Постанова

від 12.06.2024 по справі 601/1948/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

справа № 601/1948/21

провадження № 61-17873св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство «Україна Агро-Сервіс»,

треті особи: Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), державний реєстратор Нижчелубянської сільської ради Ярошко Андрій Віталійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Біо-Лан»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року та додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Гірського Б. О., Костіва О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства «Україна Агро-Сервіс» (далі - ФГ «Україна Агро-Сервіс»), треті особи: Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), державний реєстратор Нижчелубянської сільської ради Ярошко А. В., Товариство з обмеженою відповідальністю «Біо-Лан» (далі - ТОВ «Біо-Лан»), про витребування земельних ділянок з чужого незаконного користування та скасування державної реєстрації договорів оренди.

В обґрунтування позову зазначала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 18 серпня 2008 року, їй на праві власності належать дві земельні ділянки, а саме: земельна ділянка площею 0,2903 га, яка розташована на території Староолексинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, кадастровий номер 6123487600:01:001:0832, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та земельна ділянка площею 1,7155 га, яка розташована на території Староолексинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, кадастровий номер 6123487600:01:001:0659, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зі змісту інформаційних довідок № 268043307 та № 268043812 від 29 липня 2021 року позивачці стало відомо про існування договору оренди земельної ділянки б/н від 25 березня 2020 року, укладеного із ФГ «Україна Агро-Сервіс», відповідно до якого належні їй земельні ділянки з кадастровими номерами 6123487600:01:001:0832, 6123487600:01:001:0659 перебувають у користуванні ФГ «Україна Агро-Сервіс» на праві оренди.

Указаний договір оренди земельної ділянки було зареєстровано державним реєстратором Нижчелубянської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко А. В. 27 березня 2020 року, номери запису про інше речове право 36177357, 36177337.

Позивачка вказує, що не укладала з відповідачем цих договорів та не підписувала їх.

Посилаючись на відсутність її волевиявлення на передачу в оренду відповідачу вказаних земельних ділянок, ОСОБА_1 просила суд:

- витребувати у ФГ «Україна Агро-Сервіс» з чужого незаконного користування належну їй земельну ділянку площею 0,2903 га, кадастровий номер 6123487600:01:001:0832, яка розташована на території Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (в минулому - Староолексинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області);

- скасувати реєстрацію договору оренди земельної ділянки № б/н від 25 березня 2020 року (кадастровий номер 6123487600:01:001:0832), який зареєстрований державним реєстратором нерухомого майна Ярошко А. В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис № 36177357 від 27 березня 2020 року;

- витребувати у ФГ «Україна Агро-Сервіс» з чужого незаконного користування належну їй земельну ділянку площею 1,72 га, кадастровий номер 6123487600:01:001:0659, яка розташована на території Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (в минулому - Староолексинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області);

- скасувати реєстрацію договору оренди земельної ділянки № б/н від 25 березня 2020 року (кадастровий номер 6123487600:01:001:0659), який зареєстрований державним реєстратором нерухомого майна Ярошко А. В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис № 36177337 від 27 березня 2020 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 травня 2023 року позов задоволено.

Витребувано у ФГ «Україна Агро-Сервіс» з чужого незаконного користування належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2903 га, кадастровий номер 6123487600:01:001:0832, яка розташована на території Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (в минулому - Староолексинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області).

Скасовано реєстрацію договору оренди земельної ділянки № б/н від 25 березня 2020 року (кадастровий номер 6123487600:01:001:0832), який зареєстрований державним реєстратором нерухомого майна Ярошко А. В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис № 36177357 від 27 березня 2020 року.

Витребувано у ФГ «Україна Агро-Сервіс» з чужого незаконного користування належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,72 га, кадастровий номер 6123487600:01:001:0659, яка розташована на території Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (в минулому - Староолексинської сільської ради Кременецького району Тернопільської області).

Скасовано реєстрацію договору оренди земельної ділянки № б/н від 25 березня 2020 року (кадастровий номер 6123487600:01:001:0659), який зареєстрований державним реєстратором нерухомого майна Ярошко А. В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис № 36177337 від 27 березня 2020 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи доведено факт непідписання ОСОБА_1 договору оренди спірних земельних ділянок від 25 березня 2020 року з ФГ «Україна Агро-Сервіс», що свідчить про відсутність волевиявлення власника на передачу в оренду земельних ділянок і неукладеність цих договорів та, як наслідок, безпідставність користування відповідачем майном, яке належить позивачці на праві власності.

До такого висновку суд дійшов, прийнявши до уваги висновок експерта № 315061 від 27 жовтня 2021 року, складений експертом ТОВ «Київський експертно-дослідний центр», який суд прийняв як належний доказ, оскільки він узгоджується із висновками експерта № СЕ-19/114-22/452-ПЧ від 30 березня 2022 року, складеного експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням,ФГ «Україна Агро Сервіс» звернулось до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ФГ «Україна Агро-Сервіс» задоволено, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 травня 2023 року скасовано.

Ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, приймаючи до уваги висновок експерта № 15061 від 27 жовтня 2021 року, складений експертом ТОВ «Київський експертно-дослідний центр», та вважаючи цей документ належним та достовірним доказом, який підтверджує ту обставину, що ОСОБА_1 не підписувала договір оренди землі, суд першої інстанції не врахував, що для проведення цієї почеркознавчої експертизи експерту було надано технічні копії договору та інших документів, у тому числі технічні копії зі зразками підписів ОСОБА_1 .

Проте, відповідність цих технічних копій оригіналам не посвідчена у встановленому законом порядку.

Також суд вказав, що технічна копія договору оренди не може бути об`єктом проведення почеркознавчого дослідження.

У зв`язку із цим апеляційний суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами ту обставину, що вона не підписувала договір оренди землі від 25 березня 2020 року.

18 вересня 2023 року ФГ «Україна Агро-Сервіс» звернулось до суду із заявою, у якій просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 18 000,00 грн витрат на правову допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій, 6 040,64 грн та 900,00 грн витрат, пов`язаних із залученням експертів та проведенням експертиз, а також 2 724,00 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Додатковою постановою Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року заяву ФГ «Україна Агро-Сервіс» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ «Україна Агро-Сервіс» 2 742,00 грн сплаченого судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанцій.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ФГ «Україна Агро-Сервіс» задоволено, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, а тому сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 724,00 грн підлягає стягненню на його користь з позивачки.

Крім цього, урахувавши характер виконаної представником відповідача роботи, принципи співмірності та критерій розумності розміру витрат на правову допомогу, а також прийнявши до уваги заперечення представника позивачки, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ФГ «Україна Агро-Сервіс» 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, та 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Також суд дійшов висновку, що кошти за проведення вказаних експертиз не підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь відповідача, оскільки надані ним висновки експертів не були взяті до уваги судом при вирішенні спору.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12 грудня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року та додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказані судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом попередньої інстанції оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

29 квітня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив ФГ «Україна Агро-Сервіс», у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

22 січня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві власності належать дві земельні ділянки, а саме: земельна ділянка площею 0,2903 га, яка розташована за адресою: Україна, Тернопільська область, Кременецький район, Староолексинецька сільська рада, кадастровий номер 6123487600:01:001:0832, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельна ділянка площею 1,7155 га, яка розташована за адресою: Україна, Тернопільська область, Кременецький район, Староолексинецька сільська рада, кадастровий номер 6123487600:01:001:0659, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Договору оренди землі від 25 березня 2020 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ФГ «Україна Агро-Сервіс», орендодавець надала в строкове платне користування орендарю земельні ділянки сільськогосподарського призначення для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери 6123487600:01:001:0659, 6123487600:01:001:0832, які знаходяться на території Староолексинської сільської ради, на строк 49 років.

Позивачка оспорює належність її підпису на вказаному договорі оренди і стверджує, що не підписувала договір оренди землі від 25 березня 2020 року.

Відповідно до висновку експерта № 15061 від 27 жовтня 2021 року, складеного експертом ТОВ «Київський експертно-дослідний центр», за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою ОСОБА_1 , підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься у графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» у технічній копії договору оренди землі б/н від 25 березня 2020 року, укладеного від імені ФГ «Україна Агро-сервіс» (Орендар) та ОСОБА_1 (Орендодавець), стосовно земельної ділянки загальною площею 2,0103 га, кадастрові номери 6123487600:01:001:0659, 6123487600:01:001:0832 (зареєстровано державним реєстратором нерухомого майна Ярошком А. В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права - запис № 36177337 від 27 березня 2020 року, запис № 36177357 від 27 березня 2020 року), виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 . Підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься у технічній копії листа від імені ОСОБА_1 до ТОВ «Біо-Лан» (код ЄДР 34566828) від 16 березня 2020 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/114-22/452-ПЧ від 30 березня 2022 року, складеного експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на підставі ухвали Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 грудня 2021 року, дати відповідь на питання: «чи підпис у Договорі оренди землі б/н від 25 березня 2020 року (кадастровий номер: 6123487600:01:001:0659, 6123487600:01:001:0832), який зареєстрований Державним реєстратором нерухомого майна Ярошко А. В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис № 36177337 від 27 березня 2020 року, запис № 36177357 від 27 березня 2020 року, від імені Орендодавця виконано ОСОБА_1 , чи іншою особою з наслідуванням її підпису?» - не виявляється можливим з причин наведених в дослідницькій частині. В дослідницькій частині вказаного висновку експерт зазначив, що при порівнянні досліджуваного підпису від імені ОСОБА_1 (зображення 7, 9) з умовно-вільними та експериментальними зразками підписів ОСОБА_1 (зображення 8, 10) між ними в кожному випадку були встановлені розбіжності за наступними загальними ознаками: ступенем виробленості почерку та координацією рухів (в зразках підписів ОСОБА_1 вищий); темпом виконання; загальним виглядом, формою та транскрипцією підписів; розгоном; формою основи підписів; напрямком лінії підписів; розміщенням підписів відносно бланкових граф, та також окремими ознаками, вказаними далі у дослідницькій частині. Сукупність вказаних вище розбіжних, як загальних так і окремих ознак підписів, є суттєвою та достатньою для негативного висновку щодо тотожності їх виконавця, проте не задоволення клопотання експерта, не надання йому для порівняльного дослідження вільних зразків підписів ОСОБА_1 в достатній кількості та належної якості, достовірність яких встановлена процесуально, не дозволяє експерту (у відповідності до методик проведення почеркознавчих експертиз та досліджень) надати негативний висновок у будь-якій категоричній, чи імовірній формі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів в частині відмови у стягненні на користь ФГ «Україна Агро-Сервіс» витрат, пов`язаних із залученням експертів та проведенням експертиз, а також щодо часткової відмови в стягненні витрат відповідача на професійну правничу допомогу, відповідач касаційну скаргу не подавав, а тому, в силу положень статті 400 ЦПК України, у вказаній частині додаткова постанова Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова Тернопільського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року відповідає не у повному обсязі, а додаткова постанова Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року в оскаржуваній частині відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

У постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 , яка є власницею спірних земельних ділянок, оспорювала факт укладення договору оренди землі б/н від 25 березня 2020 року, відповідно до якого належні їй земельні ділянки з кадастровими номерами 6123487600:01:001:0832, 6123487600:01:001:0659 перебувають у користуванні ФГ «Україна Агро-Сервіс» на праві оренди, а також просила скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований державним реєстратором нерухомого майна Ярошко А. В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також витребувати спірні земельні ділянки.

Зокрема, позивачка посилалась на те, що не підписувала жодних договорів із ФГ «Україна Агро-Сервіс», не бажала та не бажає укладення угод з відповідачем.

Апеляційний суд відмовив у позові через недоведення позивачкою належними та допустимими доказами тієї обставини, що вона не підписувала договір оренди землі б/н від 25 березня 2020 року.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зробив висновок про те, що «належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім».

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, ОСОБА_1 як орендодавець, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляла.

Тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити з огляду на обрання позивачкою неналежного способу захисту саме із зазначених підстав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні цих позовних вимог, однак помилився щодо мотивів такої відмови.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України суд змінює рішення, якщо воно переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, проте помилився щодо мотивів такої відмови, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, зміну постанови апеляційного суду й викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Щодо додаткової постанови

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ФГ «Україна Агро-Сервіс» ухвалив нове рішення по суті вирішення позовних вимог, відмовивши у позові, тому викладені у додатковій постанові Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року висновки про розподіл судових витрат є правильними.

Доводів на спростування указаних висновків апеляційного суду касаційна скарга не містить.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Ураховуючи наведене, додаткову постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині слід залишити без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 141, 270, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов