Постанова

від 06.06.2024 по справі 916/5129/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5129/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Лимар О.М., ордер серія ВН №1349774 від 02.04.2024;

від відповідача - Бєлоусюк О.О., самопредставництво.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ГРІНВУД ЛТД

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024, повний текст складено та підписано 14.03.2024

у справі №916/5129/23

за позовом Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ГРІНВУД ЛТД

про стягнення заборгованості у розмірі 1 362 473,75 грн,-

головуючий суддя Петренко Н.Д.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 06.06.2024 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2023 року Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ГРІНВУД ЛТД, у яких просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 1 362 473,75 грн., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 20 437,12 грн.

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем, всупереч умовам договору оренди берегозахисної споруди №125/юр від 03.07.200217 року, неналежно виконуються зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів, внаслідок чого Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса нараховано заборгованість у зазначеному вище розмірі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.03.2024р. у справі №916/5129/23 (суддя Петренко Н.Д.) позовні вимоги Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНВУД ЛТД» на користь Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради заборгованість за договором оренди берегозахисної споруди № 125/юр від 03.07.2017 з орендної плати у розмірі 1 362 473,75 грн та судовий збір у розмірі 20 437,11 грн.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд послався на доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором оренди берегозахисної споруди №125/юр від 03.07.200217 року, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 1 362 473,75 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ГРІНВУД ЛТД звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 у справі №916/9035129/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса до ТОВ ,,ГРІНВУД ЛТД про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати; здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції; здійснити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарським судом було прийнято оскаржуване рішення без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, крім цього, судом були неправильно застосовані норми матеріального права, а саме не були застосовані відповідні норми Цивільного кодексу України, нормативно-правові акти органу місцевого самоврядування Одеської міської ради та органу виконавчої влади Одеської обласної державної (військової) адміністрації, що мали значення для вирішення справи.

Зокрема, заявник апеляційної інстанції вказує, що суд першої інстанції не з`ясував та не взяв до уваги, що у період з 01.06.2022р. по даний час, після введення воєнного стану відповідним Указом Президента України та встановлення наказами Одеської обласної державної (військової) адміністрації заборони на перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області, ТОВ ,,ГРІНВУД ЛТД не має можливості використовувати об`єкт оренди за його цільовим призначенням для надання відпочиваючим платних послуг пляжного сервісу підвищеного комфорту та взагалі не має можливості здійснювати діяльність в орендованому об`єкті, у зв`язку з чим, на підставі норм, визначених ч.5 п.1 Рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII та п.6 ст. 762 Цивільного кодексу України, ТОВ ,,ГРІНВУД ЛТД не повинно сплачувати орендну плату за Договором оренди берегозахисної споруди №125/юр від 03.07.2017 за період з 01.06.2022 по даний час та до моменту зняття заборони щодо використання об`єкту оренди у зв`язку із веденням воєнного стану.

Скаржник вважає, що нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом норм матеріального права призвело до того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості ТОВ ,,ГРІНВУД ЛТД є вірним та заборгованість ТОВ ,,ГРІНВУД ЛТД за Договором оренди берегозахисної споруди №125/юр від 03.07.2017 розрахована позивачем правильно та станом на 10.11.2023 становить 1 362 473,75 грн., що не відповідає дійсним обставинам справи.

Також, до апеляційної скарги, скаржником додано посилання на накази Одеської обласної державної (військової) адміністрації, які знаходяться у вільному доступі на сайтах Одеської районної військової адміністрації, Одеської обласної державної (військової) адміністрації та Одеської міської ради.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Колегією суддів встановлено, що вищезазначена апеляційна скарга подана Товариством з обмеженою відповідальністю ,,ГРІНВУД ЛТД безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/5129/23. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ГРІНВУД ЛТД на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024, повний текст складено та підписано 14.03.2024 у справі №916/5129/23 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області.

09.04.2024 матеріали справи №916/5129/23 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ГРІНВУД ЛТД на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024, повний текст складено та підписано 14.03.2024 у справі №916/5129/23; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ГРІНВУД ЛТД до розгляду на 06 червня 2024 року о 10:30 год.

