Ухвала

від 22.05.2024 по справі 1-123/2011

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11/803/6/24 Справа № 1-123/2011 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 березня 2021 року відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Соледара Донецької області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 06 жовтня 2004 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 121 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнився умовно достроково 19 травня 2008 року на підставі ухвали Дзержинського міського суду Донецької області на невідбутий строк 1 рік 11 місяців,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.

Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 березня 2021 року ОСОБА_8 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі. Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили. Строк відбування покарання ухвалено рахувати з 06 травня 2010 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у відбутий строк покарання ОСОБА_8 зараховано строк тримання під вартою з 06 травня 2010 року по 09 березня 2021 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнено з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_10 6290,00 грн. в якості відшкодування матеріального збитку та 2000,00 грн. - моральної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів та розподілу судових витрат.

Як встановлено судом, 04 травня 2010 року, приблизно о 02 годині 15 хвилин, ОСОБА_8 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, зі своїм знайомим ОСОБА_11 прийшов до знайомих останнього ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 . Протягом дня 04 травня 2010 року ОСОБА_8 разом із ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 вживав спиртні напої за вказаною адресою.

Приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_11 ліг спати в будинку, а ОСОБА_8 продовжили вживати спиртне у дворі вказаного домоволодіння.

Приблизно о 20 годині, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пішли за місцем свого проживання до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Після цього ОСОБА_8 з метою отримання грошей у розмірі 11 гривень для придбання квитка на проїзд до м. Артемівська, який йому обіцяли дати ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , оскільки спиртні напої купувалися за власний кошт ОСОБА_8 , прийшов у будинок АДРЕСА_2 . Перебуваючи у вітальні вказаного будинку, ОСОБА_8 став вимагати, щоби ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , який також слідом за ОСОБА_16 прийшов у будинок за вищезазначеною адресою, віддали йому обіцяні ними 11 гривень, проте останні відмовилися віддавати гроші.

Внаслідок цього, між ОСОБА_8 з одного боку та ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з іншого боку, виник конфлікт, який переріс в обопільну бійку, в ході якої ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 з одного боку та ОСОБА_8 з іншого боку стали завдавати один одному удари руками та ногами, причому ОСОБА_12 став завдавати ударів ОСОБА_8 наявною у нього тростиною для ходьби. У результаті зазначеної бійки ОСОБА_8 вихопив із рук ОСОБА_12 тростину для ходьби, отримавши перевагу перед своїми нападниками, і завдав нею множинні удари по різних частинах тулуба ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 . Після цього зазначені особи припинили активні дії щодо ОСОБА_8 .

Отже ОСОБА_8 повністю припинив дії ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 при цьому, маючи реальну можливість залишити приміщення та уникнути подальшого конфлікту, однак, у нього на ґрунті помсти за заподіяні йому тілесні ушкодження, виник умисел на протиправне заподіяння смерті трьом особам ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

З метою реалізації свого злочинного наміру спрямованого на навмисне протиправне заподіяння смерті трьом особам ОСОБА_8 04 травня 2010 року, приблизно о 20 годині 20 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, умисно, що є у нього в руках раніше вказаною тростиною, а також руками і ногами завдав множинні удари по голові, в область розташування життєво-важливого органу та по тулубу ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Після цього з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, спрямованого на умисне вбивство трьох осіб, ОСОБА_8 вийшов із ОСОБА_17 , де перебували потерпілі й у кухні взяв дерев`яне поліно. Після цього ОСОБА_8 повернувся у вітальню, де знаходилися потерпілі та, вказаним дерев`яним поліном, завдав множинних ударів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в голову - в область розташування життєво-важливого органу, і по тулубу. При цьому, ОСОБА_8 усвідомлював, що він завдає особливих фізичних страждань потерпілим шляхом заподіяння їм великої кількості тілесних ушкоджень і бажав саме таким чином позбавити їх життя.

Усього ОСОБА_8 тростиною для ходьби та дерев`яним поліном, ногами та руками завдав ОСОБА_12 щонайменше 16 ударів, ОСОБА_13 не менше 40 ударів та ОСОБА_14 щонайменше 30 ударів. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 померли на місці.

