Постанова

від 11.06.2024 по справі 761/7022/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

11 червня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/6436/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.

за участю секретаря Марченка М. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК"

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва

від 14 грудня 2023 року про закриття провадження

в складі судді Макаренко І. О.

у цивільній справі №761/7022/18 Шевченківського районного суду м. Києва

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК"

до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ДАРИ УКРАЇНИ", ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛЬФА-КАПІТАЛ-ІНВЕСТ",

третя особа - ОСОБА_1 ,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

У С Т А Н О В И В:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як на підставу скасування ухвали суду посилався на те, що суд першої інстанції не врахував правового висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах, згідно якого за правилами цивільного судочинства повинні розглядатися спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча б однією стороною основного зобов`язання є фізична особа та як наслідок дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі з тих підстав, що після зміни суб`єктного складу зобов`язань та заміни неналежного відповідача дана справа стала непідвідомча суду загальної юрисдикції, оскільки

Зазначив, що кредитний договір (основне зобов`язання) укладено з ОСОБА_1 (третя особа у справі), як з фізичною особою, а тому незважаючи на те, що після заміни відповідача сторонами у даній справі є юридичні особи, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача - Сокуренко Є. С. в судовому засіданні в режимі відеоконферензв`язку апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ній.

Відповідачі, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання своїх представників не направили.

Третя особа - ОСОБА_1 , належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів та за відсутності третьої особи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача Сокуренка Є. С. , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК") в лютому 2018 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 (власник іпотечного майна), третя особа - ОСОБА_1 (боржник за основним зобов'язанням) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДАРИ УКРАЇНИ" (далі - ПП "ДАРИ УКРАЇНИ") (том 1, а. с. 174-175).

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2023 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_3 на належного - ПП "ДАРИ УКРАЇНИ" (том 2, а. с. 96).

Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року, окрім іншого, також було залучено до участі у справі в якості співвідповідача ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛЬФА-КАПІТАЛ-ІНВЕСТ" (том 2, а. с.165-166).

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що після зміни неналежного відповідача - фізичної особи на належного відповідача - юридичну особу та залучення до участі у справі в якості співвідповідача іншої юридичної особи дана справа стала не підсудна суду загальної юрисдикції і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов за неповного з`ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права та без врахування правового висновку Верховного Суду, висловленого в подібних правовідносинах.

У статтях 1 та 2 ЦПК України зазначено про призначення ЦПК України та визначені завдання та основні засади цивільного судочинства.

ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Аналогічно статті 1 та 2 ГПК України визначають призначення ГПК України та завдання і основні засади господарського судочинства.

ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частина перша статті 19 ЦПК України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У пункті 1 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №910/9362/19 зазначено, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Також Велика Палата Верховного Суду у справі №910/9362/19 звернула увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці».

Крім того, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року у справі №201/8793/21-ц зазначено, що: «у справі, яка переглядається, сторонами основного зобов`язання - кредитних договорів від 30 серпня 2006 року №116/1013/В-06 та №115/1013/В-06 є АТ «УкрСиббанк» та ТОВ ПМТЗ «Агро-комплект», а договір - господарським. Ті ж самі сторони уклали і забезпечувальний договір іпотеки. Спір виник стосовно договорів про відступлення права вимоги за кредитними договорами та іпотечним договором, а тому такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, незважаючи на те, що сторонами оспорюваних правочинів (договорів уступки права вимоги) є фізичні особи. Заміна однієї із сторін забезпечувального зобов`язання не впливає на визначення юрисдикції вказаного спору, який підлягає розгляду в тому судочинстві, що і спір за основним зобов`язанням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі №345/1537/21». Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом і в постанові від 29 березня 2024 року у справі №347/237/21.

Таким чином, основною умовою для визначення юрисдикції у спорах, що стосуються забезпечувальних договорів, які укладені між юридичними особами, є встановлення суб'єктного складу сторін основного зобов'язання. Тому, якщо сторонами основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, то спір за таким правочином вирішується в порядку господарського судочинства, а у разі коли сторонами основного зобов'язання є юридичні особи та фізичні особи - в порядку цивільного судочинства.

У даній справі, яка переглядається, сторонами основного зобов'язання є юридична особа - АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та фізична особа - ОСОБА_1 (том 1, а. с. 8-11).

Проте, постановляючи ухвалу про закриття провадження, суд першої інстанції не врахував, що основне зобов'язання укладено з фізичною особою та як наслідок дійшов помилкового висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З урахуванням вищенаведених положень закону та правових висновків Верховного Суду, колегія суддів вважає, що ухвала про закриття провадження постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження є незаконною та перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року про закриття провадження - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 13 червня 2024 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська