Ухвала

від 12.06.2024 по справі 915/534/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

12 червня 2024 року Справа № 915/534/24

м.Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль C.М.,

за участі секретаря судового засідання Сьянової О.С.,

від позивача: не присутні;

від відповідача: не присутні;

В судовому засіданні приймає участь прокурор Левкович А.Є. - посвідчення №072037 від 01.03.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області,

пров. Костенка, 2, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56501;

в інтересах держави

в особі Південного офісу Держаудитслужби, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012;

в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, вул. Спаська, 42-а, м. Миколаїв, 54001;

до 1. Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032;

в особі Філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Управління механізованих робіт, промзона, База УМР, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83

про визнання недійсним договору та стягнення коштів у сумі 12535624 грн. 74 коп.,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває господарська справа №915/534/24 за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (далі - ДП НАЕК Енергоатом) та Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Управління механізованих робіт, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України з з такими вимогами:

1. Визнати недійсним договір від 12.06.2018 № УМР/2018-01/06 (2-123-01-18-04459 від 25.06.2018), укладений між Відокремленим підрозділом Южно-Українська атомна електростанція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом та товариством з обмеженою відповідальністю Управління механізованих робіт.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Управління механізованих робіт на користь Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом 12535624 грн. 76 коп., а з філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом одержані ним за рішенням суду 12535624 грн. 76 коп. стягнути в дохід держави.

3. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позову.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прокурором встановлено порушення інтересів держави в бюджетній сфері внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вчинення ТОВ Управління механізованих робіт антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру та призвели до придбання послуги за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

За такими вимогами ухвалою від 15.05.2024 відкрито провадження в даній справі та призначено підготовче засідання на 12.06.2024 об 12 год. 30 хв.

30.05.2024 на адресу суд від представника відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 918/1043/21.

В судове засідання 12.06.2024 прокурор заперечує проти задоволення клопотання відповідача -1.

Дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про зупинення провадження у справі № 915/534/24, до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 918/1043/21, виходячи з наступного.

Так, з єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою від 02 серпня 2023 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу №918/1043/21 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Фірма "ДАН" (далі Підприємство) на рішення Господарського суду Рівненської області від 26 квітня 2022 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у справі за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради (далі Ліцей) до Підприємства про визнання недійсним договору та стягнення 199 850,40 грн, а ухвалою від 13 червня 2023 року передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин четвертої та п`ятої статті 302 ГПК України.

Позов у справі №918/1043/21 обґрунтований тим, що за укладеним договором поставки мережевого обладнання позивач, не будучи обізнаним з реальною вартість товару, купив у відповідача товар за ціною, яка значно перевищує його реальну вартість, що свідчить про введення його в оману відповідачем. Зважаючи на те, що позивач як сторона договору розпорядився бюджетними коштами, уклавши невигідний для держави спірний договір; спірний договір суперечить інтересам держави і суспільства, позивач просив визнати його недійсним на підставі статей 203, 215, частини 3 статті 228, частини 1 статті Цивільного кодексу України та стягнути на свою користь сплачені за спірним договором кошти.

Обґрунтовуючи підстави передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС вказує на наявність виключної правової проблеми у застосуванні частини третьої статті 228 ЦК України з урахуванням статей 203, 216 цього Кодексу та статті 208 Господарського кодексу України (далі ГК України), вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також вказує необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина третя статті 216 ЦК України).

На думку колегії суддів КГС ВС, у справі №918/1043/21 існує виключна правова проблема, пов`язана із застосуванням статті 216 і частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, які містять різні наслідки недійсності договору за умови, що позивач у позові, посилаючись на невідповідність Договору інтересам держави і суспільства, просив застосувати наслідки недійсності договору, встановлені саме частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №918/1043/21 здійснила аналіз статей 216, 228 Цивільного кодексу України та дійшла висновку про те, що стаття 203 цього Кодексу встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема що зміст правочину не може суперечити інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Водночас приписами статті 228 Цивільного кодексу України визначено цивільно-правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а не підстави недійсності оспорюваного договору.

Колегія суддів у справі №918/1043/21 вважає, що за буквального тлумачення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України такий критерій, як умисел у однієї зі сторін чи в обох на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства (встановивши наявність умислу лише у Підприємства, суди у цій справі визнали Договір недійсним) має значення не для підстав визнання договору недійсним, а є критерієм, який застосовується для визначення наслідків недійсності зазначеного правочину. Загальні правові наслідки недійсності договору визначені статтею 216 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Водночас частина третя статті 228 Цивільного кодексу України визначає інший правовий наслідок недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування якого ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема: 1) при наявності умислу в обох сторін в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного; 2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

На переконання колегії суддів у справі №918/1043/21, закріплення в частині третій статті 216 Цивільного кодексу України норми про те, що правові наслідки, передбачені частинами першою і другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування, не може беззаперечно свідчити, що у випадку визнання договору недійсним з підстав невідповідності його інтересам держави і суспільства мають застосовуватись лише наслідки його недійсності, встановлені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, якщо у позові Позивач підставою для стягнення цих коштів зазначив саме частину першу статтю 216 Цивільного кодексу України, а не частину третю статті 228 цього Кодексу.

Крім того, колегія суддів звернула увагу на частину першу статті 208 Господарського кодексу України, яка визначає наслідки визнання господарського зобов`язання недійсним, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Подібна правова позиція щодо зупинення провадження у справі викладена в ухвалі Верховного Суду від 08 квітня 2024 року у справі №903/563/23.

Отже, на думку суду у цій справі, як і у справі №915/534/24 спірним є питання про застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, посиланням на які прокурор, у справі яка розглядається, обґрунтовував свій позов.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VII та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Ураховуючи підстави подання позову, з огляду на те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №918/1043/21 (зокрема щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України) може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у даній справі №915/1220/23, з метою єдності судової практики, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №915/534/24, відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21.

Керуючись статтями 177, 228, 229, 232-235 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі № 915/534/24 зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21.

2. Зобов`язати учасників справи повідомити Господарський суд Миколаївської області про усунення обставин, що викликали зупинення господарської справи та надати відповідні докази.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її постановлення.

Суддя С.М. Коваль.