Рішення

від 13.06.2024 по справі 917/447/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2024 Справа № 917/447/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу

за позовною заявою Приватного підприємства "РСТ-Сталь", вул. Будівельників, 45-А, м. Дніпро, 49089

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіка", вул. Прилуцька, 67, с. Верхоярівка, Пирятинський район, Полтавська область, 37000

про стягнення 62 978,83 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Приватне підприємство "РСТ-Сталь" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіка" 62 978,83 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.09.2023 року між сторонами Договору виконання сільськогосподарських робіт з обробки сільськогосподарських культур №01-09-2023/1, з яких : 40 000,00 грн основний борг, 5 691,41 грн подвійна облікова ставка НБУ за період з 21.09.2023 по 25.02.2024, 968,47 грн інфляційні втрати за період з жовтня 2023 по січень 2024 включно, 518,95 грн 3% річних за період з 21.09.2023 по 25.02.2024 та 15 800,00 грн пені за договором у розмірі 0,25% від суми заборгованості за період з 21.09.2023 по 25.02.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами Договору виконання сільськогосподарських робіт з обробки сільськогосподарських культур №01-09-2023/1 від 01.09.2023 року, зокрема, не здійснив оплату послуг.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копію Договору виконання сільськогосподарських робіт з обробки сільськогосподарських культур №01-09-2023/1 від 01.09.2023 року; копію специфікації до Договору від 01.09.2023 № 01-09-2023/1; копію акту здачі-прийняття виконаних робіт №ОУ-0000003 від 21.09.2023 року; копію рахунку № СФ 0000022 від 21.09.2023 року; Розрахунки пені, інфляційних та 3 % річних.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

15.03.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "РСТ-Сталь" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіка" про стягнення 62 978,83 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.09.2023 року між сторонами Договору виконання сільськогосподарських робіт з обробки сільськогосподарських культур №01-09-2023/1, з яких : 40 000,00 грн основний борг, 5 691,41 грн подвійна облікова ставка НБУ за період з 21.09.2023 по 25.02.2024, 968,47 грн інфляційні втрати за період з жовтня 2023 по січень 2024 включно, 518,95 грн 3% річних за період з 21.09.2023 по 25.02.2024 та 15 800,00 грн пені за договором у розмірі 0,25% від суми заборгованості за період з 21.09.2023 по 25.02.2024.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024 справу № 917/447/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 19.03.2024 року позовну заяву Приватного підприємства "РСТ-Сталь" залишив без руху та надав позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

03.04.2024 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2024 року про залишення позовної заяви без руху (вх. № 4489).

Суд ухвалою від 03.04.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов`язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи (довідка про доставку електронного листа - ухвали суду від 03.04.2024 наявна у матеріалах справи, а.с. 46). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

01.09.2023 між Приватним підприємством "РТС-СТАЛЬ" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОВІКА" (далі - відповідач, замовник) укладено Договір виконання сільськогосподарських робіт №01-09-2023/1 (далі - Договір, а.с. 18-22).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виконати сільськогосподарські роботи з обробки сільськогосподарських культур (далі - Роботи), в порядку та на умовах, встановлених цим Договором та або специфікаціями до Договору, які є його невід`ємною частиною, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити вартість робіт (п. 1.1 Договору);

- терміни виконання робіт згідно даного Договору зазначаються в специфікації і можуть бути зміненими лише за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до даного Договору (п. 1.7 Договору);

- Замовник зобов`язується оплатити Виконавцю роботи згідно умов укладеного договору у повному обсязі, у строки та на умовах, що вказані в Договорі та/або специфікації, що є його невід`ємною частиною (п.3.1 Договору);

- оплата за даним Договором здійснюється в українській національній валюті - гривні, у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. Підставою для платежу є даний Договір (п.3.2 Договору);

- Замовник сплачує вартість сільськогосподарських робіт у порядку та термінах, які зазначені у специфікації до даного Договору (п.3.4 Договору);

- Приймання-передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт, що надається Виконавцем Замовнику в день закінчення виконаних робіт (п.4.1 Договору);

- за прострочення оплати виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати (п.6.1 Договору);

- Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками (у разі їх наявності) Сторін і діє до повного виконання ними своїх зобов`язань (п.9.1 Договору);

- Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце підчас дії нього Договору (п. 9.2 Договору);

- Додаткові угоди та додатки до Договору є невід`ємною частиною і мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені печатками (у разі їх наявності) (п. 10.4 Договору).

У специфікації № 01-09-2023/1 від 01 вересня 2023 до Договору сторони узгодили вартість робіт, яка складає 40000,00 грн, та строк оплати, який становить 7-10 робочих днів з моменту закінчення виконання робіт.

На виконання умов укладеного Договору позивач виконав, а відповідач прийняв сільськогосподарські роботи з обробки 80 га сільськогосподарських культур, на загальну суму 40 000,00 грн. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.09.2023 року № OY-0000003, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін (а.с. 24). У даному акті сторони зазначили, що не мають одна до одної претензій.

Позивачем на адресу відповідача виставлено рахунок № СФ 0000022 від 21.09.2023 року (копія наявна у матеріалах справи) на суму 40 000,00 грн щодо оплати вартості надання позивачем послуг з обробки 80 га сільськогосподарських культур.

Відповідно до умов Специфікації до Договору, оплата за отримані послуги відповідачем повинна була бути здійснена до 05.10.2023 (включно).

В порушення умов Договору, відповідач не здійснив оплату за отримані послуги.

Як зазначає позивач, у відповідача перед позивачем рахується заборгованість за Договором у розмірі 40 000,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 62 978,83 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.09.2023 року між сторонами Договору виконання сільськогосподарських робіт з обробки сільськогосподарських культур №01-09-2023/1, з яких : 40 000,00 грн основний борг, 5 691,41 грн подвійна облікова ставка НБУ за період з 21.09.2023 по 25.02.2024, 968,47 грн інфляційні втрати за період з жовтня 2023 по січень 2024 включно, 518,95 грн 3% річних за період з 21.09.2023 по 25.02.2024 та 15 800,00 грн пені за договором у розмірі 0,25% від суми заборгованості за період з 21.09.2023 по 25.02.2024.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов`язань з оплати наданих послуг робочої сили спецконтингенту.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписом ч. 1 сі. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір надання послуг.

Ч. 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вищезазначеним Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України не сплатив вартість отриманих послуг у визначені Договором строки. Заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 40 000,00 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 40 000,00 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України). Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом наведених вище положень законодавства, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 5 691,41 грн пені (подвійна облікова ставка НБУ) за період з 21.09.2023 по 25.02.2024 та 15 800,00 грн пені за Договором у розмірі 0,25% від суми заборгованості за період з 21.09.2023 по 25.02.2024.

Тобто, із заявлених вимог в цій частині вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача двічі пеню за прострочення грошового зобов`язання (оплату отриманих послуг).

Відповідно до приписів ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ та пені у передбаченим умовами Договору розмірі суперечить ст. 61 Конституції України.

Умовами Договору (п. 6.1) передбачено, що за прострочення оплати виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

Отже, правомірно заявленою є пеня, яка передбачена п. 6.1 Договору, з обмеженням її розміру відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 15 800,00 грн пені за період з 21.09.2023 по 25.02.2024, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню частково, а саме : в розмірі 5 033,87 грн за період з 06.10.2023 по 25.02.2024 (оскільки позивачем неправильно визначено момент виникнення у відповідача зобов`язань з оплати отриманих послуг з урахуванням специфікації та не враховано приписи ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Позовні вимоги щодо стягнення пені в іншій частині задоволенню не підлягають з огляду на їх неправомірність.

Перевірка правильності розрахунку пені здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач заявив до стягнення 968,47 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2023 по січень 2024 включно та 518,95 грн 3% річних за період з 21.09.2023 по 25.02.2024, нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем послуг.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню частково, а саме : в розмірі 968,47 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2023 по січень 2024 включно та 469,63 грн 3% річних за період з 06.10.2023 по 25.02.2024 (оскільки позивачем неправильно визначено момент виникнення у відповідача зобов`язань з оплати отриманих послуг з урахуванням специфікації).

При цьому, суд зазначає, що заявлений позивачем розмір інфляційних втрат є в межах перерахованої судом суми інфляційних втрат (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов`язань з оплати отриманих послуг) та не перевищує її розмір.

Позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 49,32 грн не підлягають задоволенню з огляду на неправомірність.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 40 000,00 грн основного боргу, 469,63 грн трьох процентів річних, 5033,87 грн пені та 968,47 грн інфляційних збитків, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача пені у розмірі 5 691,41 грн (подвійна облікова ставка) та 10 766,13 грн пені за Договором та 3% річних у розмірі 49,32 грн задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладаються судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 234,35 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіка" (вул. Прилуцька, 67, с. Верхоярівка, Пирятинський район, Полтавська область, 37000, ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 38276148) на користь Приватного підприємства "РСТ-Сталь", вул. Будівельників, 45-А, м. Дніпро, 49089, ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 37125153) 40 000,00 грн основного боргу, 469,63 грн трьох процентів річних, 5033,87 грн пені, 968,47 грн інфляційних збитків та 2 234,35 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5 691,41 грн пені, 10 766,13 грн пені та 3% річних у розмірі 49,32 грн відмовити.

Рішення підписане 13.06.2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик