Рішення

від 11.06.2024 по справі 904/1817/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1817/22 (904/3771/22)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А.,

за участю секретаря судового засідання Скорик Н.О.

та представників:

від позивача: Співак О.М.

від відповідача-1: Вакула Д.М.

від відповідача-2: Смолов К.В.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройдор Консалт" (85300, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Прокоф`єва, будинок, 82; ідентифікаційний код 43471941)

до відповідача-1 Акціонерного товариства "ОТП Банк" (01003, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 43; ідентифікаційний код 21685166)

відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак" (49074, м. Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 117, приміщення 53; Ідентифікаційний код 38317985)

за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

за участі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-2 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

про визнання недійсним договору про надання банківський послуг № CR 22-053/300-2 від 17.01.2022.

в межах розгляду справи №904/1817/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройдор Консалт" (85300, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Прокоф`єва, будинок, 82; ідентифікаційний код 43471941)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак" (49074, місто Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 117, приміщення 53; ідентифікаційний код 38317985)

про визнання банкрутом

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Палбі" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак" (далі відповідач-2), в якій просить суд визнати недійсним договір про надання банківських послуг №CR 22-053/300-2 від 17.01.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак" та Акціонерним товариством "ОТП Банк".

Разом із позовною заявою, позивач звернувся до суд з клопотанням про витребування доказів , відповідно до якого просить суд витребувати у Акціонерного товариства "ОТП Банк" засвідчену копію кредитної документації (справи) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак", в тому числі:

- заявку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак" на отримання кредиту;

- договір про надання банківських послуг №CR 22-053/300-2 ввід 17.01.2022 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак" та Акціонерним товариством "ОТП Банк";

- договір поруки № SR 22-068/300 dsl 17/01/2022 укладений між Акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_1 ;

- договір поруки № SR 22-069/300 dsl 17/01/2022 укладений між Акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_2 ;

- документацію, на підставі яких оцінювалась платоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак", у тому числі - фінансова звітність Товариства з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак", аудиторський висновок щодо фінансової звітності боржника, висновок уповноважених фахівців банку щодо оцінки кредитоспроможності боржника, рішення колегіального органу або визначеної особи Акціонерного товариства "ОТП Банк" про можливість надання кредиту Товариству з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак";

- інші документи, які містяться в кредитній справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак".

Ухвалою суду від 03.11.2022 відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 15.11.2022.

Ухвалою суду від 15.11.2022 відкладено підготовче засідання, а також розгляд клопотання позивача про витребування доказів на 06.12.2022 об 12:50 год. Зобов`язано учасників справи виконати вимоги ухвали суду від 03.11.2022 у справі № 904/1817/22 (904/3771/22).

До господарського суду 24.11.2022 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду №40815/22 від 24.11.2022)

До господарського суду 06.12.2022 від позивача надішли наступні документи:

- заява про зміну адреси реєстрації (вх. суду №42460/22 від 06.12.2022);

- клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. суду №42462 від 06.12.2022);

- письмові пояснення по справі (вх. суду №42463/22 від 06.12.2022).

Ухвалою господарського суду від 06.12.2022 відкладено підготовче засідання, а також розгляд клопотання позивача про витребування доказів на 23.02.2022. Зобов`язано позивача надати до суду до 20.02.2023 письмові пояснення стосовно відзиву Акціонерного товариства "ОТП Банк" на позовну заяву. Зобов`язано відповідача-1 - Акціонерне товариство "ОТП Банк" надати до суду до 20.02.2023 письмові пояснення з приводу клопотання позивача про витребування доказів. Зобов`язано відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак" надати до суду до 20.02.2023 відзив на позовну заяву, та письмові пояснення з приводу клопотання позивача про витребування доказів.

До господарського суду 31.01.2023 від розпорядника майна надійшли письмові пояснення №02-09/125 від 30.01.2023 по справі.

До господарського суду 20.02.2023 від відповідача-1 надійшли заперечення від 20.02.2022 на клопотання позивача про витребування доказів.

До господарського суду 22.02.2023 від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою господарського суду від 23.02.2023 відкладено підготовче засідання в межах розумного строку та розгляд клопотання позивача про витребування доказів на 04.04.2023, зобов`язавши сторін надати до суду додаткові документи по справі.

До господарського суду 30.03.2023 від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду від 04.04.2023 відкладено підготовче засідання в межах розумного строку на 04.05.2023. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Акціонерного товариства "ОТП Банк" засвідчені копії кредитної документації (справи) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак".

До господарського суду від Акціонерного товариства "ОТП Банк" на виконання вимог ухвали суд від 04.04.2023 надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 04.05.2023 відкладено підготовче засідання в межах розумного строку на 08.06.2023.

До господарського суду 07.06.2023 від позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи (вх. суду №27702/23 від 07.06.2023).

Ухвалою господарського суду від 08.06.2023 відкладено підготовче засідання в межах розумного строку на 11.07.2023.

До господарського суду 10.07.2023 від відповідача-1 надійшли заперечення на клопотання позивача про призначення судової експертизи у справі (вх. суду №33773/23 від 10.07.2023).

Ухвалою господарського суду від 11.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи (вх. суду №27702/23 від 07.06.2023). Відкладе підготовче засідання в межах розумного строку на 17.10.2023, зобов`язавши позивача надати до господарського суду до 01.10.2023 письмові пояснення стосовно доцільності залучення до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача-2: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; відповідне клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, означених в позовній заяві, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача-2: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

До господарського суду 17.10.2023 від позивача надійшло клопотання про залучення третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору (вх. суду №52820/23 від 17.10.2023).

Ухвалою господарського суду від 17.10.2023 відкладено підготовче засідання в межах розумного строку на 16.11.2023. Призначено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Палбі" про залучення третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-2 до розгляду у підготовчому засіданні на 16.11.2023.

До господарського суду 16.11.2023 від відповідача-1 надійшли заперечення на клопотання позивача про залучення третіх осіб (вх. суду №58845/23 від 16.11.2023) та клопотання про проведення судового засідання без участі представника відповідача-1 (вх. суду №58845/23 від 16.11.2023).

Ухвалою господарського суду від 16.11.2023 відкладено підготовче засідання в межах розумного строку на 21.12.2023 о 12:45, а також відкладено розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Палбі" про залучення третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-2 на 21.12.2023.

До господарського суду 20.12.2023 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому 21.12.2023 оголошено перерву до 21.12.2023 о 15:15 год.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Палбі" про залучення третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-2 та залучено до участі у справі у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-2 ОСОБА_1 , а також у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-2 ОСОБА_2 . Закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначити судове засідання на 18.01.2024

Ухвалою господарського суду від 18.01.2024 відкладено судове засідання у справі на 25.01.2024.

До господарського суду від представника третьої особи-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

До господарського суду 23.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройдор Консалт" надійшло клопотання про заміну сторони у справі №904/1817/22 (904/3771/22) правонаступником.

Ухвалою господарського суду від 24.01.2024 повернуто без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройдор Консалт" про заміну сторони у справі №904/1817/22 (904/3771/22) правонаступником (вх. суду №3897/24 від 23.01.2024).

Ухвалою господарського суду від 25.01.2024 залишити без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Палбі" до відповідача-1 Акціонерного товариства "ОТП Банк", відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак", за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-2 ОСОБА_1 , третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-2 ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про надання банківський послуг № CR 22-053/300-2 від 17.01.2022.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 02.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройдор Консалт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Палбі" за допомогою системи "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга на вказану ухвалу суду.

Супровідним листом Господарського суду Дніпропетровської області №904/1817/22 (904/3771/22)/5545/24 від 12.02.2024 матеріали справі №904/1817/22 (904/3771/22) направлено на адресу Центрального апеляційного господарського суду, для розгляду відповідної скарги.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №904/1817/22 (904/3771/22) задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Палбі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройдор Консалт" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2024 у справі №904/1817/22 (904/3771/22) Скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2024 у справі № 904/1817/22 (904/3771/22), ухвалено справу № 904/1817/22 (904/3771/22) передати для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

Супровідним листом Центрального апеляційного господарського суду №904/1817/22 (904/3771/22)/1439/24 від 09.04.2024 матеріали справі №904/1817/22 (904/3771/22) направлено на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.

12.04.2024 матеріали справі №904/1817/22 (904/3771/22) надійшли на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.04.2024 матеріали справи №904/1817/22 (904/3771/22) передано судді Примаку Сергію Анатолійовичу, для продовження розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 15.04.2024 призначено судове засідання у справі на 14.05.2024. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Палбі" подати до господарського суду заяву про заміну сторони (позивача) у справі, відповідно до вимог 170 Господарського процесуального кодексу України. Визнано обов`язковою явку Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройдор Консалт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Палбі", Акціонерного товариства "ОТП Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак" у судове засідання призначене на 14.05.2024 о 11:40 год. Запропонувано учасникам справи до дати судового засідання подати до господарського суду письмові пояснення стосовно розгляду справи №904/1817/22 (904/3771/22).

До господарського суду 23.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Палбі" за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про заміну сторони у справі №904/1817/22 (904/3771/22) правонаступником.

Ухвалою господарського суду від 24.04.2024 призначено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Палбі" про заміну сторони у справі №904/1817/22 (904/3771/22) правонаступником до розгляду у судовому засіданні на 14.05.2024.

Ухвалою господарського суду від 14.05.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Палбі" про заміну сторони у справі №904/1817/22 (904/3771/22) правонаступником, замінено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Палбі" (ідентифікаційний код 43651709) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройдор Консалт" (ідентифікаційний код 43471941). Відкладено судове засідання на 11.06.2024.

У судове засідання 11.06.2024 з`явилися повноважні представники позивача та відповідачів-1,2. Повноважні представники третіх осіб-1,2 не з`явилися; про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, заслухавши представників сторін, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ОТП Банк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак" уклали договір про надання банківських послуг №CR 22-053/300-2 від 17.01.2022.

Відповідно пункту 1.1.1.3 вказаного договору, цільовим призначенням банківських послуг є фінансування оборотного капіталу клієнта (для реалізації мети надання державної підтримки, визначеної пунктом 2 Порядку №28).

Відповідно до статті 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із вимогами статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони визначають зміст договору на основі вільного волевиявлення, сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір було укладено між відповідачем-1 та відповідачем-2 у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та скріплено печатками сторін, як цього вимагають статті 207, 208 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 1046 Цивільного кодексу України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що спірний договір укладено між відповідачами-1,2 без дослідження відповідачем-1 фінансового стану відповідача-2, зокрема його платоспроможності.

Відповідно до Методичних вказівок з інспектування банків "Система оцінки ризиків" від 15.03.2004 року № 104, затверджених правлінням Національного банку України, кредитний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов`язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком (його підрозділом) або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов`язання. Він виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере зобов`язання про їх надання, інвестує кошти або іншим чином ризикує ними відповідно до умов реальних чи умовних угод.

Згідно Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ризик - це кількісна міра небезпеки, що враховує ймовірність виникнення негативних наслідків від здійснення господарської діяльності та можливий розмір втрат від них.

Статтею 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 не надано доказів виконання свого зобов`язання за спірним договором, які б підтверджували факт повернення суми кредиту відповідачу-2 в обумовлений спірним договором строк, що у свою чергу призвело до негативних наслідків для відповідача-2, а саме неповернення грошових коштів.

Згідно із частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Як на підставу визнання недійсності спірного договору позивач посилається на те що Акціонерне товариство "ОТП Банк" не дотрималось вимог закону щодо обов`язків оцінки платоспроможності позичальника та не врахував, що взявши на себе кредитні зобов`язання, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак" буде неспроможне розрахуватися не тільки за кредитом, але і з іншими кредиторами, оскільки фінансовий стан боржника вже був незадовільним станом на 17.01.2022.

Так, особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема через суд.

За викладеного, фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) від 24.11.2021.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.

Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду викладено у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільний кодекс України) та недопустимості зловживання правом (частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статті 234 Цивільного укодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України

Як зазначалося вище, підставою визнання недійсності спірного договору позивач зазначає те що Акціонерне товариство "ОТП Банк" не дотрималось вимог закону щодо обов`язків оцінки платоспроможності позичальника та не врахував, що взявши на себе кредитні зобов`язання, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак" буде неспроможне розрахуватися не тільки за кредитом, але і з іншими кредиторами, оскільки фінансовий стан боржника вже був незадовільним станом на 17.01.2022.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається про людське око, таким критеріям відповідати не може.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 № 405/1820/17.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частини 1 та частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.

Так, позивачем до матеріалів справи відповідних доказів на підтвердження власної позиції подано не було. Натомість подано клопотання про витребування у відповідача-1 документів на які позивач посилається, як на предмет власних позовних вимог.

Ухвалою суду від 04.04.2023 було задоволено вказане клопотання та витребувано відповідні документи. На виконання вказаної ухвали господарського суду відповідачам-1 було надано спірний договір, договори поруки, а також документи на підставі яких оцінювалася платоспроможність відповідача-2.

Згідно положень частин 1 та 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч вимогам цієї статті, позивач не надав до суду доказів того, що спірний договір був укладений без дотримання вимог закону щодо обов`язків оцінки платоспроможності позичальника та без врахування, що взявши на себе кредитні зобов`язання, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак" буде неспроможне розрахуватися не тільки за кредитом, але і з іншими кредиторами. Крім того, позивачем належними доказами на доведено що станом на 17.01.2022 фінансовий стан боржника вже був незадовільним, так само як і факт того, що сторонами укладено фіктивний правочин без настання реальних наслідківє

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши наявні у справі докази та норми чинного законодавства України, господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору про надання банківських послуг №CR 22-053/300-2 від 17.01.2022, який укладено між Акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак".

Крім того, господарський суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Volovik v. Ukraine, №15123/03, § 45, ЄСПЛ, 6 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15- рп/20041.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У цій справі підлягає застосуванню доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі "nonconcedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої принцип добросовісності. У статті 1.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2023 визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "ОТП Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак" за спірним договором №CR 22-053/300-2 від 17.01.2022 на суму 4 962,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 5 024 817,42 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Слід зазначити, що позивачем у справі №904/1817/22 (904/3771/22) та кредитором у справі №904/1817/22 вказана ухвала оскаржена не була, тобто на думку позивача вказані вимоги є законними.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, означені судові рішення у справі №904/1817/22 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Згідно із статтею 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (Brumarescu v. Romania, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (East West Alliance Limited v. Ukraine, №19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував в схожих фактичних обставинах порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції (зокрема: Gladysheva v. russia, № 7097/10, ЄСПЛ, 06 грудня 2011 року; Pchelintseva and others v. russia, № 47724/07, 58677/11, 2920/13, 3127/13, 15320/13, ЄСПЛ, від 17 листопада 2016 року).

Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку в органів місцевого самоврядування здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням.

Відповідно до рішення "Проніна проти України" № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача необґрунтованими, не доведеними суду належними доказами, у зв`язку чим вони не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройдор Консалт" до Акціонерного товариства "ОТП Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак", за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про надання банківський послуг № CR 22-053/300-2 від 17.01.2022.

За правилами пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у разі відмови у задоволенні позовних вимог покладається на позивача.

Таким чином, з огляду на відмову у задоволенні даних позовних, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 962,00 грн слід покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройдор Консалт".

Керуючись статтями 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройдор Консалт" до Акціонерного товариства "ОТП Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Бушель-Пак", за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про надання банківський послуг № CR 22-053/300-2 від 17.01.2022 - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 962,00 грн покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройдор Консалт".

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 13.06.2024.

Суддя С.А. Примак