Постанова

від 14.08.2024 по справі 915/534/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/534/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Бойчук М.М.

від Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області: не з`явився

від Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом: Свернюк С.В.

від Товариства з обмеженою відповідальністю Управління механізованих робіт: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2024 про відмову у забезпеченні позову, суддя в Інстанції Коваль С.М., в м. Миколаєві

у справі №915/534/24

за позовом:керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області

в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області

до відповідачів:

1) Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Управління механізованих робіт

про визнання недійсним договору та стягнення коштів у сумі 12 535 624,74 грн

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області звернувся до господарського суду Миколаївської області із позовною заявою до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт», в якій просив суд:

-визнати недійсним договір від 12.06.2018 № УМР/2018-01/06 (2-123-01-18-04459 від 25.06.2018), укладений між Відокремленим підрозділом «Южно-Українська атомна електростанція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та товариством з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт»;

-стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Управління механізованих робіт на користь Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом 12535624 грн. 76 коп., а з філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом одержані ним за рішенням суду 12535624 грн. 76 коп. стягнути в дохід держави.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прокурором встановлено порушення інтересів держави в бюджетній сфері внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вчинення ТОВ Управління механізованих робіт антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру та призвели до придбання послуги за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

Разом із позовом прокурором подано заяву про забезпечення позову в якій просив суд, з метою забезпечення вказаного позову:

- накласти арешт на майно - нежитлову будівлю - автомобільну стоянку з контрольно-пропускним пунктом, у вигляді замощення з гравію площею 8708,44 кв/м, металевого огородження довжиною 60 п/м, воріт з калиткою, металевого канату довжиною 17 п/м та бар`єру з з/б плит у кількості 15 одиниць за адресою: Миколаївська обл., Вознесенський район, м. Южноукраїнськ, вулиця Європейська, будинок 23б (реєстраційний номер об`єкту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 1706463848000), а також будівлю адміністративно-виробничої бази, загальною площею 5617.2 кв.м, за адресою Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, Промисловий майданчик, будинок 4 (реєстраційний номер об`єкту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 650833448108);

- накласти арешт на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Управління механізованих робіт (Промзона, база УМР, м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., Україна 55000, код ЄДРПОУ 37630654), що знаходяться на всіх рахунках відповідача в банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми позову 12535624 грн. 76 коп.

Заява мотивовано тим, що можливі недобросовісні дії ТОВ Управління механізованих робіт, на думку заявника, можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в даній справі та ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2024 у справі №915/534/24 відмовлено у задоволенні заяви.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що крім інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.05.2024 позивач не надає жодних доказів на підтвердження відсутності іншого майна у відповідача (Витяг з Єдиного державного реєстру МВС, тощо). Перерахування коштів у сумі 12535624 грн. 76 коп., а також здійснення активної господарської діяльності, з можливістю витратити кошти не для здійснення розрахунків з позивачем, не можуть бути визнаними обставинами, які свідчать, що невжиття запропонованого заявником заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі.

Посилання прокурора в заяві на можливу відсутність у ТОВ Управління механізованих робіт грошових коштів у сумі 12535624 грн. 76 коп. або майна вказаної вартості, внаслідок чого утрудниться або стане неможливим виконання рішення по даній справі у разі задоволення позову, є припущенням, та не підтверджено належними доказами. Прийняття таких заходів забезпечення позову, про які просить прокурора, по своїй суті направлено на забезпечення інших позовних вимог, підстави яких можуть виникнути або виникнуть у майбутньому, тобто подія порушення законних прав позивача або охоронюваних інтересів ще не відбулася (її виникнення носить імовірний характер).

При цьому, самі лише посилання в заяві на потенційну можливість ТОВ Управління механізованих робіт витратити кошти не для здійснення розрахунків з позивачем (з виконанням робіт для позивача на суму понад 84 млн. грн.), та відсутністю суми грошових коштів 12535624 грн. 76 коп. або майна вказаної вартості, без відповідного доказового обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

24.05.2024 від керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій останнє просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2024 у справі №915/534/24 скасувати та задовольнити вимоги заяви про забезпечення позову.

Зокрема, скаржник зазначає, що дії ТОВ «Управління механізованих робіт» під час участі у процедурі відкритих торгів не є доброчесними, що підтверджується рішенням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, а тому очікування на те, що, у випадку задоволення позовних вимог прокурора, товариство буде належним чином виконувати рішення суду, є марним. Обсягу коштів, що рахується у статутному фонді товариства (1000 грн) буде недостатньо для реального виконання рішення суду у разі задоволення позову та стягнення коштів. Обраний позивачем спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на кошти, співвідноситься з предметом позову, а отже існує зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вжиття судом такого заходу забезпечення позову буде спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Управління механізованих робіт просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та зазначає, що самі лише посилання в заяві на потенційну можливість ТОВ Управління механізованих робіт витратити кошти не для здійснення розрахунків з позивачем (з виконанням робіт для позивача на суму понад 84 млн. грн.), та відсутністю суми грошових коштів або майна вказаної вартості, без відповідного доказового обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Самі лише твердження заявника про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

До суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, в яких останнє, зокрема, зазначає, що наведені прокурором обґрунтування щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову у значній мірі співпадає з обґрунтуванням його позовних вимог, які мають бути предметом дослідження під час розгляду спору по суті і не вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №915/534/24, призначено справу до розгляду на 30.07.2024 об 10:45 та в подальшому призначено на 14.08.2024 об 11:30.

В судовому засіданні 14.08.2024 прийняли участь прокурор та представник Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, інші учасники в судове засіданні не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області та Товариства з обмеженою відповідальністю Управління механізованих робіт за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду заяви по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, накладення арешту в межах ціни позову на майно відповідача, що належать або підлягають передачі або сплаті цьому товариству і знаходяться у нього чи в інших осіб, є одним з визначених законом способів забезпечення позову.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Таким чином, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, на підставі поданих заявником доказів, має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №916/2364/20).

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову, являються предмет і підстава.

Так, у даному випадку, керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області звернувся із позовною заявою до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» про визнання недійсним договору від 12.06.2018 № УМР/2018-01/06 (2-123-01-18-04459 від 25.06.2018), укладений між Відокремленим підрозділом «Южно-Українська атомна електростанція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та товариством з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» та про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Управління механізованих робіт на користь Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом 12535624 грн. 76 коп., а з філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом одержані ним за рішенням суду 12535624 грн. 76 коп. стягнути в дохід держави.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що оспорюваний правочин, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями двох його учасників, а тому підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «Управління механізованих робіт», а кошти отримані товариством на виконання такого правочину мають бути повернуті.

Отже у даному випадку предметом позову у цій справі є, зокрема й майнова вимога прокурора до ТОВ «Управління механізованих робіт» про стягнення грошових коштів.

А тому, враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у сумі 12535624 грн. 76 коп., у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ТОВ «Управління механізованих робіт» необхідну суму грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що можливість накладення арешту одночасно на грошові кошти і на майно відповідача в межах ціни позову узгоджується з правовою позицією, викладеною в п. 24 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, згідно з якою виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду. Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

До вжиття заходів забезпечення позову у відповідача було нічим не обмежене право розпоряджатись належним йому майном, що само по собі є доказом необхідності забезпечення позову з майновими вимогами.

Можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Колегія суддів приймає до уваги правові висновки Верховного Суду щодо необхідності забезпечення позову про стягнення заборгованості шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно боржників.

Так, у постанові від 09.06.2023 у справі № 37з-23 Верховний Суд зазначив:

Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Колегія суддів зазначає, що за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22).

Саме відповідач має можливість повно доводити наведені обставини, зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках, зазначити про наявність у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо, що може свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас, судова колегія зазначає, що відповідач не спростував наведені позивачем аргументи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надав жодних доказів на спростування підстав для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках, не зазначив про наявність у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо.

Отже, у разі пред`явлення позову до боржника про стягнення грошових коштів, накладення арешту на грошові кошти та майно у межах ціни позову забезпечує у майбутньому виконання рішення суду.

Натомість, у разі незабезпечення такого позову, боржник має право у будь-який момент відчужити належні йому грошові кошти та майно.

Наявність такого необмеженого права боржника розпоряджатись своїм майном само по собі вже є доказом необхідності забезпечення майнового позову кредитора в межах ціни цього позову.

У постанові від 04.04.2023 у справі № 915/577/22 Верховний Суд зазначив:

Посилання скаржника на те, що матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про намагання відповідача продати заставлене майно, знищити чи передати без згоди заставодержателя іншим особам, а також доказів, які б свідчили про нецільове використання відповідачем коштів, чи його намір взагалі не здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором колегією суддів відхиляються, оскільки умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено:

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача 2, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача щодо того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що існують обґрунтовані сумніви щодо можливості реального виконання судового рішення у випадку стягнення з відповідача заборгованості у сумі 12 535 624,74 грн в той час як виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача вказаної суми.

Також судова колегія зазначає, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Позивач просить накласти арешт на грошові кошти та майно відповідачів в межах ціни позову 12 535 624,74 грн, що є співмірним заявленим позовним вимогам.

Накладення арешту на майно відповідача в межах ціни позову не суперечить законодавству та не обмежує відповідача у праві володіння та користування даним майном, використання його у господарський діяльності, при цьому відповідачем не надано жодних доказів вартості належного йому майна, що позбавляє можливості встановити перевищення вартості арештованого майна в межах заявлених позовних вимог у сумі 12 535 624,74 грн.

Можливість накладення арешту на майно, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову в справі про стягнення грошових коштів, відповідачі матимуть безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності в них грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Таким чином, з огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, зважаючи на значну суму позову (12 535 624,74 грн), встановивши безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Управління механізованих робіт та накладення арешту на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Управління механізованих робіт, що знаходяться на всіх рахунках відповідача в банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми позову 12 535 624,74 грн.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову у даній справі.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при винесенні ухвали про відмову у забезпеченні позову належним чином не було з`ясовано обставини, з якими закон пов`язує можливість вжиття заходів забезпечення позову, а тому суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Позивача про накладення арешту на грошові кошти та на спірне нерухоме майно.

За таких обставин, враховуючи доводи заявника, наведені у заяві, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заява Позивача, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача в межах суми позову підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду відповідно - скасуванню.

Розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 136-140, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2024 у справі №915/534/24 скасувати частково.

Заяву керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Управління механізованих робіт та накласти арешт на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Управління механізованих робіт (Промзона, база УМР, м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., Україна 55000, код ЄДРПОУ 37630654), що знаходяться на всіх рахунках відповідача в банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми позову 12 535 624,74 грн;

Стягувач: керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області (56501, м. Вознесенськ, пров. Костенка, 2, код ЄДРПОУ: 02910048).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Управління механізованих робіт (Промзона, база УМР, м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., Україна 55000, код ЄДРПОУ 37630654).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку в порядку та строки, передбачені статтями 287-288 ГПК України.

Дана постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено 15.08.2024.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді:Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська