Постанова

від 06.06.2024 по справі 916/3457/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3457/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Таран С.В., Філінюк І.Г.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників сторін:

Від ОСОБА_1 адвокат Врона А.В.

Прокурор Ейсмонт І.С.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021, суддя суду першої інстанції Желєзна С.П., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 08.04.2021

по справі №916/3457/20

за позовом: керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області

в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерського господарства в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерського господарства,

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «Вікторія-В»,

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 411 618,35 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина.

Керівник Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Селянського (фермерського) господарства «Вікторія-В» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 411 618,35 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 150 000,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 251 865,06 грн., пені у розмірі 9 723,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008 зобов`язань в частині повернення грошових коштів (фінансової підтримки) у строки, визначені укладеним між сторонами договором.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 позов Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області задоволено повністю; стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Вікторія-В» на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств: суму основного боргу у розмірі 150 000,00 грн, збитки від інфляції у розмірі 251 865,06 грн, пеню у розмірі 9 723,29 грн; стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Вікторія-В» на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 6 174,27 грн.

Приймаючи рішення в частині основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення прийнятих на себе за умовами договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008 зобов`язань СФГ Вікторія-В не було повернуто до державного бюджету грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн., що дозволяє господарському суду дійти висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь Фонду заборгованості у загальному розмірі 150 000,00 грн.

Задовольняючи позов в частині стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасного та в повному обсязі повернення грошових коштів, отриманих на підставі договору №35 від 25.09.2008, прокурором в порядку ст. 625 ЦК України було правомірно нараховано СФГ Вікторія-В до сплати збитки від інфляції у розмірі 251 865,06 грн., які були нараховані на суму основного боргу у розмірі 150 000,00 грн. протягом періоду з вересня 2013 року по квітень 2020 року.

Задовольняючи позов в частині стягнення пені, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи умови пп. 5.2 п. 5 договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008, прокурором було правомірно нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 9 723,29 грн за періоду з 01.09.2013 по 01.03.2014.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі №916/3457/20.

Апелянт зазначив, що саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. Належних доказів не здійснення Українським державним фондом підтримки фермерського господарства відповідних повноважень в матеріалах справи не міститься, зокрема не міститься попереднього повідомлення прокуратури про намір звернення до суду.

Апелянт вказав, що підстави неможливості звернення Українського державного фонду підтримки фермерського господарства до суду із відповідним позовом до СФГ «Вікторія-В» не зазначені в позовній заяві та не досліджені судом першої інстанції.

Крім того, апелянт зазначив, що юридичну особу Селянське (фермерське) господарство «Вікторія-В» припинено.

Апелянт також вказав, що Укрдержфондом ще 24.09.2014 було направлено голові Фермерською господарств «Вікторія-В» ОСОБА_1 претензію щодо перерахунку наявної заборгованості у розмірі 150 000,00 грн, однак після вказаної претензії, до 2020 року ні Укрдержфондом, ні відповідною прокуратурою не вчинялося жодних дій, направлених на повернення заборгованості, про яку зазначає позивач. Натомість через сім років після кінцевого строку повернення заборгованості, зазначеного в Договорі про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 35, а саме 01.09.2023, позивач вирішив звернутися до суду, тому у даному випадку підлягає застосуванню строк позовної давності.

На думку апелянта, не застосування строків позовної давності при розгляді означеної справи, надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави та суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі №916/3457/20 та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3457/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2023.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 року, у справі №916/3457/20.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 року, по справі №916/3457/20 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3457/20 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3457/20.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі №916/3457/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі №916/3457/20; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 20.05.2024; запропоновано ОСОБА_1 до 20.05.2024 надати до Південно-західного апеляційного господарського суду докази того, що суд рішенням від 31.03.2021 вирішив питання про його права, інтереси або обов`язки; призначено справу №916/3457/20 до розгляду на 06.06.2024 о 11:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі №916/3457/20.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 залучено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до участі у справі №916/3457/20 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

06.06.2024 у судовому засіданні прийняли участь представник ОСОБА_1 адвокат Врона А.В. та прокурор Ейсмонт І.С.

Представник інших учасників у справі у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2024, якою призначено справу №916/3457/20 до розгляду на 06.06.2024 о 11:00, була отримана Українським державним фондом підтримки фермерського господарства в його електронному кабінеті 03.05.2024.

Відповідно до наявного в матеріалах справи, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія даної ухвали від 01.05.2024 була отримана відповідачем засобами поштового зв`язку 18.05.2024.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 06.05.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі №916/3457/20, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі №916/3457/20 по суті, не дивлячись на відсутність представників окремих учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

25.09.2008 між Українським державним фондом підтримки фермерського господарства в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерського господарства (далі Фонд) та Селянським (фермерським) господарства «Вікторія-В» було укладено договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35, відповідно до п. 1 якого Фондом були прийняті на себе зобов`язання надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі СФГ «Вікторія-В» в сумі 150 000,00 грн., яке, в свою чергу, зобов`язалося використати грошові кошти за цільовим призначенням та повернути їх у визначений даним договором строк.

Відповідно до п. 2 договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008, на підставі довідки № 37, виданої згідно протоколу №2, відповідно до рішення комісії від 14.07.2008 та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102 (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2008 №113), фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для придбання техніки.

Відповідно до п. 3.1.2. Договору №35 Укрдержфонд в особі Одеського відділення має право вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі відповідно до графіка.

Умовами п 3.4.1, 3.4.2 Договору №35 встановлено, що СФГ «Вікторія-В» зобов`язується:

- у місячний термін з моменту отримання коштів надати Фонду документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі;

- повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Фонду згідно з встановленим графіком: до 01.09.2011 - в сумі 50 000,00 грн, до 01.09.2012 - в сумі 50 000,00 грн, до 01.09.2013 - в сумі 50 000,00 грн.

Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримці (допомозі) до 01.09.2013.

Положеннями п. 4.1 Договору №35 передбачено, що договір про надання фінансової підтримки (допомоги) набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення фермерським господарством заборгованості (фінансової підтримки, пені).

Згідно з п. 5.2 Договору №35 за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) СФГ «Вікторія-В» сплачує Фонду пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

На виконання зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008 Фондом було перераховано на рахунок СФГ «Вікторія-В» грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №34 від 29.09.2008.

24.09.2014 Фонд звернувся до СФГ «Вікторія-В» із претензією №015/184, відповідно до якої позивач просив виконати зобов`язання за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008, а саме повернути Фонду грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн.

11.09.2020 Фонд повторно звернувся до СФГ «Вікторія-В» із претензією №015/141, відповідно до якої просив повернути грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн, перераховані на рахунок СФГ «Вікторія-В» згідно договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008 в якості фінансової підтримки.

Однак, СФГ «Вікторія-В» своє зобов`язання не виконало, що і стало підставою для звернення з позовом.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Щодо права прокурора на звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі: порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

В рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Європейський Суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях посилається на резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи щодо ролі прокуратури в демократичному суспільстві, заснованої на верховенстві права, відповідно до якої її функції не повинні давати приводу для конфлікту інтересів або бути перепоною для окремих осіб для звернення за захистом своїх прав, про що зазначено в пункті 38 у справі "Менчинська проти Росії" № 42454/02,15.01.2009 року.

Принцип рівності процесуальних можливостей сторін в судовому провадженні є одним із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду за змістом положень пункту 1 ст. 6 Конвенції. Ця концепція потребує "справедливого балансу між сторонами в справі", при цьому, що кожній стороні повинна бути надана розумна можливість представити свою позицію по справі в умовах, які не ставлять сторону в суттєво невигідне положення у порівнянні з її процесуальним опонентом.

Прокурор, присутній в судовому процесі, по суті виступає або "союзником", або "противником" сторін. І, навіть візуально, його виступ в суді дозволяє підсилити позицію тієї чи іншої сторони. А це може викликати "відчуття нерівності" у іншої сторони незалежно від форми такої участі прокурора (активного чи пасивного), що буде вважатися порушенням положень пункту 1 статті 6 Конвенції (див. справа "F.W. проти Франції" рішення від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27; цитується по Огляду судової практики Європейського суду з прав людини: роль прокурора при розгляді справ, що не відносяться до сфери кримінального права; перелік та зміст рішень а.с.35, Рада Європи 2011).

Підкреслюючи необхідність дотримання принципу рівності процесуальних можливостей сторін у справі Бацаніна проти Росії в пункті 27, Європейський Суд з прав людини визначив, що підтримка прокуратурою одної із сторін може бути виправдана за певних обставин, наприклад, для захисту інтересів вразливих людей, які, ймовірно, не в змозі самі захистити свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого кола громадян або в тих випадках, коли може бути ідентифікована власність, або інтереси держави потребують захисту (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" № 8927/02 від 26 травня 2009 року).

У даному випадку пасивна поведінка державних органів, які мають відповідні повноваження для захисту інтересів держави, і, які ухилились від вчинення відповідних дій, стала підставою для допуску прокурора до участі у справі, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою захисту інтересів держави.

У контексті наведеного колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, відповідно до якої невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 ЗУ «Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

На підтвердження дотримання вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурором було надано до суду:

- Лист Українського державного фонду підтримки фермерського господарства №015/104 від 07.05.2020 на адресу керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області. Даний лист було направлено у відповідь на лист прокурора від 11.02.2020 №16.53/52-803 вих-20.

Зі змісту даного листа вбачається наступне:

«Відповідно до Договору №35 від 25.09.2008 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, укладеному між Українським державним фондом підтримки фермерського господарства в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерського господарства та Фермерським господарством «Вікторія-В», останнє на поворотній основі отримало 150 000,00 грн, про що свілчить платіжне доручення №34 від 29.09.2008.

Згідно з п. 3.4.2. вказаного договору фермерське господарство зобов`язане повернути кошти згідно з графіком до 01.09.2013.

Відносно голови Фермерського господарства «Вікторія-В» була порушена кримінальна справа №069201000002.

Разом з тим, зобов`язання щодо повернення фінансової підтримки фермерське господарство не виконало.

Тому є необхідність звернутися до суду на предмет стягнення заборгованості.

Також інформуємо, що згідно затверджених кошторисів Українського державного фонду підтримки фермерських господарства в особі Одеського відділення Укрдержфонду на 2018, 2019, 2020 роки по КПКВК 2801310 «Організація і регулювання діяльності установ в системі агропромислового комплексу та забезпечення діяльності Аграрного фонду» відсутні видатки по КЕКВ 2800 для сплати судового збору.

На підставі вищенаведеного прошу розглянути можливість щодо здійснення представницьких повноважень у суді, спрямованих на стягнення заборгованості з фермерського господарства.»

- Лист Українського державного фонду підтримки фермерського господарства №53-15/158 від 25.06.2020 на адресу керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області. Даний лист було направлено у відповідь на лист прокурора від 11.02.2020 №16.53/52-803 вих-20. До даного листа Фонду було додано копії претензій « 015/184 від 24.09.2014 та №015/141 від 11.06.20202 на адресу ФГ «Вікторія-В». Даний лист був фактичним доповненням до листа Фонду №015/104 від 07.05.2020.

З даних двох листів, колегія суддів встановила, що прокурор звернувся до Фонду з листом від 11.02.2020 №16.53/52-803 вих-20, в якому зазначив про наявність порушень з боку СФГ «Вікторія-В». В свою чергу, Фонд підтвердив наявність таких порушень, але повідомив про відсутність у нього можливості для звернення з позовною заявою у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору та клопотав про таке звернення з позовом прокуратуру.

- Лист (повідомлення) Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області №16.53-52-6187ВИХ-20 від 20.11.2020 на адресу Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерського господарства. У даному повідомленні прокурор зазначив, що Роздільнянською місцевою прокуратурою підготовлено позов в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерського господарства до С(Ф)Г «Вікторія-В» про стягнення 411 618,35 грн заборгованості за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству. Позов найближчим часом буде направлено до Господарського суду Одеської області.

- Лист Українського державного фонду підтримки фермерського господарства №53-15/243 від 23.11.2020 на адресу керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області. Даний лист було направлено у відповідь на лист (повідомлення) прокурора №16.53-52-6187ВИХ-20 від 20.11.2020. У даному листі фонд зазначає, що на його адресу надійшло повідомлення Роздільнянської місцевої прокуратури №16.53-52-6187ВИХ-20 від 20.11.2020 про те, що підготовлено позов до СФГ «Вікторія-В» про стягнення заборгованості за договором про надання про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству в сумі 411 618,35 грн. Фонд також зазначив, що він повністю підтримує позов прокурора.

У даному випадку, Фонд більше 7 років від дати виконання зобов`язання про повернення коштів та протягом 5 місяців з моменту повідомлення прокурора про наявність порушень не звертався з позовом до СФГ «Вікторія-В», що свідчить про бездіяльність з боку Фонду та відповідно наявність підстав у прокурора для звернення з позовом з метою захисту порушених прав держави.

Керуючись викладеним вище, колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі та дотримання ним вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», в свою чергу посилання апелянта в цій частині є безпідставними.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначені Законом України «Про фермерське господарство» № 973-ІV від 19.06.2003.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції чинній на дату укладення договору №35 від 25.09.2008) передбачено, що новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах - п`ять років), фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку фермерських господарств.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про фермерське господарство» Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту який затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про фермерське господарство» (у чинній редакцій) визначено, що кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.

Укладений між Фондом та СФГ «Вікторія-В» договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008 за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до п. п. 12, 13 Порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1102, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Фондом прийняті на себе за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008 зобов`язання щодо надання СФГ «Вікторія-В» фінансової підтримки у розмірі 150 000,00 грн. були виконані у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №34 від 29.09.2008.

Проте, в порушення прийнятих на себе за умовами договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008 зобов`язань СФГ «Вікторія-В» не було повернуто до державного бюджету грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн, дані обставини апелянтом не заперечуються.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь Фонду заборгованості у загальному розмірі 150 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасного та в повному обсязі повернення грошових коштів, отриманих на підставі договору №35 від 25.09.2008, прокурором, в порядку ст. 625 ЦК України, було правомірно нараховано СФГ «Вікторія-В» до сплати збитки від інфляції у розмірі 251 865,06 грн., які були нараховані на суму основного боргу у розмірі 150 000,00 грн. протягом періоду з вересня 2013 року по квітень 2020 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність та обґрунтованість наведеного прокурором розрахунку інфляційних втрат та вважає, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню

З посиланням на умови пп. 5.2 п. 5 договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008, а також приписи чинного законодавства прокурором було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 9 723,29 грн., яка була нарахована на суму основного боргу у розмірі 150 000,00 грн. протягом періоду з 01.09.2013 по 01.03.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проаналізувавши здійснений прокурором розрахунок пені, заявленої до стягнення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність та обґрунтованість здійсненого розрахунку. Викладене має наслідком необхідність задоволення заявлених прокурором позовних вимог шляхом присудження до стягнення із СФГ «Вікторія-В» на користь Фонду грошових коштів у розмірі 9 723,29 грн.

Щодо посилання ОСОБА_1 про необхідність застосування у даному випадку строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному (господарському) процесі": сторонами в цивільному (господарському) процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України; ч. 1 ст. 45 ГПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27)).

Так, наявними матеріалами справи підтверджується, що заява про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог була подана до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , який є третьою особою по справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

В свою чергу, відповідач, Селянське (фермерське) господарство «Вікторія-В», з заявою про застосування строків позовної давності до місцевого господарського суду не зверталось.

З огляду на викладене, заява третьої особи про застосування при вирішенні спору позовної давності не береться колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до пункту 3 статті 267 ЦК України таку заяву вправі заявити лише сторона у спорі, якою, в розумінні статті 45 ГПК України, не є третя особа ОСОБА_1 .

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі № 509/3589/16-ц та постанові Верховного Суду від 02.03.2021 по справі № 918/335/17(918/411/20).

Відтак, колегія суддів залишає поза увагою наведені апелянтом доводи, які на його думку свідчать про пропуск позивачем строку позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі №916/3457/20 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі №916/3457/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі №916/3457/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 31.03.2021 у справі №916/3457/20 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.06.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: С.В. Таран

І.Г. Філінюк