Ухвала

від 11.06.2024 по справі 752/5124/18

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/5124/18

Провадження № 2-п/752/54/24

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Слободянюк А.В.,

за участю секретаря Крушельницької Д.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою відповідача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року у справі № 752/5124/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Акціонерної страхової компанії «ІНГО Україна», Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Київська кондитерська фабрика «РОШЕН» про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2024 року до суду звернулись відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просять суд поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року у справі № 752/5124/18, скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року у справі № 752/5124/18, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати.

В обґрунтування заяви зазначили, що відповідач ОСОБА_5 зареєстрована та проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Копію рішення не отримувала, про існування оскаржуваного рішення йому - заявнику стало відомо тільки 01 квітня 2024 року, а тому останнім днем для подачі заяви про перегляд оскаржуваного рішення з поновленим строком є 21 квітня 2024 року. Повідомляють, що при зверненні до суду позивач ОСОБА_1 ввів суд в оману, що позивач ОСОБА_4 є його дружиною, хоча рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року у справі № 752/14933/17 шлюб між ними було розірвано, а 25 липня 2018 року ОСОБА_1 уклав новий шлюб з ОСОБА_7 . Крім того, позивачі також ввели в оману суд, зокрема, що їм належить квартира на підставі Договору дарування від 15 вересня 1999 року, що не відповідає дійсності. Так, на момент звернення до суду із позовом ОСОБА_1 належала тільки третина квартири на підставі договору міни 32/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Інша власниця 68/100 частки зазначеної квартири ОСОБА_6 . На момент винесення судового рішення ОСОБА_1 приховав від суду, що не володіє квартирою взагалі. Зокрема, сторони обмінялись квартирами: 28 вересня 2022 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подарували ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , а ОСОБА_1 подарував 32/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Також, 04 листопада 2022 року ОСОБА_6 (власник 68/100 квартири) подарувала ОСОБА_3 68/100 квартири за адресою: АДРЕСА_2 . В результаті чого ОСОБА_3 став єдиним власником зазначеної квартири. Повідомляють, що позивачем ОСОБА_1 подано до суду понад 40 позовних заяв, метою яких є психоемоційний шантаж із метою вимагання коштів.

Від позивача ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, у яких він просив залишити заяву відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без задоволення. Пояснював, що відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на час розгляду справи були повідомлені належним чином, що вони не були власниками квартири за адресою АДРЕСА_2 , не являються ними і тепер, а їх доводи ніяким чином не мають значення для правильного вирішення справи на день його прийняття, оскільки по своїй суті фактично вони є неналежними відповідачами. Також підтвердив, що 21 листопада 2017 року Голосіївським районним суд міста Києва розірвано шлюб між ним та ОСОБА_1 , а 25 липня 2018 року він уклав шлюб з ОСОБА_7 . Також повідомив, що 28 вересня 2022 року між ОСОБА_1 (дарувальником) та ОСОБА_3 (обдаровуваним) було укладено та нотаріально посвідчено договір дарування 32/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Також 04 листопада 2022 року між ОСОБА_6 (дарувальницею) та ОСОБА_3 (обдаровуваним) було укладено та нотаріально посвідчено договір дарування 68/100 частин вказаної квартири, за умовами якого дарувальник подарував, а обдаровуваний прийняв з подякою в дар 68/100 частин квартири, яка належала дарувальнику на праві приватної власності на підставі договору міни від 17 лютого 2001 року. Вказував, що 02 травня 2022 року вказану квартиру ОСОБА_3 подарував сторонній особі ОСОБА_8 .

Також від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про застосування строку позовної давності, у якому звертав увагу, що відповідачам було відомо про заочне рішення раніше 01 квітня 2024 року. Так, у рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року в справі № 752/7058/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки України «Альфа», Адвокатського бюро Документ сформований в системі «Електронний суд» 13.05.2024 3 «Любаренко та партнери», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_10 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення, було встановлено про ознайомлення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з текстом рішення суду по справі №752/5124/18 від 04 листопада 2021 року. Таким чином, двадцятиденний строк позовної давності сплинув для категорії таких справ 26 грудня 2023 року, проте відповідачі звернулися до суду тільки 06 квітня 2024 року, а тому просив застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав заяву про скасування заочного рішення з підстав, викладених у ній. Позивач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення заяви про скасування заочного рішення з підстав, викладених у письмових запереченнях, окремо наголошував про пропуск відповідачами строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Інші учасники справи не з`явились, про судовий розгляд повідомлялись у спосіб, предбачений ст. ст. 128, 130 ЦПК України.

Суд, вивчивши зміст заяви про перегляд судового рішення та додатки до неї, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про те, що стороні відповідачів слід поновити строк для подання до суду відповідної заяви, однак по суті у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити, ураховуючи наступне.

Статтею 284 ЦПК Українивизначено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року, з урахуванням ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Акціонерної страхової компанії «ІНГО Україна», Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Київська кондитерська фабрика «РОШЕН» про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення задоволено частково: вселено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_4 ; у частині позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , АСК «ІНГО Україна», Первинної профспілкової організації ПАТ «Київська кондитерська фабрика «РОШЕН» у задоволенні позову відмовлено; вирішено питання стягнення судових витрат.

З матеріалів справи убачається, що відповідачі не брали участі під час проголошення заочного рішення, також у матеріалах справи наявний супровідний лист про направлення сторонам судового рішення від 04 листопада 2021 року, проте дані про фактичне отримання відповідачами надісланої судом на їх адресу копій заочного рішення відсутні.

Разом з тим, визначений ч. 3 ст. 284 ЦПК України, двадцятиденний строк відраховується саме з дня отримання копії заочного рішення, а не про обізнаність сторін про наявність такого рішення.

За вказаних обставин, враховуючи, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не брали участі під час проголошення заочного рішення, доказів отримання відповідачами його копії матеріали справи не містять, а тому суд вважає зазначену причину пропуску процесуального строку поважною та поновлює вказаним відповідачам строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Поряд із цим, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення по суті, шляхом скасування судового рішення і призначення справи до судового розгляду, слід відмовити, ураховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Аналіз наведеної норми цивільного процесуального закону свідчить про те, що скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, можливе лише у випадку встановлення судом одночасно кількох обставин: відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Однак, у даному випадку, судом не встановлено наявності сукупності вказаних обставин, що свідчить про неможливість скасування заочного рішення суду.

Статтею 280 ЦПК Українипередбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Як вбачається, матеріали справи не містять даних щодо вжиття судом заходів з приводу встановлення зареєстрованого місця проживання відповідачів, судові повістки надсилались судом за адресами, вказаними стороною позивачів, зокрема: відповідачу ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 ; відповідачу ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .

Так, конверти із судовою кореспонденцію, адресовані відповідачу ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 , повертались до суду із вказівкою про причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання». Отже, підстави стверджувати, що відповідач ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відсутні.

Однак, відповідно до матеріалів справи відповідач ОСОБА_3 06 грудня 2019 року звертався до суду із письмовою заявою про закриття провадження по справі № 752/2072/19, посилаючись на наявність судового спору по справі № 752/16832/18 з тими самими позовними вимогами ОСОБА_1 . При цьому, у заяві вказував адресу: АДРЕСА_5 (т. 2, а.с.26). Отже, з наведеного вбачається, що відповідач ОСОБА_3 був обізнаний про судовий розгляд в рамках даної справи, проте не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин.

Щодо відповідача ОСОБА_2 , то конверти із судовою кореспонденцію, адресовані даному відповідачу за адресою: АДРЕСА_3 , повертались до суду також із вказівкою про причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання». Однак, відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень, про судові засідання, призначені на 13 квітня 2018 року, 07 червня 2018 року, 11 липня 2018 року, 19 листопада 2018 року, 06 грудня 2019 року, ОСОБА_2 були проставлені на поштових повідомленнях особистий підпис (т.1, а.с.28; т.1, а.с. 69; т. 1, а.с.95; т. 1, а.с. 116; т. 1, а.с. 44). Конверт із судовою повісткою для ОСОБА_2 про судовий розгляд, призначений на 04 листопада 2021 року, під час якого ухвалено заочне рішення, повернувся до суду із відміткою «адресат відмовився».

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 відповідно до розписок особисто повідомлявся у приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва про судові засідання, призначені на 16 вересня 2019 року та 31 січня 2020 року (т.1, а.с. 137; т.1, а.с. 168).

Крім того, відповідно до матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 08 квітня 2019 року звертався до суду із письмовим клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача у судове засідання (т. 1, а.с. 145), що також свідчить про обізнаність даного відповідача як про судовий розгляд, так і про його хід. Разом з тим, можливістю надати до суду відзив на позовну заяву відповідач не скористався.

Також зі змісту заяви про перегляд заочного рішення і додатків до неї вбачається, що відповідачі посилаються на введення суд в оману позивачем ОСОБА_1 під час його звернення до суду із позовом в частині приховування інформації про розірвання ним шлюбу із позивачем ОСОБА_4 та про перебування квартири, до якої він просив суд вселити його, у його частковій власності, прикладаючи до заяви про перегляд заочного рішення копії договору дарування 32/100 частин квартири від 28 вересня 2022 року, договору дарування 68/100 частин квартири від 04 листопада 2022 року, а також рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21листопада 2017 року по справі № 752/14933/17 (у знеособленому вигляді).

Судом встановлено, що копія судового рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року по справі № 752/14933/17, яким було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 35), та неврахування даної обставини Голосіївським районним судом міста Києва під час ухвалення судового рішення може бути предметом дослідження судом апеляційної інстанції.

Щодо обставин належності позивачу ОСОБА_1 на праві часткової власності квартири за адресою: АДРЕСА_2 , то суд зазначає, що докази, надані стороною відповідачів, які звернулись до суду про перегляд заочного рішення, зокрема договори дарування частин квартири, датовані 28 вересня 2022 року та 04 листопада 2022 року, тобто вже після ухвалення заочного рішення суду від 04 листопада 2021 року. Тобто на момент судового розгляду, який тривав більше трьох років, вони не існували та, відповідно, не могли мати істотне значення для правильного вирішення справи; інших належних доказів в обґрунтування своєї позиції відповідачі не надали. Крім того, як судом встановлено, відповідачі не подали відзив на позовну заяву з поважних причин, разом з поданням якого сторона відповідачів мала право надавати докази по справі.

З урахуваннямвищенаведеного,суд вважає,що підставидля скасуваннязаочного рішенняу судувідсутні,оскільки судомне встановлено,що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не з`явились в судове засідання та не повідомили про причини неявки, а також не подали відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які вони посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.259-261,284-288,353-355 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Поновити відповідачу ОСОБА_3 та відповідачу ОСОБА_2 пропущений процесуальнийстрокнаподання заявипропереглядзаочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року у справі № 752/5124/18.

Заяву ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року у справі № 752/5124/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Акціонерної страхової компанії «ІНГО Україна», Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Київська кондитерська фабрика «РОШЕН» про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Роз`яснити учасникамсправи,щоу разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів від дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Cуддя А.В. Слободянюк