ОСОБА_8 , переконавшись, що він виконано всі дії, створені задля умисне вбивство трьох осіб, з місця скоєння злочину втік.

За таких обставин, дії ОСОБА_8 кваліфіковано судом за п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України, за ознаками вбивства, тобто, умисного протиправного заподіяння смерті двом або більше особам, вчинених з особливою жорстокістю.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

ОСОБА_8 в апеляційнійскарзі проситьвирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 березня 2021 року, за п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України скасувати та направити кримінальне провадження на додаткове досудове розслідування, мотивуючи такі вимоги істотним порушенням судом першої інстанції вимог кримінального процесуального законодавства, неповнотою судового провадження, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також, істотним порушенням судом першої інстанції права обвинуваченого на доступ до правосуддя та права на захист. Зокрема, обвинувачений вказує, що в ході судового провадження його на підставі ухвали суду було видалено із зали судового засідання, чим позбавлено його права на безпосередню участь в судових засіданнях, наданні пояснень та показів, розумінні суті висунутого обвинувачення та можливості бути присутнім під час дослідження доказів і допиту свідків. Крім того, серед процесуальних порушень з боку суду першої інстанції, на думку обвинуваченого, є розгляд кримінального провадження не в повному складі суду.

Також, обвинувачений вважає безпідставною відмову суду першої інстанції у проведенні дактилоскопічної експертизи щодо знаряддя злочину тростини для ходьби, з метою виявлення на ній відбитків пальців. ОСОБА_8 вважає, що знаряддя злочину невмотивовано покладено судом першої інстанції в основу обвинувачення і не погоджується із висновками суду, щодо доведеності факту використання ним тростини для ходьби з метою нанесення тілесних ушкоджень. Поміж цього, обвинувачений вказує, що судом першої інстанції не було встановлено час вчинення злочину, що є важливим для встановлення фактичних обставин справи.

Захисник ОСОБА_9 в апеляційній скарзі просить вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 березня 2021 року, відносно ОСОБА_8 , за п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України скасувати та повернути справу на додаткове розслідування, мотивуючи такі вимоги тим, що в ході судового провадження судом першої інстанції було грубо порушено право ОСОБА_8 на захист, шляхом видалення ухвалою від 12 січня 2021 року його з зали судового засідання, що фактично позбавило обвинуваченого можливості права захищати себе особисто, брати безпосередню участь у судовому провадженні, ставити питання свідкам та надавати особисті пояснення з приводу обставин вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину.

На підставі викладеного, сторона захисту вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції в оскаржуваному вироку щодо того, що ОСОБА_8 свою провину у вчиненому злочині не визнав, від дачі показів відмовився, оскільки фактично обвинувачений був видалений із зали суду, незважаючи на наявну в матеріалах справи заяву ОСОБА_8 щодо його допиту особисто.

Також, сторона захисту вказує на те, що такі дії суду першої інстанції грубо позбавили обвинуваченого права виступу в судових дебатах із останнім словом.

При цьому, ухвалу суду, якою 12 січня 2021 року було видалено з зали суду ОСОБА_8 захисник вважає незаконною, оскільки вона постановлена із застосуванням положень КПК України в редакції 2012 року, в той час як дане кримінальне провадження повинно розглядатись за правилами КПК України в редакції 1960 року і всі процесуальні рішення судом повинні прийматись у відповідності до кодексу редакції саме 1960 року.

Поміж іншого, захисник обвинуваченого вказує на істотне порушення судом першої інстанції вимог КПК України, які полягають в тому, що після скасування судом касаційної інстанції попереднього вироку відносно ОСОБА_8 , за п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України, а також ухвали суду апеляційної інстанції, та направлення справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, місцевий суд у відповідності до ст. 244 КПК України в редакції 1960 року повинен був призначити попередній розгляд справи, в ході якого виконати вказівки суду касаційної інстанції. Зокрема, судом касаційної інстанції наголошувалось на необхідності надання відповідей на порушені в касаційній скарзі питання стосовно часу вчинення злочину та способу вчинення злочину, зсування яких на попередньому розгляді стало б підставою для направлення кримінального провадження на додаткове досудове розслідування, оскільки самостійно суд позбавлений можливості встановити такі обставини в ході судового розгляду.

Також, захисник вказує, що судом першої інстанції було передчасно зроблено висновки про те, що для нанесення потерпілим тілесних ушкоджень обвинувачений використав тростину для ходьби та залишено поза належною увагою той факт, що на знімках з місця огляду події тростина для ходьби знаходилась під самим потерпілим, при цьому докази стосовно того, що обвинувачений міг підсунути тростину після нанесення ударів під потерпілого в матеріалах кримінального провадження відсутні. Натомість, сам обвинувачений під час відтворення відеофіксації в залі судового засідання чітко вказав на тростину, яка лежала на ліжку, як на предмет, яким безпосередньо ОСОБА_8 було нанесено потерпілими тілесні ушкодження, від яких обвинувачений був змушений захищатись. Наявність тілесних ушкоджень в обвинуваченого підтвердилась показами експерта ОСОБА_18 , який суд першої інстанції належної уваги не приділив.

Позиції учасників судового провадження.

Обвинувачений ОСОБА_8 свою апеляційну скаргу та скаргу свого захисника підтримав, просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній.

Захисник ОСОБА_7 апеляційні скарги підтримав, просив їх задовольнити, вирок суду скасувати та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.

Прокурор проти задоволення апеляційних скарг заперечував, посилався на їх безпідставність та необґрунтованість, просив залишити оскаржуваний вирок суду першої інстанції без змін.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідь судді доповідача, думку та пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляційних скарг захисника та обвинуваченого, обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційній скарги задоволенню не підлягають, а вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та відповідним обставинам кримінального провадження та нормам діючого кримінального законодавства України, виходячи з наступного.

Вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції, що передбачено вимогами ст. 365 КПК України (в редакції 1960 року).

Відповідно до ст. 367 КПК України (в редакції 1960 року), підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в апеляційному суді, зокрема, є однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Положеннями ст. 368 КПК України (в редакції 1960 року) передбачено, що однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову (ст. 370 КПК України в редакції 1960 року).

Відповідно до ст. 323 КПК України (в редакції 1960 року) передбачено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно до ст. 67 КПК України (в редакції 1960 року), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 334 КПК України (в редакції 1960 року) передбачено, що мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою підстави для цього.

Вимоги вищевказаних норм закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Положеннями ст. 2 КПК України (в редакції 1960 року) передбачено, що завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Суд першої інстанції, із дотриманням закладених у зазначеній нормі закону завдань, провів стосовно ОСОБА_8 повне та неупереджене судове слідство, вимог кримінального процесуального законодавства України дотримався.

Так, суд першої інстанції на підтвердження доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України посилався на дослідженні в ході судового слідства письмові докази, серед яких зокрема: протокол допиту потерпілої ОСОБА_19 , свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 ; протокол огляду місця події від 05 травня 2010 року, відповідно до якого було зафіксовано обставини вчиненого злочину; протокол відтворення обставин подій щодо вчиненого злочину від 06 травня 2010 року разом із відеозаписом до нього, проведеного за участі ОСОБА_8 , згідно якого останній показав на місці подій механізм спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілим під час бійки 04 травня 2010 року в будинку АДРЕСА_2 ; протокол відтворення обставин подій щодо вчиненого злочину від 08 травня 2010 року за участі свідка ОСОБА_11 разом із відеозаписом до нього

А також, на покази потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_26 та висновки судово-медичної експертизи №154/6 від 01 червня 2010 року щодо виявлених тілесних ушкоджень та причини смерті потерпілого ОСОБА_12 , судово-медичної експертизи №165/8 від 01 червня 2010 року щодо виявлених тілесних ушкоджень та причини смерті потерпілої ОСОБА_14 , судово-медичної експертизи №155/7 від 01 червня 2010 року щодо виявлених тілесних ушкоджень та причини смерті потерпілого ОСОБА_13 , висновок судово-цитологічної експертизи №435 від 12 липня 2010 року, висновки судово-імунологічних експертиз №739 від 24 червня 2010 року, №796 від 30 червня 2010 року, висновки дактилоскопічної експертизи №101 від 20 травня 2010 року, висновки медичних криміналістичних експертиз №МК-336 від 21 червня 2010 року, №МК/337 від 21 червня 2010 року, №МК-338 від 21 червня 2010 року, №МК-398 від 16 липня 2010 року, №МК-399 від 16 липня 2010 року, №МК-400 від 16 липня 2010 року, висновок генотипоскопічної експертизи №83 від 29 липня 2010 року, висновок амбілаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №632 від 28 травня 2010 року щодо психічного стану здоров`я ОСОБА_8 , можливості усвідомлення та керування ним своїми діями в момент вчинення злочину.

Дослідивши безпосередньо під час судового слідства вищевказані докази, суд першої інстанції дійшов висновку про їх належність і допустимість, та оцінивши їх за своїми внутрішніми переконаннями дійшов обґрунтованих висновків про те, що ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 в ході раптово виниклого конфлікту, внаслідок якого між обвинуваченим, з одного боку, та потерпілими ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , з іншого боку, виникла обопільна бійка, в ході якої ОСОБА_8 з метою реалізації свого злочинного наміру спрямованого на навмисне протиправне заподіяння смерті трьом особам, використовуючи в якості знаряддя злочину тростину для хотьби та деревяне поліно, взяте із кухні вказаного домоволодіння, наніс потерпілим множинні удари, а саме ОСОБА_12 - щонайменше 16 ударів, ОСОБА_13 - щонайменше 40 ударів, ОСОБА_14 - щонайменше 30 ударів, в область розташування життєво-важливого органу - голови, та по тулубу, від яких потерпілі померли на місці, тобто, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України, за ознаками умисного протиправного заподіяння смерті двом або більше особам, вчинених з особливою жорстокістю.

Водночас, захисник та обвинувачений в своїх апеляційних скаргах не погоджуються із висновками суду першої інстанції щодо фактичних встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення, інкримінуємого ОСОБА_8 .

Так, під час апеляційного перегляду в ході судового засідання в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 повідомив колегії суду, що він не заперечує факту нанесення потерпілим ударів, проте заперечує, що вони були нанесені тростиною, яку орган досудового розслідування визнав як знаряддя злочину, а також, те, що удари потерпілим наносились з прямим умислом на вбивство. ОСОБА_8 як в своїй поясненнях суду апеляційної інстанції, так і в своїй апеляційній скарзі разом із доповненнями до неї посилається на те, що його дії носили оборонний характер, оскільки він змушений був захищатися від спланованого потерпілими на нього нападу. При цьому, обвинувачений вказує, що тростина була використана саме потерпілими як знаряддя злочину, нею ОСОБА_8 було нанесено удари, від яких останній змушений був захищатись і саме з цією метою обвинувачений взяв дерев`яне поліно, яким потім відбивався від потерпілих. Також вказує, що факт нападу потерпілими на обвинуваченого та нанесення йому ударів тростиною підтверджується висновком судово-медичної експертизи та показами експерта ОСОБА_18 .

Однак, колегія суддів не погоджується із такими доводами захисника та обвинуваченого, оцінює їх критично, як обрану лінію захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений особливо тяжкий злочин проти життя та здоров`я осіб, наслідком якого є смерть трьох потерпілих, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Безпосереднім об`єктом будь-якого вбивства є життя особи (людини).

За нормативним визначенням умисне вбивство з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб`єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.

В свою чергу, умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова - це наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.

Прямий умисел - це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).

Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

При цьому, спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляється у способі вчинення діянь.

Аналогічні ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 КК України, характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони, передбачених ст. 118 КК України.

Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК України, є мотив діяння захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Закріплене в ст. 36 КК право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ч. 3 ст. 27 Конституції України).

Згідно із ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК України).

Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

Втім, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

Як вбачається із встановлених судом першої інстанції в ході судового слідства обставин кримінального провадження, підтверджених сукупністю досліджених судом першої інстанції письмових доказів та показів свідків, а також, показів самого обвинуваченого, наданих ним як під час досудового розслідування, так і під час судового слідства в суді першої інстанції та перегляду оскаржуваного вироку судом апеляційної інстанції, ОСОБА_8 в ході сварки із потерпілими ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , свідомо пішов взяв з кухні дерев`яне поліно, хоча об`єктивно мав можливість безперешкодно покинути місце конфлікту, про що він особисто повідомив в ході судового слідства суд першої інстанції, після чого із дерев`яним поліном повернувся до кімнати, де перебували потерпілі, та застосовуючи як знаряддя злочину дерев`яне поліно, а потім і тростину для ходьби, яка перебувала в кімнаті, де відбувались події, тобто, предмети, які мають травмуючі характеристики та значну ударну силу, почав почергово, зі значною і достатньою для поранення та поразки внутрішніх органів, силою, наносити вказаними предметами потерпілим ударів у життєво-важливі органи людини область голови та грудної клітини.

При цьому, обвинувачений усвідомлював характер своїх протиправних дій, усвідомлював, що наносить удари у важливо життєві органи людини область голови та грудної клітини, усвідомлював, що використовує предмети, які мають значну ударну силу, бачив характер поранень, які утворюються від нанесення потерпілим ударів поліном та тростиною для ходьби, однак не припиняв свої дії, а навпаки продовжував наносити потерпілим удари до поки останні не впали на підлогу.

В свою чергу, кількість нанесених обвинуваченим ударів потерпілим в область голови, грудної клітини, паху, рук та ніг становить щонайменше 16 ударів потерпілому ОСОБА_12 , щонайменеше 30 ударів потерпілій ОСОБА_14 та щонайменше 40 ударів - потерпілому ОСОБА_13 .

Вказане, на думку колегії суддів повністю спростовую позицію сторони захисту та обвинуваченого про те, що він був в стані необхідної оборони, та свідчить про наявність в діях ОСОБА_8 прямого умислу на вбивство, вчиненого із особливою жорстокістю, про що свідчить повне усвідомлення обвинуваченим того, що від його дій потерпілі зазнають значних фізичних страждань. Також, на думку, колегії про цілеспрямований характер дій обвинуваченого та прямий умисел на вбивство свідчить і те, що удари ОСОБА_8 наносив потерпілим почергово, тобто, подавивши будь-який опір одного потерпілого, потім другого, а потім третього жінки, яка є фізично слабшою за обвинуваченого, останній на досягнутому не зупинявся, а переходив поступово від одного потерпілого до наступного, продовжуючи жорстоко наносити удари останнім предметами значної ударної та травмуючої дії, що безсумнівно виключає в діях останнього необхідність перебувати у стані оборони.

Поміж іншого, колегія суддів вважає за необхідне звернути уваги, що доводи обвинуваченого про перебування ним у стані необхідної оборони були предметом неодноразового дослідження судом першої інстанції, зокрема, таким доводам була надана оцінка під час судового слідства та ухвалення вироку Артемівським міськрайонним судом Донецької області від 29 жовтня 2011 року, а також, в ході нового судового слідства та ухвалення вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 березня 2021 року, і такі доводи не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході довготривалого розгляду кримінального провадження та ретельної перевірки обраної ОСОБА_8 лінії захисту.

Була надана оцінка під час судового слідства та ухвалення вироку від 29 жовтня 2011 року так і під час нового судового слідства та ухвалення вироку від 09 березня 2021 року

Посилання обвинуваченого та захисника на те, що потерпілі перші спричинили ОСОБА_8 удари тростиною для ходьби, наслідком чого і став захист обвинуваченим, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи та показами експерта ОСОБА_18 , колегія суддів оцінює критично, з огляду на наступне. Так, відповідно до дослідженого судом першої інстанції висновку судово-медичної експертизи №339 від 06 травня 2010 року, вбачається, що тілесні ушкодження у виді синців у лобовій ділянці біля меж росту волосся, у проекції 7-8 ребер зліва між середньоключичною та передньопахвовою лініями, по передній поверхні правого та лівого плечових суглобів, грудини утворилися від контакту з тильної поверхні лівої кисті біля основи 5-го пальця і на тильній поверхні основної фаланги 1-го пальця лівої кисті, на тильній поверхні правої кисті у основного 3-го пальця, на правій і лівій гомілці в середній третині передньої поверхні, на долонній поверхні правої кисті - утворилися від контакту з тупими предметами з шорсткою поверхнею при ковзанні; подряпина на тильній поверхні лівої кисті - утворилася від дії тупо-загостреного предмета.

Судовий експерт ОСОБА_18 під час допиту його судом першої інстанції в ході судового слідства складений ним висновок підтримав в повному обсязі.

Тобто, згідно вказаного експертного дослідження та показів експерта ОСОБА_18 можна дійти висновку, що отримані обвинуваченим тілесні ушкодження не є доказом факту нападу на ОСОБА_8 потерпілими, і знаходження обвинуваченого в стані необхідної оборони, оскільки утворилися вони в процесі взаємної бійки з потерпілими, при ковзанні, що може свідчити про перекочування учасників бійки по підлозі, проте, жодним чином не підтверджує позицію обвинуваченого про сплановий потерпілими напад на нього та побиття. Більш того, колегія суддів звертає увагу, що дії ОСОБА_8 , які виразились у заподіянні тілесних ушкоджень потерпілим дерев`яним поліном та тростиною для ходьби, їх множинність та локалізація, в будь-якому випадку не відповідали небезпеці зазіхання потерпілих та обстановки захисту, як на це вказує обвинувачений в своїй апеляційній скарзі.

Щодо доводів сторони захисту та обвинуваченого в апеляційних скаргах про те, що органом досудового розслідування безпідставно визначено знаряддям злочину тростину для ходьби, то колегія суддів відхиляє такі доводи ОСОБА_8 та його захисника, оскільки вони повністю спростовується дослідженими судом першої інстанції в ході судового слідства письмовими доказами, зокрема, висновками медично-криміналістичних експертиз №МК-336 від 21 червня 2010 року, №337 від 21 червня 2010 року, №338 від 21 червня 2010 року, №МК-398 від 16 липня 2010 року, №МК-399 від 16 липня 2010 року та №400 від 16 липня 2010 року, відповідно до якого вбачається, що експерти дійшли висновків, що виявлені в потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 тілесні ушкодження могли утворитись від дії предметів, наданих органом досудового розслідування на дослідження, а саме дерев`яним поліном та тростиною для ходьби, при цьому, відповідно до висновку №400 від 16 липня 2010 року експерти дійшли беззаперечного висновку, що ушкодження на трупі ОСОБА_14 утворились саме від тростини, вилученої на місці злочину.

Щодо доводів обвинуваченого та захисника в апеляційних скаргах про порушення права ОСОБА_8 на захист, оскільки його в ході судового слідства було безпідставно видалено із зали судових засідань, що позбавило його права бути присутнім під час допиту свідків, ставити їм свої питання та приймати безпосередню участь під час дослідження доказів та встановлення фактичних обставин кримінального провадження, то колегія суддів не приймає до уваги такі доводи, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, із матеріалів судової справи вбачається, що, після скасування ухвалою суду касаційної інстанції вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 жовтня 2011 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 05 лютого 2013 року, в 2016 році судом першої інстанції судове слідство в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 , за п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України було розпочато по новому, зі стадії проведення підготовчого судового засідання, визначення порядку слухання справи, із новим допитом свідків, обвинуваченого та новим дослідженням письмових доказів, наданих стороною обвинувачення.

Починаючи з 2016 року по 12 січня 2021 року, включно, обвинувачений був присутній під час судового слідства в судових засідання суду першої інстанції, активно приймав участь у розгляді кримінального провадження, подавав до суду першої інстанції ряд клопотань, був присутній під час допиту свідків та дослідження судом першої інстанції більшої частини ключових письмових доказів, мав змогу надавати свої пояснення, давати покази, ставити питання свідкам, надавати заперечення щодо порядку досліджених доказів та встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи.

Відповідно до журналу судового засідання від 11 січня 2021 року, обвинувачений ОСОБА_8 надав до суду клопотання, відповідно до змісту якого вбачається, що він не має змоги з`явитись під конвоюванням до зали судових засідань в приміщення Артемівського міськрайонного суду Донецької області для розгляду справи, вмотивоване погіршенням стану здоров`я обвинуваченого. При цьому, жодних письмових доказів, зокрема, відповідних медичних довідок, щодо погіршення стану здоров`я або звернення ОСОБА_8 до співробітників слідчого ізолятору зі скаргами на погане самопочуття, обвинуваченим до клопотання додано не було.

У зв`язку із наведеними обставинами, з метою дотримання права обвинуваченого на захист та надання останньому можливості бути присутнім при розгляді кримінального провадження відносно нього, судом першої інстанції в ході судового засідання було прийнято рішення відкласти розгляд справи та провести наступне судове засідання 12 січня 2021 року у виїзному порядку в приміщенні Дзержинського міського суду. Додатково, судом першої інстанції під звукозапис в судовому засіданні було повідомлено всіх присутніх учасників, що враховуючи поширення епідемії COVID-19 виконати ухвалу суду про етапування обвинуваченого з слідчого ізолятору м. Торецьк до слідчого ізолятору м. Бахмут конвойною ротою не виявляється можливим.

12 січня 2021 року під час виїзного судового засідання в приміщенні Дзержинського міського суду ОСОБА_8 відмовився виконувати розпорядження головуючого судді та виходити із приміщення камерного типу з метою доставки його до приміщення зали суду для розгляду кримінального провадження, про що співробітниками конвойної роти та слідчого ізолятору було складено відповідні акти, надані суду першої інстанції, при цьому, причини такої відмови та своєї поведінки обвинувачений суду першої інстанції не повідомив. На запитання суду першої інстанції щодо причин відмови обвинуваченого виходити із камери та бути присутнім під час судового слідства захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 відповідей надати не зміг, пояснив, що причини такої поведінки його підзахисного адвокатові не відомі.

Оскільки така поведінка обвинуваченого мала неодноразовий характер на протязі усього судового слідства, а також, враховуючи те, що обвинувачений з метою затягування судового слідства намагався вжити різних заходів, а саме, безпідставно відмовлявся бути присутнім в судовому засіданні, намаганням відкласти судовий розгляд без будь-яких на те обґрунтованих підстав, то судом першої інстанції в ході виїзного судового засідання 12 січня 2021 року було постановлено на обговорення питання щодо видалення обвинуваченого з зали судових засідань тимчасово або до кінця судового слідства. Заслухавши думку часників судового провадження, присутніх в залі суду, судом 12 січня 2021 року було постановлено ухвалу про видалення ОСОБА_8 з зали судових засідань до кінця судового слідства.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що в ході судового слідства обвинувачений допускав зловживання своїми процесуальними правами, з метою затягування судового слідства, зокрема, заявляв постійно клопотання щодо відводу як складу суду, який здійснював безпосередньо судовий розгляд, так і всьому Артемівському міськрайонному суду Донецької області, що не передбачено нормами КПК України, які були визнані ухвалами суду безпідставними та необґрунтованими, порушував дисципліну в ході судових засідань відмовлявся виконувати та ігнорував розпорядження головуючого судді.

При цьому, як вбачається із журналів судових засідань з моменту видалення обвинуваченого з зали судових засідань 12 січня 2021 року по день ухвалення вироку 09 березня 2021 року, ОСОБА_8 не позбавлений був права звертатись до суду першої інстанції із наявними в нього клопотаннями по суті розгляду справи, які були розглянуті судом першої інстанції в ході судових засідань, а також із клопотаннями щодо ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, які були задоволені судом першої інстанції, і останньому було надано можливість знайомитись із матеріалами справи, в тому числі журналами судових засідань, а відтак останній отримав процесуальну можливість відстежувати хід судового слідства, порядок та перелік досліджених доказів, оголошених протоколів допиту свідків і мав процесуальну можливість надавати свої заперечення в письмову виді або шляхом узгодження позиції із своїм адвокатом, який, в свою чергу, був присутній в ході всього судового слідства та до останнього, до судових дебатів, підтримував узгоджену із ОСОБА_8 лінію захисту.

Тож, доводи сторони захисту та ОСОБА_8 про порушення права обвинуваченого на захист колегія суддів оцінює критично та приходить до висновку, що вони не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході апеляційного перегляду оскаржуваного вироку.

Щодо доводів захисника та обвинуваченого про те, що в ході судового слідства не було належним чином вирішено питання з приводу заявлених ним клопотань про безпідставне, не вмотивоване наявністю ризиків, довготривале тримання його під вартою, то колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційних скарг, оскільки як вбачається із журналів судових засідань, всі подані обвинуваченим клопотання щодо скасування йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також, клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою були розглянуті судом першої інстанції у встановленому законом порядку. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що довготривалий розгляд кримінального провадження та перебування обвинуваченого під вартою безпосередньо пов`язаний із тим, що після надходження обвинувального акту разом із матеріалами кримінального провадження та визначення судом першої інстанції порядку здійснення судового слідства, обвинуваченим було заявлено клопотання щодо розгляду справи відносно нього судом першої інстанції колегіально, яке було задоволено та розпочато розгляд справи від самого початку, з проведення підготовчого судового засідання. В подальшому, після того, як судом на вимогу ОСОБА_8 було розпочато розгляд кримінального провадження колегіально, обвинувачений звернувся до суду першої інстанції із новим клопотанням, відповідно до якого вважав за необхідне здійснювати судове слідство відносно нього судом присяжних, яке, в свою чергу, було також задоволено судом першої інстанції, і як наслідок знову розпочато судове слідство зі стадії проведення підготовчого судового засідання. Додатково, колегія суддів звертає увагу на неодноразові звернення обвинуваченого із заявами про відвід як складу суду, який безпосередньо розглядає справу, так і всім суддям Артемівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, які також вплинули на строки судового слідства. Тож, з огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що саме з ініціативи обвинуваченого та з метою дотримання його права на захист, судове слідство було довготривалим, а тому не вбачає з боку суду першої інстанції порушень кримінального процесуального законодавства України щодо процесуальних строків здійснення судового слідства.

Поміж іншого, слід звернути увагу, що до доцільності обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою дійшов у своїх висновках і суд касаційної інстанції, який постановляючи ухвалу від 08 вересня 2016 року про скасування вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 жовтня 2011 року, скасування ухвали Апеляційного суду Донецької області від 05 лютого 2013 року та призначення нового судового розгляду, залишив без зміни та продовжив обраний в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 , за п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Інші доводи сторони захисту та обвинуваченого не спростовують встановленого судом першої інстанції в ході судового слідства факту наявності в діях ОСОБА_8 умислу на вбивство трьох осіб з особливою жорстокістю, не наводять достатніх підстав вважати, що судом першої інстанції було допущено істотних порушень вимог КПК України при розгляді кримінального провадження, та фактично зводяться до суб`єктивної переоцінки стороною захисту та обвинуваченим наявних в матеріалах кримінального провадження письмових доказів та показів свідків, спрямованих на уникнення обвинуваченим від кримінальної відповідальності за вчинений особливо тяжких злочин, за який ОСОБА_8 обрано найсуворіше покарання у виді довічного позбавлення волі.

Таким чином, враховуючи, що при ухваленні вироку судом першої інстанції дотримані вимоги кримінального та кримінального процесуального закону України, суд першої інстанції всебічно перевірив обставини кримінального провадження, висунуте обвинувачення, надані стороною обвинувачення письмові докази, ретельно перевірив доводи обвинуваченого щодо невизнання ним наявності умислу на вбивство потерпілих та перебування у стані необхідної оборони, і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КК України, вмотивувавши своє рішення всебічно дослідженими, оціненими у своїй сукупності з точки зору належності, допустимості й достовірності письмовими доказами, показами потерпілого, свідків та експертів, колегія суддів вважає, що правові підстави для скасування вироку суду та направлення матеріалів кримінального провадження на додаткове розслідування відсутні.

А тому, на підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 366, 377, 379 КПК України (в редакції 1960 року), апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційній скарги захисника ОСОБА_9 ,який дієв інтересахобвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Артемівськогоміськрайонного судуДонецької областівід 09березня 2021року відносно ОСОБА_8 ,за п.п.1,4ч.2ст.115КК України залишити без змін.

Ухвала Дніпровського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк, з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Судді Дніпровського

апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4