15.04.2024 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження, відповідно до яких позивач просить відмовити ТОВ ,,ГРІНВУД ЛТД у відкритті апеляційного провадження у справі №916/5129/23 (відмітка підприємства поштового зв`язку щодо направлення вказаних заперечень 09.04.2024).

Обґрунтовуючи вказане клопотання позивач зазначає, що він абсолютно не спростовуючи можливості апелянта звертатись до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою у порядку ст..256 ГПК України, звертає увагу щодо змісту апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 по справі №916/5129/23 та фактичного доручення нових доказів у справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 заперечення Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради проти відкриття апеляційного провадження залишено без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Південно-західного апеляційного господарського суду 19.04.2024, позивач просить рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 залишити без змін.

Зокрема позивач зазначив, що в Управління відсутні підстави для застосування до Договору оренди берегозахисної споруди №125/юр від 03.07.2017 п.1 Рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м.Одеси у період дії воєнного стану», а застосовано п.2 вказаного Рішення та здійснено перерахунок нарахувань за діючим Договором у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати за період дії воєнного стану.

Позивач також вказує, що Договором не передбачено інших умов зі зменшення орендної плати, окрім п.2.5 Договору Розділу 2, а звільнення від орендної плати взагалі не передбачено погодженим сторонами Договором оренди берегозахисної споруди №125/юр від 03.07.2027. Рівнозначно, як і умовами Договору не передбачена залежність нарахувань орендної плати чи її сплати від використання чи невикористання орендованого майна.

Водночас, п. 4.2 Розділу 4 «Права і обов`язки орендаря» визначено, що протягом дії Договору, крім своєчасного внесення орендної плати, Орендар зобов`язаний: а) використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення, умов даного Договору оренди та Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради.

Окрім того, позивач з посиланням на Правила устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затверджених Рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007 року №1133-V зазначає, що відповідач ані у 2021, ані у 2022, ані у 2023 році не зверталось до Комісії з відповідним для відкриття пляжу документами, Паспорт (акт) на відкриття і функціонування пляжу у вказані періоди не отримувало, як наслідок не мало підстав для початку експлуатації і функціонування орендованого пляжу. Однак, це не звільняє Орендаря, ТОВ ,,ГРІНВУД ЛТД, від нарахування і оплати орендної плати згідно умов Договору №125/юр від 03.07.2017р.

Також, в обґрунтування доводів відзиву, позивач зазначає, що надані ТОВ ,,ГРІНВУД ЛТД Наказ №9 від 21 травня 2022 року та Наказ № 16 від 16 липня 2022 року не стосуються об`єкта оренди, і такі накази, що надані відповідачем до суду, не є належними доказами в розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують неможливість використання об`єкту оренди та є підставою для звільнення від орендної плати відповідно до ч. 6 ст.762 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач мав довести суду факт невикористання конкретного орендованого майна, а не факт встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану. Натомість, обставини, наведені відповідачем, є загальними, не мають прив`язки до конкретних осіб та об`єкту оренди, отже, зв`язок між наведеними відповідачем обставинами та неможливістю використання індивідуально-визначеного орендованого комунального майна відсутній.

Позивач звертає увагу суду, що матеріали справи №916/5129/23 не містять Наказів/Розпоряджень Одеської районної державної адміністрації щодо заборони/обмежень/ /часткового доступу як до берегозахисних споруд так і до пляжних ділянок, тощо у місті Одеса. Ані Одеською міською радою, ані Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради таких рішень не приймалося.

На переконання позивача, відповідачем навмисно не надано у межах справи №916/5129/23: спільний Наказ №109/01-28/2 від 24.05.2023 Одеської районної військової адміністрації та Оперативного угрупування військ «Дунай» «Про деякі заходи з підготовки до часткового доступу на ділянки узбережжя Чорного моря у межах міста Одеси в умовах правового режиму воєнного стану», яким визначалися ділянки пляжних зон в межах берегової лінії міста Одеси від пляжу «Ланжерон» до 16-ої станції Великого Фонтану, які можуть бути доступні для відвідування громадянами для оздоровлення з можливістю купання в морі в межах берегової лінії; вже 26.05.2023 Розпорядженням міського голови від 26.05.2023 №230 «Про заходи з підготовки до часткового доступу громадян на ділянки узбережжя Чорного моря у межах міста Одеси в умовах правового режиму воєнного стану» створено комісію з обстеження пляжних зон і пляжів м.Одеси на відповідність вимогам Правил охорони життя людей на водних об`єктах України, Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, наказу №109/01-28/2 та перевірки їх готовості до відкриття і функціонування в умовах воєнного правового режиму воєнного стану; 26.05.2023 листом Управління №05/01-11/155вих всіх орендарів берегозахисних споруд і піщаних пляжів запрошено на інструкторсько-методичне заняття щодо організації заходів з підготовки ділянок узбережжя міста Одеси у літній період 2023; 29.05.2023 Одеський міський голова Геннадій Труханов провів робочу нараду із керівниками профільних підрозділів Одеської міської ради та суб`єктами господарювання, які орендують ділянки громадських пляжів. Учасники наради були ознайомлені з вимогами та заходами, які необхідно виконати для отримання дозволу для відкриття ділянок пляжу; 30.05.2023 листом Управління №05/01-11/155вих повідомлено всіх суб`єктів господарювання, які орендують ділянки громадських (штучних) пляжів у межах берегової лінії міста Одеси від пляжу «Ланжерон» до 16-ої станції Великого Фонтану, щодо підготовки до функціонування в умовах правового режиму воєнного стану, наголошено на необхідності звернутись в Комісію з відповідною заявою, та у разі готовності ділянки пляжної зони/пляжу до обстеження повідомити про це Управління; Розпорядженням голови (начальника) Одеської обласної державної адміністрації від 07.08.2023 №556/A-2023 «Про деякі заходи з підготовки до часткового доступу на ділянки узбережжя Чорного моря, в умовах правового режиму воєнного стану», (який передував наказу №16 від 12 серпня 2023 року) також визначалися ділянки пляжних зон в межах берегової лінії міста Одеси від пляжу «Ланжерон» до 16-ої станції Великого Фонтану, які можуть бути доступні для відвідування громадянами для оздоровлення з можливістю купання в морі в межах берегової лінії з урахуванням Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затверджених Рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007 №1133-V, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 10.04.2017 №301; Розпорядженням міського голови від 09.08.2023 №414 «Про заходи підготовки до часткового доступу на ділянки узбережжя Чорного моря у межах міста Одеси в умовах правового режиму воєнного стану» повторно проводились обстеження пляжних зон і пляжів міста Одеси від пляжу «Ланжерон» до 16-ої станції Великого Фонтану на відповідність вимогам наказу №109/01-28/2, здійснено перевірку готовності ділянок піщаних пляжів до відкриття і функціонування в умовах правового режиму воєнного стану, у тому числі на предмет виконання відповідальними за утримання пляжів особами комплексу підготовчих заходів, передбачених для відкриття і функціонування пляжів і місць масового відпочинку людей на водних об`єктах.

Також, апелянт звертає увагу суду, що ділянка штучного піщаного пляжу загальною площею 5300,0 кв.м., що розташована в районі пляжу «Дельфін» є об`єктом оренди, оскільки входить до складу територій від пляжу «Ланжерон» до 16-ої станції Великого Фонтану.

Однак, відповідач у справі не готував орендовану ділянку пляжу ані у 2021, ані у 2022, ані станом на травень-червень 2023 року, ані у серпні 2023 року та в комісію з обстеження пляжних зон і пляжів м. Одеси для прийняття рішення про відкриття ділянки піщаного пляжу у 2021,2022,2023 році не звертався.

До відзиву на апеляційну скаргу позивачем залучено: копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців щодо ТОВ ,,ГРІНВУД ЛТД; копію спільного Наказу №109/01-28/2 від 24.05.2023 Одеської районної військової адміністрації та Оперативного угрупування військ «Дунай» «Про деякі заходи з підготовки до часткового доступу на ділянки узбережжя Чорного моря у межах міста Одеси в умовах правового режиму воєнного стану»; копію Розпорядження міського голови від 26.05.2023 №230 «Про заходи з підготовки до часткового доступу громадян на ділянки узбережжя Чорного моря у межах міста Одеси в умовах правового режиму воєнного стану»; копію листа Управління від 26.05.2023 №05/01-11/155вих; копію листа Управління від 30.05.2023 №05/01-11/155вих; копію листа Управління від 06.06.2023 №05/01-11/155вих; копію листа Управління від 10.08.2023 №08/01-13/185вих; копію Розпорядження міського голови від 09.08.2023 №414 «Про заходи підготовки до часткового доступу на ділянки узбережжя Чорного моря у межах міста Одеси в умовах правового режиму воєнного стану» повторно проводились обстеження пляжних зон і пляжів міста Одеси від пляжу «Ланжерон»; копію актів сусідніх від відповідача піщаних ділянок: акт від 11.08.2023 щодо пляжу «Дельфін» між траверсами №12 та №12-а та №13 першої черги ПЗС, Акт від 24.08.2023 щодо пляжу між «Дельфіном» та «Аркадією» між траверсами №15 та №15-16 першої черги ПЗС; копію Розпорядження №556/A-2023 Одеської обласної державної адміністрації «Про деякі заходи із підготовки до часткового доступу на ділянках узбережжя Чорного моря, в умовах правового режиму воєнного стану; копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців щодо Управління інженерного захисту території міста і розвитку узбережжя Одеської міської ради.

У судовому засіданні 06.06.2024 представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

03.07.2017 між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІНВУД ЛТД (Орендар) укладений договір оренди берегозахисної споруди №125/юр.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, згідно розпорядження міського голови №560 від 16.06.2017, а орендар приймає у тимчасове платне використання берегозахисну споруду у вигляді штучного піщаного пляжу площею 5300,0 кв. метрів, яка розташована між траверсами №15-а та №15 першої черги ПЗС, в районі пляжу «Дельфін».

Згідно з п.1.3 термін дії договору оренди 2 роки 11 місяців: з 03.07.2017 по 03.06.2020

Відповідно до п. 2.2. договору за об`єкт оренди орендар зобов`язується сплачувати оренду плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 78 780,49 грн (без урахування ПДВ) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства

Пунктом 2.4 договору сторони обумовили, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно п.4.1 договору об`єкт оренди орендодавцем передається орендарю виключно для надання відпочиваючим платних послуг пляжного сервісу підвищеного комфорту.

Відповідно до п. 4.2, п.4.3, п.4.8 договору орендар, крім своєчасного внесення орендної плати зобов`язується, зокрема: використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення, умов даного договору оренди та Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради; не встановлювати огородження, або інші споруди, які перешкоджають вільному доступу на пляж; дотримуватись вимог законодавства України, будівельних норм, рішень органів місцевого самоврядування щодо використання берегозахисних споруд, та уникати дій, які можуть шкідливо вплинути на їх протизсувні властивості; виконувати приписи Орендодавця щодо усунення порушень умов договору оренди, а також Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси; виконувати розпорядження і накази місцевих органів влади, що відносяться до здійснення протипожежних заходів, та Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, сплачувати витрати на прибирання і очистку прилеглої території, забрудненої його виробничою діяльністю (торгівля овочами, будівельне сміття, харчові відходи, тощо); своєчасно узгоджувати з орендодавцем будь-які зміни профілю використання орендованого майна ;при проведені орендарем капітального ремонту, останній несе матеріальну відповідальність за якість ремонту та пошкодження, викликані ремонтом; орендар не має права без згоди орендодавця передавати об`єкт оренди у користування третім особам за цивільно-правовими правочинами, укладати відносно цього об`єкту будь-які цивільно-правові правочини, у тому числі попередні договори та передавати будь-яким шляхом право оренди іншим особам.

Згідно з п.5.1 договору за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим Договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства.

За п.п. 7.4, 7.6, 7.7, 7.10 вбачається, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір; договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін чи за рішенням господарського суду у випадках передбачених чинним законодавством; після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його продовження на нових умовах, у разі належного виконання ним умов договору та за відсутності у орендодавця наміру передачі об`єкта оренди на наступний термін на конкурсних засадах; реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або припинення дії цього договору.

Пунктом 7.11 вбачається, що дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об`єкта оренди за участю Орендаря; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін, або за рішенням господарського суду; банкрутства або ліквідації орендаря; невиконання приписів орендодавця.

Додатком №2 до договору є акт приймання-передачі частини штучного пляжу Дельфін площею 5300,00 кв.м.

Додатком №3 до договору є розрахунок орендної плати.

Додатком №4 є схема розміщення орендованого пляжу «Дельфін» .

18.09.2017 між сторонами укладено додатковий договір, яким сторони виправили технічну помилку, а саме у тексті договору та додатках слід читати: «між траверсами № 14 та № 14-а» замість: «між траверсами № 15-а та № 15».

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 326 від 26.07.2018 «Про передачу в управління департаменту комунальної власності Одеської міської ради берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси» відповідно до ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішенням Одеської міської ради від 23 грудня 2005 року № 5050-IV «Про делегування повноважень з передачі на баланс (управління) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси», з метою ефективного використання об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси Виконавчим комітетом Одеської міської ради вирішено передати в управління Департаменту комунальної власності Одеської міської ради берегозахисні споруди у вигляді штучних пляжів м. Одеси, що обліковуються на балансі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

Вищезазначеним рішенням, Департамент комунальної власності Одеської міської ради визначено орендодавцем ділянок штучних пляжів м. Одеси та правонаступником прав та обов`язків Управління за діючими договорами оренди, доручено здійснити перевірку дотримання орендарями відповідних об`єктів умов договорів оренди штучних пляжів та у разі виявлення порушень вжити заходів реагування, в т.ч. у судовому порядку.

Отже, після здійснення передачі від Управління до Департаменту комунальної власності берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси, останнім за Додатковим договором № 2 від 03 серпня 2018 року про внесення змін до договору оренди берегозахисної споруди № 125/юр від 03 липня 2017 року змінено орендодавця на Департамент комунальної власності Одеської міської ради. Інші умови Договору залишилися без змін.

Додатковим договором № 3 від 15 лютого 2019 року «Про внесення змін до договору оренди берегозахисної споруди №125/юр від 03 липня 2017р.» Департаментом комунальної власності Одеської міської ради керуючись рішенням Одеської міської ради № 4214-VII від 30.01.2019 «Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси» внесено зміни до першого абзацу пункту 2.2. розділу 2 «Порядок розрахунків» та викладено у новій редакції «За об`єкт оренди Орендар, зобов`язується сплачувати орендну плату з 01 лютого 2019 року у сумі 93 542,56 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. В період з червня по серпень орендна плата розраховується виходячи з орендної ставки помноженої на коефіцієнт 1.3. Інші умови Договору залишалися без змін.

Додатковим договором № 4 «Про внесення змін до договору оренди берегозахисної споруди № 125/юр від 03 липня 2017 р.» сторонами Договору, а саме Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНВУД ЛТД» за взаємною згодою внесли зміни до пункту 1.3 Розділу 1 «Предмет договору» та продовжили термін дії Договору на 15 років, а саме з 27 січня 2020 до 27 січня 2035 року. Інші умови залишись без змін.

Рішенням Одеської міської ради від 16 вересня 2020 року № 6430-VII «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 10 червня 2020 року № 6053-VII «Про оренду комунального майна територіальної громади м.Одеси» та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 24 вересня 2020 року № 351 «Про передачу управлінню інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси» Управління уповноважене виступати орендодавцем щодо берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів міста Одеси.

01.10.2020 між сторонами укладено додатковий договір №5 про внесення змін до договору оренди берегозахисної споруди №125/юр від « 03» липня 2017 року, де змінило орендодавця з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, інші умови договору залишилися без змін.

Пунктом 2 Рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану» (далі - Рішення) на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку за договорами оренди комунального майна територіальної громади м.Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, орендарям орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації). Згідно із вказаним Рішенням, пунктом 1 визначено, що на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, звільнено від орендної плати орендарів, які:

- які за погодженням з орендодавцем використовують орендоване майно для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги;

- є громадськими об`єднаннями та благодійними організаціями;

- орендують нерухоме комунальне майно закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси, але не користуються ним у зв`язку із обмеженням доступу;

- є суб`єктами господарювання, що надають освітні послуги та не здійснюють діяльність у зв`язку із введенням воєнного стану;

- використовують нерухоме майно, що перебуває в управлінні Виконавчого комітету Одеської міської ради, та не здійснюють діяльність в орендованому об`єкті у зв`язку з введенням воєнного стану;

-орендують комунальне майно Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса», але не використовують його у зв`язку з введенням воєнного стану.

06.07.2022 позивач направив відповідачу лист, в якому повідомлено про здійснення Управлінням перерахунку нарахувань за договором на підставі п. 2 Рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану» та проінформовано про відсутність заборгованості з оплати орендної плати станом на 1 липня поточного року за договором 124/юр та 125/юр від 03.07.2017р.

01.11.2022 позивач направив відповідачу лист, в якому повідомив про наявність заборгованості, зокрема за договором оренди №125/юр від 03.07.2017 року, яка станом на 31.10.2022 становить 249 286,13 грн.

У претензії №1 від 11.01.2023 №01/01-13/24 позивач, зокрема, запропонував відповідачу у місячний строк з дня отримання претензії сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 416 143,03 грн.

У претензії №2 від 23.05.2023 №01/01-13/24 позивач, зокрема, запропонував відповідачу у місячний строк з дня отримання претензії сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 758 199,97 грн. окрім того повідомлено про наявність заборгованості відповідача було проінформовано листом від 01.11.23 та претензією від 11.01.2023 року.

У претензії №3 від 26.06.2023 №01/01-13/24 позивач, зокрема, запропонував відповідачу у місячний строк з дня отримання претензії сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 958 939,53 грн., окрім того повідомлено, що про наявність заборгованості відповідача було проінформовано листом від 01.11.23, претензією від 11.01.2023 року та претензією від 23.05.2023 року.

В матеріалах справи наявні відповідні довідки про стан заборгованості за відповідні періоди та розрахунок заборгованості за договором №125/юр, яка станом на 10.11.2023 становить 1 362 473,75 грн. Доказів сплати заявленої до стягнення суми матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУНВУД ЛТД» на користь Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса заборгованості за договором оренди берегозахисної споруди №125/юр від 03.07.2017 року у розмірі 1 362 473,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором оренди берегозахисної споруди №125/юр від 03.07.200217 року, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 1 362 473,75 грн.

Разом з тим, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може, з огляду на наступне.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 та ст. 761 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

У відповідності до ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Так, під час апеляційного перегляду справи, колегією суддів встановлено, що 03.07.2017 між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІНВУД ЛТД (Орендар) укладений договір оренди берегозахисної споруди №125/юр.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, згідно розпорядження міського голови №560 від 16.06.2017, а орендар приймає у тимчасове платне використання берегозахисну споруду у вигляді штучного піщаного пляжу площею 5300,0 кв. метрів, яка розташована між траверсами №14 та №14-а першої черги ПОС, в районі пляжу «Дельфін».

Згідно п.4.1 договору об`єкт оренди орендодавцем передається орендарю виключно для надання відпочиваючим платних послуг пляжного сервісу підвищеного комфорту.

Відповідно до п. 4.2 договору орендар, крім своєчасного внесення орендної плати зобов`язується, зокрема: використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення, умов даного договору оренди та Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради.

Відповідно до п.2.2 договору (в редакції додаткового договору №3 від 15.02.2019) вбачається, що за об`єкт оренди орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01 лютого 2019 року у сумі 93 542,56 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. В період з червня по серпень орендна плата розраховується виходячи з орендної ставки помноженої на коефіцієнт 1.3.

Абз. 2 п.2.2. договору оренди зазначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.2.4 договору (в редакції додаткового договору №5 від 01.10.2020) сторони обумовили, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбачено чинним законодаством.

За п. 7.4 договору вбачається, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір.

В той же час, з позовної заяви вбачається, що Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвуд ЛТД» на свою користь заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 1 362 473, 75 грн., ( за період серпень 2022 року по жовтень 2023 року) з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відсутність у зазначеній нормі вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для її застосування є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

У разі використання орендованої земельної ділянки у військових цілях, які унеможливлюють її використання на даний час у господарських потребах, до таких правовідносин підлягають застосуванню положень ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку про порушення умов договору оренди в частині несвоєчасної сплати орендної плати за користування такою земельною ділянкою (узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.01.2022 у справі № 905/1436/20).

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Разом з тим, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 дійшла висновку, що вказана норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Для застосування ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини (узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2024 у справі № 916/599/23).

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (див. постанови Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21, № 916/599/23).

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Згідно з ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не вливає із суті зобов`язання.

Приписами ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що у даному випадку важливим є встановлення факту можливості користування об`єктом оренди відповідачем, а якщо така можливість відсутня, то встановлення причин такої неможливості (об`єктивна чи суб`єктивна).

Колегія суддів також зазначає, що позивачем на відповідачем на стадії апеляційного перегляду разом з апеляційною скаргою та відзивом на апеляційну скаргу було надано наступні докази, які не були предметом перегляду в суді першої інстанції, зокрема: посилання на накази Одеської обласної державної (військової) адміністрації, які знаходяться у вільному доступі на сайтах Одеської районної військової адміністрації, Одеської обласної державної (військової) адміністрації та Одеської міської ради, зокрема Наказ №9 від 21.05.2022 «Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибрежної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області», Наказ №16 від 16.07.2022 «Про встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану», наказ №16 від 12.08.2023 «Про встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану», копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців щодо ТОВ ,,ГРІНВУД ЛТД; копію спільного Наказу №109/01-28/2 від 24.05.2023 Одеської районної військової адміністрації та Оперативного угрупування військ «Дунай» «Про деякі заходи з підготовки до часткового доступу на ділянки узбережжя Чорного моря у межах міста Одеси в умовах правового режиму воєнного стану»; копію Розпорядження міського голови від 26.05.2023 №230 «Про заходи з підготовки до часткового доступу громадян на ділянки узбережжя Чорного моря у межах міста Одеси в умовах правового режиму воєнного стану»; копію листа Управління від 26.05.2023 №05/01-11/155вих; копію листа Управління від 30.05.2023 №05/01-11/155вих; копію листа Управління від 06.06.2023 №05/01-11/155вих; копію листа Управління від 10.08.2023 №08/01-13/185вих; копію Розпорядження міського голови від 09.08.2023 №414 «Про заходи підготовки до часткового доступу на ділянки узбережжя Чорного моря у межах міста Одеси в умовах правового режиму воєнного стану» повторно проводились обстеження пляжних зон і пляжів міста Одеси від пляжу «Ланжерон»; копію актів сусідніх від відповідача піщаних ділянок: акт від 11.08.2023 щодо пляжу «Дельфін» між траверсами №12 та №12-а та №13 першої черги ПЗС, Акт від 24.08.2023 щодо пляжу між «Дельфіном» та «Аркадією» між траверсами №15 та №15-16 першої черги ПЗС; копію Розпорядження №556/A-2023 Одеської обласної державної адміністрації «Про деякі заходи із підготовки до часткового доступу на ділянках узбережжя Чорного моря, в умовах правового режиму воєнного стану; копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців щодо Управління інженерного захисту території міста і розвитку узбережжя Одеської міської ради.

Частинами 4, 5 ст. 80 ГПК України визначено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 ГПК України.

Наведені положення ГПК України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому, тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів (позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 08.09.2022 у справі № 910/5011/18, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 та від 01.07.2021 у справі № 46/603).

Водночас, колегія суддів зазначає, що учасниками справи взагалі необґрунтовано неможливість подання відповідних доказів в суд першої інстанції.

За таких підстав, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття вищевказаних доказів.

Разом з тим, у відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

У ч.1 ст.75 ГПК визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Крім того, відповідно до ч.3 ст.75 ГПК обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але, крім об`єктивних меж, загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (п. 4.16 постанови Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/3946/16).

Так, колегія суддів враховує, що виходячи із розрахунку позивача заявлений до стягнення період (серпень 2022 року - жовтень 2023 року) співпадає з початком військової агресії російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану зі всіма негативними наслідками. Факт військової агресії підтверджується, крім іншого, і листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. При цьому, колегія суддів враховує висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, а саме: форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» шляхом видачі сертифіката.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що у вільному доступі на сайтах Одеської обласної державної (військової) адміністрації, Одеської районної військової адміністрації та Одеської міської ради наявні накази Одеської обласної державної (військової) адміністрації №9 від 21.05.2022 (втратив чинність) https://odrda.od.gov.ua/2022/06/20/do-uvagy-zhiteliv-odeskogo-rajonu-2/ , №16 від 16.07.2022 (втратив чинність) https://oda.od.gov.ua/ogoloshennya-38/, №16 від 12.08.2023 (з додатком - перелік територій пляжних зон, на яких дозволено перебування громадян, іноземців та осіб без громадянства) https://omr.gov.ua/Files/2023/Viyskovy_stan/nakaz_16.pdf, наказ №30 від 16.10.2023. Вказаними наказами із посиланням на дії воєнного стану було встановлено особливий режим в межах пляжних зон та на територіях пляжних зон, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області, а саме:

- заборонено перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на час дії воєнного стану; власникам (користувачам) приміщень, земельних ділянок, прилеглих до пляжної зони, суб`єктам господарювання у сфері готельно-ресторанного бізнесу, туризму та інших видів діяльності, що мають вихід до пляжної зони у межах прибережної захисної смуги Чорного моря забезпечити дотримання заборон (наказ №9 від 21.05.2022);

- встановлено особливий режим в`їзду/виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на узбережжі Чорного моря, затоках, у внутрішніх морських водах в межах пляжних зон та на територіях пляжних зон, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області; на територіях, визначених в пункті 1 цього наказу перебування, пересування, вхід/вихід громадян, іноземців та осіб без громадянства, в`їзд/виїзд транспортних засобів, за винятком, встановленим пунктом 3 цього наказу, забороняється (наказ №16 від 16.07.2022);

- заборонено на територіях перебування, пересування, вхід/вихід громадян, іноземців та осіб без громадянства, в`їзд/виїзд транспортних засобів, окрім територій, визначених у пункті 3 наказу; додаток до вказаного наказу є перелік територій пляжних зон, на яких дозволено перебування громадян, іноземців та осіб без громадянства (наказ №16 від 12.08.2023).

Колегія суддів звертає увагу, що сторони при укладанні договору передбачили мету договору - надання послуг відпочиваючим (з боку орендаря) та отримання орендних платежів (з боку орендодавця). Окрім того, відповідно до договору об`єктом оренди є берегозахисна споруда у вигляді штучного піщаного пляжу площею 5300,0 кв. метрів, яка розташована між траверсами №14 та №14-а першої черги ПЗС, в районі пляжу «Дельфін», тобто знаходиться в межах прибережної смуги Чорного моря.

Відповідно до наказу№16 від 12.08.2023 (з додатком - перелік територій пляжних зон, на яких дозволено перебування громадян, іноземців та осіб без громадянства) вбачається, пляж «Дельфін» між траверсами №14 та №14-а першої черги ПЗС у вказаному переліку відсутній.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що користуватися об`єктом оренди для надання послуг відпочиваючим, відповідно до п.1.1 договору оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРІНВУД ЛТД» не уявлялось можливим у спірний період, оскільки зазначені вище накази містять пряму заборону перебування та пересування громадян на орендованій території у вигляді штучного пляжу та блокувало можливість використовувати об`єкт оренди.

У зв`язку з вищенаведеним колегія суддів зазначає, що внаслідок збройної агресії Росії, на орендованій території пляжу «Дельфін» заборонено перебування громадян, а отже, цей факт є доведеною обставиною неможливості користування відповідачем переданим йому об`єктом оренди з причин, які від нього жодним чином не залежать, а тому апеляційний господарський суд зазначає про наявність підстав для звільнення відповідача від сплати орендних платежів на підставі ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України у спірний період (з 01.08.2022 до 31.10.2023), оскільки останній довів, яка сама обставина вплинула на неможливість виконання ним договірних зобов`язань за договором оренди.

Судова колегія зазначає, що загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19, а також у постанові від 18.02.2021 року у справі №916/376/19.

В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли свої підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 у справі № 916/5129/23 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ГРІНВУД ЛТД задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024р. у справі №916/5129/23 скасувати.

У задоволенні позову Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради - відмовити повністю.

Стягнути з Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ГРІНВУД ЛТД судовий збір в розмірі 30 655 грн. 66 коп. за апеляційний перегляд.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази зазначивши повні реквізити сторін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „10 червня 2024 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська