Рішення

від 12.06.2024 по справі 515/1117/23

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/1117/23

Провадження № 2/513/277/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючої - судді Рязанової К.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Аркуша І.О.,

представника позивачки адвоката Паюл Т.І.,

представника відповідача адвоката Давиденко К.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в смт Сарата Одеської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (Фермерського) господарства «Юлінецького Сергія Тимофійовича» про розірвання договору оренди та припинення права оренди,

у с т а н о в и в:

11 липня 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до Селянського (Фермерського) господарства «Юлінецького Сергія Тимофійовича» про розірвання договору оренди та припинення права оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є власником земельної ділянки за кадастровим номером: 5125010100:01:001:1192 площею 6,1653 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Татарбунарського району, Татарбунарська міська рада (за межами населеного пункту), Одеської області, що підтверджується договором дарування земельної ділянки № 348 від 03 березня 2023 року укладений між нею та її батьком, ОСОБА_2 . Вказана земельна ділянка була передана ним в оренду відповідачу - ФГ «Юлінецький С.Т.» на підставі договору оренди №5 від 10 вересня 2019 року строком на 10 років, про що здійснено запис в реєстрі речових прав. ЇЇ батько скаржився їй, що відповідач не виплачував йому належну суму орендної плати на протязі 2019-2022 року, у зв`язку із чим вона звернулася до відповідача з листом від 25 червня 2023 року, в якому просила надати їй відомості про виплачену її батькові суму орендної плати з 2019 по теперішній час. Нажаль, ці листи відповідач проігнорував, тому, вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав як орендаря. Загальна сума заборгованості складає 18600 (вісімнадцять тисяч шістсот) гривень 00 коп за 3 роки - 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 11 липня 2023 року відкрито провадження у справі та визначено справу розглядати у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 грудня 2023 року зазначена цивільна справа передана на розгляд Саратського районного суду Одеської області.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 23 січня 2024 року цивільна справа була прийнята до провадження та призначена до судового розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 01 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (Фермерського) господарства «Юлінецького Сергія Тимофійовича» про розірвання договору оренди та припинення права оренди, до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 20 травня 2024 року о 11 годині 30 хвилин в приміщенні Саратського районного суду Одеської області з викликом сторін.

У судовому засіданні представник позивачки адвокат Паюл Т.І. позов підтримала із підстав викладених у позовній заяві та наданих додаткових посненнях, а також зазначила, що спірний договір укладений батьком позивачки, який подарував їй земельну ділянку, тому у позивачки виникло право за договором оренди. Також, представник позивачки зазначила, що дійсно позивачкою були отримані кошти від відповідача на поховання батька.

Представник відповідача адвокат Давиденко К.В. у судовому засіданні заперечив, щодо позову зазначивши, що з приводу орендної плати право вимоги мав лише попередній власник, який за життя із такими вимогами не звертався. Також, позивачкою у рахунок сплати орендної плати було отримано 20000 гривень, та 5000 гривень допомоги на поховання.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, вислухавши думку сторін, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Відповідно до договору оренди №5 від 10 вересня 2019 року орендодавець ОСОБА_2 передає орендарю Селянське Фермерське господарство « ОСОБА_3 » в строкове платне користування земельну ділянку площею 6,1653 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Татарбунарська міська рада.

Відповідно до умов договору: строк дії договору становить 10 років з моменту державної реєстрації і права оренди (п.3.1 Договору). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, що становить 6200,00 гривень та у розмірі не менше 3% (трьох відсотків) від нормативно грошової оцінки земельної ділянки (п.4.1 Договору). Орендна плата вноситься у строки від 01 серпня до 15 грудня кожного року (п.4.7 Договору).

На підставі акта-приймання передачі земельної ділянки від 10 вересня 2019 року орендар передав у строкове платне користування земельну ділянку із кадастровим номером 5125010100:01:001:1192.

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 03 березня 2023 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,1653 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Татарбунарська міська рада (за межами населеного пункту), яка належала дарувальнику на праві приватної власності на землю І-ОД №054943, виданого Татарбунарською міської радою Одеської області.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №324743504 від 03 березня 2023 року власником земельної ділянки площею 6,1653 га, кадастровий номер 5125010100:01:001:1192, є ОСОБА_1 , номер відомостей про речове право 49443770.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону).

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої, третьої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (касаційне провадження № 61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.

Відповідно до правового висновку зробленого у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 16/871/15-ц зазначено, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правового висновку зробленого у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2020 року у справі № 390/380/19 зазначено, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і ті виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2022 року у справі № 577/140/20 та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2023 року у справі № 551/543/20.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договору оренди землі, позивачка посилалась на те, що відповідачем не виплачена батьку орендна плата за 2019-2021 роки.

Сума орендної плати згідно п.4.1 Договору оренди за кожний рік становить 6200 (шість тисяч двісті гривень) 00 коп., але не менше ніж 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п.4.7 договору оренди - орендна плата вноситься у строк від 01 серпня по 15 грудня кожного року.

Загальна сума заборгованості складає 18600 (вісімнадцять тисяч шістсот) гривень 00 копійок за 3 роки - 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік.

За висновком Верховного Суду, викладеному в постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 357/8115/18 (провадження № 61-7411св21), для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що державна реєстрація за договором оренди була проведена за номером 33355760 від 17 вересня 2019 році, що підтверджується відомостями з інформаційної довідки № 338450416 від 08 липня 2023 року.

Позивачка набула право власності на зазначену земельну ділянку 03 березня 2023 року, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 324743504 право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 49443770 від 03 березня 2023 року.

Отже, як встановлено судом права позивачки, як орендодавця земельної ділянки виникли відповідно до договору дарування земельної ділянки з 03 березня 2023 року, у тому числі і право отримувати орендну плату своєчасно та у повному обсязі та вимагати розірвання договору оренди у випадку порушення своїх прав як орендодавця. Пунктом 5.1 Договору дарування від 03 березня 2023 року, зареєстровано в реєстрі №348, передбачено, що дарувальник стверджує, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, на момент його укладення нікому іншому не продана, не подарована, у найм (оренду) не здана, не відчужена іншим способом, не заставлена, у спорі, податковій заставі чи під забороною (арештом) не перебуває, інших прав щодо неї у третіх осіб (у тому числі за шлюбним контрактом, договором найму тощо) як у межах, так і за межами, України немає.

Крім того, вказаний Договір не містить відомостей про наявність боргів третіх осіб перед власником та дарування цих боргів новому власнику.

Суд критично відноситься до поданої відомості СГ «Юлінецького Сергія Тимофійовича» за 2022 - 2023 роки, що ОСОБА_1 отримано у рахунок урожаю 20000 гривень та 5000 гривень 01 травня 2023 року на поховання батька, однак враховує, що у судовому засіданні представник позивачки адвокат Паюл Т.І. зазначила, що дійсно позивачкою були отримані кошти на поховання батька на виконання п.4.2 договору оренди, однак яка це була сума вона точно зазначити не може.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Останнім є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Судом у судовому засіданні доказів будь-яких порушень договору оренди землі перед позивачкою, як власником земельної ділянки з 03 березня 2023 року, відповідачем не надано, договір оренди не містить відомостей про наявність боргів третіх осіб перед власником на дату його укладення та дарування цих боргів новому власнику, а тому відсутні правові підстави для розірвання договору оренди з підстав невиплати орендної плати за 2019-2021 роки, у зв`язку із чим в задоволенні позову належить відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст. ст. 31, 32 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 141, 148-1 ЗК України, ст. 651 ЦК України, ст. ст. 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Селянського (Фермерського) господарства «Юлінецького Сергія Тимофійовича» про розірвання договору оренди та припинення права оренди, - відмовити.

Повний текст рішення складено 12 червня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 23 листопада 2020 року органом 5146, рнокпп НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивачки: ОСОБА_4 , свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №002133 від 17 лютого 2016 року, АДРЕСА_2 .

Відповідач: СФГ «Юлінецького С.Т.», ЄДРПОУ 30244496, 68100, Одеська область, Білгород-Дністровський район, м.Татарбунари, вул. Клюшнікова, 18.

Представник відповідача: адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД № 002979 від 19 квітня 2017 року, адреса: вул. Центральна, 37, м. Татарбунари, Білгород-Дністровського району Одеської області .

Суддя К. Ю. Рязанова