Постанова

від 12.06.2024 по справі 494/1456/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4438/24

Справа № 494/1456/15-ц

Головуючий у першій інстанції Римар І. А.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Драгомерецького М.М.,

Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Козлової В.А.,

розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадження,у відсутністьучасників справи,апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 07 лютого 2024 року про відмову у поновленні строку та залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова Олександра Володимировича, постановлену під головуванням судді Панчишина А.Ю.,

встановив:

06.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова О.В., в якій просив визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова О.В. щодо опису та арешту майна (коштів) боржника, а саме земельної ділянки реєстраційний/кадастровий номер 5121285600:01:002:0037, місцезнаходження: АДРЕСА_1 площею 9,8152 га, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Розпорядження Голови Березівської районної державної адміністрації Одеської області від 08.01.2003 року №5/а-2003, цільове призначення :01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та скасувати постанову від 24.10.2023 року у ВП №58340471 про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Разом зі скаргою на дії приватного виконавця Расенчук О.М. звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на звернення до суду із скаргою на дії приватного виконавця.

В обґрунтування свого клопотання ОСОБА_1 вказав, що з постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова О.В. від 24.10.2023 року він не погоджується, однак у встановлений законом строк він не зміг подати скаргу щодо дій та бездіяльності приватного виконавця, а саме з 24.10.2023 року по 04.11.2023 року у зв`язку з тим, що у строк подання скарги він знаходився на амбулаторному лікуванні з 27.10.2023 року по 12.11.2023 року з діагнозом гострий бронхіт, вважає, що пропуск строків звернення зі скаргою стався з поважних причин, та просив суд поновити строк звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця.

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 07 лютого 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у поновленні строку для оскарження дій та бездіяльності приватного виконавця та скарга залишена без розгляду (а.с.18-20).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Березівського районного суду Одеської області від 07 лютого 2024 року, ухвалення нового судового рішення, заяву про поновлення строку задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.25-27).

У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Хлєбников О.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (а.с.53-55).

Вирішуючи питання про слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи,колегія суддів виходить із того, що всі вони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.121-125), в тому числі шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України повідомлення про слухання справи 05.06.2024 року о 15 год.15 хв., що в сенсі ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене,а такожте,що данасправа перебуваєна розглядісуду апеляційноїінстанції більше3-хмісяців (а.с.41),колегія суддіввирішила данусправу розглядатисудом апеляційноїінстанціїв порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи,та за наявними у справі доказами.

При цьому колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, розгляд даної справи здійснений 05.06.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення суду апеляційної інстанції складений 12.06.2024 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи питання щодо строків подання ОСОБА_1 скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова О.В., суд першої інстанції виходив із того, що згідност. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

У відповідності до ст.449ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

За змістом ч.1ст.127ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, суд першої інстанції правильно врахував позицію Верховного Суду, яка викладена в його постанові від 21.06.2022 року, по справі № 2610/16140/2012, та згідно якої строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

Крім того, у постанові від 07.07.2022 по справі № 712/12377/17 Верховний Суд зазначив, що згідно з частиною п`ятоюстатті 74 Закону України «Про виконавче провадження»рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

За загальним правилом строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання.

При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, або відсутні докази поважності причин пропуску такого строку, скарга залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до вимог ч. 4ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалівсправи вбачається,що призверненні досуду заявникподав клопотанняпро поновленнястроку длязвернення зіскаргою,який,на йогодумку,був пропущенийз поважнихпричин,а самечерез знаходженняйого наамбулаторному лікуваннів періодз 27.10.2023року по12.11.2023року,що підтверджуєтьсядовідкою директора КНП «Березівський міський ЦПМСД» (а.с.16).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, постанова приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлебниковим О.В. про опис та арешт майна (коштів) боржника по виконавчому провадженні №58340471 була винесена 24.10.2023 року.

Більше того, скаржник ОСОБА_1 взагалі не обгрунтував пропуск строку на подання скарги, починаючи з 25.10.2023 року по 26.10.2023 року та з 13.11.2023 року по день звернення зі скаргою до Березівського районного суду Одеської області, а саме 06.02.2024 року, пропуск якого становить більше двох з половиною місяців.

При цьому суд обґрунтовано виходив із того, що згідно п.5 постанови Пленуму ВСУ №14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено, залишається без розгляду.

Оскільки інших підстав для поновлення процесуальних строків заявником не вказано та судом не встановлено, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про необхідність відмови ОСОБА_1 у поновленні строку для оскарження дій та бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова О.В. і залишення її без розгляду.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвала прийнята у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст. 374. ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 07 лютого 2024 року про відмову у поновленні строку та залишення скарги без розгляду, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне судове рішення складено 12.06.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

М.М.Драгомерецький

А.І.Дришлюк