Постанова

від 28.05.2024 по справі 927/664/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/664/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів - Баранця О.М., Кондратової І.Д.,

за участю секретаря судового засідання Балли Л.М.,

представників учасників справи:

від позивача: Василевської О.В.,

від відповідача: Бакуліна О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

в складі судді Моцьора В.В.

від 29.09.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: головуючої - Агрикової О.В., суддів - Козир Т.П., Мальченко А.О.

від 07.02.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронадія"

про стягнення 8 944 497,22 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронадія" (далі - Відповідач) про стягнення 8 944 497,22 грн, з яких: 1 255 633,27 грн основного боргу, 178 884,74 грн пені, 10 733,08 грн трьох процентів річних, 37 669,00 грн інфляційних втрат, 7 332 778,24 грн штрафу.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем умов договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 20.06.2022 № 41АР200-89360-22 (далі - Договір № 41АР200-89360-22) у частині своєчасної та повної оплати за переданий природний газ у Відповідача утворився борг у сумі 1 255 633,27 грн. Зазначені обставини стали підставою для нарахування Позивачем Відповідачу пені за неналежне виконання зобов`язання з оплати природного газу в порядку підпункту 6.2.1 Договору № 41АР200-89360-22, а також трьох процентів річних та інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Також за невідповідність обсягів фактично спожитого природного газу в період з вересня по листопад 2022 року та за грудень 2022 року до його замовленої величини Позивач нарахував Відповідачу штраф згідно з підпунктами 6.2.2, 6.2.3 Договору № 41АР200-89360-22.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Чернігівської області 29.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 927/664/23, у задоволенні позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивував ухвалене рішення таким:

- оскільки у серпні та грудні 2022 року Відповідач не замовляв у Позивача природний газ, а Позивач у зв`язку зі зміною Відповідачем постачальника не міг постачати природний газ Відповідачу, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу;

- зважаючи, що Позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог у частині основного боргу, це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат, річних та пені;

- Відповідач не може нести відповідальність, передбачену підпунктом 6.2.3 Договору № 41АР200-89360-22, за споживання газу у обсязі, що є меншим від підтвердженого обсягу природного газу;

- щодо нарахування штрафу, передбаченого підпунктом 6.2.2 Договору № 41АР200-89360-22, за перевищення фактичного обсягу поставленого газу підтвердженому обсягу газу у грудні 2022 року, Позивач не довів наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, які є необхідними для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. 29 лютого 2024 року Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 927/664/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача основної суми боргу в розмірі 1 255 633,27 грн та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Скаржника в частині стягнення з Відповідача основної суми боргу в розмірі 1 255 633,27 грн задовольнити повністю.

6. На виконання пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження Скаржник визначив:

- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - на думку Скаржника, суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин положення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), "Про особливості зміни постачальника природного газу споживачем, що не є побутовим, в умовах воєнного стану" від 21.06.2022 № 613 (далі - Постанова НКРЕКП від 21.06.2022 № 613) без урахування висновку, викладеного у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 21.11.2023 у справі № 640/329/20, від 28.11.2023 у справі № 640/10063/22;

- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України - Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування постанов НКРЕКП від 21.06.2022 № 613 та від 30.09.2015 № 2496. На думку Скаржника, вказані постанови встановлюють протилежні за своїм змістом порядки зміни постачальника природного газу споживачем, що не є побутовим;

- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, - на думку Скаржника, суд першої інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а саме: не надав належну оцінки даним з Інформаційної платформи Оператора газотранспортної системи (далі - Оператора ГТС), скриншоти з якої були долучені до матеріалів справи, та не надав належної оцінки акту перевірки НКРЕКП щодо діяльності Скаржника, у якому Регулятор встановив факт закріплення Відповідача у Реєстрі споживачів Скаржника за періоди з 01 липня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 06 жовтня 2022 року по 09 жовтня 2022 року, з 06 грудня 2022 року по 09 грудня 2022 року, з 15 грудня 2022 року по 18 грудня 2022 року.

7. Відповідач у межах встановленого Судом строку подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні.

8. Відзив обґрунтований незгодою Відповідача з аргументами Скаржника, що:

- суди попередніх інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин положення Постанови НКРЕКП від 21.06.2022 № 613;

- висновок, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, стосується цієї справи (№ 927/664/23), адже, як зауважує Відповідач, якщо пристати на думку Скаржника, то усі споживачі, що змінили постачальника протягом дії Постанови НКРЕКП від 21.06.2022 № 613 мають повернутися до попередніх постачальників, частина яких не існує;

- дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС про факт закріплення Відповідача у Реєстрі споживачів у певні періоди підтверджують факт постачання природного газу споживачу.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

9. 20 червня 2022 року між Скаржником (постачальником) та Відповідачем (споживачем) був укладений Договір № 41АР200-89360-22, згідно з підпунктом 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2022 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором № 41АР200-89360-22.

10. 29 липня 2022 року Скаржник та Відповідач уклали додаткову угоду № 1 до Договору № 41АР200-89360-22, у якій підпунктом 3.3 домовилися про узгодження ціни на газ, починаючи з 01 серпня 2022 року.

11. Відповідно до акта приймання-передачі природного газу до договору від 31.08.2022 № ТГ382064646 Скаржник поставив Відповідачу 0.92 м. куб природного газу на загальну суму 33,73 грн.

12. Відповідно до акта приймання-передачі природного газу до договору від 31.12.2022 № ТГ382141778 Скаржником було поставлено Відповідачу 35 129,63 м. куб природного газу на загальну суму 1 287 988,93 грн.

13. Суд першої інстанції встановив, що Відповідач акти не підписав та направив Скаржнику від 10.04.2023 № 137 обґрунтовану відмову від підписання акта від 31.12.2022 № ТГ382141778 у зв`язку з тим, що Скаржник у грудні 2022 року не був постачальником природного газу.

14. Згідно з випискою банку по рахунку Скаржника за період з 16 червня 2021 року до 06 лютого 2023 року Відповідач 10 листопада 2022 року перерахував Скаржнику 32 389,39 грн з призначенням платежу "за природний газ згідно дог. 41АР-200-89360-22 від 20.06.2022 року".

15. Скаржник звернувся до Відповідача з вимогою від 16.01.2023 № 200 Сл 792 сплатити штраф за недовикористаний обсяг природного газу у вересні, жовтні та листопаді 2022 року в розмірі 7 332 778,24 грн, а також штраф за перевищення обсягу постачання газу у грудні 2022 року в розмірі 128 798,89 грн, всього: 7 461 577,13 грн.

16. Суд першої інстанції встановив, що Відповідач вимогу Скаржника відхилив та у відповіді на вимогу від 01.02.2023 вих. № 35 повідомив, що викладені в ній обставини не відповідають приписам діючого законодавства та не ґрунтуються на положеннях Договору № 41АР200-89360-22.

17. У матеріалах справи наявний лист Відповідача від 01.10.2023 про розірвання Договору № 41АР200-89360-22 у зв`язку з укладанням з 01 жовтня 2022 року договору від 26.09.2022 № ГЖ27-2022 (далі - Договір № ГЖ27-2022) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач Житло" (далі - ТОВ "Газпромпостач Житло") та докази направлення 05 жовтня 2022 року цього листа на електронну адресу Скаржника.

18. Крім цього, суди встановили, що у матеріалах справи наявна вимога Відповідача від 18.05.2023 вих. № 183 до Скаржника про повернення Відповідачу безпідставно отриманих Скаржником коштів у сумі 32 389,39 грн у зв`язку з помилковою їх сплатою.

19. Крім того, суд першої інстанції встановив, що 26 вересня 2022 року між ТОВ "Газпромпостач Житло" (постачальником) та Відповідачем (споживачем) був укладений Договір № ГЖ27-2022.

20. Відповідно до пункту 1.1 Договору № ГЖ27-2022 ТОВ "Газпромпостач Житло" зобов`язане поставити Відповідачу у власність з 01 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року природний газ в обсягах і порядку, передбачених цим договором, а Відповідач - прийняти газ та оплатити ТОВ "Газпромпостач Житло" його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених цим договором.

21. Договір № ГЖ27-2022 набирає чинності з моменту його підписання та діє в частині постачання газу по 31 грудня 2022 року включно, а в частині взаєморозрахунків, врегулювання спірних питань і виконання зобов`язань - до повного їх завершення (підпункт 11.1 Договору № ГЖ27-2022).

22. У подальшому між ТОВ "Газпромпостач Житло" та Відповідачем укладено додаткові угоди від 26.09.2022 № 1, від 20.10.2022 № 2, 22.11.2022 № 3, якими встановлено ціну та обсяг природного газу.

23. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що, ураховуючи положення пункту 1 постанови НКРЕКП від 21.06.2022 № 613, 01 жовтня 2022 року є датою закріплення Відповідача у Реєстрі споживачів ТОВ "Газпромпостач Житло" на Інформаційній платформі Оператора ГТС).

24. Відповідно до акта приймання-передачі природного газу від 31.10.2022 ТОВ "Газпромпостач Житло" за Договором № ГЖ27-2022 поставило у жовтні 2022 року Відповідачу 24,31976 тис. м. куб природного газу на загальну суму 1 094 389,20 грн.

25. Відповідно до акта приймання-передачі природного газу від 30.11.2022 ТОВ "Газпромпостач Житло" за Договором № ГЖ27-2022 поставило у листопаді 2022 року Відповідачу 99,82262 тис. м. куб природного газу на загальну суму 3 465 765,48 грн.

26. Відповідно до акта приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 ТОВ "Газпромпостач Житло" за Договором № ГЖ27-2022 поставило у грудні 2022 року Відповідачу 94,11095 тис. м. куб природного газу на загальну суму 3 018 168,41 грн.

27. Крім того, суди встановили, що Відповідач звертався до НКРЕКП зі зверненнями від 16.12.2022 вих. № 294, від 16.02.2023 вих. № 55, від 16.03.2023 вих. № 89 про проведення позапланової перевірки Скаржника щодо дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201.

28. В обґрунтуванні до проєкту постанови НКРЕКП від 23.05.2023 зазначено, що Управлінням НКРЕКП у м. Києві та Київській області у термін з 21 квітня 2023 року по 27 квітня 2023 року проведено позапланову виїзну перевірку щодо дотримання Скаржником вимог законодавства Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201, за результатами якої складено акт від 27.04.2023 № 209.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

29. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов наступних висновків.

30. Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

31. Згідно зі статтею 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

32. Статтею 13 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що споживач має право, зокрема, на вільний вибір постачальника; безоплатну зміну постачальника, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої статті 14 цього Закону. Споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

33. Відповідно до статті 14 Закону України "Про ринок природного газу" усім споживачам гарантується право вибору постачальника.

34. Забороняється стягувати плату або вимагати будь-яку іншу фінансову компенсацію у зв`язку із зміною постачальника (крім випадків, коли така плата або компенсація прямо передбачена договором постачання із споживачем, що не належить до категорії побутових споживачів).

Діючий постачальник не має права встановлювати умови для припинення договору постачання, які обмежують право споживача на зміну постачальника.

За умови дотримання правил зміни постачальника, що затверджуються Регулятором як частина правил постачання природного газу:

1) зміна постачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити постачальника;

2) до припинення договору постачання діючий постачальник зобов`язаний забезпечувати постачання природного газу споживачу на умовах чинного договору.

Наявність спору між діючим постачальником і споживачем, який заявив про намір змінити постачальника, не є підставою для затримки в укладенні та виконанні договору постачання природного газу з новим постачальником.

Регулятор здійснює регулярний моніторинг стану додержання положень цієї статті.

35. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827, були затверджені Правила постачання природного газу.

36. Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу у редакції, що була чинною на момент виникнення та існування спірних правовідносин (далі - Правила), постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в Інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

37. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил підставою для постачання природного газу споживачу, зокрема, є:

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

38. Пунктом 2 розділу ІІ Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

39. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Правил укладення договору постачання природного газу здійснюється з урахуванням, зокрема, таких вимог:

- споживач має право укласти договір постачання природного газу з будь-яким постачальником за умови відсутності простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником, що підтверджується письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або за умови наявності письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника;

- договір постачання природного газу укладається на весь очікуваний обсяг споживання природного газу в розрахунковому періоді, необхідний споживачу, або по його точці комерційного обліку, якій присвоєно окремий EIC-код.

40. За змістом пункту 5 розділу ІІ Правил договір постачання природного газу повинен містити, зокрема, такі умови, що є істотними та обов`язковими для цього виду договору:

- предмет договору, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ в необхідних для нього об`ємах (обсягах);

- річні, місячні та/або добові обсяги природного газу, у тому числі в розрізі точок комерційного обліку (за необхідності), та/або допустиме їх відхилення;

- відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування, у тому числі в разі перевищення споживачем підтверджених обсягів природного газу за відповідний період;

- порядок зміни постачальника.

41. Пунктами 9, 10 розділу ІІ Правил визначено, що постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу.

За умови дотримання споживачем умов договору постачання природного газу постачальник, крім постачальника «останньої надії», зобов`язаний забезпечити своєчасну реєстрацію споживача в Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС) у відповідному розрахунковому періоді.

Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача.

42. Розділом ІV Правил встановлений порядок зміни постачальника споживачем, що не є побутовим.

43. Вказаним розділом визначено, що кожен споживач має право на вільний вибір постачальника шляхом укладення з ним договору постачання природного газу відповідно до умов та положень, передбачених цими Правилами.

44. Суд зауважує, що зміні постачальника має передувати укладення договору постачання природного газу з новим постачальником та розірвання договору постачання природного газу з діючим постачальником або його призупинення в частині постачання природного газу в певному розрахунковому періоді. Для зміни постачальника у споживача має бути відсутня прострочена заборгованість за поставлений природний газ перед діючим постачальником, що підтверджується письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявний письмовий дозвіл діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

45. Кожен споживач, який має намір змінити постачальника, повинен виконати свої зобов`язання по розрахунках за природний газ перед діючим постачальником (або укласти з ним графік реструктуризації заборгованості за природний газ, якого має дотримуватись) та підписати з ним угоду про розірвання договору постачання природного газу або його призупинення в частині постачання природного газу з дати, з якої постачання природного газу буде здійснювати новий постачальник, відповідно до пункту 5 розділу ІV Правил.

46. Повідомлення споживачем діючого постачальника про намір змінити постачальника є пропозицією про розірвання договору постачання природного газу або його призупинення в частині постачання природного газу у певному розрахунковому періоді і повинно містити дату розірвання (призупинення) чинного договору постачання природного газу, яка визначається останнім календарним днем перед датою, з якої договір постачання природного газу з новим постачальником набере чинності. З метою забезпечення безперебійного постачання природного газу діючий постачальник постачає природний газ споживачу до останнього дня терміну дії існуючого договору постачання природного газу відповідно до умов та положень, узгоджених у ньому, а договір постачання природного газу, укладений з новим постачальником, набирає чинності наступного дня після розірвання (призупинення) договору з діючим постачальником, але за умови, що споживач надав письмову довідку діючого постачальника або складений з ним акт звірки взаєморозрахунків про відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений газ перед діючим постачальником, або письмовий дозвіл діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника (пункт 5 розділу ІV Правил).

47. Фактичне постачання природного газу новим постачальником може починатись виключно з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів нового постачальника в Інформаційній платформі Оператора ГТС у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи (пункт 6 розділу ІV Правил).

48. Зміна постачальника в Інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється в порядку, визначеному главою 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, та з дотриманням вимог Закону України "Про ринок природного газу" щодо зміни постачальника протягом періоду, який не перевищує 21 день з моменту ініціювання споживачем (чи за дорученням споживача його постачальником) зміни постачальника (пункт 7 розділу ІV Правил).

49. Як вже було зазначено, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - на думку Скаржника, суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин положення Постанови НКРЕКП від 21.06.2022 № 613 без урахування висновку, викладеного у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 21.11.2023 у справі № 640/329/20, від 28.11.2023 у справі № 640/10063/22.

50. Проаналізувавши доводи та аргументи Скаржника, Суд звертає увагу на таке.

51. У постанові від 28.11.2023 у справі № 640/10063/22 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишив без змін постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023, якою постанову НКРЕКП від 21.06.2022 № 613 визнано протиправно та нечинною.

52. Так, відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" кожен проект рішення Регулятора, що має ознаки регуляторного акта, разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття такого рішення, та аналізом його впливу оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора з метою одержання зауважень і пропозицій від інших органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та інших заінтересованих осіб.

Повідомлення про оприлюднення проекту рішення повинно містити:

1) стислий виклад змісту проекту рішення;

2) поштову та електронну адресу, на які можуть надсилатися зауваження та пропозиції;

3) інформацію про спосіб оприлюднення проекту рішення та відповідного аналізу впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект рішення та аналіз його впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений Регулятором);

4) інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та інших заінтересованих осіб;

5) інформацію про спосіб надання органами державної влади, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями та іншими заінтересованими особами зауважень та пропозицій.

53. Частиною третьою статті 15 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" встановлено, що строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції до проектів рішень, встановлюється Регулятором і не може становити менше 10 днів та більше трьох місяців з дня оприлюднення відповідних проектів рішень. Обчислення такого строку розпочинається з дня оприлюднення відповідних проектів рішень.

54. Зауваження і пропозиції до проектів рішень, одержані протягом встановленого строку, оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Регулятора та підлягають обов`язковому розгляду Регулятором за участі фізичних, юридичних осіб, їх об`єднань, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих осіб, які надали такі зауваження та пропозиції, у порядку, затвердженому Регулятором (частина четверта статті 15 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг").

У разі внесення до проекту рішення суттєвих змін Регулятор може повторно провести процедуру оприлюднення проекту рішення, збору і розгляду зауважень та пропозицій до нього.

Зауваження і пропозиції до проектів рішень Регулятора та інформація про результати їх розгляду Регулятором з обґрунтуванням прийняття або відхилення оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора не пізніш як за три робочих дні до прийняття Регулятором рішення. Зазначені матеріали повинні залишатися у публічному доступі протягом одного року з дня прийняття відповідного рішення Регулятора.

55. Відповідно до статті 16 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" проекти рішень Регулятора з питань встановлення цін (тарифів), крім проектів рішень про встановлення "зеленого" тарифу", затвердження інвестиційних програм, якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів), затвердження інвестиційних програм надані Регулятору законом, підлягають відкритому обговоренню.

У разі якщо проект рішення Регулятора, що має ознаки регуляторного акта, стосується розвитку окремого регіону або територіальної громади, його розгляд забезпечується із залученням місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

У разі необхідності Регулятор може проводити відкриті обговорення з інших питань, що належать до його компетенції.

Відкрите обговорення проектів рішень Регулятора з питань встановлення цін (тарифів), затвердження інвестиційних програм у сфері комунальних послуг проводиться за місцем надання послуг суб`єктами господарювання.

У разі проведення відкритого обговорення проектів рішень Регулятора з питань встановлення цін (тарифів), затвердження інвестиційних програм у сфері комунальних послуг, які приймаються за ініціативою Регулятора, відкрите обговорення проводиться за місцезнаходженням Регулятора.

Порядок проведення відкритого обговорення проектів рішень Регулятора затверджується Регулятором і має враховувати особливості організації та проведення відкритого обговорення окремих видів рішень Регулятора, зокрема визначених частиною першою цієї статті.

56. У пункті 55 постанови від 28.11.2023 у справі №640/10063/22 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що порядок проведення відкритого обговорення проектів рішень НКРЕКП затверджено постановою НКРЕКП від 30.06. 2017 № 866, відповідно до пункту 1.2 якого визначено, що НКРЕКП проводить відкриті обговорення проектів рішень з питань встановлення цін (тарифів)/змін до них, схвалення/затвердження інвестиційних програм/інвестиційних складових/планів розвитку/змін до них, розгляд зауважень та пропозицій до проектів рішень, що мають ознаки регуляторних актів, та проектів рішень з інших питань, у прозорий та недискримінаційний спосіб з метою досягнення балансу інтересів споживачів, ліцензіатів і держави, забезпечення безперешкодного доступу споживачів, замовників, ліцензіатів, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, організацій, що представляють інтереси споживачів, громадських організацій, засобів масової інформації та інших заінтересованих осіб до інформації та їх обізнаності на засадах гласності, відкритості, добровільності та свободи висловлювань.

Зі змісту вищенаведених норм права вбачається, що для розробки та прийняття рішень НКРЕКП, що мають ознаки регуляторних актів, встановлена спеціальна процедура, яка, крім іншого включає обов`язок Регулятора: публікувати проєкт акта та обґрунтування до нього протягом встановленого строку, що не може бути меншим за 10 днів; приймати протягом цього строку зауваження та пропозиції від зацікавлених осіб; проводити відкрите обговорення проєкту регуляторного акта; розміщувати інформацію про результати розгляду пропозицій та зауважень до проєкту регуляторного акта з обґрунтуванням їх прийняття або відхилення на офіційному веб-сайті Регулятора не пізніш як за три робочих дні до прийняття Регулятором рішення.

57. Ураховуючи вищевикладене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі № 640/10063/22 виснував, що суди попередніх інстанцій встановили та не є спірним, що НКРЕКП не дотрималася визначеної процедури під час прийняття спірної постанови від 21.06.2022 № 613, зокрема: не дотрималася мінімального десятиденного строку, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції до проєкту акта; прийняла постанову без надання права на подання зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та інших заінтересованих осіб, пропозиції до проєктів рішень; не обґрунтувала підстави відхилення поданих зауважень та пропозицій та не здійснила опублікування інформації стосовно цього.

58. З огляду на таке, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що постанова НКРЕКП, яка має ознаки регуляторного акта, яка прийнята з грубим порушенням встановленої процедури, не може вважатися такою, що відповідає засадам правомірності, визначеним частиною другою статті 2 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

59. Таким чином, Суд зауважує, що підставою визнання недійсності постанови НКРЕКП від 21.06.2022 № 613 стало виключно порушення процедури її прийняття, а не обставини, які б свідчили про її очевидну (відверту) протиправність. Норми КАС України чітко визначають момент втрати чинності нормативно-правового акта у випадку визнання його протиправним та нечинним - з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

60. Окрім цього, у постанові від 29.09.2022 у справі № 826/23168/15 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що визнання протиправним і нечинним оскаржуваного нормативно-правового акта за рішенням суду з огляду на вимоги частини другої статті 265 КАС України не має наслідком втрату чинності цим розпорядженням з моменту його ухвалення.

61. У цій справі (№ 927/664/23) суд апеляційної інстанції на підставі частини другої статті 265 КАС України виснував, що приписи постанови НКРЕКП від 21.06.2022 № 613 були правильно застосовані судом першої інстанції до спірних правовідносин, оскільки постанова НКРЕКП від 21.06.2022 № 613 була чинною на момент зміни Відповідачем постачальника природного газу. Постанова НКРЕКП від 21.06.2022 № 613 втратила чинність 10 травня 2023 року, а саме з моменту набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 у справі № 640/10063/22.

62. Відтак суд апеляційної інстанції врахував факт визнання нечинною постанови НКРЕКП від 21.06.2022 № 613, однак обґрунтовано зауважив, що вона була чинною на момент зміни Відповідачем постачальника природного газу.

63. Суд відхиляє доводи Скаржника про те, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин положення Постанови від 21.06.2022 № 613, не урахував висновок, викладений у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 21.11.2023 у справі № 640/329/20, з огляду на таке.

64. З метою визначення подібності правовідносин Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

65. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

66. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

67. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

68. У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

69. Постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 та 21.11.2023 № 640/329/20, на які посилається Скаржник, ухвалені в порядку адміністративного судочинства.

70. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах встановлюється КАС України, який істотно відрізняється від порядку здійснення господарського судочинства, визначеного нормами ГПК України.

71. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України).

Натомість завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 ГПК України).

72. Суд зауважує, що сторонами у справі № 160/1088/19 є позивач - Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична особа) та відповідач - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (державний орган).

Сторонами у справі № 640/329/20 є позивач - Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична особа) та відповідач - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (державний орган).

73. Як у справі у справі № 160/1088/19, так і у справі № 640/329/20 предметом позову було визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

74. Ухвалюючи зазначені вище постанови, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зауважив про те, що:

- принцип "належного урядування", відповідно до якого, зокрема, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року);

- оскільки рішення від 12.07.2017 № 1862 прийняте Криворізькою міською радою визнано протиправним та нечинним (у судовій справ № 804/8091/17), відтак положення цього рішення не можуть бути застосовані до позивача.

75. Попри те, що у цій справі (№ 927/664/23), як і у справах № 160/1088/19 та № 160/1088/19, для вирішення спору має значення питання про визнання регуляторного акта державного органу протиправним та нечинним, а також пов`язані з цим юридичні наслідки, характер та зміст спірних правовідносин у наведених справах не є подібними.

76. У цій справі (№ 927/664/23) Позивачем та Відповідачем є дві юридичні особи приватного права, які вступають у правовідносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності (стаття 1 ЦК України).

77. Цивільне право засноване на принципах свободи й рівності його учасників та невтручання держави, що дає змогу сторонам договірних відносин на власний розсуд встановлювати, змінювати та розривати правовий зв`язок.

78. Відтак Суд робить висновок, що хоча постанова НКРЕКП від 21.06.2022 № 613 була визнана у судовому порядку протиправною та нечинною, Позивач та Відповідач, як юридичні особи приватного права, об`єктивно не могли передбачити цю обставину, а отже мали керуватися нормами регуляторного акта, що були чинними на момент виникнення та існування спірних матеріальних правовідносин.

79. Суд зауважує, що допущені державою помилки не повинні виправлятися за рахунок приватних суб`єктів, яким, зокрема, є Відповідач (подібні за змістом висновки викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").

80. Отже, висновки, викладені у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справах № 160/1088/19 та 21.11.2023 № 640/329/20, на які посилається Скаржник у касаційні скарзі, не суперечать висновкам, яких дійшли суди попередніх інстанцій у цій справі (№ 927/664/23).

81. Наступною підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, стверджуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування постанов НКРЕКП від 21.06.2022 № 613 та від 30.09.2015 № 2496. На думку Скаржника, вказані постанови встановлюють протилежні за своїм змістом порядки зміни постачальника природного газу споживачем, що не є побутовим.

82. У цьому контексті Суд зауважує, що, діючи у межах своїх дискреційних повноважень, НКРЕКП прийняла Постанову від 21.06.2022 № 613, яка була чинною на момент виникнення та існування спірних правовідносин.

83. Відповідно до пункту 1 Постанови від 21.06.2022 № 613 при здійсненні заходів із зміни постачальника природного газу споживачем, що не є побутовим, у період дії в Україні воєнного стану, постачальники природного газу (крім постачальника "останньої надії") мають дотримуватись Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, та Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, з урахуванням таких особливостей: 1) у випадку укладення договору постачання природного газу між новим постачальником та споживачем, що не є побутовим, новий постачальник визначає дату початку постачання природного газу (дату закріплення споживача у Реєстрі споживачів нового постачальника на інформаційній платформі ОГС) згідно з укладеним договором постачання природного газу, у тому числі у випадку наявності такого споживача в Реєстрі споживачів інших постачальників.

Дата закріплення споживача, що не є побутовим, у Реєстрі споживачів нового постачальника на інформаційній платформі ОГС може визначатись не раніше ніж за 2 дні та не пізніше ніж 21 день з дня визначення дати такого закріплення.

Якщо на день закріплення споживача, що не є побутовим, у Реєстрі споживачів нового постачальника на інформаційній платформі ОГС буде відображена інформація про припинення (обмеження) або подання заявки на припинення (обмеження) постачання природного газу такому споживачу, Інформаційна платформі ОГС автоматично відхиляє закріплення такого споживача в Реєстрі споживачів нового постачальника.

У разі закріплення споживача, що не є побутовим, у Реєстрі споживачів нового постачальника інформаційна платформа ОГС виявляє цього споживача в Реєстрі іншого постачальника у визначеному новим постачальником періоді постачання природного газу, інформаційна платформа ОГС автоматично відправляє повідомлення діючому постачальнику про зміну постачальника його споживачем із зазначенням дати початку постачання природного газу новим постачальником.

Споживач, що не є побутовим, автоматично виключається з Реєстру споживачів діючого постачальника на інформаційній платформі ОГС з дня початку періоду постачання природного газу новим постачальником.

Постачання природного газу новим постачальником (алокація спожитих споживачем обсягів природного газу за новим постачальником) здійснюється з дня початку періоду постачання природного газу, який визначається новим постачальником на інформаційній платформі ОГС згідно з умовами договору постачання природного газу;

2) зміні постачальника має передувати укладення договору постачання природного газу з новим постачальником та розірвання договору постачання природного газу з діючим постачальником або його призупинення в частині постачання природного газу в певному розрахунковому періоді. Наявність спору між діючим постачальником і споживачем, що не є побутовим, який заявив про намір змінити постачальника, не є підставою для затримки в укладенні та виконанні договору постачання природного газу з новим постачальником. Зміна постачальника може відбуватися без засвідчення відсутності простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником. Розірвання чи призупинення дії договору постачання природного газу не звільняє споживача, що не є побутовим, від обов`язку виконання фінансових зобов`язань за цим договором;

3) з метою забезпечення безперебійного постачання природного газу діючий постачальник постачає природний газ споживачу до останнього дня терміну дії чинного договору постачання природного газу відповідно до умов та положень, узгоджених у ньому.

84. Враховуючи вищевикладене, в умовах воєнного стану порядок зміни постачальника природного газу для споживачів, що не є побутовими, був значно спрощений.

85. Отже, дотримуючись приписів Постанови від 21.06.2022 № 613, Відповідач, як суб`єкт цивільних прав, діяв у межах, не заборонених договором або актами цивільного законодавства, що узгоджується з принципами розумності та добросовісності.

86. Виходячи з аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття "добросовісність" ототожнюється із поняттям "безвинність" і навпаки, "недобросовісність" - із "виною" (постанова Верховного Суду від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19-ц).

87. Оскільки на момент існування спірних правовідносин постанова НКРЕКП від 21.06.2022 № 613 була чинною, а воєнний стан не був припинений чи скасований, споживачі, які не є побутовими, обираючи зазначений у постанові НКРЕКП від 21.06.2022 № 613 спрощений порядок зміни постачальника природного газу, не можуть вважатися такими, що порушили норми матеріального права.

88. Насамкінець підставою касаційного оскарження Скаржник визначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України. На думку Скаржника, суд першої інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а саме: не надав належної оцінки даним з Інформаційної платформи Оператора ГТС, скриншоти з якої було долучено до матеріалів справи та не надав належної оцінки Акту перевірки НКРЕКП щодо діяльності Скаржника, в якому Регулятор встановив факт закріплення Відповідача в Реєстрі споживачів Скаржника за періоди з 01 липня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 06 жовтня 2022 року по 09 жовтня 2022 року, з 06 грудня 2022 року по 09 грудня 2022 року, з 15 грудня 2022 року по 18 грудня 2022 року, Суд зазначає таке.

89. Суд першої інстанції встановив, що ТОВ "Газпромпостач Житло" у жовтні, листопаді та грудні 2022 року здійснювало поставку природного газу Відповідачу (акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2022, від 30.11.2022 та від 31.12.2022), що свідчить про закріплення Відповідача у Реєстрі споживачів нового постачальника.

90. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано звернув увагу, що оскільки однією з обов`язкових підстав для постачання природного газу споживачу є включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді (пункт 1 розділу ІІ Правил, підпункт 2.1.3 Договору № 41АР200-89360-22), то автоматичне виключення відповідача з Реєстру споживачів Скаржником на інформаційній платформі ОГС виключає можливість постачання Скаржником природного газу відповідачеві.

З огляду на це суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим відхилення судом першої інстанції посилання Скаржника на акти приймання-передачі природного газу до договору від 31.08.2022 № ТГ382064646 та від 31.12.2022 №ТГ382141778, як на доказ постачання природного газу Відповідачу у серпні та грудні 2022 року, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що Відповідач звертався до Скаржника з письмовою заявою про включення його в серпні та грудні 2022 року до Реєстру споживачів Скаржника, як то передбачено пункт 2.2 Договору № 41АР200-89360-22.

При цьому факт ненадання Відповідачем письмової заяви споживача щодо включення до Реєстру споживачів Скаржника у відповідних розрахункових періодах підтверджено також в акті перевірки від 27.04.2023 № 209, складеному Управлінням НКРЕКП у м. Києві та Київській області за результатами проведеної з 21 квітня 2023 року по 27 квітня 2023 року позапланової виїзної перевірки щодо дотримання Скаржником вимог законодавства Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201.

91. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що згідно з пунктом 3 розділу І Правил постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої інстанції про те, що у серпні та грудні 2022 року Відповідач не замовляв у Скаржника природний газ, а Скаржник, у зв`язку зі зміною Відповідачем постачальника не міг постачати природний газ Відповідачу, тому у даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

92. Таким чином, суди попередніх інстанцій належним чином дослідили наявні у справі докази, надавши їм відповідну оцінку, що знайшла відображення у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень.

93. Згідно частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

94. Доводи Скаржника, якими він обґрунтовує підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, змістовно зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що була здійснена судами, а також спроби переоцінки наявних у справі доказів. Водночас наведене не охоплюється компетенцією Верховного Суду.

95. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких Скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

96. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 21.06.2007 у справі "Васильєв проти України" (заява № 11370/02) також зазначається, що перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох поглядів на предмет не є підставою для повторного розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

97. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

98. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

99. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

100. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 927/664/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Г. Вронська

Судді О. Баранець

І. Кондратова