Рішення

від 11.06.2024 по справі 341/714/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/714/24

Номер провадження 2/341/332/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку загального позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької міськоїради Івано-Франківськоїобласті,третя особа: Державна інспекціяархітектури тамістобудування Українив особіУправління Державноїінспекції архітектурита містобудування у Івано-Франківській області, про визнання права власності на самочинне будівництво.

установив

Представник ОСОБА_2 в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Галицької міськоїради Івано-Франківськоїобласті про визнання права власності на самочинне будівництво.

У позові просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на самочинно збудоване нерухоме майно гараж, площею 20 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 2621210100:01:006:0596.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 2621210100:01:006:0596, площею 0,0021 га, вид цільового призначення: для будівництва індивідуальних гаражів, що підтверджується витягами з ДРРП та ДЗК. На відповідній земельній ділянці позивачка самочинно збудувала гараж, площею 20 кв. м. Експерт ОСОБА_3 провела технічне обстеження збудованого гаража та склала звіт № 19-2023 про проведення технічного обстеження, за результатами якого встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації. Позивачка подала декларацію про готовність до експлуатації самочинно збудованих об`єктів (СС1) на земельній ділянці відповідного цільового призначення. Проте, відповідну декларацію Державна інспекція архітектури та містобудування України повернула на доопрацювання у зв`язку з неподанням документів, необхідних для прийняття рішень. У зв`язку з цим позивачка змушена звертатись до суду, оскільки іншим чином не має можливості реалізувати своє право власності.

Ухвалою суду від 04 квітня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу Державну інспекціюархітектури тамістобудування Українив особіуправління Державноїінспекції архітектурита містобудування уІвано-Франківськійобласті та призначено підготовче засідання на 18 квітня 2024 року, яке відкладено на 01 травня 2024 року.

Ухвалою суду від 01 травня 2024 року визнано обов`язковою явку представників відповідача та третьої особи. Підготовче засідання відкладено на 16 травня 2024 року.

Ухвалою суду від 16 травня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 червня 2024 року.

У судове засідання 04червня 2024 року сторони не з`явилась, хоча повідомлені про розгляд справи належним чином, відповідно до норм статті 128 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомили.

Представник позивачки надіслав до суду заяву через електронний кабінет, яка сформована 04 червня 2024 року, у якій просить розгляд справи здійснювати без участі сторони позивачки за наявними у справі матеріалами.

01 травня 2024 року представниця відповідача подала до суду заяву, у якій просить розгляд справи здійснювати без участі представника Галицької міської ради Івано-Франківської області. Позов визнає та не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Представник Державної інспекції архітектури та містобудування України у жодне із судових засідань не прибував, пояснень по суті спору не подав. При цьому ДІАМ щоразу повідомлялась на офіційну електронну адресу і долучена до участі у справі через підсистему «Електронний суд». Третя особа жодних заяв чи клопотань до суду не подавала.

Положеннями частини першої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини третьої статті 223 ЦПК України).

Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності учасників, оскільки такі повідомлені належним чином про судове засідання.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, змісту позову та відзиву, суд установив наступні фактичні обставини справи.

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Галицької міської ради від 12 лютого 1987 року № 21, підтверджується, що відповідний комітет вирішив надати земельну ділянку під будівництво гаража по вул. Шевченка ОСОБА_4 (а. с. 64).

Згідно з копією рішення виконавчого комітету Галицької міської ради від 27 листопада 2019 року № 82, підтверджується, що відповідний комітет вирішив дати дозвіл ОСОБА_4 на переоформлення технічної документації на автогараж, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на ОСОБА_1 (а. с. 65).

Відповідно до копії витягу з рішення Галицької міської ради від 19 грудня 2019 року № 157, підтверджується, що Галицька міська рада вирішила дати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0021 га, для гаражного будівництва в. АДРЕСА_1 …(а. с. 66).

Згідно з даними витягу з рішення Галицької міської ради від 12 березня 2020 року № 19 підтверджується, що Галицька міська рада вирішила затвердити ОСОБА_1 документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0021 га, для гаражного будівництва в. АДРЕСА_1 . Передати ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,0021 га, кадастровий номер: 2621210100:01:006:0596, для будівництва індивідуального гаража в. АДРЕСА_1 …(а. с. 67).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04 жовтня 2023 року підтверджується, що кадастровий номер земельної ділянки: 2621210100:01:006:0596; місце розташування (адміністративно-територіальна одиниця): АДРЕСА_1 ; вид цільового призначення земельної ділянки: 02.05 Для будівництва індивідуальних гаражів; форма власності: приватна; площа земельної ділянки, гектарів: 0,0021 га; дата державної реєстрації земельної ділянки: 19 лютого 2020 року; вид права: право власності; власник (користувач) земельної ділянки: ОСОБА_1 (а. с. 14-16).

Згідно з копією технічного паспорта, виданого 18 жовтня 2023 року (реєстраційний номер ТІ01:6124-5443-0140-1279, інвентаризаційна справа № К-07-3258), підтверджується, що гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , є самостійним об`єктом нерухомого майна. Площа гаража 20,0 кв. м. Характеристика приміщення гаражного боксу: «А» гараж; рік будівництва 2014; фундамент з/бетон; стіни цегла, покрівля шифер; підлога бетон; електрика так; висота 2,46 м; площа основи (забудови) 25,90 кв.м.(а.с.19зворот). За результатами проведеного технічного обстеження об`єкта встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації (а. с. 17-21).

Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва підстава проведення технічної інвентаризації: перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, зазначених у пункті 9 розділу V Прикінцеві положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а. с. 19).

Позивачка подаладекларацією проготовність доексплуатації самочиннозбудованих об`єктів(СС1)на земельнійділянці відповідногоцільового призначення,ІУ161231018532.У вказанійдекларації,зокрема,у графі«Відомості прооб`єкт» зазначено:найменування об`єктабудівництва гараж;вид будівництва існуючазабудова;код об`єкта 1110,3(а.с.11-13).

Відповідно до відповіді з Державної інспекції архітектури та містобудування України від 19 жовтня 2023 року підтверджується, що декларацію про готовність до експлуатації самочинно збудованих об`єктів на земельній ділянці відповідного цільового призначення повернуто на доопрацювання. Підстави повернення на доопрацювання: неподання документів, необхідних для прийняття рішень. Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером: 2621210100:01:006:0596, для будівництва індивідуальних гаражів, що суперечить вимогам абзацу першого пункту 9 розділу V Прикінцеві положенняЗакону України«Про регулюваннямістобудівної діяльності» (а. с. 22).

Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (а. с. 22) підстава відмови неподання документів, необхідних для прийняття рішень. Опис: Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером: 2621210100:01:006:0596, для будівництва індивідуальних гаражів, що суперечить вимогам абзацу першого пункту 9 розділу V Прикінцеві положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Таким чином, суд установив, що земельну ділянку, на якій самочинно збудований гараж, сім`ї позивачки надано для будівництва такого гаража ще у 1987 році. Відповідний гараж було збудовано у 2014 році. Надалі технічну документацію на вказаний гараж переоформлено на ім`я позивачки, яка для обслуговування цього об`єкта нерухомого майна отримала земельну ділянку і оформила своє право власності на неї.

Не маючи можливості оформити та зареєструвати своє право власності на гараж № НОМЕР_1 у визначеному будівельним законодавством порядку, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам у цій справі та позовним вимогам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першоюстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способом цього захисту може бути визнання права.

Відповідно до ч. 1ст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 4ст. 373 ЦК Українивласник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно дост.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» (далі Постанова № 6) визначено, що відповідно дост. 376 ЦК Українисуди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинно будівництво.

У пункті 8 Постанови зазначено, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК України) та землекористувачі (стаття 95 ЗК України). Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Відповідно до вимогст.376ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 02.12.2015 у справі № 6-1328цс15, аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Згідно з пунктом 12 Постанови № 6 вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Суд установив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, на якій збудовано гараж. Цей об`єкт нерухомого майна за результатами проведеного технічного обстеження є таким, що може надійно та безпечно експлуатуватися. Указана земельна ділянка надано органом місцевого самоврядування саме для будівництва гаража.

Позивачка зверталась до ДІАМ у порядку, передбаченому п. 9 розділуVПрикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Водночас ДІАМ відмовила у прийняті в експлуатацію і в реєстрації об`єкта самочинного будівництва, оскільки відповідна земельна ділянка не підпадає під категорію земель, передбачену п. 9 розділуVПрикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ч. 2ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно з порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461,у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Відповідно до п. 9 розділуVПрикінцеві положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію: збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 500 квадратних метрів; збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.

Указана норма не передбачає можливості прийняття в експлуатацію, а, як наслідок подальшої реєстрації права власності, самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна гаража, який збудований на земельній ділянці, призначеній для будівництва індивідуального гаража.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 4ст. 206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, ураховуючи визнання позову відповідачем, зважаючи, що позивачка є власником земельної ділянки, на якій розташоване самочинно збудоване нерухоме майно гараж, земельна ділянка була надана їй для будівництва індивідуального гаража, таке нерухоме майно придатне для подальшої безпечної експлуатації, а також враховуючи те, що на цей час за таких обставин єдиним способом захисту особистих майнових прав для позивачки є визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд не встановив осіб, чиї б права або інтереси могло порушити визнання позову відповідачем та, відповідно, його задоволення.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд, з дотриманням положень частини шостої статті 259, частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог частини четвертої статті 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов ОСОБА_1 до Галицької міськоїради Івано-Франківськоїобласті,третя особа: Державна інспекціяархітектури тамістобудування вособі УправлінняДержавної інспекціїархітектури тамістобудування у Івано-Франківській області, про визнанняправа власностіна самочиннебудівництво задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудоване нерухоме майно гараж, площею 20 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 2621210100:01:006:0596.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 червня 2024 року.

Учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач Галицька міськарада Івано-Франківськоїобласті (місцезнаходження: вул. Площа Волі, 1, м. Галич, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 04054263;

третя особа Державнаінспекція архітектурита містобудуванняУкраїни вособі УправлінняДержавної інспекціїархітектури тамістобудування у Івано-Франківськійобласті, місцезнаходження: вул. І. Франка, 4, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область.

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