Ухвала

від 10.06.2024 по справі 136/1089/24

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/1089/24

провадження № 2/136/251/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2024 м. Липовець

Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Іванець О.Д., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову за її позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

07.06.2024 на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Разом з позовною заявою позивач ОСОБА_1 , через свого представника, подала до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Липовецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 28.04.2001 року, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , входити, проникати на подвір`я, самовільно вселятись до житлового приміщення (будинку) із господарськими побудовами за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначив, що відповідач починаючи із 2018 року постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 , а після розірвання шлюбу, з березня 2019 року відносини між позивачем та відповідачем різко погіршились, натомість і до цього, вони не були кращими. Відповідач здійснює таємні набіги на домогосподарство за АДРЕСА_1 , вчиняє дії щодо викраденню майна, яке належить позивачу, вчиняє сварки та погрози побоями, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Таким чином, відповідач порушує право позивача на спокійне життя, завдає моральних та фізичних страждань, що негативно впливає на неповнолітню дитину, так як відповідач систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим для позивача та її сина проживання, при цьому заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними. Заява про забезпечення позову подається у зв`язку з тим, що відповідач проникає на подвір`я домогосподарства за АДРЕСА_2 , викрадає майно, вчиняє сварки та протиправні дії відносно позивача та її дітей. Спосіб забезпечення обраний заявником - заборона вселення відповідача у житловий будинок за АДРЕСА_1 та проникнення на територію вказаного домогосподарства. Даний вид забезпечення спрямований для попередження здійснення вчинення протиправного вселення в житловий будинок та здійснення терору відносно позивача та її дітей. Обраний вид забезпечення позову ніяким чином не спрямований на порушення прав відповідача, чи порушення прав третьої особи, а лише для забезпечення майнових та немайнових прав позивача на період розгляду спору. На підставі викладеного просить задовольнити заяву про забезпечення позову.

Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Як зазначається Пленумом Верховного Суду України уПостанові № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення стороною дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на не можливість виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігати ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Подана заява про забезпечення позову є неконкретизованою і недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представником позивача не надано доказів того, що відповідачем вживаються заходи до того, що може призвести до ускладнення або зробить неможливим виконання рішення суду. Що ж до неправомірної поведінки відповідача, на яку вказує представник позивача, то до заяви про забезпечення позову не додано будь-яких доказів, які б це підтверджували.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч.3 ст.151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження його майна.

Відповідно до ч. 1ст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зіст. 358 ЦК Україниправо спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як слідує з долучених до позовної заяви доказів, рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 01.03.2023 задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за яким за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнано право власності на 1/2 частини об`єкту незавершеного будівництва (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та право забудовника на вказану частку об`єкту незавершеного будівництва житлового будинку. З огляду на вищевикладене рішення суду, власником іншої 1/2 частини об`єкта незавершеного будівництва являється відповідач ОСОБА_2 . А тому неможливо заборонити власнику входити, самовільно вселятися до житлового будинку, в якому він хоч і не проживає, як вказано в Акті обстеження умов проживання сім`ї від 20.05.2024, але є власником житлового будинку, який є спільним частковим майном подружжя.

Крім того, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову в межах обґрунтувань, викладених представником позивача у заяві, суд робить висновок лише про відсутність підстав для застосування такого заходу забезпечення позову, про який просить представник позивача, і не робить висновків про наявність чи відсутність для застосування інших можливих заходів забезпечення того позову, який заявлений у даній цивільній справі.

Суд також враховує, що застосування заходу забезпечення позову є попередньою і запобіжною мірою і є обмеженням особи у правах ще до встановлення факту порушення, - тому такий захід може бути застосованим лише у виключних і дійсно необхідних випадках, - а такої необхідності позивачем не доведено. Крім того, застосування заходу забезпечення має бути співмірним і відповідним заявленим позовним вимогам, - а така співмірність та відповідність так само не встановлена.

Аналізуючи викладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих представником позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог представника позивача щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.149-153 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову за її позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Суддя О.Д. Іванець