Рішення

від 03.06.2024 по справі 926/814/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/814/24

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Володимира Байталюка, за участю секретаря судового засідання Лілії Кушлак, розглянувши матеріали справи

за позовом Чернівецької міської ради

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 379935,84 грн

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2 ;

від відповідача не з`явився.

В С Т А Н О В И В :

1. Короткий зміст позовних вимог.

Чернівецька міська рада звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у змісті якого просить суд стягнути з відповідачки безпідставно збережені кошти в сумі 379935,84 грн та судові витрати.

Позов мотивується тим, що відповідачка з 15 березня 2019 року до 23 лютого 2023 року була власником нерухомого майна в АДРЕСА_1 , а саме нежитлових будівель загальною площею 455,70 кв.м., що складаються з цегляного адмін-виробничого приміщення, загальною площею 409,7 кв.м., зазначеного в плані літ. А, цегляного виробничого приміщення-гаражу, загальною площею 46,00 кв.м. зазначеного в плані літ. Б.

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці по АДРЕСА_1 площею 0,4317 га з кадастровим номером 7310136600:38:001:0022.

Однак із березня 2019 року по дату подання позову за відповідачкою не оформлено право оренди на зазначену земельну ділянку, у зв`язку із чим нею не сплачувалась плата за користування землею.

Відповідачка відзив на позов не подала, як і доказів виконання взятого на себе зобов`язання чи повернення коштів позивачу. Також, жодним іншим чином не заперечила проти задоволення позову.

2. Короткий зміст ухвал суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Байталюку В. Д.

Ухвалою суду від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.04.2024.

17.04.2024 на адресу Господарського суду Чернівецької області від представника відповідачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Того ж дня, через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання в якому просить суд надати йому доступ до матеріалів справи через Єдину інформаційну телекомунікаційну систему. Крім того, не заперечує щодо відкладення розгляду справи на підставі клопотання представника відповідачки з метою надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи та поданням відзиву.

Ухвалою суду від 17.04.2024 відкладено підготовче засідання на 09.05.2024.

23.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачки надійшло клопотання в якому просить суд надати доступ до матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд» для оперативного та повного ознайомлення з матеріалами справи для подачі відзиву.

08.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачки надійшло клопотання в якому просить суд продовжити строк на подання відзиву та відкласти підготовче засідання на іншу дату у зв`язку з тим, що його госпіталізовано з поганим самопочуттям та перебуванням на стаціонарному лікуванні.

У судовому засіданні, 09.05.2024, суд постановив протокольну ухвалу якою клопотання представника відповідача задоволено частково та відмовлено у продовженні строку для подання відзиву на позовну заяву у зв`язку з тим, що відсутні поважні причини пропуску цього строку. Закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.05.2024.

22.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачки надійшло клопотання в якому просить суд відкласти розгляд справи по суті на іншу дату у зв`язку із проходженням додаткових обстежень в закладі охорони здоров`я.

Ухвалою суду від 23.05.2024 відкладено розгляд справи по суті на 03.06.2024.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

У судовому засіданні, 03.06.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник у судові засідання жодного разу не з`явились, конституційним правом на захист своїх прав не скористались, причин неприбуття не повідомили, відзиву на позов не подали, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронних листів до електронного кабінету її представника.

Відповідно до частини першої та третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Як вбачається із частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачки та її представника належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивної судового процесу, суд дійшов до висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.01.2024 № 362188025 відповідачка з 15 березня 2019 року до 23 лютого 2023 року була власником нерухомого майна в АДРЕСА_1 , а саме нежитлових будівель загальною площею 455,70 кв.м., що складаються з цегляного адмін-виробничого приміщення, загальною площею 409,7 кв.м., зазначеного в плані літ. А, цегляного виробничого приміщення-гаражу, загальною площею 46,00 кв.м. зазначеного в плані літ. Б.

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці по АДРЕСА_1 площею 0,4317 га з кадастровим номером 7310136600:38:001:0022.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7306325582021 від 12.07.2021, нерухоме майно в АДРЕСА_1 , а саме: нежитлові будівлі загальною площею 455,70 кв.м., розміщене на земельній ділянці площею 0,4317 га, кадастровий номер 7310136600:38:001:0022. Вид використання земельної ділянки для обслуговування виробничих будівель. Цільове призначення 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Категорія земель землі житлової та громадської забудови. Дата державної реєстрації земельної ділянки 15.02.2007.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.06.2021 № 765, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:38:001:0022, становила 8635597,00 грн.

Рішенням Чернівецької міської ради від 26.01.2021 № 118 затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Чернівці, яку введено в дію з 01.01.2022.

Вказане рішення, як нормативний акт, доведено до відома населення серед іншого і шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради.

Відповідно до витягу від 17.01.2024 № НВ-9902779152024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2024 рік становить 10004687,54 грн.

Враховуючи коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік, який становить 1,051 і доведений Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, нормативна грошова оцінка вказаної вище земельної ділянки у 2023 році становила 9519207,94 грн.

На підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.06.2021 № 765 та від 17.01.2024 № НВ-9902779152024, виданого відділом у м. Чернівцях головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, за користування без належних на те правових підстав у період з 27.08.2021 по 22.02.2023 спірною земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно відповідачки.

З огляду на зазначене, наявні у матеріалах справи витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.06.2021 № 765 та від 17.01.2024 № НВ-9902779152024 є належними, допустимими та достовірними.

Як вбачається з розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, здійснених департаментом відповідно до Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23 жовтня 2008 року № 715, недоотримана Чернівецькою міською радою сума орендної плати за фактичне користування відповідачкою вказаною вище земельною ділянкою за період з 27.08.2021 до 22.02.2023 становить 379935,84 грн, що підлягає стягненню на користь позивача.

У зв`язку з неоформленням відповідачкою права користування земельною ділянкою на правах оренди, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання, виконавчим органом Чернівецької міської ради департаментом урбаністики та архітектури було спрямовано землекористувачу листа від 24.01.2024 № 24/01-08/3-04/4/82 з пропозицією сплатити кошти за її використання протягом одного місяця. Однак, даний лист був повернутий Департаменту урбаністики Чернівецької міської ради з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зберегла у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Станом на момент вирішення даного спору відповідачка кошти в сумі 379935,84 грн не сплатила.

4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.

Дослідивши наведені в позовній заяві доводи та матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що відповідачка в період з 27.08.2021 по 22.02.2023 використовувала спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав.

Таким чином, Чернівецька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Разом з тим главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.

Крім того, даної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі № 904/1283/19.

Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Отже, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» суд зазначає про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.06.2021 № 765 та від 17.01.2024 № НВ-9902779152024, а також суд погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Згідно розрахунку наданого позивачем і перевіреного судом розмір безпідставно збережених коштів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 27.08.2021 по 22.02.2023 складає 379935,84 грн. Таким чином суд прийшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами першою-третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

5. Висновки за наслідками розгляду справи.

Дослідивши фактичні обставини справи, суд встановив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування нею за період з 27.08.2021 по 22.02.2023, а тому зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір в розмірі 5700,00 грн підлягає стягненню з відповідачки на користь Чернівецької міської ради.

Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1.Позов Чернівецької міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 379935,84 грн задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, вул. Центральна площа, 1, код ЄДРПОУ 36068147) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 379935,84 грн та судовий збір у розмірі 5700,00 грн.

Позивач Чернівецька міська рада (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код ЄДРПОУ 36068147).

Відповідачка фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2024.

Суддя Володимир БАЙТАЛЮК

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/