Рішення

від 05.06.2024 по справі 323/906/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 323/906/21

Провадження №: 2/336/200/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Савеленко О.А.,

за участі секретаря судового засідання Подліянової Т.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Тізенберг Дар`я Дмитрівна про визнання договору дарування недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Т. Д. про визнання договору дарування недійсним.

В обґрунтування позовної заяви зазначила, що 24.09.2018 між нею та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д., який зареєстрований за реєстровим номером 2384. На момент укладення договору житловий будинок належав їй на підставі рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 27 квітня 2018 року у справі №323/672/18, за яким право власності на зазначений будинок було визнано в порядку спадкування після смерті її матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя матері місцем проживання позивачки був житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , де вона проживала разом зі своїм чоловіком, який внаслідок тяжкої хвороби, три місяці був прикутий до ліжка та потребував постійного лікування, а відповідно сімя потребувала великих матеріальних витрат. ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_6 помер. Вказані обставини вплинули на погіршення її морального стану і стану здоров`я. Крім того, 29.05.2018 ОСОБА_7 їй були спричинені легкі тілесні ушкодження, внаслідок чого вона була вимушена понести значні матеріальні витрати на лікування. Позивач вказала, що під час медичного обстеження, яке було проведено 25.06.2018, в неї було виявлено цереброваскулярне захворювання II ступеня змішаного генеза, вестибуло - атактичний синдром, гіпертонічна хвороба III ст., ОВДР, церебральний атеросклероз, ДДПП, вертеброгенна цервікалгія. Внаслідок цього, у неї стали проявлятися головні болі, відчуття важкості в голові, загальна слабкість, підвищена втомлюваність, порушення зору, пам`яті й уваги, запаморочення, нестійкість при ходьбі, порушення сну. Наявність даних хвороб значно вплинула на її працездатність.

Окрім іншого ОСОБА_1 вказала, що у зв`язку з вищезазначеними обставинами та витратами на поховання чоловіка, у неї виникли значні борги, які вона не мала можливості віддати з наявних доходів, оскільки опинилась в тяжких обставинах. З метою хоча б часткового вирішення матеріальних проблем вона була вимушена переїхати на постійне проживання до спадкового будинку АДРЕСА_1 , а належний їй будинок по АДРЕСА_2 надати в користування з умовою майбутнього продажу ОСОБА_8 . Таким чином, житловий будинок АДРЕСА_1 став її єдиним місцем проживання. У зв`язку з поганим станом здоров`я та матеріальними труднощами вона потребувала та на теперішній час потребує постійного стороннього догляду й допомоги по веденню домашнього господарства.

Її донька ОСОБА_9 та онука ОСОБА_3 запропонували забезпечувати її необхідним доглядом та допомогою, в тому числі матеріальною, та між ними була досягнута домовленість про укладення заповіту на користь онуки ОСОБА_3 , оскільки в разі спадкування за законом спадкоємцями могли бути інші особи. Саме з метою оформлення заповіту вона погодилась їхати до нотаріуса. 24.09.2018 у нотаріуса в м. Запоріжжі їй повідомили, що буде укладено не заповіт, а договір дарування, але за цим договором вона має право проживати в будинку до часу своєї смерті, а онука буде надавати матеріальну допомогу та здійснювати догляд. Коли вони приїхали до нотаріуса, вона виявила, що забула вдома окуляри і повідомила, що не зможе прочитати документи, але онука запевнила, що нотаріус покаже, де ставити підписи, а укладання договору дарування є більш надійним засобом запобігання в майбутньому спорам між спадкоємцями. Крім того, саме на ОСОБА_3 будуть покладені обов`язки утримання будинку, сплати за комунальні послуги. При посвідченні договору нотаріус не роз`яснила їй всі правові наслідки укладання угоди, а лише вказала, де ставити підписи і пояснила, що про виселення її з будинку в договорі мови не йдеться. Про те, чи не пов`язано укладення договору з якимось тяжкими для неї обставинами, нотаріус її не питала. За обставин, що склалися, вона не мала можливості відмовитись від підписання договору, тому що внаслідок її відмови вона не тільки б залишилась без будь-якої допомоги з боку дочки та онуки, без якої її існування було фактично неможливе, а і не змогла б розрахуватись з наявними боргами. Таким чином, вона погодилась підписати договір дарування під впливом тяжких для неї обставин.

ОСОБА_1 в позовній заяві посилалась на те, що договір дарування є безоплатним, тобто за цим договором нею не отримано ніяких матеріальних або нематеріальних благ, що безперечно свідчить про крайню невигідність його умов для неї. Вона, фактично, без будь-якої компенсації позбавлена права власності на житловий будинок, який є місцем її проживання і має значну ринкову вартість, за рахунок якої вона, будучи власником, могла б забезпечити собі сторонній догляд та допомогу до самої смерті. Саме на це вона і розраховувала, обговорюючи з відповідачем умови передачі їй права власності на будинок до підписання договору. Деякий час відповідач надавала їй матеріальну допомогу, а в подальшому надавати її відмовилася. 22.11.2019 донька та онука побили та вигнали її з будинку, зазначаючи, що онука є єдиним власником будинку та на сьогоднішній день вона не має ніякого права на нього. 25.11.2019 відповідач розмістила оголошення про продаж будинку в Інтернеті. На сьогодні стан її здоров`я значно погіршився, вона потребує постійного догляду та лікування, проте відповідач не спілкується з нею, має намір продати будинок та виселити її з помешкання, яке є її єдиним житлом.

Посилаючись на викладені обставини, просить визнати недійсним договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 24 вересня 2018 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д., який зареєстрований за реєстровим номером 2384.

Інформація про рух цивільної справи. Ставлення учасників судового процесу до пред`явленого позову.

Ухвалою судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 21.04.2021 відкрито провадження по справі, призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 23.06.2021 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, накладено арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 08.10.2021 витребувано докази у справі, а саме з архіву Оріхівського районного суду Запорізької області цивільну справу № 323/682/20, інформацію з Пологівського об`єднаного управління Головного управління Пенсійного фонду України щодо виплати ОСОБА_1 допомоги на поховання чоловіка.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2023 матеріали цивільної справи прийнято до свого провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 29.11.2023 витребувано докази по справі, а саме інформацію з Пологівського об`єднаного управління Головного управління Пенсійного фонду України щодо виплати ОСОБА_1 допомоги на поховання чоловіка.

29.11.2023 підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до розгляду по суті про що постановлено ухвалу з занесення до протоколу судового засідання.

Представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Лєскіним М.С. подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи там, що позивачем та його представником не надано до суду доказів того, що під час посвідчення оспорюваного договору дарування нотаріусом не дотримано вимог законодавства, або з боку нотаріуса мало місце недобросовісне ставлення до виконання своїх обов`язків, і що такі дії нотаріуса оспорювались позивачем. При укладенні договору дарування житлового будинку нотаріусом належним чином виконано всі передбачені діючим законодавством дії, правоздатність та дієздатність сторін договору перевірено, перед підписанням договір дійсно прочитаний сторонами та укладений за їх обопільної згоди на його укладення.

На думку відповідача, докази надані позивачем на підтвердження тяжких обставин, а саме медичні довідки, виписки та докази витрат на лікування, не підтверджують ці обставини, Захворювання позивача не несе загрози життю і не потребує значних коштів на його лікування. Позивач отримує щомісячну пенсію, має у власності земельну ділянку, яку здає в оренду, утримує підсобне господарство. Маючи у власності житловий будинок в АДРЕСА_2 , позивач передав його у безоплатне користування ОСОБА_8 , що очевидно не свідчить про крайню форму фінансової безпорадності позивача. З приводу розписок про отримання грошових коштів та розміру витрачених коштів на поховання чоловіка, зазначає, що позивач не обмежений в укладанні цивільно-правових угод, в тому числі договорів позички та договорів купівлі-продажу, зокрема використовуючи принцип диспозитивності, на власний розсуд визначати ціну договору. Державою гарантовано надання допомоги на поховання, що покриває витрати на ритуальні послуги у мінімально необхідному обсязі, розмір витрачених коштів, що перевищує казану суму є власним вибором позивача.

Окрім іншого вказав, що матеріали справи не містять належних та переконливих доказів на підтвердження існування тяжких обставин, загрози втрати житла, для усунення яких позивачу необхідно було укласти договір дарування, а вказані позивачем обставини під впливом яких, як зазначає позивач, укладено оспорювану ним угоду, хоча і свідчили про неприємні обставини у житті позивача, проте не мали крайньої форми, а отже, не створювали умов для негайного дарунку будинку та отримання за таким правочином можливості вирішення тієї проблеми (усунення тяжкої обставини), яка змусила це зробити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що укладаючи договір дарування будинку, вона була в скрутному матеріальному стані, морально виснажена, у зв`язку зі смертю чоловіка та її побиттям ОСОБА_7 . Вона пам`ятає, що підписала у нотаріуса якийсь документ, але який саме вона не знає. Стверджує, що не мала наміру дарувати будинок онуці будинок, а договір укладала з зв`язку з скрутним матеріальним становищем і за умови, що їй буде забезпечено належний догляд. Також позивач вказала, що на момент укладення договору дарування будинку в АДРЕСА_1 , вона вже проживала в цьому будинку. Щодо отримання державної допомоги на поховання, стверджує що цих коштів недостатньо для поховання. Стосовно належного їй будинку по АДРЕСА_3 , вказала, що його було продано більш ніж чотири роки тому у зв`язку з скрутним матеріальним становищем, в даному будинку проживає сімя з дітьми, будинок не переоформлено, оскільки є домовленість між продавцем і покупцем, що такі дії будуть вчинені після того, як у покупців будуть на це кошти. Стверджує, що до укладення договору дарування будинку онука ОСОБА_3 в неї вимагала гроші за отримання позивачкою спадщини після смерті матері та чоловіка. Стверджує, що ОСОБА_3 зі своєю матір`ю та донькою позивачки, після укладення договору дарування будинку, виганяли її з будинку.

Представник позивача - адвокат Шлецер А.А. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила. Суду пояснила, що на момент укладення спірного правочину, позивач свої дії усвідомлювала і розуміла, що підписує відповідний договір дарування. До нотаріуса вони їздили двічі. Комунальні послуги за спірний будинок сплачує позивачка. З бабусею ОСОБА_1 у них були нормальні відносини, вважає, що вони погіршились внаслідок впливу її тітки на бабусю. На теперішній час бабуся самовільно заселила у будинок за адресою: АДРЕСА_1 військових, її до відома не поставила, при тому що саме вона власник будинку. Також стверджує, що нею проводився ремонт в спірному будинку за власні кошти. Підтвердила, що розміщувала оголошення на сайті оголошень про продаж спірного будинку, про те не мала наміру його продавати. Також підтвердила, що в будинку, за адресою: АДРЕСА_2 тривалий час проживає сімя з дітьми.

Проти позовних вимог заперечила, просила у задоволенні позовної заяви відмовити.

Представник відповідача - адвокат Лєскін М.С. проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позовної заяви відмовити.

Третя особа, Приватний нотаріус Запорізького МНО Тізенберг Д.Д. в судове засідання не з`явилась, просила справу розглядати без її участі, про що суду подала письмову заяву (а.с.1 т.2). В судовому засіданні 08.02.2024 пояснила, що особам похилого віку вона роз`яснює наслідки укладення угод простою доступною мовою.

Обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Костянка Шотківського району Горьківської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить паспорт громадянина України на її ім`я (а.с.9 т.1).

24.09.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за умовами якого ОСОБА_1 подарувала вказаний будинок ОСОБА_3 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Запорізького МНО Тізенберг Д.Д., зареєстрований за № 2384 (а.с.27 т.1).

На підставі зазначеного договору дарування відомості щодо права власності внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.28 т.1).

Вироком Оріхівського районного суду Запорізької області у справі № 323/2593/18 (провадження № 1-кп/323/52/19) засуджено ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України, за фактом спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 (а.с.11-15 т.1).

На виконання вироку суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди в розмірі 3509,86 грн. та моральної шкоди в сумі 3000 грн. Оріхівським районним судом Запорізької області видано виконавчий лист (а.с.16 т.1).

Згідно з довідкою про причину смерті, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 100 за 2018 рік (а.с.17 т.1).

Згідно з розписками від 16.06.2018, ОСОБА_10 надав у позику ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 15000,00 грн. на поховання чоловіка, а від 24.06.2018 року 13000,00 грн. на лікування (а.с.18,19 т.1).

Згідно товарного чеку № 731 здійснені витрати на ритуальні послуги та речі в сумі 7775,00 грн (а.с.163 т.1).

Згідно з медичними довідками, випискою з медичної карти стаціонарного хворого №5069 ОСОБА_1 у період з 25.06.2018 по 06.07.2018 перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом: ДЕП ІІ ст., змішаного генезу (гіпертонічний, атеросклеротичний), переважно в вертебрально-базилярному басейні, вестибуло-атактичний с-м. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. ОВДР. Церебральний атеросклероз. ДДПП переважно в ШОП, хр рецедивний перебіг, вертеброгенна цервикалгія (а.с.20-21 т.1).

Згідно з довідкою Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області від 01.03.2021. ОСОБА_1 дійсно проживає без реєстрації з червня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.39 т.1).

За адресою: АДРЕСА_2 мешкає родина ОСОБА_11 , про що свідчить акт депутата 8 скликання Комишуваської селищної ради про місце проживання (а.с.40,41 т.1).

Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 за період з січня 2018 по грудень 2018 отримала пенсію в сумі 19243,68 грн. (а.с.42 т.1).

ОСОБА_1 у період червень 2019 року, липень 2018 року, вересень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, грудень 2018 року, березень 2018 року, червень 2019 року сплачувала комунальні послуги надані за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать та квитанції про їх сплату (а.с.55-62 т.1).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 03.05.2024, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 2323985700:01:002:1158 площею 5,0909 га, угіддя, рілля для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 118-120 т.2).

З січня по грудень 2018 року ОСОБА_1 з СФГ «Агроплан», отримала дохід в сумі 5300,00 грн. як орендодавець земельної ділянки на підставі додаткової угоди № 1 додоговору оренди землі від 11.11.2019, кадастровий номер земельної ділянки 2323985700:01:002: 1158 (а.с.161,162 т.1).

На виконання ухвали суду про витребування доказів у справі, судом отримано службову записку, згідно з якою надати документально підтверджені відомості щодо виплати ОСОБА_1 допомоги на поховання не має можливості, оскільки талони разових доручень зберігаються в управлінні 3 роки (а.с.74 т.2).

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він є чоловіком відповідачки ОСОБА_3 , одружився з нею у 2017 році. З її бабусею ОСОБА_1 спілкувались добре до того часу, поки вона подарувала його дружині будинок. Бабуся проживала по АДРЕСА_2 , вони привозили до неї правнучку. Будинок, який позивачка подарувала його дружині перебував у непридатному для життя стані та вони з дружиною почали його ремонтувати. Позивачку вони возили до нотаріуса і вона знала, для чого вона їздила.. Йому відомо, що позивачки є ще один онук - ОСОБА_13 . Зі слів дружини йому відомо, що бабуся подарувала один будинок їй, а інший ОСОБА_13 . За пропозицією дружини, вони відремонтували будинок повністю. З будинку залишили лише каркас, все інше робили самі. Позивачка в даному будинку не проживала, оскільки він був у непридатному стані. Мешкала по АДРЕСА_2 де вела господарство, отримувала пенсію. Коли вони відремонтували у будинку одну кімнату та провели у будинок воду, позивачка переїхала туди жити. Дружина не була проти цього. Але згодом стосунки з бабусею погіршились, були часті сварки, в результаті чого вони туди рідко приїжджали, а потім і зовсім перестали. Від сторонніх людей вони дізнались про те, що позивачка звернулась з позовом до суду. Скільки саме коштів витрачено на ремонт будинку він не може сказати. Після того як почались сварки з бабусею, вони вирішили його продати, для чого він сфотографував будинок та виставив оголошення про його продаж. Йому відомо, що коли бабуся переїхала жити до них, вона надала свій будинок по АДРЕСА_2 якійсь родині.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що позивач - це її подруга. ОСОБА_1 проживала в АДРЕСА_2 . Після смерті матері переїхала у будинок по АДРЕСА_1 та почала робити там ремонт. Зять свідка допомагав ОСОБА_1 робити ремонт. Потім онучка ОСОБА_3 запропонувала зробити ремонт за власні кошти. Чоловік ОСОБА_3 вивіз речі та розпочав ремонт. Донька позивачки - ОСОБА_17 запропонувала продати будинок по АДРЕСА_2 , що вони і зробили. У подальшому, свідок шукала собі житло, щоб придбати та побачила оголошення про продаж будинку в АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_1 та повідомила їй про це. ОСОБА_1 не знала про продаж будинку. Вона розповідала, що їздила до нотаріуса, але не знає навіщо, тому що нотаріус їй нічого не роз`яснив. Вона бачила, як ОСОБА_3 забирала всі квитанції про купівлю товарів на ремонт будинку, коли вони ще не сварились, однак вона не розуміла мету таких дій.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що вона з 2016 року працює фельдшером в с. Оленівка. З початку 2018 року буває у будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 по 2-3 рази на тиждень через хворобу ОСОБА_1 . Стан здоров`я ОСОБА_1 погіршується після приїзду доньки ОСОБА_17 та онуки ОСОБА_19 . Їй відомо, що онука ОСОБА_3 відключила газ в будинку в я кому проживає позивачка, а саме по АДРЕСА_1

Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що знайома з ОСОБА_1 ще з часів, коли вона проживала по АДРЕСА_2 . Потім ОСОБА_1 переїхала у батьківський будинок на АДРЕСА_1 . тому що будинок на АДРЕСА_2 продала. Передача грошей за будинок по АДРЕСА_2 відбувалася у присутності свідка. В будинку по АДРЕСА_2 проживає сімя з дітьми. Повідомила, що була свідком сварок по АДРЕСА_1 між позивачем та відповідачем. Відповідач намагалася бити позивачку.

Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

За правилом ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

За змістом ст. ст. 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін по справі, допитавши свідків, суд приходить до висновку про те, що оспорюваний договір дарування будинку по АДРЕСА_1 укладено ОСОБА_1 під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення позивачки не відповідало її внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків обумовлених договором дарування, що є підставою для визнання недійсним договору дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 24 вересня 2018 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д., який зареєстрований за реєстровим номером 2384.

Так, у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року в справі N? 6-2766цс16 зроблено висновок, що «при укладенні договору дарування волевиявлення дарувальника має бути спрямоване на добровільне, безоплатне, без будь-яких примусів (життєвих обставин або впливу сторонніх осіб) відчуження належного йому майна на користь обдаровуваного. Разом з тим, правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа вчиняє їх добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі. Отже, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути: тяжка хвороба особи, членів її сім?ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Стаття 233 ЦК України не передбачає обмежень чи заборон застосування її до окремих правовідносин, що виникають, зокрема, з договору дарування».

Тлумачення частини першої статті 233 ЦК України дає підстави для висновку, що умовами визнання правочину недійсним є: а) наявність тяжкої обставини, що «змусила» особу вчинити правочин; б) те, що цей правочин було вчинено на вкрай невигідних Умовах. Для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦКУкраїни необхідна сукупність вказаних умов.

Тяжкими обставинами суд визнає спричинення ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень позивачці 29.05.2018 року, що підтверджується вироком Оріхівського районного суду м. Запоріжжя та смертю чоловіка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5, скрутне матеріальне становище позивачки та її стан здоров`я.

Отже вказані події відбулися за три місяці до укладення оспорюваного договору.

Про скрутне матеріальне становище свідчать боргові розписки від 16.06.2018 та 24.06.2018 написані позивачем зі змісту яких вбачається, що остання отримала кошти на поховання чоловіка та лікування, тобто за декілька місяців до укладення договору дарування. Про те, що ОСОБА_1 проходила лікування за декілька місяців до укладення договору, підтверджується випискою з медичної карти згідно якої остання проходила стаціонарне лікування з 25.06.2018 року по 06.07.2018 року.

Окрім того, суд звертає увагу, що єдиним житлом ОСОБА_1 є будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , про що було відомо відповідачу, яка підтвердила в судовому засіданні, що знає про те, що в будинку по АДРЕСА_2 , який також належить позивачці, тривалий час проживає сімя з дітьми та не заперечувала той факт, що позивачка на день укладення договору дарування, вже проживала в будинку по АДРЕСА_1 і продовжила там проживати після укладення договору дарування.

За умовами договору дарування житла до обдарованого переходить право власності на житло, дарувальник фактично втрачає право на володіння, користування та розпорядження ним, право на проживання, а в обдарованого не має обов`язку надавати відчужене на його користь житло для проживання дарувальнику.

Разом з тим, як вбачається з пояснення позивача, свідків та не оспорюється відповідачем в суді, після укладення оспорюваного договору ОСОБА_1 продовжувала проживати в спірному будинку, отже передача будинку фактично не відбулася.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що договір дарування будинку укладено на вкрай невигідних для ОСОБА_1 умовах, оскільки остання в поважному віці, фактично залишилася без житла.

Факт фактичної відсутності іншого житла у позивачки підтверджують свідки, які у своїх показав вказали що в будинку по АДРЕСА_2 проживають інші люди тривалий час, а свідок ОСОБА_20 підтверджує отримання позивачкою коштів за продаж будинку по АДРЕСА_2 , при цьому відповідач знаючи про ці обставини, намагалася продати будинок про що вона зазначила в судовому засіданні, окрім того, про намір продажу будинку в якому проживає позивачка вказував свідок ОСОБА_12 .

Відповідачем не спростовані вищевикладені обставини.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 266, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Тізенберг Дар`я Дмитрівна про визнання договору дарування недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 24 вересня 2018 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д., який зареєстрований за реєстровим номером 2384.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2

Третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Дар`я Дмитрівна, АДРЕСА_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2024.

Суддя: О.А. Савеленко

05.06.24