Ухвала

від 28.10.2024 по справі 323/906/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 323/906/21

провадження № 61-14157ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Дар`я Дмитрівна, про визнання договору дарування недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д. Д. (далі - приватний нотаріус ЗМНО

Тізенберг Д. Д. ), в якому просила суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 24 вересня 2018 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Тізенберг Д.Д., який зареєстрований за реєстровим номером 2384.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус ЗМНО Тізенберг Д. Д. , про визнання договору дарування недійсним задоволено.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 24 вересня 2018 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Тізенберг Д. Д., який зареєстрований за реєстровим номером 2384.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня

2024 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус ЗМНО Тізенберг Д. Д. , про визнання недійсним договору дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 24 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Тізенберг Д. Д. , зареєстрований за реєстровим номером 2384 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 370,00 грн.

18 жовтня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 вересня 2024 року (надійшла до суду 24 жовтня 2024 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, у касаційній скарзі заявник зазначає підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги

з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Також, упорушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у 2021 році та заявляла позовну вимогу немайнового характеру.

Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 270,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 908,00 грн).

Отже, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 816,00 грн (908,00*200%=1 816,00).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.

Крім того, заявником порушено вимоги пункту першого частини другої статті 392 ЦПК України, а саме: невірно вказана назва суду, до якого подається касаційна скарга.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції

у цивільних справах є Верховний Суд.

Також касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду у зв`язку з тим, що порушено вимоги пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України, а саме: невірно вказано судове рішення, що оскаржується (у касаційній скарзі заявник зазначає рішення Запорізького апеляційного суду від 18 вересня 2024 року).

Однак, 18 вересня 2024 року у справі № 323/906/21 Запорізький апеляційний суд ухвалив постанову.

Крім того, у порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додані копій скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 вересня 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць