. та зареєстрованого в реєстрі за №90, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.

Ухвалою суду від 10.07.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.08.2023р.

Ухвалою суду від 03.08.2023р. залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверську Інесу Володимирівну та відкладено підготовче засідання на 31.08.2023р. Ухвалою суду від 31.08.2023р. відкладено підготовче засідання на 28.09.2023р.

Ухвалою суду від 31.08.2023р. витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інеси Володимирівни: засвідчену копію матеріалів справи щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.03.2018р., укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" та ТОВ "Сауспальм", зареєстрованого в реєстрі за №91 та здійснення державної реєстрації речових прав на підставі даного договору; засвідчену копію матеріалів нотаріальної справи, щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.03.2018р., укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" та ТОВ "Сауспальм", зареєстрованого в реєстрі за №90 та здійснення державної реєстрації речових прав на підставі вказаного договору.

Протокольною ухвалою від 28.09.2023р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 19.10.2023р. Ухвалою суду від 19.10.2023р. відкладено підготовче засідання на 13.11.2023р. Протокольною ухвалою від 13.11.2023р. відкладено підготовче засідання на 07.12.2023р.

Підготовче засідання у справі №916/2749/23, призначене на "07" грудня 2023р. о 12:00, не відбулося у зв`язку з хакерською атакою на інформаційні (автоматизовані), електронні комунікаційні мережі і ресурси Господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду 08.12.2023р. відкладено підготовче засідання на 26.12.2023р. Ухвалою суду від 26.12.2024р. відкладено підготовче засідання на 25.01.2024р.

12 січня 2024р. до суду надійшла від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інеси Володимирівни заява про залучення до матеріалів справи засвідченої копії матеріалів справи щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.03.2018р., укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" та ТОВ "Сауспальм", зареєстрованого в реєстрі за №91 та здійснення державної реєстрації речових прав на підставі даного договору; засвідченої копії матеріалів нотаріальної справи, щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.03.2018р., укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" та ТОВ "Сауспальм", зареєстрованого в реєстрі за №90 та здійснення державної реєстрації речових прав на підставі вказаного договору.

Ухвалою суду від 25.01.2024р. відкладено підготовче засідання на 13.02.2024р. Ухвалою суду від 13.02.2024р. відкладено підготовче засідання на 22.02.2024р.

12 лютого 2024р. від позивача надійшла заява про зміну підстав позову.

Ухвалою суду від 22.02.2024р. відкладено підготовче засідання на 12.03.2024р. Ухвалою суду від 12.03.2024р. закрито підготовче провадження по справі №916/2749/23, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 04.04.2024р. Ухвалою суду від 04.04.2024р. відкладено судове засідання на 18.04.2024р. Ухвалою суду від 18.04.2024р. відкладено судове засідання на 09.05.2024р.

У зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги судове засідання у справі №916/2749/23 призначене на "09" травня 2024р. о 14:30 не відбулось. Ухвалою суду від 09.05.2024р. відкладено судове засідання на 30.05.2024р.

Суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи все викладене вище, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач - ТОВ «Рубікон-ІІ» позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов з підстав, зазначених у позовній заяві, заяві про зміну предмету позову.

Відповідач - ТОВ "Сауспальм" проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 27.07.2023р., запереченнях на заяву про зміну предмету позову, що надійшли до суду 12.02.2024р.

Відповідач - ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 31.07.2023р., запереченнях на заяву про зміну предмету позову, що надійшли до суду 12.02.2024р.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інеса Володимирівна, участь у судових засіданнях не приймала, письмових міркувань щодо позову до суду не надала.

Позивач у справі зазначає, що 26.06.2015р. між ПАТ «ЮСБ Банк» укладено кредитні Договори з ТОВ «Грінеджі», ТОВ «Кондотьєр», ТОВ «Манолліс», ТОВ «Олл Трейдінг» та ТОВ «Трейдінг Стар», відповідно до яких Банк надає вказаним юридичним особам грошові кошти у розмірі 206 364 000 грн під забезпечення цінними паперами випущеними ТОВ «Даймонд Філм Україна».

26 червня 2015р. Компанії позичальники перераховали отримані кредитні кошти в якості оплати за цінні папери на рахунок ТОВ «Даймонд Філм Україна» (код 34189764), відкритий в ПАТ «ЮСБ Банк» та ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна».

26 червня 2015р. ТОВ «Даймонд Філм Україна» перерахувало 206 343 360 грн на користь ТОВ «ФК «Централ Капітал» із призначенням платежу «По договору залучення коштів».

Позивач зазначає, що вказані грошові кошти на підставі Договору депозиту ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» розмістила на розрахункових рахунках в ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна».

У свою чергу, ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» уклав з ПАТ «ЮСБ Банк» Договір відступлення права вимоги за кредитними договорами, укладеними з ТОВ «Грінеджі», ТОВ «Кондотьєр». ТОВ «Манолліс», ТОВ «Олл Трейдінг» та ТОВ «Трейдінг Стар».

Позивач також зазначає, що ПАТ «Банк Петрокоммерц-України» отримало право вимоги грошових коштів на суму 206 364 000 грн, які фактично були розміщені на його рахунках ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Капітал».

Таким чином, відбулось поєднання боржника та кредитора ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» в одній особі, що є підставою для припинення зобов`язань за депозитним договором укладеним з ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Капітал».

Проте, в подальшому, ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Капітал» використала грошові кошти у власних інтересах, здійснивши оплату зазначеними грошовими коштами по договорам цесії, укладеним з ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», шляхом списання грошових коштів з депозитного рахунку.

Позивач вважає, що ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Капітал» здійснила розрахунок з ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» грошовими коштами, належними ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна».

При цьому, ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Капітал» набуло право вимоги за низкою кредитних договорів забезпечених ліквідними активами.

Так, позивач зазначає, що 01.12.2010р. між ПАТ «Банк Петрокоммерц - Україна» та ТОВ «Рубікон-ІІ» було укладено Кредитний договір №021-11-10 та Договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №1-5184.

15 липня 2011р. між цими сторонами укладено Договір № 1 (зареєстровано в реєстрі за № 1- 1280) про внесення змін до Договору іпотеки від 01.12.2010 р.

Відповідно до зазначених договорів ТОВ «Рубікон-ІІ» отримало у кредит грошові кошти у сумі 15 000 000 грн та в забезпечення виконання зобов`язань надало нерухоме майно загальною вартістю майна, за домовленістю сторін - 50 000 000 грн, відповідно до п. 4.4. Договору іпотеки від 01.12.2010р.

Позивач зазначив, що згідно висновку № КИ-ОА-045/10 від 28.10.2010 р., виданого ї ТОВ «Нео Центр» «Про визначення ринкової вартості нерухомого майна належного ТОВ «Рубікон-ІІ», з метою забезпечення кредитних зобов`язань», ринкова вартість нежитлових примішень та споруд в кількості 37 одиниць, розташованих за адресою Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса-Київ-15 км. визначена порівняльним підходом, без урахування ПДВ (20%) становить 72 912 850 грн., що за офіційним курсом 9 215 943 дол. США, в тому числі вартість земельної ділянки становить 17 242 043 грн., що за офіційним курсом НБУ на дату оцінки складає 2 179 337 дол. США.

Зазначена обставина була відображена в п. 1.6. Договору № 1 від 01.12.2010 р. про внесення змін до Договору іпотеки, однак було вказано загальну вартість нерухомого майна відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно виданої КП «Одеське МБТІ та РОН» у розмірі 4 211 432,61 грн., а вартість земельної ділянки згідно оцінки ТОВ «Нео Центр» у розмірі 17 242 043грн.

При цьому, у вартість майна не було включено частину нерухомого майна, а саме, добудову до існуючої будівлі кафе з додатковою функцією спортивного відпочинку боулінг-центру, право власності на яке було зареєстровано на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2011р. по справі № 19/17-921-2011. Зокрема, зазначена добудова була здійснена у розмірі 2 393,80 кв.м, з облаштуванням 12 (дванадцятьма) доріжками для боулінгу з усім необхідним обладнання, що свідчить про досить суттєве збільшення вартості майна, переданого у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Майно передане в іпотеку складається з земельної ділянки загальною площею 14, 9577 га, кадастровий номер 5121084200:03:001:0008, яка належить ТОВ «Рубікон-П» на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №916804 від 04.09.2006р. та нерухомого майна (будівлі комплексу дорожнього сервісу), що розташоване на даній земельній ділянці, загальною площею 11217,50 кв.м.. яке належить ТОВ «Рубікон-ІІ» відповідно до свідоцтва про право власності від 05.05.2011р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області 22.04.2011 р. № 472, і які розташовані за адресою: Одеська область. Біляївський район, село Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса-Київ-15 км.

Позивач також зазначає, що 24.07.2015р. між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги за Кредитним договором від 01.12.2010р. (з доповненнями).

Відповідно до п. 3.1.2 вказаного договору ціна права вимоги за цим Договором на дату укладання договору відносно ТОВ «Рубікон-ІІ» становить 18 850 061,20 грн.

Позивач зазначив, що 01 вересня 2015 року ТОВ «ФК «Централ Капітал» звернулось до Київського районного суду м. Одеси з позовом, в якому просило стягнути, зокрема, з ТОВ «Рубікон-ІІ» заборгованість по кредитному договору № 021-11-10 від 01.12.2010 р. у розмірі 23 582 090,28 грн. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25.05.2017 р. по справі № 520/12259/15-ц у задоволенні вищевказаного позову було відмовлено.

20 серпня 2015 року ТОВ «ФК «Централ Капітал» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «Рубікон-ІІ» про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому визначило суму заборгованості у розмірі 23 582 090,28 грн. та в подальшому, уточнивши свої вимоги, зменшило суму заборгованості до 21 573 017,27 грн.

При цьому, як зазначає позивач, у вимозі про усунення порушення від 09.11.2016 р., яку, начебто, було направлено ТОВ «ФК «Централ Капітал» до ТОВ «Рубікон-ІІ», вказано заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 573 017,27 грн.

У вимозі про усунення порушення від 23.08.2017 р., яку, начебто, було направлено ТОВ «ФК «Централ Капітал» до ТОВ «Рубікон-ІІ», вказано заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 339 469,78 грн.

Також, позивач зазначив, що 06.03.2018р. ТОВ «ФК «Централ капітал», в якості продавця та/або іпотекодержателя, та ТОВ «Сауспальм», в якості покупця, уклали договір купівлі- продажу земельної ділянки, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Ї.В., та зареєстрований за № 90.

Відповідно до п. 1.1. цього Договору продавець, що діє від свого імені, на підставі ст. 38 Закону України «Про іпотеку», продає (передає у власність), а покупець купує (приймає у власність) земельну ділянку (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса-Київ, загальною площею 14,9577 га.

За умовами п. 2.1. Договору продаж земельної ділянки, що відчужується, провадиться за 11 270 630 грн.

Крім того, 06.03.2018р. ТОВ «ФК «Централ капітал», в якості продавця та/ або іпотекодержателя, та ТОВ «Сауспальм», в якості покупця, уклали договір купівлі- продажу нерухомого майна, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., та зареєстрований за № 91.

Відповідно до п. 1.1. цього Договору продавець, що діє від свого імені на підставі ст. 38 Закону України «Про іпотеку», передає, а покупець приймає у власність об`єкт нерухомого майна, а саме: будівлі комплексу дорожнього сервісу, що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса - Київ 15 км, загальною площею 11 217,50 кв.м, розташовані на земельній ділянці площею 14,9577 га, кадастровий номер 5121084200:03:001:0008.

За умовами п. 2.1. договору ціна продажу нерухомого майна за цим договором складає 19 073 452 грн.

Таким чином, позивач зауважив, що за двома договорами іпотечне майно було реалізоване за 30 344 082 грн.

Позивач зазначив, що згідно ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 589 Цивільного кодексу України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Але, як зазначає позивач, при укладанні оскаржуваних договорів, нотаріусом не було отримано розрахунку заборгованості станом на момент вчинення правочину. Розрахунок заборгованості, наведений у вимозі про усунення порушення від 09.11.2016 р. та від 23.08.2017 р., які залучені до нотаріальної справи, мають розбіжності, а остання вимога була надіслана більш ніж шість місяців до вчинення правочину, що є порушенням ст. 589 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позивач вважає, що розрахунок заборгованості на момент вчинення реалізації предмета іпотеки був відсутній, а розмір заборгованості визначений у вимогах про усунення порушення від 09.11.2016 р. та від 23.08.2017 р. не був безспірний. При цьому, вартість іпотечного майна значно перевищувала розмір заборгованості за кредитним договором, що, на думку позивача, свідчить про безпідставність звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також, позивач зауважив, що матеріали нотаріальної справи взагалі не містять відомостей щодо підстав виникнення заборгованості ТОВ «Рубікон-ІІ» перед ТОВ «Фінансова компанія «Централ капітал», відсутній кредитний договір, договір про відступлення права вимоги та договір про передачу прав за іпотечним договором.

Позивач зазначив, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 Цивільного кодексу України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач вважає, що вартість відчуженого предмету іпотеки було визначено в порушення підпунків 1 а) п. Договору іпотеки від 01.12.2010р., відповідно до якого цим сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель має право самостійно обрати такі шляхи позасудового врегулювання (і Іпотекодавець згоден за такими шляхами позасудового врегулювання): Іпотекодержателю належить право від власного імені продати Предмет Іпотеки бідь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому чинним законодавством. Цим сторони дійшли згоди, що ціна продажу Предмета Іпотеки у випадку його продажу Іпотекодержателем, буде визначатися наступним чином: а) початкова ціна продажу Предмета Іпотеки визначається Іпотекодержаелем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної в наслідок проведення незалежної оцінки (дата висновку незалежного експерта має бути не пізнішою, ніж за один місяць до початку процедури позасудового врегулювання).

Позивач звернув увагу, що відповідно до п. 2.1. Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.03.2018 р., укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Централ капітал» та ТОВ «Сауспальм», продаж земельної ділянки, що відчужується, провадиться за 11 270 630 грн. Зазначена ціна встановлена за угодою сторін цього Договору, є остаточною та не підлягає будь-яким змінам.

Згідно п. 2.5. вказаного Договору згідно висновку, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Вектор Оцінки» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 806/16 від 13.10.2016 року, виданий ФДМ України), ринкова (оціночна) вартість земельної ділянки, що відчужується, складає 11 270 630,00 грн.

При цьому, в матеріалах нотаріальної справи наявний висновок про вартість земельної ділянки згідно висновку, виконаного ТОВ «Вектор Оцінки», із датою завершення складання звіту 29.01.2018 р.

Відповідно до п. 2.1. Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.03.2018 р., укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Централ капітал» та ТОВ «Сауспальм», ціна продажу нерухомого майна за цим договором складає 19 073 452 грн. Зазначена ціна встановлена за угодою сторін цього Договору, є остаточною та не підлягає будь-яким змінам.

Згідно п. 1.5. вказаного Договору, згідно висновку, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Вектор Оцінки» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 806/16 від 13.10.2016 року, виданий ФДМ України), ринкова (оціночна) вартість майна, що відчужується, складає 19 073 452 грн.

Але, в матеріалах нотаріальної справи, наявний висновок про вартість майна виконаний ТОВ «Вектор Оцінки» із датою проведеної оцінки 11.01.2018р., а датою завершення складання звіту вказано 29.01.2018р.

Таким чином, позивач вважає, що ціну предмета реалізованих об`єктів нерухомого майна було визначено за домовленістю сторін на підставі оцінки, яку сторони не мали права брати до уваги (вчинена більше ніж за один місяць до моменту відчуження).

При цьому, у висновку про вартість майна, виконаного ТОВ «Вектор Оцінки», вказано, що «Враховуючи те, що Замовником здійснюється звернення стягнення на Об`єкт оцінки в судовому порядку, повноцінний доступ до об`єкта оцінки був неможливий. Оцінювач здійснив огляд та фотофіксацію зовнішнього вигляду будівель та споруд та території».

Позивач зазначив, що згідно п. 6.5. Іпотечного договору від 01.12.2010 р. Іпотекодавець цим зобов`язується співробітничати з Іпотекодержателем у реалізації Предмету Іпотеки згідно з положеннями цього Договору, зокрема на вимогу Іпотекодержателя, Іпотекодавець без зволікань вчиняє будь-які дії, які на погляд Іпотекодержателя є необхідними для ефективного здійснення прав Іпотекодержателя щодо Предмету Іпотеки.

Як зазначив позивач, ТОВ «ФК «Централ капітал» жодного разу не зверталась до ТОВ «Рубікон-ІІ» з проханням/вимогою щодо забезпечення доступу до Іпотечного майна, чи вчинення інших дій необхідних для ефективної реалізації предмета іпотеки та його оцінки.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 1 та 2. ст. 12 зазначеного (в редакції, чинній на момент реалізації іпотечного майна) звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Позивач також зазначив, що Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. № 1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національним стандартом №1 (пункти 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Крім того, Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. №1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Частиною шостою ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Так, згідно з п. 50 Національного стандарту №1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Разом із цим відповідно до пункту 56 Національного стандарту №1 звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Крім того, позивач зазначив, що ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Таким чином, позивач дійшов висновку про те, що незважаючи на вибір оцінювачем методичного підходу оцінки майна (дохідний та порівняльний підходи у випадку оцінки нерухомого майна та зіставлення цін продажу у випадку оцінки земельної ділянки), підготовці та проведенню незалежної оцінки майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Здійсненої оцінки без особистого суб`єктом оцінки огляду є порушенням п.56 Національного стандарту №1 та п.п. 1, 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»

Але, як зазначає позивач, ТОВ «ФК «Централ капітал» не вчинило жодних дій, направлених на забезпечення доступу оцінювача до предмета Іпотеки, не скористалося п. 6.5. Іпотечного договору від 01.12.2010 р., що призвело до неналежного визначення вартості майна.

Також позивач зазначив, що висновки про вартість нерухомого майна та земельної ділянки не були направлені Іпотекодавцю, що в свою чергу позбавило останнього на можливість внесення корегувань до оцінки чи висловлення незгоди.

За таких обставин, позивач вважає, що договори купівлі продажу як нерухомого майна так, і земельної ділянки укладені 06.03.2018р. між ТОВ «ФК «Централ капітал» та ТОВ «Сауспальм» є такими, що вчинені з порушенням умов Іпотечного договору від 01.12.2010р., укладеного між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТОВ «Рубікон-ІІ», та з порушенням визначення вартості Іпотечного майна, тобто ціни, що є істотною умовою будь-якого майнового договору.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому, добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.

Позивач зазначив, що відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За таких обставин ТОВ «Рубікон-ІІ» вважає, що товариство було протиправно позбавлено права власності в порушення умов Іпотечного договору.

Крім того, позивач зазначив, що в рамках кримінального провадження № 12015100100013216 від 04.11.2015р., 24.06.2016р. слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва Малинниковим О.Ф. по справі № 761/22773/16-к було постановлено ухвалу про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна комплексу нежилих приміщень та будівель загальною площею 11217,5 кв.м та земельної ділянки площею 14,9577 га, які розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський, село Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса-Київ-15 км, що належав на праві приватної власності ТОВ « Рубікон -ІІ».

Ухвала суду є судовим рішенням, яке відповідно до ст.129-1 Конституції України є обов`язковими до виконання на всій території України для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 2 ст. 21 Кримінального процесуального кодексу України також зазначено, що Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Виходячи з тексту ухвали, позивач вважає, що під час розгляду питання про накладення арешту на майно в судовому засіданні був присутній представник ТОВ ФК «Централ Капітал».

За таких обставин, позивач вважає, що ТОВ ФК» не мало права укладати договори купівлі-продажу майна, на яке було накладено арешт.

Незважаючи на це, при укладані договору купівлі - продажу нерухомого майна від. 06.03.2018 р. у п. 1.6 Продавець (ТОВ «ФК «Централ Капітал») засвідчив, що нерухоме майно не перебуває під забороною та в іпотеці, окрім іпотеки та заборони, встановленої договором іпотеки, визначеним у п. 1.3. цього Договору; обтяжень, а також будь-яких прав щодо відчужуваного нерухомого майна у третіх осіб в межах, так і за межами України, не має, окрім тих, про які відомі покупцю

Крім того, у п. 3.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.03.2018 р. вказано, що за твердженням Продавця, на момент укладання Договору земельна ділянка нікому іншому не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, під забороною (арештом) вона не перебуває, судового спору щодо неї та прав третіх осіб як в межах так і за межами України, не має, окрім тих, про які відомі покупцю….

За таких обставин, позивач вважає, що ТОВ ФК «Централ Капітал» приховало інформацію про арешт та відчужило майно, яке не мало права відчужувати з метою протиправного заволодіння грошовими коштами та завдання шкоди інтересам ТОВ «Рубікон-ІІ».

Крім того, позивач зазначив, що згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.1 ч.7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Враховуючи вищевикладені фактичні обставини у справі позивач вважає, що Договори купівлі продажу №90 та №91 підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а у нотаріуса були відсутні правові підстави для нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу, у зв`язку з чим державна реєстрація речових прав здійснена на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТОВ «ФК «Централ Капітал» та ТОВ «Сауспальм» 06.03.2018р. та зареєстрованого в реєстрі за №91, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Тверською І.В. та державна реєстрація речових прав, здійснена на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район. Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса-Київ загальною площею 14, 9577 га, укладеного між ТОВ «ФК «Централ Капітал» та ТОВ «Сауспальм» 06.03.2018р. та зареєстрованого в реєстрі за № 90, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Тверською 1.В. - є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач - ТОВ "Сауспальм", проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що доводи позивача про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів відмови ТОВ «Рубікон-ІІ» в отриманні вимог ТОВ «ФК «Централ Капітал», що мало наслідком неповідомлення його, як іпотекодавця, про здійснення реалізації об`єкту іпотеки, є безпідставними, адже положеннями Закону України «Про іпотеку» передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання чи неналежного виконання боржником основного зобов`язання.

Відповідач зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «ФК «Централ Капітал» на адресу позивача було надіслано вимогу про усунення порушення від 09.11.2016р. вих.№0911/16, в якій ТОВ «ФК «Централ Капітал», посилаючись на положення ст. 33, 35, 36 Закону України «Про іпотеку», а також положення пункту 6.4. Договору іпотеки, просило ТОВ «Рубікон-ІІ» оплатити заборгованість за Кредитним договором у сумі 21 573 017 грн 27коп., попередивши про намір, у іншому випадку, укласти договір купівлі - продажу майна в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку». На підтвердження направлення даної вимоги ТОВ "Сауспальм" надано копію конверта, на якому міститься напис: «Пакет получить отказались 17.01.2017р.».

23 серпня 2017р. ТОВ «ФК «Централ Капітал» надіслало на адресу позивача ще одну вимогу про усунення порушення, в якій просило ТОВ «Рубікон-ІІ» погасити заборгованість і зазначило, що у разі непогашення заборгованості товариство розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку» та умов Договору іпотеки будь-яким способом на власний розсуд, у тому числі шляхом позасудового врегулювання на підставі пункту 6.4. Договору іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки.

На підтвердження направлення такої вимоги ТОВ «ФК «Централ Капітал» надано суду опис вкладення, реєстр №1, копію конверту, який містить напис: «Вернуть отправителю в Киев. Отказ от получения пакета. 05.09.2017р.».

Таким чином, як зазначає відповідач, ТОВ «ФК «Централ Капітал» було додержано положення ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та надіслано на адресу позивача вимогу про усунення порушень вих. №0911/16 від 09.11.2016р. та 23.07.2017р.

Доводи позивача стосовно відсутності реальної оплати за Договорами купівлі-продажу, на думку відповідача, спростовуються наданими ТОВ «Сауспальм» платіжними дорученнями № 238, 239, 240, 241, 242. При цьому, внаслідок укладання додаткових угод до оспорюваних договорів купівлі - продажу, строк оплати з такими договорами станом на момент прийняття рішення у даній справі не настав, і факт оплати або неоплати за такими договорами, на думку відповідача, не впливає на права та обов`язки позивача у даній справі.

Стосовно непогодження сторонами Договорів купівлі - продажу відповідальності за невиконання таких договорів ТОВ «Сауспальм» зазначило, що абз. 2 ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом положень ст.ст.656, 691, 692 Цивільного кодексу України істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет та ціна. В свою чергу, законом не визначено необхідність погодження обсягу відповідальності сторін як істотної умови договору.

Щодо підстави позову про порушення правил публічності відповідач вважає, що позивачем не наведено жодних фактів/доказів на застосування ст. 228 Цивільного кодексу України щодо порушення публічного порядку.

При цьому, нікчемність Договорів купівлі-продажу від 06.03.2018р. в силу ст. 228 Цивільного кодексу України вже також була предметом розгляду у межах справи № 916/2194/18.

Крім того, відповідач зазначив, що за висновками Верховного Суду у справі № 916/2194/18 у цих же правовідносина належним способом захисту прав ТОВ «Рубікон-ІІ» у спірних правовідносинах буде звернення з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки вимоги про визнання недійсними Договорів не захистять прав ТОВ «Рубікон-ІІ» у спірних правовідносинах.

ТОВ «Рубікон-ІІ» звернулося з вимогами про витребування майна та в межах справи № 916/2330/21 отримало повну відмову у задоволенні позову через безпідставність та недоведеність вимог.

Отже, як вважає відповідач, поданням позову у справі №916/2749/23 ТОВ «Рубікон-ІІ» намагається здійснити ревізію судових рішень у справах №916/2194/18, №910/9791/18 та №916/2330/21, що є неприпустимим порушенням принципу правової визначеності.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування державної реєстрації речових прав, відповідач зауважив, що законом не передбачено такого способу захисту взагалі, більш того не зрозуміло до кого взагалі заявлені такі позовні вимоги. Визнати протиправним можливо рішення державного реєстратора, скасувати можливо запис про державну реєстрації речових прав, отже, вимоги заявлені некоректно та не обґрунтовано позивачем, які саме права мають бути поновлені в ході задоволення таких вимог.

З огляду на вищевказане, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, підстави позову такими, що не доводять позовних вимог, підстави позову вже неодноразово були предметом розгляду в інших судових справах, позов вважає штучним.

Відповідач - ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал», проти задоволення позову заперечує, посилається на те що, він є необґрунтований і фактично не спрямований на реальне вирішення справи, і фактично всі доводи вже були досліджені в інших судових справ.

Відповідач зазначає, що 01.12.2010р. між ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна» (Банком) та ТОВ «Рубікон-ІІ» (Позичальником) було укладено Кредитний договір №021-11-10, за умовами якого банк зобов`язався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язався його прийняти та належним чином використати і повернути Банку, сплативши відповідні відсотки й виконавши всі інші зобов`язання, визначені у договорі.

У п. 2.2.5. Кредитного договору було встановлено право банку відступати свої права, що виникли з договору чи у зв`язку з договором іншій (іншим) особі (особам) та повідомляти такій особі (особам) інформацію про позичальника і його діяльність та передавати документи, що стосуються позичальника і його діяльності.

Відповідач також зазначає, що 15.07.2011р. укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №021-11-10, умовами якої визначено, що максимальна сума кредиту складає 15 000 000 грн, відсоткова ставка 17,5% річних за умови виконання Позичальником умов договору та 19,5% у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником умов п.п. 2.3.7. 2.3.8. договору, дата повернення кредиту 01.12.2015р.

З метою забезпечення виконання Позичальником своїх грошових зобов`язань за вказаним договором, у тому числі, й обов`язків з відшкодування збитків, Банком та ТОВ «Рубікон-ІІ» укладено Договір іпотеки від 01.12.2010р., посвідчений державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Кифоренко Р.Б. та зареєстрований за №1-5184.

У подальшому, 15.07.2011р. між Банком та ТОВ «Рубікон-ІІ» також було укладено Договір №1 про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 01.12.2010р. Біляївською державною нотаріальною конторою Одеської області та зареєстрованого в реєстрі за №1-5184.

Згідно з положеннями Договору іпотеки (з урахуванням договору №1 про внесення змін) предметом іпотеки виступили: земельна ділянка, кадастровий номер 5121084200:03:001:0008, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса Київ, загальною площею 14,9577 га, яка належить іпотекодавцеві на праві власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №916804 від 04.09.2006р., виданого Біляївським районним відділом земельних ресурсів; будівлі комплексу дорожнього сервісу, що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса Київ 15 км, загальною площею 11 217,50 кв.м та належать іпотекодавцеві на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.05.2011р., виданого Виконавчим комітетом Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області.

Відповідно до п. 4.4. Договору іпотеки від 01.12.2010р. вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем та становить 50 000 000 грн, в т.ч. вартість земельної ділянки складає 17 242 043грн.

За умовами п. 6.4. Договору іпотеки сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель має право самостійно обрати такі шляхи позасудового врегулювання (іпотекодавець згоден з такими шляхами позасудового врегулювання): іпотекодержателю належить право від власного імені продати предмет іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством; при виникненні іпотечного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику повідомлення цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в цьому договорі, з вказівкою про загальну суму боргових зобов`язань та граничний строк їх погашення. У випадку непогашення боргових зобов`язань у строк, передбачений у іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя на підставі укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов`язань, вказаному в іпотечному повідомленні; звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису на даному договорі.

Відповідач зазначає, що 24.07.2015р. ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна» (цедент) та ТОВ «ФК «Централ Капітал» (цесіонарій) уклали Договір відступлення прав вимоги (договір цесії), відповідно до умов якого цедент передає (відступає) цесіонарію свої права вимоги до наступних боржників: ПрАТ «Завод алюмінієвих профілів», ТОВ «Рубікон - ІІ», ТОВ «КамянкаГлобалВайн», СУНП «Марком» у формі ТОВ за кредитними договорами (основні договори), перелік яких міститься у додатку № 1 до договору, а цесіонарій приймає (набуває) права вимоги за основними договорами та зобов`язується сплатити цеденту ціну прав вимоги за цим договором.

Пунктом 1.2. Договору про відступлення прав вимоги встановлено, що за основними договорами відступаються наступні права: право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредитів відповідно до основних договорів; право вимоги сплати відсотків за користування кредитами в розмірі, встановленому основними договорами, нарахованих та несплачених станом на дату відступлення;-право вимоги сплати комісій та інших обов`язкових платежів у розмірі, встановленому основними договорами, нарахованих та несплачених станом на дату відступлення; -право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання боржниками зобов`язань зо основними договорами.

У пункті 3.1. Договору про відступлення прав вимоги сторони визначили, що ціна прав вимоги за цим договором на дату його укладення відносно кожного із боржників складає: ПрАТ «Завод алюмінієвих профілів» - 35 000 грн.; ТОВ «Рубікон-ІІ» - 18 850 061 грн 20 коп.; ТОВ «КамянкаГлобалВайн» - 4 724 479 грн 86 коп.; СУНП «Марком» у формі ТОВ - 20 809 437 грн 81 коп.

Відповідно до п. 3.2. Договору про відступлення прав вимоги цесіонарій здійснює оплату ціни прав вимоги за цим договором в загальному розмірі 44 418 978 грн 87 коп. шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів на рахунок цедента.

Додатком № 1 до Договору про відступлення прав вимоги узгоджено перелік кредитних договорів, укладених банком з позичальниками (боржниками), згідно з яким основний борг та відсотки, що передаються з договором у еквіваленті становить 97 413 822 грн 43 коп.

До переліку кредитних договорів (додаток № 1 до договору відступлення прав вимоги (договір цесії) увійшов, зокрема,Кредитний договір №021-11-10 від 01.12.2010р., сума основного боргу та відсотків 19 383 559 грн 06 коп., контрагент ТОВ «Рубікон-ІІ».

При цьому відповідач зазначає, що постановою від 07.07.2021р. у справі № 916/2194/18, Верховний Суд встановив, що 06.08.2015р. ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна» (первісний заставодержатель) та ТОВ «ФК «Централ Капітал» (новий заставодержатель) уклали Договір про передачу прав за іпотечними договорами №02, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрованим за № 5262. За цим договором банк передав ТОВ «ФК «Централ Капітал» права за іпотечним договором від 01.12.2010р., укладеним банком з ТОВ «Рубікон-ІІ» (реєстровий №1-5184). Передача прав за іпотечним договором відбулася на підставі договору про відступлення права вимоги (договору цесії) від 24.07.2015р..

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна спірної земельної ділянки станом на 05.02.2018р. підтверджується, що ТОВ «ФК «Централ Капітал» є іпотекодержателем за договором іпотеки щодо спірної земельної ділянки. Також Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 03.09.2021 підтверджується, що ТОВ «ФК «Централ Капітал» є іпотекодержателем за договором іпотеки щодо спірного нерухомого майна.

ТОВ «ФК «Централ Капітал» зазначає, що ним на адресу позивача було надіслано вимогу про усунення порушення від 09.11.2016р. вих.№0911/16, в якій ТОВ «ФК «Централ Капітал», посилаючись на положення ст. 33, 35, 36 Закону України «Про іпотеку», а також положення п.6.4. Договору іпотеки, просило ТОВ «Рубікон-ІІ» оплатити заборгованість за кредитним договором у сумі 21 573 017 грн 27 коп., попередивши про намір, у іншому випадку, укласти Договір купівлі-продажу майна в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

На підтвердження направлення даної вимоги надано копію конверта, на якому міститься напис: «Пакет получить отказались. 17.01.2017р.».

23 серпня 2017р. ТОВ «ФК «Централ Капітал» надіслало на адресу позивача ще одну вимогу про усунення порушення від 23.08.2017р., в якій просило ТОВ «Рубікон-ІІ» погасити заборгованість і зазначило, що у разі непогашення заборгованості товариство розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки будь- яким способом на власний розсуд, у тому числі шляхом позасудового врегулювання на підставі п. 6.4. Договору іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки.

На підтвердження направлення такої вимоги ТОВ «ФК «Централ Капітал» надано суду опис вкладення, реєстр №1, копію конверту, який містить напис: «Вернуть отправителю в Киев. Отказ от получения пакета. 05.09.2017р.».

Відповідач зазначає, що всі ці факти встановлені і досліджені в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023р. у справі №916/2330/21 є преюдиційними і встановленими щодо факту належного повідомлення позивача про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

У зв`язку із цим відповідач вважає, що позивач вирішив не здійснювати погашення боргу користуючись своїм правом як іпотекодержатель, у зв`язку із чим 06.03.2018р. ТОВ «ФК «Централ Капітал» в якості продавця та/або іпотекодержателя та ТОВ «Сауспальм» в якості покупця уклали Договір купівлі-продажу земельної ділянки, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрований за № 90 та Договір купівлі - продажу нерухомого майна, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В., зареєстрований за № 91.

Посилаючись на положення ч. 2 ст. 16, ст.387, 388 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що у даному випадку позивач мав би заявити віндикаційний позов, а обрани позивачем спосіб захисту є належним та не ефективним.

Також, відповідач зауважив, що постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023р. по справі №916/2330/21, судом було вирішено повернути на користь ТОВ «Сауспальм» право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008) (РНОНМ 1502142151210), що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса-Київ, загальною площею 14,9577 га, та будівлі комплексу дорожнього сервісу, загальною площею 11 217,5 кв.м., розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, шлях Одеса-Київ, 15 км, 13769554 (РНОНМ 1502398551210).

Отже, ТОВ «Сауспальм» є власником майна саме на підставі судового рішення від 13.03.2023р. по справі №916/2330/21.

Крім того, відповідач зауважив, що посилання позивача на вчинення оспорюваних правочинів під час дії арешту, накладеного в рамках кримінального провадження № 12015100100013216 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Малинниковим О.Ф. від 24.06.2016 р. по справі № 761/22773/16-к є безпідставним, адже, даний арешт не був реалізований та інформація про нього відсутня у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв`язку із чим не могла бути відома нотаріусу при оформленні оспорюваних договорів купівлі-продажу.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1- 3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частинами 1 і 2 ст.216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто, при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.09.2021р. у справі № 904/1907/15).

Відповідно до ст.ст. 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23.09.2021р. у справі №904/1907/15 та від 09.09.2021р. у справі №925/1276/19, від 20.12.2023р. у справі №913/366/21).

Разом з тим, Об`єднана Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2023р. у справі №905/77/21 погодилася з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позову та водночас відхилила доводи скаржника щодо ефективності такого способу судового захисту, як визнання недійсним виконаного договору без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, з огляду на те, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021р. у справі №916/1415/19, від 26.01.2021р. у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022р. у справі №209/3085/20). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто, цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі № 910/3009/18 ).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018р. у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019р. у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019р. у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020р. у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020р. у справі № 469/1044/17).

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2023р. у справі №905/77/21 зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч.1 ст.2 ГПК України (аналогічні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 р. у справі № 908/976/19).

У цій же постанові Об`єднана палата Верховного Суду наголосила, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення позивача з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Судом встановлено, що 06.03.2018р. ТОВ «ФК «Централ Капітал» в якості продавця та/або іпотекодержателя та ТОВ «Сауспальм» в якості покупця уклали Договір купівлі-продажу нерухомого майна, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В., зареєстрований за № 91, та відповідно до п. 1.1. якого продавець, що діє від свого імені на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку», передає, а покупець приймає у власність об`єкт нерухомого майна, а саме: будівлі комплексу дорожнього сервісу, які знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса - Київ 15 км, загальною площею 11 217,50 кв. м, розташовані на земельній ділянці площею 14,9577 га кадастровий номер 5121084200:03:001:0008.

За умовами п. 2.1. договору ціна продажу нерухомого майна за цим договором складає 19 073 452 грн. Оплата нерухомого майна здійснюється шляхом безготівкового перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Також, 06.03.2018р. ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» в якості продавця та/або іпотекодержателя та ТОВ «Сауспальм» в якості покупця уклали Договір купівлі-продажу земельної ділянки, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В., зареєстрований за № 90, та відповідно до п. 1.1. якого продавець, що діє від свого імені на підставі ст.38 Закону України «Про іпотеку», продає (передає у власність), а покупець купує (приймає у власність) земельну ділянку (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), яка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса - Київ, загальною площею 14,9577 га.

За умовами п. 2.1. Договору продаж земельної ділянки, що відчужується, провадиться за 11 270 630 грн. Оплата земельної ділянки здійснюється шляхом безготівкового перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Отже, у даному випадку, наслідками недійсності Договорів купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки відповідно до положень ст.216 Цивільного кодексу України мало б бути повернення кожною із сторін у натурі всього, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, - відшкодування вартості того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Позивач у справі просить суд визнати зазначені Договори купівлі - продажу недійсними, при цьому, позивачем вимог щодо двосторонньої реституції заявлено не було, що є підставою для відмови у позові.

Вимоги позивача про визнання протиправною та скасування державної реєстрації речових прав, здійсненої на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна - будівель комплексу дорожнього сервісу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса-Київ 15 км, загальною площею 11217,5 кв.м, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" 06.03.2018р. та зареєстрованого в реєстрі за №91, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.; про визнання протиправною та скасування державної реєстрації речових прав, здійсненої на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), що розташована за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, Нерубайська сільська рада, 15 км шляху Одеса-Київ, загальною площею 14,9577 га, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" 06.03.2018р. та зареєстрованого в реєстрі за №90, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., у даному випадку є похідними від вимог позивача по визнання недійсними Договорів купівлі-продажу, у зв`язку із чим також не підлягають задоволенню.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон ІІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ капітал" про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна-будівель комплексу дорожнього сервісу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса-Київ 15 км, загальною площею 11217,5 кв.м, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" 06.03.2018р. та зареєстрованого в реєстрі за №91, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.; про визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), що розташована за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, Нерубайська сільська рада, 15 км шляху Одеса-Київ, загальною площею 14,9577 га, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" 06.03.2018р. та зареєстрованого в реєстрі за №90, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.; про визнання протиправною та скасування державної реєстрації речових прав, здійсненої на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна - будівель комплексу дорожнього сервісу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса-Київ 15 км, загальною площею 11217,5 кв.м, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" 06.03.2018р. та зареєстрованого в реєстрі за №91, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.; про визнання протиправною та скасування державної реєстрації речових прав, здійсненої на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), що розташована за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, Нерубайська сільська рада, 15 км шляху Одеса-Київ, загальною площею 14,9577 га, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" 06.03.2018р. та зареєстрованого в реєстрі за №90, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повний текст рішення складено 10 червня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога