Окрема думка

від 12.06.2024 по справі 601/1948/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Зайцева А. Ю.

12 червня 2024 року

м. Київ

справа № 601/1948/21

провадження № 61-17873св23

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства «Україна Агро-Сервіс» (далі - ФГ «Україна Агро-Сервіс»), треті особи: Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), державний реєстратор Нижчелубянської сільської ради Ярошко А. В., Товариство з обмеженою відповідальністю «Біо-Лан» (далі - ТОВ «Біо-Лан»), про витребування земельних ділянок з чужого незаконного користування та скасування державної реєстрації договорів оренди.

Вимоги мотивувала тим, що вона є власником земельних ділянок з кадастровим номером 6123487600:01:001:0832 площею 0,2903 га та з кадастровим номером 6123487600:01:001:0659 площею 1,7155 га, які розташовані на території Староолексинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

Зі змісту інформаційних довідок від 29 липня 2021 року № 268043307 та № 268043812 позивачці стало відомо про існування договору оренди земельної ділянки від 25 березня 2020 року б/н, укладеного з ФГ «Україна Агро-Сервіс», відповідно до якого належні їй земельні ділянки з кадастровими номерами 6123487600:01:001:0832, 6123487600:01:001:0659 перебувають у користуванні ФГ «Україна Агро-Сервіс» на праві оренди.

Указаний договір оренди земельної ділянки було зареєстровано державним реєстратором Нижчелубянської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко А. В. 27 березня 2020 року, номери запису про інше речове право 36177357, 36177337.

Посилаючись на відсутність її волевиявлення на передачу в оренду відповідачу вказаних земельних ділянок, ОСОБА_1 просила суд:

- витребувати у ФГ «Україна Агро-Сервіс» з чужого незаконного користування належну їй земельну ділянку площею 0,2903 га, кадастровий номер 6123487600:01:001:0832, яка розташована на території Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (в минулому - Староолексинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області);

- скасувати реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 25 березня 2020 року б/н (кадастровий номер 6123487600:01:001:0832), який зареєстрований державним реєстратором нерухомого майна ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис № 36177357 від 27 березня 2020 року;

- витребувати у ФГ «Україна Агро-Сервіс» з чужого незаконного користування належну їй земельну ділянку площею 1,72 га, кадастровий номер 6123487600:01:001:0659, яка розташована на території Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (в минулому - Староолексинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області);

- скасувати реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 25 березня 2020 року б/н (кадастровий номер 6123487600:01:001:0659), який зареєстрований державним реєстратором нерухомого майна ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис № 36177337 від 27 березня 2020 року.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 травня 2023 року позов задоволено.

Витребувано у ФГ «Україна Агро-Сервіс» з чужого незаконного користування належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2903 га, кадастровий номер 6123487600:01:001:0832, яка розташована на території Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (в минулому - Староолексинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області).

Скасовано реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 25 березня 2020 року б/н (кадастровий номер 6123487600:01:001:0832), який зареєстрований державним реєстратором нерухомого майна ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис № 36177357 від 27 березня 2020 року.

Витребувано у ФГ «Україна Агро-Сервіс» з чужого незаконного користування належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,72 га, кадастровий номер 6123487600:01:001:0659, яка розташована на території Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (в минулому - Староолексинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області).

Скасовано реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 25 березня 2020 року б/н (кадастровий номер 6123487600:01:001:0659), який зареєстрований державним реєстратором нерухомого майна ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис № 36177337 від 27 березня 2020 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи доведено факт не підписання ОСОБА_1 договору оренди спірних земельних ділянок від 25 березня 2020 року з ФГ «Україна Агро-Сервіс», що підтверджується висновками експертів, та що свідчить про відсутність волевиявлення власника на передачу в оренду земельних ділянок і неукладеність цих договорів та, як наслідок, безпідставність користування відповідачем майном, яке належить позивачці на праві власності.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ФГ «Україна Агро-Сервіс» задоволено, рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, приймаючи до уваги висновок експерта від 27 жовтня 2021 року № 15061, складений експертом ТОВ «Київський експертно-дослідний центр», та вважаючи цей документ належним та достовірним доказом, який підтверджує ту обставину, що ОСОБА_1 не підписувала договір оренди землі, суд першої інстанції не врахував, що для проведення цієї почеркознавчої експертизи експерту було надано технічні копії договору та інших документів, у тому числі технічні копії зі зразками підписів ОСОБА_1 .

У зв`язку із цим, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами ту обставину, що вона не підписувала договір оренди землі від 25 березня 2020 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року змінив, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Змінюючи мотиви відмови у позові, колегія суддів Верховного Суду виходила з того, що такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.

При цьому посилались на висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), що «належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача».

Не можу погодитись з рішенням колегії суддів Верховного Суду щодо законності зміни мотивів відмови позивачу у позові.

Стаття 125 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Європейська конвенція з прав людини у статті 6 також гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Європейської конвенції з прав людини, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Отже, право, зокрема власника майна, на звернення до суду за захистом свого права власності гарантовані як Основним законом так і Європейською конвенцією. Забезпечення судами його реалізації відповідатиме основному принципу цивільного судочинства - верховенство права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини друга, третя статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Обов`язок суду захистити порушене право у спосіб який передбачений законом визначено у частині 1 статті 5 ЦПК України, згідно якої, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У цій справі судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровим номером 6123487600:01:001:0832, площею 0,2903 га, та з кадастровим номером 6123487600:01:001:0659, площею 1,7155 га, які розташовані на території Староолексинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

Відповідно до договору оренди землі від 25 березня 2020 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ФГ «Україна Агро-Сервіс», орендодавець надала в строкове платне користування орендарю земельні ділянки сільськогосподарського призначення для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери 6123487600:01:001:0659, 6123487600:01:001:0832, які знаходяться на території Староолексинської сільської ради, на строк 49 років.

Відповідно до висновку експерта від 27 жовтня 2021 року № 15061, складеного експертом ТОВ «Київський експертно-дослідний центр», за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою ОСОБА_1 , підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься у графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» у технічній копії договору оренди землі від 25 березня 2020 року б/н, укладеного від імені ФГ «Україна Агро-сервіс» (Орендар) та ОСОБА_1 (Орендодавець), стосовно земельної ділянки загальною площею 2,0103 га, кадастрові номери 6123487600:01:001:0659, 6123487600:01:001:0832 (зареєстровано державним реєстратором нерухомого майна ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права - запис № 36177337 від 27 березня 2020 року, запис № 36177357 від 27 березня 2020 року), виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 . Підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься у технічній копії листа від імені ОСОБА_1 до ТОВ «Біо-Лан» (код ЄДР 34566828) від 16 березня 2020 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку експерта від 30 березня 2022 року № СЕ-19/114-22/452-ПЧ, складеного експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на підставі ухвали Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 грудня 2021 року, дати відповідь на питання: «чи підпис у Договорі оренди землі б/н від 25 березня 2020 року (кадастровий номер: 6123487600:01:001:0659, 6123487600:01:001:0832), який зареєстрований Державним реєстратором нерухомого майна ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис № 36177337 від 27 березня 2020 року, запис № 36177357 від 27 березня 2020 року, від імені Орендодавця виконано ОСОБА_1 , чи іншою особою з наслідуванням її підпису?» - не виявляється можливим з причин наведених в дослідницькій частині. В дослідницькій частині вказаного висновку експерт зазначив, що при порівнянні досліджуваного підпису від імені ОСОБА_1 (зображення 7, 9) з умовно-вільними та експериментальними зразками підписів ОСОБА_1 (зображення 8, 10) між ними в кожному випадку були встановлені розбіжності за наступними загальними ознаками: ступенем виробленості почерку та координацією рухів (в зразках підписів ОСОБА_1 вищий); темпом виконання; загальним виглядом, формою та транскрипцією підписів; розгоном; формою основи підписів; напрямком лінії підписів; розміщенням підписів відносно бланкових граф, та також окремими ознаками, вказаними далі у дослідницькій частині. Сукупність вказаних вище розбіжних, як загальних так і окремих ознак підписів, є суттєвою та достатньою для негативного висновку щодо тотожності їх виконавця, проте не задоволення клопотання експерта, не надання йому для порівняльного дослідження вільних зразків підписів ОСОБА_1 в достатній кількості та належної якості, достовірність яких встановлена процесуально, не дозволяє експерту (у відповідності до методик проведення почеркознавчих експертиз та досліджень) надати негативний висновок у будь-якій категоричній, чи імовірній формі.

Саме з підстав відсутності волевиявлення позивача на передачу в оренди земельних ділянок, суд першої інстанції задовольнив позов, витребувавши земельні ділянки та скасувавши реєстрацію права оренди відповідача на спірні земельні ділянки.

Апеляційний суд надавши відповідну оцінку експертним висновкам, вважав вимоги позову недоведеними та відмовив у позові з цих підстав.

Тобто суди обох інстанцій розглянули справу по суті заявлених позовних вимог, які передбачені законом, а тому за обставинами цієї справи є цілком належними.

Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду у цій справі погодилась з відмовою у позові, але з інших підстав, вважаючи спосіб захисту обраний позивачем «неефективним», тобто таким, що на її думку не допоможе захистити порушене право власності позивача.

При цьому вказавши позивачу, що належним способом захисту буде звернення до суду з іншим позовом - «про відсутність права оренди», яким позивач чомусь не скористалась у цій справі.

Відмова у позові з таких підстав не відповідає завданням цивільного судочинства та принципу верховенства права.

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Право на захист особа здійснює на свій розсуд (частина перша статті 20 ЦК України). При цьому суд, відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, зобов`язаний захистити порушене право у спосіб визначений законом.

Способи захисту передбачені частиною другою статті 16 ЦК України серед яких є і відновлення становища, яке існувало до порушення і визнання незаконним рішення посадових та службових осіб органів (органу) влади.

Очевидно, що за встановлених обставин, суди двох інстанцій у цій справі дійшли правильних висновків про відповідність закону обраного позивачем способу судового захисту.

2. Обраний позивачем та використаний спосіб судового захисту є ефективним як на думку позивача, що також має важливе значення з огляду на принцип диспозитивності, так і по суті спору, оскільки реєстрація права оренди на її земельні ділянки позбавляє позивача права розпорядження своєю власністю, наприклад передачі в оренду іншій особі, так і продовжує фіксувати за відповідачем визнане державою право оренди.

Натомість відмова у позові з пропозицією звернутися повторно чи втретє до суду з іншим способом захисту, який нещодавно висловлений в іншій справі та якого не існувало на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, не відповідає завданням цивільного судочинства щодо обов`язку суду ефективно та своєчасно вирішити спір з дотримання принципу верховенства права.

В результаті такого рішення суду позивач не отримала своєчасного судового захисту її порушеного права, а вимушена вкотре йти до суду з новим позовом.

3. Запропонований спосіб захисту, як «відсутність права оренди», є неналежним, тобто таким, що не передбачений законом. Ні стаття 16 ЦК України ні інші закони не передбачають такого способу захисту.

Рішення суду «про відсутність права» не є рішенням щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що передбачено пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Адже, за рішенням суду набуття, зміна чи припинення права оренди не відбулося, оскільки як встановлено судом у цій справі його не існувало.

4. Рішення суду про відсутність права не є підставою передбаченою законом для скасування реєстрації права оренди в реєстрі прав. По суті у державного реєстратор, який зобов`язаний діяти лише у спосіб і з підстав визначених законом, не буде правових підстав скасовувати реєстрацію, що очевидно не можна віднести до ефективного захисту права позивача, яке в такому разі відновлено не буде.

5. Позовна вимога про витребування власником свого майна є одним із фундаментальних способів судового захисту визначених законом який десятиріччями ефективно використовувався у захисті права власності. Відмовляючи власнику у витребуванні її земельних ділянок, тим самим її позбавляють фізичної можливості володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власність. Рішення суду «про відсутність права оренди» не вирішує цієї проблеми, воно навіть не підлягає примусовому виконанню, тобто очевидно є неефективним.

6. Відмова у задоволенні обґрунтованого (доведеного) позову, викладеного у спосіб передбачений законом, лише з підстав його «неефективності на думку суду», при тому, що обраний позивачем спосіб захисту багато років використовувався в тому числі і Верховним Судом, відновлював порушені права та був зрозумілим і сталим, не відповідає як статтям 6, 13, статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини так і основній функції Верховного Суду - забезпечення сталості та єдності судової практики, визначеної статтею 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суддя А. Ю. Зайцев