Ухвала

від 13.06.2024 по справі 560/15699/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 червня 2024 року

м. Київ

справа № 560/15699/23

адміністративне провадження № К/990/21807/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі №560/15699/23 за позовом ОСОБА_2 до Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи, третя особа ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи щодо видачі лікарського свідоцтва про смерть та трупа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Хмельницьке обласне бюро судово-медичної експертизи невідкладно видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , лікарське свідоцтво про смерть та труп її сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року позов задоволено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, представник позивача звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2024 року касаційну скаргу адвоката Сідлецької О. В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 повернуто скаржнику.

Скаржник повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазнає про необхідність висновку Верховного Суду про те, що заклад охорони здоров`я зобов`язаний видати лікарське свідоцтво про смерть особі, яка є родичем померлого або уповноваженій особі за наявності документальних підтверджень відповідних повноважень у день звернення, та не вправі відмовити особі, яка документально підтверджує відповідні повноваження, у видачі лікарського свідоцтва про смерть, у зв`язку з наявністю інших родичів, що також мають бажання отримати відповідні документи, але звернулись пізніше чи без документального підтвердження відповідних повноважень.

Також скаржник вказує на відсутність висновку щодо застосування частини четвертої статті 238 КПК України, частини першої статті 11 Закону України «Про поховання та похоронну справу», пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма №106/о), затвердженої наказом МОЗ України від 08 серпня 2006 року №545 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1152/13026, п. п 9-11 розділу 3 Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України, Офісу генерального прокурора 09березня 2022 року №177/450/46.

Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Заявником викладено суть спору у вказаній справі, обставини справи та фактично висловлено незгоду із прийнятим рішенням судом апеляційної інстанції. Проте, заявник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про відсутність правового висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку, скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв`язку з посиланням на обставини справи, які можливо, на думку скаржника, мають певну своєрідність.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що поховання померлого має здійснюватися чоловіком (дружиною), як родичем першої черги, зазначених у частині першій статті 11 Закону України «Про поховання та похоронну справу» , а у разі відсутності таких чи їх відмови - батьками (усиновителями), як наступними у вказаній черзі.

Частиною 4 статті 238 КПК України передбачено, що труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.

Дозвіл прокурора у кримінальному провадженні є по суті його ж рішенням, яке приймається у формі постанови, як того вимагає стаття 110 КПК України.

Суд апеляційної інстанції виходи з того, що дозвіл від 10 серпня 2023 року не був прийнятий у формі постанови. Його ухвалення відбулося вже після припинення участі прокурора у групі прокурорів, адже ще 10 липня 2023 року підслідність у кримінальному провадженні №120223243300000201 від 23 червня 2023 року була змінена постановою цього ж прокурора, і визначена за слідчим відділом Бахмутського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції зазначив, що прокурор Бахмутської окружної прокуратури Донецької області, який є учасником групи прокурорів при розслідуванні кримінального провадження №120223243300000201, 28 серпня 2023 року прийняв рішення у формі постанови про надання дозволу на видачу трупа ОСОБА_4 .

Разом із тим, скаржником не наведено належних мотивів, що спростовують висновки апеляційного суду. Отже, касаційна скарга не містить належних аргументів щодо їх неправильного застосування судом апеляційної інстанції та необхідність висновку Верховного Суду щодо цієї норми саме у цій справі.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Водночас, у касаційній скарзі скаржник посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, що, на його думку, є підставою для допуску судових рішень судів попередніх інстанцій у цій справі до касаційного перегляду.

Поряд з цим Суд зауважує про те, що зазначення у касаційній скарзі вказаних підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі №560/15699/23 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Соколов