Ухвала

від 15.04.2024 по справі 127/29792/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 127/29792/23

провадження № 61-835ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фруктона - ВН»,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктона - ВН», в інтересах якого діє адвокат Спірідонов Вадим Віталійович, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 7 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктона - ВН» про стягнення заборгованості за договорами позики,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктона - ВН» (далі - ТОВ «Фруктона - ВН») про стягнення заборгованості за договорами позики у розмірі 13 308 469,33 грн.

Одночасно ОСОБА_1 просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що належать ТОВ «Фруктона - ВН», в межах суми позову та шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження нерухомого та рухомого майна, яке належить ТОВ «Фруктона - ВН», в межах суми позову.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2023 року заяву задоволено частково.

Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти, що належать ТОВ «Фруктона - ВН», в межах суми позову - 13 308 469,33 грн.

В іншій частині вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою в частині вжиття заходів забезпечення позову, ТОВ «Фруктона - ВН» звернулося з апеляційною скаргою.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 7 грудня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Фруктона - ВН» задоволено частково, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2023 року змінено і викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Не погоджуючись з ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2023 року в частині забезпечення позову та постановою Вінницького апеляційного суду від 7 грудня 2023 року ТОВ «Фруктона - ВН», в інтересах якого діє адвокат Спірідонов В. В., 15 січня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 5 лютого 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику п`ять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Роз`яснено, що після підтвердження повноважень адвоката Спірідонова В. В. представляти у Верховному Суді інтереси ТОВ «Фруктона - ВН» касаційним судом перевірятиметься відповідність касаційної скарги вимогам законодавства в іншій частині.

Вказаний в ухвалі недолік у встановлений судом строк усунений.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Вказані в ухвалі недоліки у встановлений судом строк усунено.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Вказана касаційна скарга подана до Верховного Суду з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження і на виконання вимог ухвали ТОВ «Фруктона - ВН», в інтересах якого діє адвокат Спірідонов В. В., надало заяву в якій, зокрема, просило поновити строк на касаційне оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2023 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 7 грудня 2023 року.

В обґрунтування заявник вказує, що копію оскаржуваної постанови надіслано до його електронного кабінету 14 грудня 2023 року о 19 год19 хв, у зв`язку з чим днем вручення постанови є 15 грудня 2023 року, що не спростовано відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, з якого вбачається, що постанова Вінницького апеляційного суду від 7 грудня 2023 року була надіслана до реєстру 14 грудня 2023 року.

Встановлені обставини є підставою для задоволення клопотання і поновлення ТОВ «Фруктона - ВН», в інтересах якого діє адвокат Спірідонов В. В., строку на касаційне оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2023 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 7 грудня 2023 року.

Згідно зі статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2023 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 7 грудня 2023 року заявник визначає порушення норм процесуального права.

Вказує, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України, а саме не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення. Крім того, заявник не навів достатніх та обґрунтованих доводів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання рішення суду або що відповідачем вчиняються дії спрямовані на відчуження належного йому майна.

Також зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що арешт, накладений на грошові кошти, позбавляє відповідача можливості працювати, забезпечувати нормальне функціонування виробництва, надавати матеріальну, соціальну та благодійну допомогу.

Крім того, обраний позивачем вид забезпечення позову може спричинити зупинення господарської та фінансової діяльності відповідача, в тому числі, до неможливості виплачувати заробітну плату, сплачувати податки, збори та інші обов`язкові платежі.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності ухвали суду першої інстанції в частині залишеній без змін апеляційним судом та постанови суду апеляційної інстанції.

Постановляючи ухвалу і задовольняючи заяву в частині накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти, що належать ТОВ «Фруктона - ВН», в межах суми позову, Вінницький міський суд Вінницької області виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти, що належать ТОВ «Фруктона - ВН», в межах суми позову, суд апеляційної інстанції погодився, однак вважав їх належним чином не мотивованими, у зв`язку з чим змінив мотивувальну частину ухвали.

Суд апеляційної інстанції вказав, що між сторонами наявний спір про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової позики та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання рішення суду про задоволення позову. Суд вважав співмірним обраний позивачем вид забезпечення позову із заявленою ним вимогою.

Судами першої та апеляційної інстанцій за матеріалами справи встановлено, що у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Фруктона - ВН» про стягнення заборгованості за договорами позики у розмірі 13 308 469,33 грн.

Одночасно ОСОБА_1 просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти, що належать ТОВ «Фруктона - ВН», в межах суми позову та шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження нерухомого та рухомого майна, яке належить ТОВ «Фруктона - ВН», в межах суми позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказав, що ціна позову у цій справі є значною і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про задоволення позову.

Також апеляційним судом встановлено, що належні ТОВ «Фруктона - ВН» майнові комплекси та земельні ділянки перебувають в іпотеці.

Згідно зі змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам закону оскаржувані ухвала суду першої інстанції в частині, залишеній без змін апеляційним судом, та постанова суду апеляційної інстанціївідповідають.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що між сторонами виник спір, у якому ОСОБА_1 заявив позовну вимогу про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової позики у розмірі 13 308 469,33 грн.

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти в межах суми позову суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим і співмірним із заявленими позовними вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року

у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року

у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Враховуючи наведені обставини та вимоги законодавства, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти, що належать ТОВ «Фруктона - ВН», в межах суми позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Посилання заявника у касаційній скарзі на невідповідність заяви про забезпечення позову вимогам статті 151 ЦПК України, а саме відсутність у ній пропозиції щодо зустрічного забезпечення, відхиляються касаційним судом, оскільки частиною третьою статті 154 ЦПК України визначені випадки, існування яких зобов`язує суд застосовувати зустрічне забезпечення. У даній справі передбачені процесуальним законодавством випадки судами не встановлені.

Відхиляє касаційний суд і доводи касаційної скарги про те, що позивачем не наведено достатніх та обґрунтованих доводів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду або що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на відчуження належного йому майна, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, належні ТОВ «Фруктона - ВН» майнові комплекси та земельні ділянки перебувають в іпотеці, тому існує реальна загроза відчуження майна та витрата коштів, що може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Доводи касаційної скарги в частині того, що арешт, накладений на грошові кошти, позбавляє відповідача можливості працювати, забезпечувати нормальне функціонування виробництва, надавати матеріальну, соціальну та благодійну допомогу, суд касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що належать відповідачу в межах суми позову.

На думку заявника, накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти, може призвести до повного зупинення його господарської та фінансової діяльності, в тому числі, неможливості виплачувати заробітну плату, сплачувати податки, збори та інші обов`язкові платежі. Проте касаційний суд зауважує, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову. Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном. Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним.

З урахуванням предмета позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересів сторін, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти відповідача в межах суми позову.

Зі змісту постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що суд надав належну оцінку зібраним у справі доказам та повно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення заяви.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року

у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у

державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга ТОВ «Фруктона - ВН», в інтересах якого діє адвокат Спірідонов В. В., на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2023 року в частині залишеній без змін апеляційним судом та постанову Вінницького апеляційного суду від 7 грудня 2023 року є необґрунтованою, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність ухвали суду першої інстанції в частині залишеній без змін апеляційним судом та постанови суду апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою

(пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки оскаржувані ухвала суду першої інстанції в частині, залишеній без змін апеляційним судом, та постанова суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, ухваленими з додержанням норм процесуального права й підстави для їх скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Фруктона - ВН», в інтересах якого діє адвокат Спірідонов В. В., на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 7 грудня 2023 року суд відмовляє.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фруктона - ВН» строк на касаційне оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2023 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 7 грудня 2023 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктона - ВН», в інтересах якого діє адвокат Спірідонов Вадим Віталійович, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 7 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктона - ВН» про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової позики.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська