Постанова

від 26.10.2010 по справі 18/419

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2010 р. № 18/419

Вищий господарський суд У країни у складі: суддя Сел іваненко В.П.- головуючий, судд і Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скарг у товариства з обмеженою в ідповідальністю “Центр банк івських інформаційних техно логій “Цебіт”, м. Київ (далі - Центр)

на рішення господарськ ого суду міста Києва від 18.02.2010 т а

постанову Київського а пеляційного господарського суду від 01.06.2010

зі справи № 18/419

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Інталєв Україна”, м. Ки їв (далі - Товариство)

до Центру

про стягнення 156 823, 91 грн.

Судове засідання проведен о за участю представників ст орін:

Товариства - не з' яв.,

Центру - Кузнецова Р.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий гос подарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення суми боргу з ураху ванням установленого індекс у інфляції 154 415, 10 грн. (в тому числ і 141 717, 24 грн. основного боргу і 12 697 , 86 грн. “інфляційних втрат”), а також 2 408, 81 грн. - три проценти р ічних з простроченої суми і с ум судових витрат.

Рішенням господарського с уду міста Києва від 18.02.2010 (суддя Мандриченко О.В.), залишеним б ез змін постановою Київськог о апеляційного господарсько го суду від 01.06.2010 (колегія судді в у складі: Рєпіна Л.О. - го ловуючий, судді Дикунська С.Я . і Євграфова Є.П.), позов за доволено частково; з Товарис тва стягнуто на користь Цент ру: суму боргу з урахуванням в становленого індексу інфляц ії 154 415, 10 грн.; суму 2 387, 84 г рн. - три проценти річних з пр остроченої суми; відповідні суми судових витрат у справі ; в іншій частині позову відмо влено. У прийнятті зазначени х рішення і постанови попере дні судові інстанції з посил анням на статті 525, 526, 625, 901 Цивільн ого кодексу України (далі - ЦК України), статтю 193 Господарсь кого кодексу України, статтю 33 Господарського процесуаль ного кодексу України (далі - ГП К України) виходив з обґрунто ваності позовних вимог у заз начених сумах.

У касаційній скарзі до Вищо го господарського суду Украї ни Центр просить скасувати о скаржувані судові рішення з даної справи і припинити про вадження в останній. Скаргу з посиланням на статті 525, 526 ЦК Ук раїни, статтю 193 Господарськог о кодексу України та приписи ГПК України мотивовано незг одою скаржника з висновками господарських судів.

У відзиві на касаційну скар гу Товариство заперечує прот и доводів касаційної скарги, зазначаючи про її невідпові дність матеріалам справи і ч инному законодавству Україн и, та просить оскаржувані ріш ення та постанову залишити б ез змін, а скаргу - без задово лення.

Сторони відповідно до стат ті 1114 ГПК України належним чин ом повідомлено про час і місц е розгляду касаційної скарги .

Перевіривши на підставі вс тановлених попередніми судо вими інстанціями фактичних о бставин справи правильність застосування ними норм мате ріального і процесуального п рава, Вищий господарський су д України дійшов висновку пр о відсутність підстав для за доволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у спр аві встановлено, що:

- сторонами укладено догові р від 27.03.2008 № К/18-0308 (далі - Договір ), предметом якого є надання То вариством Центрові комуніка ційних послуг, спрямованих н а підвищення ефективності уп равління; послуги надаються у формах, визнаних сторонами оптимальними для вирішення “конкретних задач” у межах ц ього договору. Форма, перелік і вартість послуг, що надають ся за Договором, визначаєтьс я відповідно до додаткових у год до нього;

- сторонами укладено додатк ові угоди до Договору №№ 1-5 з ви значенням у них вартості пос луг та строків оплати;

- на виконання Договору Това риство надало Центрові послу ги на загальну суму 408 659, 40 грн., що підтверджується актами здач і-приймання робіт (надання по слуг) - всього 11 актів;

- Центр надані послуги оплат ив частково; на день розгляду справи місцевим господарськ им судом сума його заборгова ності перед Товариством скла дає 141 717, 24 грн.;

- у зв' язку з простроченням виконання зобов' язання Тов ариством суму заборгованост і визначено з урахуванням ус тановленого індексу інфляці ї (12 697, 86 грн. “інфляційних втрат”), а також трьох процент ів річних з простроченої сум и (2 408, 81 грн.). Розмір останніх виз начений Товариством невірно , правильний розмір становит ь 2 387, 84 грн.;

- посилання Центру на простр очення оплати послуг через н евиконання Товариством свої х зобов' язань за Договором спростовується матеріалами справи, в тому числі підписан ими сторонами й скріпленими їх печатками актами здачі-пр иймання робіт.

Судом апеляційної інстанц ії додатково з' ясовано, що:

- у Договорі (пункти 3.5, 4, 5.3) пере дбачено, що у випадку виникне ння претензій виконавця (Тов ариства) або замовника (Центр у) щодо “вмісту або кількості переданих матеріалів і інфо рмації” не пізніше двох днів до моменту надання послуг сл ід поінформувати про це іншу сторону; по завершенні робіт по кожному етапу замовник пі дписує наданий виконавцем ак т приймання-передачі виконан их робіт протягом п' яти дні в або письмово повідомляє пр о мотиви відмови від підписа ння; оплата проводиться на пі дставі рахунків;

- кожен з актів здачі-прийма ння робіт містить посилання на окрему додаткову угоду до Договору; акти, які стосуютьс я додаткової угоди № 5, мають т акож конкретизацію щодо кожн ого окремого виду робіт; крім того, зазначені акти містять реквізити рахунка, на підста ві якого проводиться оплата;

- Договором (пункт 3.7) визнано , що відповідальним за виріше ння питань, пов' язаних з вик онанням зобов' язань за цим договором з боку замовника в изначається Новік С.С., її ж підпис міститься на актах в иконаних робіт під підписом колишнього директора підпри ємства та печаткою; відтак не береться до уваги посилання Центру на те, що його колишній директор “підписував акти т а проводив оплату”, а після йо го звільнення з' ясувалося, що програмне забезпечення не налаштоване, система не прац ює;

- Центром документально не п ідтверджено його посилання н а відмову Товариства “привес ти виконані роботи у належни й (якісний) стан” та на неналеж не виконання Товариством сво їх зобов' язань за Договором .

Відповідно до статей 901 і 903 ЦК України:

- за договором про надання п ослуг одна сторона (виконаве ць) зобов' язується за завда нням другої сторони (замовни ка) надати послугу, яка спожив ається в процесі вчинення пе вної дії або здійснення певн ої діяльності, а замовник зоб ов' язується оплатити викон авцеві зазначену послугу, як що інше не встановлено догов ором;

- положення цієї глави (глав и 63 ЦК України) можуть застосо вуватися до всіх договорів п ро надання послуг, якщо це не с уперечить суті зобов' язанн я;

- якщо договором передбачен о надання послуг за плату, зам овник зобов' язаний оплатит и надану йому послугу в розмі рі, у строки та в порядку, що вс тановлені договором.

Згідно з приписами статей 52 5, 526 ЦК України зобов' язання м ає виконуватися належним чин ом відповідно до умов догово ру та вимог цього кодексу, інш их актів цивільного законода вства; одностороння відмова від зобов' язання не допуска ється.

Статтею 193 Господарського к одексу України також передба чено, що:

- суб' єкти господарювання та інші учасники господарсь ких відносин повинні виконув ати господарські зобов' яза ння належним чином відповідн о до закону, інших правових ак тів, договору;

- кожна сторона повинна вжит и усіх заходів, необхідних дл я належного виконання нею зо бов' язання, враховуючи інте реси другої сторони та забез печення загальногосподарсь кого інтересу. Порушення зоб ов' язань є підставою для за стосування господарських са нкцій, передбачених цим Коде ксом, іншими законами або дог овором.

В силу частини другої статт і 625 ЦК України боржник, який пр острочив виконання грошовог о зобов' язання, на вимогу кр едитора зобов' язаний сплат ити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфля ції за весь час прострочення , а також три проценти річних в ід простроченої суми, якщо ін ший розмір процентів не вста новлений договором або закон ом.

З огляду на наведені законо давчі приписи та з урахуванн ям встановлених фактичних об ставин справи попередні судо ві інстанції дійшли висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги д аного висновку не спростовую ть. Вони стосуються оцінки до казів, які вже були предметом дослідження попередніми суд овими інстанціями, та правил ьності встановлення ними обс тавин справи. Однак згідно з ч астиною другою статті 1117 ГПК У країни касаційна інстанція н е має права встановлювати аб о вважати доведеними обстави ни, що не були встановлені у рі шенні або постанові господар ського суду чи відхилені ним , вирішувати питання про дост овірність того чи іншого док азу, про перевагу одних доказ ів над іншими, збирати нові до кази або додатково перевірят и докази. Відтак відповідні д оводи, перевірка яких перебу ває поза межами розгляду спр ави в суді касаційної інстан ції, не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги.

Водночас скаржником не нав едено обґрунтованих доводів щодо порушення або неправил ьного застосування попередн іми судовими інстанціями пер едбачених статтею 43 ГПК Украї ни правил оцінки доказів.

Не відповідає змістові оск аржуваних судових рішень тве рдження Центру про те, що “обо в' язок доведення того факту , що роботи були належним чино м виконані та передані замов нику відповідно до умов дого вору, суд покладає на відпові дача”. Натомість місцевим і а пеляційним господарськими с удами належними засобами док азування з' ясовано факти як передачі Товариством Центро ві виконаних робіт (наданих п ослуг) за двосторонніми акта ми приймання-передачі, так і в ідсутності будь-яких письмов их звернень замовника (Центр у) до виконавця з приводу вико нання останнім зобов' язань за Договором, у тому числі щод о якості робіт (послуг).

Не береться до уваги й посил ання скаржника на те, що “госп одарський суд після повернен ня справи з експертної устан ови без її проведення внаслі док несплати її вартості поз ивачем, навіть не обговорив п итання про оплату вартості д аної експертизи відповідаче м, а одразу прийняв рішення пр о задоволення позову”. Відпо відні дії суду узгоджуються з викладеним в пункті 12 роз' я снення президії Вищого арбіт ражного суду України від 11.11.1998 № 02-5/424 “Про деякі питання практи ки призначення судової експе ртизи”, де зазначено:

“Відповідно до частини тре тьої і четвертої статті 15 Зако ну України “Про судову експе ртизу” витрати на проведення судових експертиз науково-д ослідними установами Мініст ерства юстиції України, зокр ема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, п ередбаченому чинним законод авством.

У застосуванні відповідни х законодавчих приписів госп одарським судам рекомендуєт ься виходити з такого.

Витрати, пов' язані з пров еденням судової експертизи, під час судового розгляду ма є нести заінтересована сторо на. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов' язаних з проведенням судової експерт изи, господарський суд розгл ядає справу на підставі наяв них доказів.

Після закінчення розгляду справи витрати, пов' язані з проведенням судової експерт изи, підлягають розподілу го сподарським судом на загальн их підставах, визначених час тиною п' ятою статті 49 ГПК Укр аїни”.

Визначених законом підста в для скасування оскаржувани х судових рішень та для припи нення провадження в даній сп раві не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГП К України, Вищий господарськ ий суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарсько го суду міста Києва від 18.02.2010 та постанову Київського апеляц ійного господарського суду в ід 01.06.2010 зі справи № 18/419 з алишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмежен ою відповідальністю “Центр б анківських інформаційних те хнологій “Цебіт” - без задов олення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов