Постанова

від 21.05.2024 по справі 303/8549/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/8549/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 травня 2024 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого Собослой Г.Г.,

суддів Кожух О.А., Джуга С.Д.,

з участю секретаря Терпай С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бородій Валерій Григорович, на рішення Мукачівсього міськрайонного суду від 06 грудня 2022 року у справі № 303/8549/21 (Головуючий: Куцкір Ю.Ю.),

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бородій В.Г., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Центр надання адміністративних послуг Мукачівської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом та виселення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 є одноосібним власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 і за даною адресою значиться зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , яка не є членом сім`ї позивача.

Відповідач проживає в будинку, в приміщення будинку нікого не пускає, користується комунальними послугами, за які не сплачує. Факт реєстрації та проживання відповідача в будинку порушує права позивача, як власника щодо володіння, користування та розпорядження будинком.

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та визнання договору недійсним, мотивуючи тим, що будинок АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.1959 року, належав матері ОСОБА_3 . У свою чергу, батьки перебували у зареєстрованому шлюбі і зазначений будинок був придбаний ними саме під час шлюбу, а отже батькам належало по частці спірного будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько за межами України, а саме в Латвійській Республіці і у його свідоцтві про смерть прізвище зазначено ОСОБА_4 замість ОСОБА_4 , ім`я батька зазначено вірно, а по батькові в свідоцтві про смерть запис взагалі відсутній.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом просить суд встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_5 є її батьком.

Також позивачка за зустрічним позовом просила суд визнати недійсним договір (змішаного цивільно-правового договору з елементами договору купівлі-продажу житлового будинку з елементами договору про встановлення сервітуту (права користування чужим майном) та застосувати наслідки недійсності правочину.

Позов у цій частині обґрунтовує тим, що відповідно до ст. ст. 524, 529, 548, 549 ЦК України і що на момент смерті батька його діти, були неповнолітніми і проживали в спадковому майні, тобто двоє дітей та мати позивача за зустрічним позовом вступили в управління та володіння спадковим майном. Старша сестра на момент смерті батька була одружена та проживала в іншому місці. Прийнята ними спадщина належить спадкоємцям з моменту відкриття спадщини, тобто 1/2 частина належного батькові домоволодіння в рівних частинах розподіляється між трьома дітьми та дружиною, кожному по 1/6 частині.

Незважаючи на вказані обставини, 10 грудня 2012 року право власності на спірний житловий будинок було зареєстровано тільки на ОСОБА_3 , а не на ОСОБА_3 , як зазначено у правовстановлюючих документах. Факт реєстрації ОСОБА_3 за собою в цілому права власності на житловий будинок підтверджується витягом про державну реєстрацію прав, виданого КП «Мукачівським МБТІ та ЕО».

Продубльований реєстр нерухомого майна 10.12.2012 року змінив статус нерухомого майна, проте цей факт і дав підставу нотаріусу при відчуженні майна прийти до висновку про те, що мати позивача була одноосібним власником цього нерухомого майна на момент укладення спірного договору. Реєстрація права власності на спірне домоволодіння одноосібно за ОСОБА_3 , яка дала їй можливість відчужити належне позивачу нерухоме майно, порушило її права співвласника цього майна, так як частка у вказаному домоволодінні належить позивачу з моменту смерті батька, а згоди на відчуження вона не давала.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_3 , яка за час життя заповіт не складала. Позивач прийняла спадщину шляхом подання нотаріусу заяву про прийняття спадщини. В останні роки позивач за зустрічним позовом постійно проживала із сестрою ОСОБА_6 , доглядала за своєю матір`ю і 22.06.2020 року вона випадково дізналася, що начебто на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2013 року домоволодіння вже продано ОСОБА_1 .

Одна із підстав визнання договору (змішаного цивільно-правового договору з елементами договору купівлі-продажу житлового будинку з елементами договору про встановлення сервітуту (права користування чужим майном) недійсним є відсутність повноважень у продавця. У даному випадку договір, який укладений з порушенням, зокрема без згоди інших співвласників та без необхідних повноважень визнається судом недійсним.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 06 грудня 2022 року у задоволенні первісного позову представника позивача ОСОБА_1 - Бородій Валерія Григоровича про усунення перешкод в користуванні власністю ОСОБА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком за адресою: АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_2 у примусовому порядку з будинку за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено, що ОСОБА_8 , 1928 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є батьком ОСОБА_2 .

Визнано недійсним договір (змішаного цивільно-правового договору з елементами договору купівлі-продажу житлового будинку з елементами договору про встановлення сервітуту (права користування чужим майном) серія та номер 1337, виданий 10.04.2013 року.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 312 грн. 20 коп. судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Бородій В.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Мукачівського міськрайонного суду від 06 грудня 2022 року по справі № 303/8549/21 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю позивача, шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору (змішаного цивільно-правового договору з елементами договору купівлі-продажу житлового будинку з елементами договору про встановлення сервітуту скасувати і ухвалити нове рішення, згідно якого позовні вимоги по первісному позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що на день вчинення цивільно-правової дії, купівлі-продажу нерухомого майна, будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , повністю були зареєстровані на правах приватної власності за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, виданий 14.12.1959 р. Мукачівською державною нотаріальною конторою та акту прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння, виданий 29.10.1971 року виконавчим комітетом Ради депутатів трудящих міста Мукачева Закарпатської області. На момент укладення договору купівлі-продажу 10 квітня 2013 року за даною адресою була зареєстрована лише ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після її смерті в будинку ніхто не був зареєстрований і 30.12.2020 року у даному будинку зареєструвалася відповідачка ОСОБА_2 і сам факт її реєстрації та проживання у спірному будинку порушують права власника ОСОБА_1 при частковому задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції вийшов за межі зустрічного позову, не звертаючи на те, що позивач за зустрічним позовом не надала суду ні свідоцтва про право власності на 1/6 частини житлового будинку, а також не оспорювала факт оформлення права власності в цілому на спірний будинок за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановив, що ОСОБА_2 є співвласником спірного нерухомого майна, що їй належить 1/6 частка житлового будинку. Позивачка ОСОБА_2 по зустрічному позову не довела, що 10 квітня 2013 під час вчинення нотаріальних дій, Русінко З.П. приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу, посвідчуючи оспорений договір порушила приписи ЦК України, Закон України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій. Крім того, суд вирішуючи питання щодо недійсності договору купівлі-продажу житлового будинку з елементами договору про встановлення сервітуту не прийняв до уваги, що позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 не є стороною договору.

Рішення суду першої інстанції у частині задоволення зустрічної позовної вимоги ОСОБА_2 щодо встановлення, що ОСОБА_8 , 1928 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є батьком ОСОБА_2 сторонами не оскаржено і в цій частині, відповідно до ст. 273 ЦПК України, набрало законної сили і не є переглядом судовою колегією у цій частині.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Бородій В.Г. та представника приватного нотаріусу Мукачівського міського нотаріального округу Русінко З.П. - адвоката Русінко В.Д., які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ОСОБА_2 - адвоката Герасько Л.Ю., яка просить рішення суду залишити без змін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 10 квітня 2013 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 був укладений Договір (змішаний цивільно-правовий договір з елементами договору купівлі-продажу житлового будинку та договору про встановлення сервітуту (права користування чужим майном), згідно якого ОСОБА_3 передає у власність ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 і цього ж числа, між сторонами був укладений Договір купівлі-продажу земельної ділянки, а саме земельної ділянки, кадастровий номер 2110400000:01:020:0367, розміром 0,0607 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04.04.1962 року вбачається, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_10 і ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання №28826/0/99-20 від 30.12.2020 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 02.08.1978 року.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26.08.2011 року ОСОБА_8 , 1928 року народження помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у Латвії, Смілтенська область, Грундзальська волость.

У разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року до вирішення спірних правовідносин, пов`язаних із спадкуванням такої спадщини, застосовується законодавство, чинне на час відкриття спадщини, зокрема, відповідні норми, у тому числі щодо обсягу спадкової маси та кола спадкоємців за законом Цивільного Кодексу Української РСР 1963 року.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (стаття 525 ЦК УРСР).

Статтями 529 та 530 ЦК УРСР визначені перша та друга черги спадкоємців за законом, відповідно до змісту яких при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Згідно зі ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Положеннями частини першої, другої статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2)якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 203 ЦК України (у чинній редакції на момент укладення оспорюваного договору) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу і зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Із матеріалів справи вбачається, що право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстроване 10 квітня 2013 року, тобто в день укладення оспорюваного договору.

У справі № 2/303/95/21 за позовом ОСОБА_11 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 і яка звернулася у суд із позовом, і рішення було предметом розгляду судом касаційної інстанції, було встановлено, що після смерті батька у 1980 році, упродовж 40 років не вчиняла юридично значимих дій для оформлення своїх прав на будинок, а із розглядуваним позовом звернулася до суду через 7 років після укладення оспорюваного договору та придбання ОСОБА_1 житлового будинку.

Посилання на те, що вона була неповнолітня на час смерті батька суперечить матеріалам справи, оскільки ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , а отже на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_10 досягла повноліття.

Аналогічні за змістом правовідносини виникли у цій чправі № 308/8549/21 за зустрічним позовом ОСОБА_2 .

При цьому, укладаючи у 2013 році оспорюваний договір, ОСОБА_1 вочевидь не мав з`ясовувати події, які відбулися чи могли відбутися за участі ОСОБА_11 та ОСОБА_2 у 1980 році (тобто за 2 роки до його народження і за 33 роки до укладення ним договору із ОСОБА_3 ) та міг добросовісно покладатися на відомості про речові права на нерухоме майно, що містились у відповідному Державному реєстрі, згідно з яким єдиним власником житлового будинку була ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 по зустрічному позову у відповідності до ч.1 ст. 81 ЦПК України не довела ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом, що 10 квітня 2013 року під час вчинення нотаріальних дій, Русінко З.П. приватний нотаріус Мукачівського нотаріального округу, посвідчуючи оспорюваний договір порушила приписи Цивільного Кодексу України, Закон України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій та /чи Правил нотаріального діловодства.

Таким чином, ОСОБА_1 є одноосібним власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до змішаного цивільно-правового договору з елементами договору купівлі-продажу житлового будинку та договору про встановлення сервітуту (права користування чужим майном) від 10 квітня 2013 року і даним договором право користування житловим будинком за даною адресою було зареєстровано лише ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після її смерті в будинку ніхто не був зареєстрований, що стверджується довідкою, виданою центром надання адміністративних послуг Мукачівської міської ради від 10 вересня 2020 року за № 16559/0/99-20 (т.1 а.с.18).

Із пояснень ОСОБА_1 вбачається, що у 2021 році йому стало відомо, що у будинок, який належить йому на праві приватної власності з 30 грудня 2020 року Центром надання адміністративних послуг Мукачівської міської ради зареєстровано ОСОБА_2 , яка не є членом його сім`ї, фактично проживає у будинку власника, в приміщення будинку не впускає, користується комунальними послугами, електроенергією, за які не сплачує.

Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи вищезазначені норми, судова колегія вважає, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, шляхом усунення перешкод у користуванні його власністю шляхом виселення ОСОБА_2 у примусовому порядку з будинку, яка вселилась у нього самовільно без відповідної правової підстави, а в іншій частині заявлених позовних вимог слід відмовити.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначене і рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, відповідно до п.п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, яким заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а у зустрічних позовних вимогах ОСОБА_2 слід відмовити із вищезазначених підстав.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Бородій Валерія Григоровича подану ним в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 06 грудня 2022 скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Усунути перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 у примусовому порядку з будинку за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в частині визнання недійсним договору (змішаного цивільно-правового договору з елементами договору купівлі-продажу житлового будинку з елементами договору про встановлення сервітуту (права користування чужим майном) від 10 квітня 2013 року відмовити.

У решті позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 травня 2024 року

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя Закарпатського

апеляційного суду Г.Г. Собослой